Практична робота 1
Стан травматизму в Україні та методичні підходи
до його оцінювання
Мета. Оцінити стан травматизму в Україні та опанувати методику оцінювання виробничого травматизму як на державному рівні, так і на рівні суб’єкта господарювання.
Завдання1. За даними про стан виробничого травматизму в Україні, які наведено у табл. 1, оцінити стан травматизму в окремому регіоні країни та порівняти його з середніми показниками по Україні. Оцінити співвідношення смертельного і загального виробничого травматизму згідно піраміди травматизму.
Завдання 2. За даними, наведеними в табл. 2 і табл. 3, проаналізувати стан виробничого травматизму на двох суб’єктах господарювання А і Б.
Таблиця1
Дані про стан травматизму в Україні
| № вар. | Адміністративні одиниці | Кількість населення, млн (A) | Частка працездатного населення (b) | Травматизм виробничого характеру | |
| Смертельний (W) | Загальний (Q) | ||||
| 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. | Україна Автономна Республіка Крим Вінницька обл. Волинська обл. Дніпропетровська обл. Донецька обл. Житомирська обл. Закарпатська обл. Запорізька обл. Івано-Франківська обл. Київська обл. Кіровоградська обл. Луганська обл. Львівська обл. Миколаївська обл. Одеська обл. Полтавська обл. Рівненська обл. Сумська обл. Тернопільська обл. Харківська обл. Херсонська обл. Хмельницька обл. Черкаська обл. Чернівецька обл. Чернігівська обл. м. Київ | 42,45 - 1,59 1,04 3,24 4,24 1,25 1,25 1,74 1,38 1,72 0,96 2,19 2,51 1,15 2,38 1,43 1,16 1,10 1,06 2,70 1,06 1,29 1,23 0,90 1,03 2,86 | 0,55 - 0,52 0,53 0,66 0,57 0,53 0,56 0,57 0,55 0,55 0,53 0,57 0,56 0,56 0,57 0,54 0,54 0,53 0,52 0,57 0,57 0,53 0,53 0,54 0,51 0,62 | 400 - 14 17 47 29 11 6 13 11 25 15 9 22 10 18 17 20 15 8 23 8 13 9 8 13 19 | 4428 - 193 163 725 666 129 35 296 69 91 74 132 213 86 125 199 114 105 52 184 70 124 89 36 127 331 |
Таблиця2
Інформація про стан загального травматизму на суб’єктах господарювання А
| Суб’єкт господа-рювання | Середня кількість праців-ників (N0) | Кількість нещасних випадків (n) | Кількість потерпілих в окремих випадках (Рі) | Кількість днів непрацездатності в окремих потерпілих (Sі) | ||||||
| Р1 | Р2 | Р3 | S1 | S2 | S3 | S4 | S5 | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| 1 | 50 | 1 | 2 | | | 3 | 7 | | | |
| 2 | 60 | 1 | 2 | | | 10 | 11 | | | |
| 3 | 70 | 1 | 2 | | | 7 | 13 | | | |
| 4 | 80 | 1 | 2 | | | 3 | 16 | | | |
| 5 | 90 | 1 | 2 | | | 4 | 12 | | | |
| 6 | 100 | 2 | 1 | 1 | | 15 | 9 | | | |
| 7 | 200 | 2 | 1 | 1 | | 11 | 10 | | | |
| 8 | 300 | 2 | 1 | 2 | | 3 | 4 | 8 | | |
| 9 | 400 | 2 | 1 | 2 | | 6 | 10 | 13 | | |
| 10 | 500 | 2 | 1 | 3 | | 13 | 9 | 10 | 11 | |
| 11 | 600 | 2 | 1 | 3 | | 3 | 8 | 7 | 4 | |
| 12 | 700 | 2 | 2 | 1 | | 8 | 3 | 4 | | |
| 13 | 800 | 3 | 1 | 1 | 1 | 12 | 10 | 3 | | |
| 14 | 900 | 3 | 1 | 1 | 1 | 4 | 18 | 6 | | |
| 15 | 1000 | 3 | 1 | 2 | 1 | 13 | 10 | 13 | 12 | |
| 16 | 900 | 3 | 1 | 1 | 2 | 11 | 12 | 6 | 3 | |
| 17 | 800 | 3 | 1 | 2 | 2 | 3 | 4 | 8 | 12 | 4 |
| 18 | 700 | 3 | 2 | 1 | 1 | 31 | 12 | 8 | 9 | |
| 19 | 600 | 3 | 1 | 1 | 1 | 40 | 12 | 4 | | |
| 20 | 500 | 3 | 1 | 2 | 1 | 10 | 13 | 9 | 7 | |
| 21 | 400 | 3 | 1 | 1 | 1 | 8 | 19 | 21 | | |
| 22 | 300 | 2 | 2 | 1 | | 4 | 4 | 32 | | |
| 23 | 200 | 2 | 1 | 2 | | 8 | 13 | 9 | | |
| 24 | 100 | 2 | 1 | 1 | | 10 | 11 | | | |
| 25 | 90 | 2 | 1 | 1 | | 8 | 7 | | | |
Таблиця3
Інформація про стан загального травматизму на суб’єктах господарювання Б
| Суб’єкт господа-рювання | Середня кількість праців-ників (N0) | Кількість нещасних випадків (n) | Кількість потерпілих в окремих випадках (Рі) | Кількість днів непрацездатності в окремих потерпілих (Sі) | ||||||
| Р1 | Р2 | Р3 | S1 | S2 | S3 | S4 | S5 | |||
| 1 | 55 | 1 | 2 | | | 8 | 10 | | | |
| 2 | 65 | 1 | 2 | | | 15 | 14 | | | |
| 3 | 75 | 1 | 2 | | | 12 | 16 | | | |
| 4 | 85 | 1 | 2 | | | 8 | 19 | | | |
| 5 | 95 | 1 | 2 | | | 9 | 15 | | | |
| 6 | 105 | 2 | 1 | 1 | | 20 | 12 | | | |
| 7 | 250 | 2 | 1 | 1 | | 16 | 13 | | | |
| 8 | 350 | 2 | 1 | 2 | | 8 | 7 | 12 | | |
| 9 | 450 | 2 | 1 | 2 | | 11 | 13 | 17 | | |
| 10 | 550 | 2 | 1 | 3 | | 18 | 12 | 14 | 17 | |
| 11 | 650 | 2 | 1 | 3 | | 8 | 11 | 11 | 10 | |
| 12 | 750 | 2 | 2 | 1 | | 13 | 6 | 8 | | |
| 13 | 850 | 3 | 1 | 1 | 1 | 17 | 13 | 7 | | |
| 14 | 950 | 3 | 1 | 1 | 1 | 9 | 21 | 10 | | |
| 15 | 1050 | 3 | 1 | 2 | 1 | 13 | 13 | 17 | 18 | |
| 16 | 950 | 3 | 1 | 2 | 1 | 15 | 16 | 20 | 9 | |
| 17 | 800 | 3 | 1 | 1 | 1 | 18 | 22 | 10 | | |
| 18 | 700 | 3 | 2 | 1 | 2 | 18 | 14 | 8 | 10 | 12 |
| 19 | 600 | 2 | 2 | 2 | | 10 | 18 | 13 | 16 | |
| 20 | 500 | 2 | 1 | 3 | | 12 | 8 | 7 | 6 | |
| 21 | 400 | 3 | 1 | 1 | 1 | 15 | 18 | 6 | | |
| 22 | 300 | 3 | 2 | 1 | 1 | 19 | 13 | 9 | 6 | |
| 23 | 200 | 2 | 3 | 2 | | 12 | 8 | 10 | 16 | 18 |
| 24 | 100 | 2 | 1 | 1 | | 18 | 24 | | | |
| 25 | 50 | 2 | 1 | 2 | | 16 | 12 | 15 | | |
Хід виконання
Статистичні дані про нещасні випадки на виробництві є важливим показником гідної праці у будь-якій країні і відображають один з основоположних аспектів, а саме те, що праця не повинна шкодити здоров’ю працівника і його життя під час роботи повинно бути захищеним. Дані про виробничий травматизм є дуже важливими для планування профілактичних заходів, опрацювання нормативно-правових актів і правил, а також для проведення заходів з охорони праці, безпечного ведення робіт та запобігання виробничому травматизму. Коли ці дані виміряти за певний проміжок часу, вони можуть показати покращення або погіршення у галузі безпеки та гігієни праці, а, отже, й продемонструвати ефективність працеохоронних заходів.
Виробничий травматизм.
В Україні впродовж останніх років спостерігають позитивну динаміку зниження виробничого травматизму – як загального, так і смертельного. Найбільшу кількість страхових нещасних випадків реєструють у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях та в м. Києві. Кількість травмованих осіб у цих областях складає біля 50 % від загальної кількості травмованих по Україні.
Співвідношення між чоловіками і жінками серед травмованих на підприємствах України становить приблизно 4:1. Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігають серед працівників віком від 30-ти до 50-ти років, незважаючи на їхній професійний досвід, знання норм та правил охорони праці.
Серед причин нещасних випадків переважають організаційні (близько 70 %), на другому місці – технічні, а на третьому – психофізіологічні чинники.
Найпоширенішими організаційними чинниками стали:
невиконання вимог інструкцій з охорони праці;
невиконання посадових обов’язків;
порушення правил безпеки руху;
порушення технологічного процесу.
До головних технічних чинників, що спричиняють нещасні випадки на виробництві, належать незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд чи території.
Найпоширенішими психофізіологічними чинниками були:
особиста необережність потерпілого;
травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб.
До головних подій, які спричиняють нещасні випадки, належать:
падіння потерпілого під час пересування;
дія рухомих деталей обладнання, машин і механізмів, що обертаються;
осування, осідання породи, ґрунту;
падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо;
падіння потерпілого з висоти.
До найтравмонебезпечніших галузей економіки належать:
соціально-культурна сфера та торгівля;
добувна;
агропромисловий комплекс;
транспорт і зв’язок;
будівництво.
Кількість травмованих осіб у цих галузях сягає понад 50 % від загальної кількості травмованих по Україні.
До головних причин, які зумовлюють несприятливі умови праці та, як наслідок, виникнення виробничого травматизму, належать:
старіння основних виробничих фондів, скорочення об’ємів капітального та профілактичного ремонтів промислових будівель, машин та устаткування;
обмеження інвестицій, спрямованих на створення нової, безпечнішої техніки, технологій, технічного обновлення виробництва;
послаблення контролю за безпекою на виробництві, руйнування галузевої системи управління охороною праці, скорочення служб охорони праці на підприємствах;
послаблення відповідальності роботодавців та керівників виробництв за стан умов праці та безпеки виробничого середовища;
погіршення виробничої та технологічної дисципліни тощо.
Професійні захворювання.
Якщо протягом останніх років в Україні спостерігають зниження виробничого травматизму, то ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їхній рівень високим. На підприємствах України щорічно реєструють від 1-ої до 2-ох тисяч професійних захворювань.
Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Дніпропетровській, Львівській, Донецькій областях. Кількість профзахворювань у цих областях сягає до 75 % від загальної кількості по Україні.
Аналіз професійної захворюваності за галузями промисловості засвідчує, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігають у добувній галузі, машинобудуванні, металургії та будівництві. Кількість професійних захворювань у цих галузях сягає понад 90 % від загальної кількості по Україні.
У структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання – до 1/2 від загальної кількості по Україні. На другому місці – захворювання опорно-рухового апарату, на третьому – вібраційна хвороба, на четвертому – хвороби слуху.
Аналіз професійної захворюваності засвідчує, що професійна патологія в Україні формується під впливом понад 100 шкідливих виробничих чинників і діагностується у представників майже 200 професій. Становище з професійною захворюваністю, що склалося в Україні, потребує реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працівників від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.
Головними причинами професійної захворюваності в Україні є:
недосконалість технологічних процесів та обладнання;
низький рівень механізації трудомістких операцій, передусім під час видобутку вугілля;
тривалий час роботи працівників у шкідливих умовах праці;
старіння основних виробничих фондів, скорочення об’ємів капітального і профілактичного ремонту промислових будівель, споруд, машин і обладнання;
послаблення відповідальності роботодавців і керівників виробництва за станом умов праці і безпеки виробничого середовища;
неефективність та невикористання засобів захисту працівниками, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку;
низька якість медичних оглядів та недотримання термінів їхнього проходження.
Щорічно в Україні в середньому виникає понад 70 000 пожеж, в яких гине біля 2000 осіб. Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем; порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів; порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення; пустощі дітей з вогнем; підпали та ін. Кількість пожеж, які виникають безпосередньо з вини людей унаслідок необережного поводження з вогнем, недотримання вимог пожежної безпеки під час виконання зварювальних робіт, неухильно зростає з року в рік.
Зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно вирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти МОП на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві займають третє місце серед причин передчасної смерті людей у світі після ракових і серцево-судинних захворювань.
Оцінювання стану травматизму на макрорівні
Щоб проаналізувати стан виробничого травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:
кількість осіб, які загинули у результаті нещасних випадків виробничого характеру, що припадає на 1 млн працездатного населення:
 | (1) |
де
– кількість осіб, які загинули у результаті нещасних випадків виробничого характеру за календарний рік; 
– кількість населення у мільйонах; 
– частка працездатного населення;кількість осіб, які постраждали у результаті нещасних випадків виробничого характеру, що припадає на 1 млн працездатного населення:
 | (2) |
де
– кількість осіб, які постраждали у результаті нещасних випадків виробничого характеру за календарний рік; – кількість населення у мільйонах; – частка працездатного населення;Оцінювання стану травматизму на мікрорівні
З метою оцінювання стану загального травматизму на мікрорівні, на суб’єкті господарювання сьогодні використовують три показники:
коефіцієнт частоти:
 , | (3) |
де
– кількість постраждалих від нещасних випадків, що припадає на 1 000 працівників; 
– кількість нещасних випадків на суб’єкті господарювання за календарний рік; 
– кількість постраждалих в і-му нещасному випадку; 
– середня кількість працівників у календарному році; 
– загальна кількість постраждалих від нещасних випадків на суб’єкті господарювання за календарний рік;коефіцієнт важкості:
 , | (4) |
де
– кількість днів непрацездатності, що припадає на одного постраждалого; 
– кількість днів непрацездатності в і-го постраждалого; 
– загальна кількість днів непрацездатності за календарний рік на суб’єкті господарювання;коефіцієнт непрацездатності:
 . | (5) |
де
– кількість днів непрацездатності, що припадає на 1 000 працівників. Для організації та вдосконалення системи управління охороною праці останнім часом отримала поширення теорія піраміди травматизму, яка може бути основою під час розробки заходів щодо попередження нещасних випадків.
Згідно з останніми дослідженнями, у вершині піраміди травматизму розташований смертельний нещасний випадок. Цій події передує 30 випадків травмувань з тимчасовою втратою працездатності та 300 легких травм, які могли б бути наслідком 3 000 потенційно небезпечних подій. В основі ж піраміди лежать щонайменше 300 тис. випадків ризикованої поведінки працівників, які не відповідають вимогам безпеки (рис. 1). За допомогою піраміди травматизму можна визначити чинники, які необхідно контролювати для запобігання одному нещасному випадку, і їхню кількість.
Рис. 1. Піраміда травматизму
Приклад розрахунку
1. Оцінити стан травматизму у м. Києві, в якому проживає 2,86 млн осіб (А) з часткою працездатного населення b=0,62, якщо загалом на виробництві травмовано 331 особу, з яких 19 загинули, та порівняти із середніми показниками по Україні. Оцінити співвідношення смертельного і загального виробничого травматизму.
Стан виробничого травматизму в Україні та м. Києві оцінюємо за формулами (1) та (2).
В середньому по Україні:
– смертельний виробничий травматизм;
– загальний виробничий травматизм;
.Місто Київ:
– смертельний виробничий травматизм;
– загальний виробничий травматизм;
.Висновок: Рівень смертельного виробничого травматизму у місті Києві є нижчим, ніж в середньому по Україні в 1,6 рази, а рівень загального виробничого травматизму є майже однаковим. Співвідношення N1:N2 як в середньому по Україні, так і для міста Києва не відповідає тенденції піраміди травматизму.
2. Оцінити та порівняти стан травматизму для двох суб’єктів господарювання А і Б. На суб’єкті господарювання А протягом року в середньому працювало 100 працівників і сталось 2 нещасних випадки, в результаті яких постраждало, відповідно, 1 і 2 працівники, які тимчасово втратили працездатність відповідно на 9, 10 і 14 днів. На суб’єкті господарювання Б протягом року в середньому працювало 50 працівників і стався 1 нещасний випадок, в результаті якого постраждало 2 працівники, які тимчасово втратили працездатність, відповідно, на 5 і 7 днів.
Розрахуємо для кожного суб’єкта господарювання коефіцієнти частоти, важкості та непрацездатності за формулами (3–6).
Для суб’єкта А:
коефіцієнт частоти –
;коефіцієнт важкості –
;коефіцієнт непрацездатності –
.Для суб’єкта Б:
коефіцієнт частоти –
;коефіцієнт важкості –
;коефіцієнт непрацездатності –
.Висновок: Порівнюючи розраховані значення К1 для досліджуваних суб’єктів А і Б можна зробити висновок, що частота травматизму на суб’єкті Б є вищою, ніж на суб’єкті А, однак, відповідно до значень К2, отримані травми працівниками на суб’єкті А є важчими, ніж на суб’єкті Б. Загалом, за коефіцієнтом непрацездатності К3 можна вважати, що рівень травматизму на суб’єкті господарювання Б є нижчим, ніж на суб’єкті господарювання А.