Ім'я файлу: mnj_2015_9_37 (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 128кб.
Дата: 18.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Білокур Денис (зміст) затвердж.doc

160
// Экономические науки //
// International Scientific Journal // № 9, Постановка проблеми: Заробітна плата є утворю‑
ючим компонентом системи механізму функці‑
онування ринку праці та одним з головних факторів, що регулює його розвиток у професійному, регіональ‑
ному та галузевому аспектах.
Рівень життя всіх працівників, а також їх родин, за‑
лежить в основному від рівня оплати праці та механіз‑
му її виплати. Адже заробітна плата є головною скла‑
довою доходів населення, основою життєдіяльності працівників, а звідси й найбільш потужним стимулом підвищення продуктивності праці. Але саме механіз‑
ми формування та регулювання заробітної плати се‑
ред усіх чинників теорії праці розроблені найменше.
Заробітна плата являє собою один з головних по‑
казників і чинників рівня соціально‑економічного життя кожної країни та людини зокрема. Найбільшою соціальною проблемою в Україні є велика різниця між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Оплата праці українців знаходиться на одному знай нижчих рівнів серед країн колишнього СРСР і Євро‑
пи. Серед накопичених проблему сфері оплати пра‑
ці особливе місце посідає низька питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва. В умовах ринкової економіки оплата праці базується на двох головних принципах — економічній свободі ринкових суб’єктів та їх повній відповідальності за результатами своєї діяльності. Тому дедалі гострішою стає проблема заробітної плати працівників, яка має повністю залежати від ефективності роботи виробничої одини‑
ці та матеріально зацікавити її в кінцевих результатах своєї праці.
Актуальність теми дослідження є очевидною і не викликає сумніву, оскільки зумовлена необхідністю наближення рівня продуктивності праці, заробітної плати та доходів найманих працівників до рівня роз‑
винених країн шляхом створення відповідних умов для високопродуктивної трудової діяльності між ро‑
ботодавцями та державою.
Аналіз останніх досліджень і публікацій: Проблему сучасного стану заробітної плати досліджува‑
ли та продовжують досліджувати багато науковців, а саме: В. С. Василенко, ОС. Ветлужська, АО. Гор‑
деюк, Ю. М. Іванечко, П. М. Матюшко, А. І. Радчук, Т. В. Сизикова, СВ. Цимбалюк та ін. У своїх працях наукові діячі та фахівці‑економісти змістовно розгля‑
дають найважливіші проблеми оплати праці в умовах вітчизняної економіки. При цьому найбільша увага приділяється саме дослідженню стану заборгованості
із заробітної плати.
Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових досліджень з цієї теми, потребують подаль‑
шого вирішення проблеми значного розриву між ви‑
сокою вартістю життя та низькою ціною праці.
Мета статті: Дослідження сучасного стану та аналіз
існуючих головних проблем заробітної плати в Укра‑
їні.
Виклад основного матеріалу дослідження: Згідно
із статтею 1 Закону України Про оплату праці», заро‑
бітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку згідно трудовому договору власник або уповноважений ним орган виплачує пра‑
цівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної ро‑
боти, професійно‑ділових якостей працівника, резуль‑
татів його праці та господарської діяльності підприєм‑
ства [1, с. 1].
Проте, незалежно від формулювання сутності за‑
робітної плати, всі науковці вважають, що вона повинна відбивати існуючі в державі соціальні, економічні та виробничі відносини. В свою чергу, такі відносини виявляються через функції заробітної плати. Різні ав‑
тори виділяють від двох до десяти функцій заробітної плати. Однак більшість з них надають першочергової уваги таким функціям заробітної плати [2, с. 13]:
1) відтворювальна функція заробітної плати — по‑
лягає у забезпеченні працівників та членів їх сімей не‑
обхідними життєвими благами для відтворення робо‑
чої сили, для відтворення поколінь тощо;
2) стимулююча або мотивуюча функція заробітної плати — полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприєм‑
ства;
3) регулююча або ресурсно‑розміщувальна;
4) соціальна функція заробітної плати — відобра‑
жає міру живої праці при розподілі фонду споживан‑
ня між найманим працівником і власником засобів виробництва;
5) функція формування платоспроможного попи‑
ту населення — її призначення полягає в узгодженні платоспроможного попиту, під яким прийнято розумі‑
ти форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва спо‑
живчих товарів — з іншого.
Наведені функції заробітної плати тісно взаємо‑
пов’язані між собою, і лише за їхньої сукупної наяв‑
ності досягається ефективна організація заробітної плати [2, c. 171, 172].
Але в сучасних умовах становлення ринку в Украї‑
ні заробітна платане може сповна виконувати ці функ‑
ції. На сьогодні вона зберігає зайнятість, запобігає безробіттю ціною заниження заробітної плати, сприяє забезпеченню соціальних гарантій, стримує інфляцію через затримку виплати заробітної плати, здійснює перерозподіл зайнятих за галузями і сферами еконо‑
міки та посилює мобільність робочої сили [3, с. 148].

161
// Международный научный журнал // № 9, 2015
// Экономические науки //
Її рівень забезпечує не більше 21% відтворення ро‑
бочої сили, що не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає зацікавленість в переорієнтації ро‑
бочої сили на пріоритетні сфери діяльності.
Причинами загострення проблеми державного ре‑
гулювання оплати праці є відсутність дієвого контролю з боку держави за по‑
літикою оплати праці;
– недосконалість науково‑методичного забезпечення процесу регулювання оплати праці;
– невиконання чинного законодавства [2, с. 173].
Отже, необхідно переглянути політику регулюван‑
ня оплати праці в частині посилення контролюючих функцій держави за процесом формування та розподі‑
лу витрат від національного до локального рівнів еко‑
номіки, що зумовлює необхідну розробку методології та основ обґрунтованого збільшення витрат на оплату праці в Україні. Виникає потреба кваліфікованого комплексного розв’язання проблем раціональної по‑
будови оплати праці на основі взаємодії всіх вказаних функцій з урахуванням трансформаційних перетво‑
рень в суспільстві.
Основними завданнями обліку праці та її оплати є) точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;
2) правильне нарахування оплати праці кожному працівниуові відповідно до діючих положень;
3) дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;
4) повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;
5) своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці [2, c. 184].
Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бух‑
галтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує пра‑
цівників на виконання робіт і пошук резервів підви‑
щення ефективності виробництва [3, с. 350].
Згідно зі статтею 115 КЗпП заробітна плата повинна виплачуватись робітникам регулярно в робочі дні в терміни, установлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. У випадку, якщо день виплати заробітної плати збігається зі святковим, неро‑
бочим і вихідним днем, заробітна плата повинна випла‑
чуватися напередодні [1, с. 14]. Нарахування, виплата та облік заробітної плати мають проводитися згідно з чин‑
ним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.
Методологічні засади формування в бухгалтер‑
ському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівни‑
ками, та її розкриття у фінансовій звітності підприєм‑
ствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних уста‑
нов) визначені П(С)БО 26 «Виплати працівникам», який затверджено наказом Міністерства фінансів
України від 28 жовтня 2003 р. № 601 [3, c. 54].
Згідно з П(С)БО 26 є пять видів виплат працівни‑
кам, згрупованих за подібними ознаками, а саме:
– поточні виплати;
– виплати при звільненні;
– виплати по закінченні трудової діяльності;
– виплати інструментами власного капіталу підпри‑
ємства;
– інші довгострокові виплати.
Зобов’язання щодо виплат при звільненні ви‑
знається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов’язання звільнити працівника або кількох пра‑
цівників до досягнення ними пенсійного віку або на‑
давати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою уго‑
дою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов’язання за такими виплатами.
Виплати по закінченні трудової діяльності — ви‑
плати працівнику (окрім виплат при звільненні та ви‑
плат інструментами власного капіталу підприємства), які підлягають сплаті по закінченні трудової діяльно‑
сті працівника [3, с. 196].
Виплати інструментами власного капіталу підпри‑
ємства — виплати працівнику, за якими йому надаєть‑
ся право на отримання фінансових інструментів влас‑
ного капіталу, емітованих підприємством (або його материнським підприємством), або сума зобов’язань підприємства працівнику залежить від майбутньої ціни фінансових інструментів власного капіталу, емі‑
тованих підприємством.
Інші довгострокові виплати — виплати працівни‑
ку (окрім виплат по закінченні трудової діяльності, виплат при звільненні та виплат інструментами влас‑
ного капіталу підприємства), які не підлягають сплаті у повному обсязі протягом дванадцяти місяців поза кінченні місяця, у якому працівник виконував відпо‑
відну роботу [3, c. 198].
Нарахована сума внесків за програмою з визначе‑
ним внеском визнається поточним зобов’язанням у пе‑
ріоді, протягом якого працівники виконували роботу.
Бухгалтерський облік має забезпечити:
– точне і своєчасне документальне оформлення да‑
них про обсяг затрат праці;
– відображення обсягу виконаних робіт і затрат ро‑
бочого часу кожним працівником за галузями і по підприємству в цілому;

162
// Экономические науки //
// International Scientific Journal // № 9, 2015
– правильне нарахування оплати праці кожному пра‑
цівникові відповідно до діючих положень;
– контроль за використанням фонду оплати праці;
– дотримання порядку розподілу оплати праці за об’єктами бухгалтерського обліку;
– повний і своєчасний розрахунок з працівниками щодо оплати праці;
– своєчасне складання та подання звітності з оплати праці.
Облік праці та її оплати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.
Запровадження та використання форм і систем оплати праці регулюється Законом України Про оплату праці» та Кодексом Законів про працю України.
Форми і системи оплати праці, норми праці, роз‑
цінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємства‑
ми у колективному договорі.
Діючі на сьогодні в Україні ставки прибуткового податку гальмують зростання заробітної плати, через що трудові прибутки, які в нормальній ситуації мають виражатися у формі оплати праці, стають «тіньови‑
ми», фальсифікуючи статистику загальних прибутків населення, звідси мільйонне недоврахування коштів у державному бюджеті та соціальних фондах, особливо пенсійному. Приведення податкового законодав‑
ства у відповідність до вимог часу дасть змогу знизити податковий пресна підприємства і забезпечити мож‑
ливість збільшення фонду оплати праці [4, c. Одним із можливих напрямів антикризової полі‑
тики у такій ситуації може стати перевірений закор‑
донний досвід підвищення податкового тиску на ви‑
сокооплачувані прошарки населення та застосування диференційованої шкали оподаткування для населен‑
ня з низькими рівнями заробітних плат.
Удосконалення податкової політики в галузі регу‑
лювання заробітної плати може бути здійснене внас‑
лідок таких заходів [4, с. 109]:
– зміни параметрів шкали оподаткування, вдоскона‑
лення методики нарахування податків, перегляду системи надання пільг окремим категоріям праців‑
ників;
– збільшення розміру неоподаткованого мінімуму заробітної плати і перегляду розмірів прибутків, оскільки він не має бути меншим за реальний про‑
житковий мінімум, чого вимагає ст. 2 Закону Укра‑
їни Про прожитковий мінімум».
Домінуючим завданням у сфері оплати праці є за‑
хист працюючих від нерегулярності і неадекватності винагород за працю. Якщо розглянути досвід розви‑
нутих країн, то можна помітити позитивні напрями щодо регулювання заробітної плати. Впровадження економічних реформу країнах Східної Європи супро‑
воджувалось, як правило, здійсненням численних і різ‑
нобічних заходів щодо державного регулювання реального рівня життя населення, забезпечення відповідних соціальних пропорцій. У Польщі на основі прогнозу зростання цін на наступний місяць, який складається міністерством фінансів, розраховується норматив, що визначає припустиму межу приросту зарплати на дер‑
жавних підприємствах. Аналогічні нормативи засто‑
совуються у Болгарії та Румунії. Мінімальна заробіт‑
на плата визначається у Польщі щоквартально після консультацій з профспілками, виходячи з результатів обстеження сімейних бюджетів. У бюджетних органі‑
заціях та установах Польщі динаміка заробітної плати визначається за допомогою спеціального нормативу по відношенню до динаміки середньої зарплати у матері‑
альному виробництві. На жаль, ці важливі моменти мало у чому знайшли втілення в механізмі політики доходів, що діє зараз в Україні [5, с. 27].
Отже, держава має достатньо сильні позиції у ви‑
значенні політики заробітної плати, а важливим завданням держави і надалі має бути сприяння про‑
веденню переговорів між основними соціальними силами суспільства з метою врегулювання соціаль‑
но‑трудових відносин, запобігання масовим трудовим конфліктам. Останнім часом уряд зробив кроки щодо підвищення рівня життя населення та посилення ці‑
льової спрямованості соціальних програм. Помітними стають позитивні зрушення на ринку праці (зменшен‑
ня числа безробітних, створення нових робочих місць, підвищення соціальних виплат). Водночас залиша‑
ється і ряд проблем, що потребують термінового вирі‑
шення: ліквідація порушень законодавства про оплату праці, подальше підвищення основних соціальних гарантій і наближення їхнього рівня до прожиткового мінімуму, «детінізація» заробітної плати населення тощо. Рівень оплати праці є показником добробуту суспільства. Тому головним завданням держави як представника інтересів суспільства є не перманентна боротьба з труднощами, створюваними соціально‑е‑
кономічною політикою самої ж держави, а професійно грамотна розробка концепції соціально‑економічної політики і послідовне впровадження ефективного ме‑
ханізму забезпечення своєчасної виплати заробітної плати та її відповідний рівень в умовах формування ринкової економіки України [6, c. Таким чином, питання вдосконалення державного регулювання оплати праці в Україні потребують невідкладного вирішення, насамперед шляхом пере‑
гляду механізму державного регулювання у частині

163
// Международный научный журнал // № 9, 2015
// Экономические науки //
посилення контролюючих функцій держави за проце‑
сом оплати праці та дотриманням вимог чинного зако‑
нодавства у цій сфері.
Висновки: З заробітна плата є головною складо‑
вою доходів населення, підґрунтям життєдіяльності працівників та їх сімей, а звідси й найбільш потужним стимулом підвищення продуктивності праці. Але саме механізми формування та регулювання заробітної плати серед усіх чинників пострадянської теорії праці розроблені найменше.
Домінуючим завданням у сфері оплати праці є за‑
хист працюючих від нерегулярності і неадекватності винагород за працю. Якщо розглянути досвід розви‑
нутих країн, то можна помітити позитивні напрями щодо регулювання заробітної плати. Україна повинна користуватись досвідом зарубіжних країн для того, щоб покращити стан соціального захисту нашого на‑
селення зокрема у виплаті заробітної плати, адже це є основою основ.
Оптимальними шляхами вирішення проблем оплати можна вважати такі:
– удосконалення тарифної системи та нормування праці;
– активна участь держави у регулювання оплати праці;
– посилення мотивації працівників підприємств до праці;
– зміна орієнтації підприємців і менеджерів у сфері стимулювання праці з кількісних на якісні показ‑
ники діяльності тощо.
До того ж, лише справедливий розподіл доходів у реальному секторі економіки допоможе подолати бідність в Україні. Необхідно переглянути політику регулювання системи оплати праці й особливої уваги приділити посиленню контролюючих функцій держа‑
ви за процесом формування та розподілу витрат від національного до локального рівнів економіки, що пе‑
редбачає розробку методології та основ обґрунтовано‑
го збільшення витрат на оплату праці в Україні.
Підвищення заробітної плати — потужний стимул для всебічного розвитку економіки, завдяки якому можливе зростання внутрішнього попиту, піднесення національного виробництва, створення нових робо‑
чих місць та загальне поліпшення життя населення.
Удосконалювання систем оплати праці, пошук но‑
вих рішень, глибоке вивчення західного досвіду може допомогти вирішити в Україні цілу низку проблем, пов’язаних із заробітною платою, якісно поліпшити
її стан та створити підґрунтя для підвищення заці‑
кавленості працівників до високопродуктивної праці вже в найближчому майбутньому. Все це в комплексі може стати стимулом до економічного підйому нашої країни.
Література
1. Закон України Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95‑ВР [Електронний ресурс. — Режим доступу http://
zakon4.rada.gov.ua/laws/show/108/95‑вр.
2. Гриневич С.С, Кузьменко Н. В. Державне регулювання заробітної плати / С. С. Гриневич, Н. В. Кузьменко // Науковий вісник. Економіка, планування і управління в лісовиробничому комплексі. — 2006. — № 16.3 — с. 286.
3. Завіновська Г. Т. Економіка праці: навч. посіб. / Г. Т. Завіновська // К КНЕУ. — 2003. — c. 417.
4. Синяєва Л. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи їх вирішення в Україні // Регіональна економіка. — 2009. —
№ 1. — с. 395.
5. Шило Ж. С. Проблеми заробітної плати та вартості робочої сили в Україні / Ж. С. Шило, О. Ю. Поліщук // [Електро‑
нний ресурс. — Режим доступу http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvse/2010_1/45.pdf.
6. Проблеми регулювання оплати праці у посткризовій економіці [Електронний ресурс. — Режим доступу http://
conferences.neasmo.org.ua/ node/1732.