| Ім'я файлу: Сортування.pptx Розширення: pptxРозмір: 754кб.Дата: 21.04.2023скачатиМедичне сортування Медичне сортування — це процес визначення пріоритетності надання допомоги пораненим в залежності від складності їх стану. Під час Першої світової війни французькі медики вперше застосували метод медичного сортування за принципом поділу поранених на тих, хто скоріш за все: - виживе, в разі надання невідкладної допомоги або загине за її відсутності;
- виживе, незалежно від наданої допомоги;
- помре, незалежно від наданої допомоги.
Такий примітивний підхід може застосовуватись і зараз на ранніх етапах домедичної допомоги, що проводиться неспеціалістами. Але насправді саме цей підхід і лежить в основі всіх найсучасніших керівництв по медичному сортуванню. Мета: Основні зусилля сучасної тактичної медицини спрямовані на порятунок поранених, загибелі яких можна запобігти, тобто виявлення критичної першої категорії невідкладних поранених, які без допомоги можуть загинути від кількох хвилин до кількох годин. Крім цієї категорії невідкладних, що маркуються червоним кольором наразі традиційно виділяють категорії відкладених, легких та безнадійних поранених. Невідкладні Для їх виявлення використовуємо правило C-A-B-C! (Критична кровотеча, проблеми з диханням, розлади циркуляції – шок). Для запобігання смерті чи суттєвої втрати працездатності ця група поранених вимагає допомоги від кількох хвилин до двох годин з моменту їх прибуття. Процедури для такої категорії повинні зосереджуватися на пацієнтах із високими шансами на виживання при невідкладному втручанні. Поранення таких постраждалих включають: • Критичну кровотечу з кінцівок. • Внутрішню кровотечу та інші не контрольовані кровотечі. • Обструкцію дихальних шляхів або потенційний ризик її виникнення. • Напружений (клапанний) пневмоторакс. • Поранення тулуба, шиї або тазу, що супроводжується шоком. • Поранення голови, яке вимагає термінової декомпресії. • Загрозу втрати кінцівки. • Множинну ампутацію кінцівок. Відкладені До цієї групи входять ті, хто потребує хірургічного лікування, але чий загальний стан дозволяє відтермінувати лікування, як правило протягом не більше 6 годин, без надмірної загрози для життя, кінцівок чи зору. Таким пацієнтам потрібне підтримання життєвих функцій (напр., регідратація (введення рідини), стабілізація переломів, застосування антибіотиків, катетеризація сечового міхура, шлунку, знеболення). Поранення включають: • Пошкодження торсу тупим предметом або проникаючі поранення без ознак шоку. • Переломи. • Пошкодження м’яких тканин без сильної кровотечі. • Переломи кісток обличчя без непрохідності дихальних шляхів. • Ушкодження очного яблука. • Несмертельні опіки, що не становлять безпосередньої загрози життю (дихальним шляхам, респіраторній системі) або кінцівкам. Легкі Ця група включає відносно незначні поранення (напр., незначні розриви, подряпини, переломи дрібних кісток або незначні опіки. При цьому пацієнти цілком можуть ходити, про себе подбати чи обійтися мінімальною медичною допомогою. Таких поранених можна залучати для допомоги при перевезенні чи навіть догляді за іншими пораненими. Безнадійні Це група поранених, які очікувано не можуть дістатися до допомоги вищого рівня живими та перевантажують медичні ресурси за рахунок лікування пацієнтів, яких можна врятувати. Пацієнтів в очікуванні не можна покидати, але їх потрібно відділити від інших поранених і періодично проводити повторний огляд. Такі постраждалі потребують персоналу, який може слідкувати за їхнім станом і забезпечити їм симптоматичне лікування. Це такі поранені: • Що надходять без ознак життя чи показників життєво важливих функцій, незалежно від механізму травми. • Наскрізне вогнепальне поранення в голову, що супроводжується комою. • Відкрита травма таза з неконтрольованою кровотечею та шоком IV ступеню. • Важкі опіки без задовільного шансу на виживання чи одужання. • Ушкодження верхньої частини спинного мозку. Особливого нагляду потребують постраждалі: - у яких залишилися боєприпаси, що не вибухнули. Таких пацієнтів необхідно негайно відділити та лікувати в останню чергу, застосовуючи процедури особливого поводження з такими пораненими;
- поранені, що надходять із зараженням, отриманим на полі болю, де використовувалася ядерна та/або біологічна, та/або хімічна зброя. Таких постраждалих потрібно знезаразити перед допуском до лікувального закладу. Догоспітальну допомогу може бути надано на вулиці біля лікувального закладу за допомогою належним чином захищеного персоналу;
- поранені, що є військовополоненими чи затриманими — важливо вчасно виявити терористів-смертників та «людські міни-сюрпризи» за допомогою ретельного огляду, роззброєння та відсіювання усіх постраждалих перед їх допуском до зон надання медичної допомоги, включно із зоною сортування;
скачати
|