Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 90кб.
Дата: 02.04.2024
скачати


Мета та завдання «Тайм-менеджменту»

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………

3

1.

Сутність тайм-менеджменту та етапи його розвитку як сучасної концепції управління часом…………………………………………...

4

2.

Завдання та особливості реалізації тайм-менеджменту в системі управління персоналом………………………………………………..

7

3.

Техніки та методики тайм-менеджменту……………………………..

10

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..

18


ВСТУП
Час – це найцінніший ресурс людини, абсолютно обмежений і невідновний, його неможливо замінити або відшкодувати. Однак можна ефективно використовувати час, перетворюючи його на життєві цінності. Багато керівників у вітчизняних підприємствах стикаються з проблемою нестачі часу. Хоча людина може бути цілеспрямованою, організованою та ефективно керувати своїм робочим часом, вона може відчувати негативний вплив через погану організацію часу своїх підлеглих та колег. Особиста продуктивність кожного працівника безпосередньо залежить від того, як побудовані процеси управління часом у відділі та підприємстві. В цілому, правильне використання часу гарантує успішне виконання професійних обов'язків та досягнення поставлених цілей.

У зв’язку з вищеокресленим тематика стосовно значення тайм-менеджменту є надзвичайно важливою у сьогоденні.

Мета дослідження на тему "Мета та завдання тайм-менеджменту" полягає у вивченні та систематизації основних принципів, завдань та цілей управління часом, а також в розкритті їх важливості для досягнення ефективності.

Для досягнення поставленої мети поставлено такі завдання:

- визначити сутність тайм-менеджменту та описати етапи його розвитку як сучасної концепції управління часом;

- окреслити завдання та особливості реалізації тайм-менеджменту в системі управління персоналом;

- дослідити техніки та методики тайм-менеджменту.

1. Сутність, мета тайм-менеджменту та етапи його розвитку як сучасної концепції управління часом

Тайм-менеджмент, як окремий напрям у менеджменті, з'явився у 70-ті роки минулого століття разом із спеціалізованими курсами для бізнесменів та службовців, що навчали плануванню часу. Однак сама ідея управління часом виникла відразу після формування людського суспільства.

Авторство цього поняття част о приписують компанії Time Management International, яка у 70-ті роки вперше використовувала Time Manager - складний блокнот-щоденник, що став прототипом сучасних органайзерів. На самому початку свого розвитку, тайм-менеджмент складався з окремих практичних рекомендацій консультантів з управління, спрямованих на планування та ефективне використання часу [7].

Тайм-менеджмент, як сфера у сучасному управлінні, виник відповідно до змін в умовах управління в світі:

- розширення масштабів та зростання швидкості змін у бізнесі та підприємництві потребує від керівників оволодіння новими методами та навичками управління, уникнення відставання та постійного самовдосконалення.

- збільшення невизначеності, тиску та напруги в різних сферах організаційного життя вимагає від менеджерів вміння управляти своїми власними ресурсами.

- перетворення творчого потенціалу працівника в основний капітал організації висуває вимогу до збереження та розвитку цього потенціалу, включаючи його самого.

- вичерпання потенціалу багатьох традиційних шкіл та методів управління ставить перед керівниками завдання освоєння сучасних управлінських методів, переосмислення власних можливостей та роботи над їх розвитком [9].

Розвиток тайм-менеджменту можна розділити на чотири ключові фази: тейлоризм, класичний підхід до тайм-менеджменту, сучасні стратегії управління часом та інтелектуальний підхід до тайм-менеджменту у сфері успішного бізнесу [6]. Основи цієї теорії та висловлені дослідження, що стосуються розвитку цих етапів, представлені у табл. 1.

Таблиця 1

Етапи розвитку тайм-менеджменту

Етапи розвитку

Автори теорії

Характеристика теорії

Тейлоризм (1910–1940 рр.)

Тейлор Ф. В., Гант Г. Л., Керженцев П. М., Гастев О. К.

Критика була спрямована на "потогінні системи" у виробництві, що накладали на працівників нерозумні вимоги стосовно швидкості та продуктивності.

Узагальнено методи та прийоми оптимізації праці, як хронометраж трудових операцій, оптимізацію робочих процесів, встановлення норм, створення карт операцій, навчання персоналу, включення показників часу у систему мотивації та оплати, а також використання графіків та календарного планування у роботі.

Класичний тайм-менеджмент

(1950–1990 рр.)

Файоль А., Мэйо Дж. Э., Мак-Кей Дж., Кноблаух Й., Друкер П. Ф., Зайверт Л. Й., Ейзенхауер Д. Д., Альтшулер Г. С.,

Менеджмент як галузь науки поповнився ідеями та методами математики і кібернетики. У теорії менеджменту з'явилися нові розділи, такі як системний і ситуаційний підходи, синергетичний підхід, теорія прийняття рішень, що призвело до модифікації практичних інструментів менеджера, включаючи детальний облік робочого часу.

Було впроваджено широкомасштабний хронометраж із точністю до 10 хвилин, а також теорію вирішення винахідницьких завдань, за допомогою якої відкривали загальні алгоритми та методи технічного творчості.

Сучасний тайм-менеджмент

(1996–2006 рр.)

Кові С.,

Лекейн А.

Теорія розглядає "рольовий" та "соціальний" тайм-менеджмент, які характеризуються "гуманізацією", розрізненням ролей та "комп’ютеризацією". Цей період відзначається як час організаційних та технологічних змін, в результаті чого було запропоновано ряд рекомендацій щодо самоменеджменту, що сприяло визначенню ефективних та неефективних витрат часу. Основна мета теорії - підвищення продуктивності роботи через управління часом.

Інтелектуальний тайм-менеджмент успішного бізнесу

(2007 по тепер. час)

Роббінс С. П.,

Л. В. Балабанова,

О. В. Сардак

Теорія спрямована на індивідуальний та "соціальний" тайм-менеджмент, що сприяє інтелектуалізації суспільства. Для цього використовуються "технології творчого мислення", зокрема методи, такі як "мозковий штурм", аналіз причин і наслідків, робота номінальних груп, методика Дельфі, "кінчісіо", моделювання тощо.


Продовження табл. 1







Введено поняття "індивідуального резерву часу", яке дозволяє відокремити загальні втрати часу від фактично витраченого на роботу. Система тайм-менеджменту "паралельна" системі управління організацією, що дозволяє сучасним керівникам досягти ясності, стратегічного планування та організованості у роботі.

Для конструювання власного способу організації діяльності використовуються різноманітні інструменти, такі як двовимірні графіки, програма Outlook, інтелект-карти MindManager.

Тайм-менеджмент - це набір правил, практик, навичок, інструментів і систем, спільне використання яких дозволяє ефективно використовувати свій час і, як наслідок, поліпшити якість життя [8].

Разом із тим, в сучасних роботах, які розглядають аспекти управління та організації бізнесу, виявляються значні відмінності в поясненні сутності поняття "тайм-менеджмент" (табл. 2).

Таблиця 2

Тлумачення сутності тайм-менеджменту різними авторами

Автор

Трактування тайм-менеджменту

Прентіс С.

описує інтегрований ТМ як систему управління часом в реальних ситуаціях повсякденного життя. Також він надає безліч прикладів, методик та корисних порад, що роблять запропоновані концепції управління часом доступними та легко запам’ятовуваними.

Трейсі Б.

ТМ – це управління не тільки своїм часом, але й своїм життям; це не просто спосіб краще організувати свій час, щоб більше зробити і більше заробити, це справжнє управління власним життям

Буняк Н.М.

ТМ – це сукупність різноманітних технологій планування, розподілу та використання часу для підвищення власної ефективності, досягнення поставлених цілей. Іншими словами тайм-менеджмент – це сукупність різноманітних технологій щодо встановлення цілей та їх досягнення, розвитку навиків самоконтролю, раціонального використання

особистого та робочого часу, залучення всіх доступних його резервів

Примак Т. Ю., Васильчук О. В.

ТМ – це процес організації та планування способів розподілу часу між конкретними видами діяльності для підвищення власної ефективності та досягнення поставлених цілей.

Колесов О.О.

ТМ – це сукупність технологій планування роботи, які людина застосовує самостійно для підвищення ефективності використання свого робочого часу і для підвищення контролю зростаючої кількості завдань; це також вміння ставити завдання і виконувати їх

Продовження табл. 2

Писаревська Г.І.

ТМ – це сукупність технологій планування та організації часу, які людина застосовує самостійно для підвищення ефективності його використання, а також для підвищення якості завдань, що виконуються під час роботи.


Ефективне управління часом базується на кількох ключових принципах: встановлення конкретних цілей, сортування завдань за їхньою важливістю та терміновістю, боротьба з різними "злодіями часу" та самостійний контроль за вчасним виконанням всіх завдань [4].

Отже, тайм-менеджмент у сучасному світі – це система стратегічних дій, спрямованих на упорядкування завдань з розумним розподілом часу для їх виконання. Основна мета цієї системи – досягати більшого результату за менший час, мінімізуючи витрати часу та знижуючи рівень стресу у людини [10].

Мета таймменеджменту – максимально використовувати власні можливості, свідомо керувати перебігом свого життя і долати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті [12].
2. Завдання та особливості реалізації тайм-менеджменту в системі управління персоналом

Основні завдання, які виконує тайм-менеджмент, включають:

- встановлення цілей (аналіз та створення особистих цілей);

- планування (створення планів та альтернативних сценаріїв дій);

- прийняття рішень (вирішення питань щодо майбутніх справ);

- реалізація та організація (формування графіка робочого дня та організація особистого трудового процесу для досягнення поставлених завдань);

- контроль (самоконтроль результатів роботи, коригування цілей);

- інформація та комунікація (пошук і обмін інформацією, комунікаційні зв'язки) [13].

Нижче наведено типову схему циклу тайм-менеджменту, яка є стандартною для сучасних підходів (рис. 1) [14]. Ця схема включає п'ять послідовних та взаємопов'язаних етапів - постановка мети, планування, прийняття рішень, виконання рішень, контроль над їх виконанням - та один сталий елемент, присутній на кожному етапі цього циклу (інформація, комунікація та інші).


Рис. 1. Цикл тайм-менеджменту

Суть циклу тайм-менеджменту полягає в тому, що управління часом подібне (на основних етапах) до керування організацією і виступає паралельним до нього. Наприклад, будь-який управлінський процес розпочинається із формулювання мети, яка часто має виробничий характер. Якщо часовий аспект цієї виробничої мети є особливим, важливим та унікальним, тимчасова мета стає самостійним елементом управління, на який треба звертати особливу увагу та використовувати специфічні методи керування.

Як зазначають біагато науковців [6, 14, 16], тайм-менеджмент є неоднозначним явищем, що має як переваги, так і недоліки (рис. 2).

Система тайм-менеджменту включає в себе ряд заходів, спрямованих на оптимізацію управління часом, в основному, це переосмислення основних складових управлінського процесу. Отже, розробка та впровадження такої системи є комплексним підходом до оптимізації організаційних процесів з точки зору ефективного використання часу. Оцінка результативності використання тайм-менеджменту ґрунтується на таких критеріях: конкретність, вимірюваність, системність, гнучкість, спрямованість на результат, інвестиційна ефективність, пріоритетність, своєчасність, контроль та легкість в застосуванні [10].



Рис. 2. Переваги та недоліки тайм – менеджменту

Тайм-менеджмент відмінно поєднується з будь-якими іншими методами управління і значно підвищує їх ефективність. Застосування тайм-менеджменту дозволяє працівникам:

- поліпшити процес планування, зменшити кількість проблем, включаючи системні;

- віддати більше часу для роботи над удосконаленнями;

- прискорити процес розв'язання проблем та уникнути їх повторного виникнення;

- суттєво зменшити час на пошук документів;

- правильно визначити пріоритети в справах;

- підвищити ефективність нарад та використання баз даних;

- покращити задоволеність споживача і конкурентоспроможність підприємства [11].

Основні принципи управління часом:

1. Визначення пріоритетів. Систематичне структурування завдань за їх важливістю і встановленням чітких термінів виконання. Рекомендується складати плани, починаючи з довгострокових цілей та закінчуючи короткостроковими завданнями – від планів на рік до планів на день. Кожній задачі треба присвоїти свій ступінь важливості.

2. Сортування інформації. Часові ресурси обмежені. Дуже важливо навчитися фільтрувати інформацію та завдання, які не співпадають із стратегією досягнення основної (для вас) мети на певному відрізку життя.

3. Зафіксовувати завдання. Ефективно "записувати" свої думки на папері чи в електронному вигляді. Це спосіб фіксування інформації, який допомагає запам'ятовувати всю картину дій для досягнення поставленої мети. Після виконання завдання викреслювати його зі списку.

5. Пріоритизація виконання завдань. Найбільш важливі завдання краще виконувати на початку дня, коли людина має найбільше енергії. Це дозволяє використати час ефективніше, оскільки виконання важливих завдань забирає менше енергії. Відкладання таких завдань на пізніше може призвести до почуття стресу та невирішених справ, що ускладнює продуктивність. Розбиття складних завдань на менші частини також допомагає їх ефективному виконанню.

6. Фокус на одному завданні. Не починати виконання нової задачі, кинувши стару невиконаною. Теорія тайм-менеджменту вказує на те, що періодичне повернення до завдання знижує продуктивність у вирішенні "втомлюючої справи" в п'ять разів. Також краще уникати виконання декількох справ одночасно (крім випадків, коли ви експерт у багатозадачності). Це займає більше часу, порівняно з виконанням кожної задачі окремо, й може вплинути на якість виконання [11].

3. Техніки та методики тайм-менеджменту

Існує безліч авторських методик «тайм-менеджменту». Розглянемо найбільш відомі з них.

1. Матриця Ейзенхауера – це інструмент тайм-менеджменту, спрямований на установлення пріоритетів: фокус на важливих завданнях і уникнення втрати часу на неважливі справи. Цей метод корисний для всіх, хто прагне краще розподіляти особистий і робочий час, створювати стійкий графік, що не міняється. Матриця включає чотири квадранти: терміново і важливо, не терміново і важливо, терміново, але не важливо, не терміново і не важливо [17] (рис. 3).



Рис. 3. Матриця Ейзенхауера

Саме важливість і терміновість, що розглядаються разом, впливають на розстановку пріоритетів.

2. Результативний тайм-менеджмент Брайана Трейсі. Автор висловив 3 базові принципи та 7 правил, спрямованих на підвищення продуктивності. Його базові принципи такі:

1. Чим більше обсяг роботи, тим більше роботи на вас навалюється.

2. Неможливо встигнути все зробити.

3. Ефективне управління часом стає можливим лише припинивши брати на себе нові завдання, які занурюють вас у роботу повністю. Зупиніть виконання неважливих завдань і зосередьтеся на важливих.

Правила Б. Трейсі:

  • щоденний список завдань важливий. Перед початком робочого дня записуйте всі необхідні справи на папері.

  • використовуйте "Правило 80/20" для свого списку справ. Це правило стверджує, що 80% корисних результатів досягається за допомогою 20% дій.

  • пошук слабких місць у вашій роботі. Питання типу: "Від чого б я відмовився відразу, знаючи тоді все, що знаю зараз?"

  • розподіл усіх справ за їх важливістю та терміновістю на чотири категорії, використовуючи класичну матрицю Ейзенхауера з чотирьох квадрантів.

  • спрямовуйте більше часу на справи з квадрантів 1 та 2 - важливі та термінові, а також на ті, що важливі, але ще не термінові. Менше часу відводьте на квадранти 3 та 4.

  • зосередьтеся на одній справі, щоб досягти повної концентрації.

Б Трейсі підкреслює важливість розуміння того, яке значення у вашому житті має здоров'я, сім'я, бізнес, кар'єра і таке інше. Тому рекомендується почати зі своїх цінностей, оскільки вони визначаються в основному тим, скільки часу ви готові віддати на них [5].

3. «Впоратися зі справами» (англ. Getting Things Done), розроблена Девідом Алленом. Основним принципом цієї методики є записування всіх поточних завдань, проектів і ідей. Це дозволяє звільнити пам'ять від надмірного навантаження та зосередитися на найважливішому. Важливою складовою цього підходу є вміння вирішувати, чи є можливість діяти щодо отриманої інформації. Щодо реакції на нові дані, пропонується або внести дату в календар, або додати їх до списку поточних дій, чи включити до власної довідкової системи, або, якщо інформація не є дуже важливою, відкласти на невизначений майбутній час чи повністю відкинути [15].

4. Метод ALPEN Лотара Зайверта. Планувати час пропонується, використовуючи п’ять кроків, що відповідають першим літерам абревіатури ALPEN, а саме [17]:

  • Aufgaben, Termine und geplante Aktivitäten notieren – нотувати завдання та заплановані дії;

  • Länge schätzen – оцінювати тривалість виконання кожної дії;

  • Pufferzeiten einplanen – включати у планування буферний час;

  • Entscheidungen treffen – приймати рішення;

  • Nachkontrolle – контролювати виконання дій.

5. Закон Парето, також відомий як принцип 80/20, є одним з найпоширеніших методів оцінки ефективності різних діяльностей. Цей емпіричний принцип отримав назву на честь економіста і соціолога Вілфредо Парето в 1897 році. Згідно з принципом Парето, невелика частина зусиль і витрат, прикладених у діяльність, відповідає за значну частину результатів. Суть полягає у тому, що 20% зусиль приносять 80% результату, тоді як інших 80% зусиль призводять лише до 20% результату. Це дозволяє зрозуміти, що вибираючи найбільш ефективні ресурси, можна досягти великих результатів при невеликих витратах. Одночасно, подальші зусилля можуть бути недоцільними та неефективними.

У кожному списку справ є дві, що мають набагато більший вплив, ніж решта разом взята. Важливо розвивати звичку використовувати принцип 80/20 у всіх сферах бізнесу та особистого життя. Сфокусуватися на виконанні лише 20% завдань, чия важливість в декілька разів перевищує важливість інших обов'язків, виконання яких забирає стільки ж часу [4].

6. Піраміда Франкліна – це повноцінна система для постановки та досягнення цілей, яка охоплює весь життєвий шлях. Її відмінність від інших методик полягає у тому, що вона не лише планує розподіл часу, але й визначає напрямки досягнення загальної мети. Цей підхід спрямований на визначення того, що потрібно зробити, а не на огляд поточної діяльності з метою покращення організації. Це вже готова система планування, яка допомагає розумно використовувати час та досягати визначених цілей:

- основні життєві цінності лежать в основі піраміди (того, що людина хоче від життя). Це напрямок руху до її мрії;

- глобальна мета - наступний рівень у цій піраміді. Базуючись на визначених раніше життєвих цінностях, людина ставить перед собою загальну мету життя. Ким вона прагне стати, що планує досягти? Якщо перший рівень - це сенс, що виявляється у відповіді на питання "заради чого я живу?", то глобальна мета вказує, коли цей сенс буде досягнутий;

- генеральний план досягнення цілей - це фіксація конкретних проміжних цілей на шляху до глобальної мети;

- довгостроковий план - це планування на 3–5 наступних років з конкретними цілями та термінами виконання. Він повинен співпадати з генеральним планом, наближаючись до глобальної мети;

- короткостроковий план - план на період від декількох тижнів до декількох місяців. Чим детальніше він розроблений та частіше аналізується та коригується, тим ефективніше працює;

- план на кожен день - вершина цієї піраміди. Тут завдання з плану на тиждень розбиваються на більш дрібні. Це найдрібніша одиниця досягнення глобальної мети, крок за кроком наближаючи до неї [2].

7. Метод АБВГД є ефективним способом пріоритизації завдань, який можна використовувати щодня. Цей метод, досить простий і дуже ефективний, може підняти працівника до рангу одного з найпродуктивніших у відповідній сфері, якщо використовується регулярно й розумно. Його унікальність полягає в створенні системи ранжування завдань, які потім систематично обробляються.

Завдання типу "А" - обов'язкове щоденне завдання. Це є найважливіше завдання на даний момент, необхідне для виконання, оскільки його невиконання може мати серйозні наслідки.

"Б" завдання - це завдання, яке було б добре виконати. Наслідки виконання або невиконання є менш критичними. Важливою є стратегія не розпочинати роботу над "Б" завданням, поки не виконано завдання типу "А".

"В" завдання - це те, що можна зробити, але наслідків незалежно від виконання чи невиконання практично не буде. Не рекомендується приступати до "В" завдань, якщо ще залишено невиконані "Б" завдання.

"Г" завдання - це робота, яку можна делегувати комусь іншому. Вона важлива, але не вимагає вашої безпосередньої участі. Це може звільнити час для виконання завдань типу "А".

"Д" завдання - це те, що можна видалити зі списку завдань. Це завдання може втратити актуальність або втратити сенс і бути виключеним із переліку справ [14].

Використання конкретної системи кроків, яка сприяє налагодженню оптимальної взаємодії з часом як для керівників, так і для виконавців, є гарантією ефективного використання всіх ресурсів, при цьому головним з них для сучасного менеджменту в Україні є людський ресурс.

ВИСНОВКИ


На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Тайм-менеджмент, утворившись вже на початку становлення суспільства, став важливим компонентом у сучасному управлінні. Його етапи розвитку - від практичних рекомендацій до комплексних стратегій управління часом - відповідали на зміни в умовах бізнесу та життя, вимагаючи від менеджерів нових навичок та підходів.

Історія тайм-менеджменту має чотири основні етапи: тейлоризм, класичний тайм-менеджмент, сучасні стратегії управління часом та інтелектуальний підхід до тайм-менеджменту успішного бізнесу. Ці етапи відображають еволюцію від інструментів оптимізації праці до використання інтелектуальних інструментів для підвищення продуктивності.

Різні автори пропонують свої визначення тайм-менеджменту, враховуючи аспекти організації часу, управління життям, планування та досягнення цілей. Тайм-менеджмент - це не лише організація часу, але й управління життям, що дозволяє максимізувати результати та ефективно використовувати власні можливості. Його основна мета - впорядкування завдань і раціональне використання часу для досягнення більшої продуктивності та вищих результатів в особистому та професійному житті.

2. Тайм-менеджмент у системі управління персоналом зосереджений на визначенні цілей, плануванні, прийнятті рішень, організації, контролі та комунікації. Це циклічний процес, який починається з формулювання мети, аналізує можливі альтернативи та вимагає постійного контролю.

Завдання тайм-менеджменту полягають у встановленні пріоритетів, сортуванні інформації, зафіксовуванні завдань та їхньому ефективному виконанні. Ці принципи дозволяють підвищити продуктивність, зменшити час на пошук і покращити планування, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності підприємства через ефективне управління часом персоналу.

3. Авторські методи тайм-менеджменту, такі як Матриця Ейзенхауера, Результативний тайм-менеджмент Брайана Трейсі, "Впоратися зі справами" Девіда Аллена, метод ALPEN, Закон Парето, Піраміда Франкліна та метод АБВГД пропонують різні підходи для управління часом та досягнення цілей. Вони надають можливість ефективно організовувати завдання, визначати пріоритети та краще управляти часом у всіх аспектах життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Буняк Н.М. Тайм-менеджмент як інструмент підвищення ефективності діяльності підприємства. Економіка і суспільство. 2018. Випуск № 14. С. 279-283

  2. Голубко А. І., Прищак М. Д. Тайм-менеджмент як дієвий інструмент ефективного використання часу в сучасних умовах. URL: http://ir.lib.vntu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/29693

  3. Євтушевська О. Тайм-менеджмент як вияв світогляду сучасної людини. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія “Економіка”. 2017. № 3(192). С. 15–18.

  4. Жуковська Аліна. Методи планування та розподілу завдань у тайм-менеджменті. Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві. 2023. Том 1 (47). С. 50-60

  5. Іваницька С. Б. Впровадження європейських методик тайм-менеджменту в Україні. Глобальні та національні проблеми економіки. 2018. № 21. С. 288–292. URL: http://global-national.in.ua/issue-21-2018/29-vipusk-21-lyutij-2018-r/3771-ivanitska-s-b-galajda-t-o-tolochij-r-m-vprovadzhennya-evropejskikh-metodik-tajm-menedzhmentu-v-ukrajini

  6. Калініченко Л. Л. Особливості впровадження тайм-менеджменту на підприємстві. «Молодий вчений». 2017. № 4.4 (44.4). С. 60–63.

  7. Кириченко І. В., Шленьова М. Г. Класичні підходи до тайм-менеджменту в сучасних реаліях. Журнал науковий огляд. 2022. № 1(81).

  8. Крикун Ольга. Ключові моменти тайм-менеджменту для досягнення успіху в бізнесі. Галицький економічний вісник. 2019. 4 (59). URL: https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu

  9. Крукевич Н. М. Проблеми становлення поняття тайм-менеджмент Торгівля, комерція, підприємництво. 2014. Вип. 17. С. 119–122.

  10. Кулакова С. Ю. Впровадження європейської практики тайм-менеджменту на підприємствах України. Ефективна економіка. 2016. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4727

  11. Лазоренко Т. В., Дідченко Ю. О. Правила успішного використання тайм-менеджменту. «Молодий вчений». 2017. № 1(41). С. 632–635

  12. Маслюківська А.О. Значення тайм-менеджменту для підвищення персональної ефективності. «Молодий вчений». 2018. № 11 (63). С. 467-471.

  13. Писаревська Г. І. Використання тайм-менеджменту для підвищення ефективності управління персоналом. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип. 20(1). С. 148-153. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_en_2016_20%281%29__38

  14. Причепа І. В., Соломонюк І. Л., Лесько Т. В. Тайм-менеджмент як дієвий інструмент ефективного використання часу успішного менеджера за сучасних умов. Ефективна економіка. 2018. № 12. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6781

  15. Технології тайм-менеджменту в управлінській діяльності державних службовців: монографія / Л.Л. Приходченко, Н.В. Піроженко, М.П. Кернова, І.М Синчак ; під заг. Ред Л.Л. Приходченко. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2021. – 180 с.

  16. Хитра О. В. Ефективний тайм-менеджмент як невід’ємний складник системи управління персоналом підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2019. Випуск 26. Частина 2. С.102-110. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/27351

  17. Холодницька А. Застосування технологій тайм-менеджменту в управлінні підприємством. Вісник Чернігівського державного технологічного університету. 2013. № 4 (70). С. 261–268.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас