Ім'я файлу: _Форми організації суспільного виробництва..docx
Розширення: docx
Розмір: 477кб.
Дата: 13.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
81314.rtf
ПОСТ ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД.docx
Розширення: docx
Розмір: 477кб.
Дата: 13.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
81314.rtf
ПОСТ ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД.docx
Тема 4. Форми організації суспільного виробництва.
1. Виробництво та його основні фактори.
Виробництво в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів та їх узгодженого, цілеспрямованого використання задля виготовлення товарів або надання послуг.
Матеріальні
Природні ресурси (земля) — це дар природи для наших виробничих процесів — земля, яка використовується для обробітку, для зведення будинків, заводів і прокладання доріг; енергетичні ресурси для забезпечення пальним машин і теплом наших помешкань; неенергетичні ресурси, наприклад, мідна і залізна руда чи пісок. Довкілля — повітря, яким ми дихаємо, і воду, яку п'ємо, — розглядаємо також як природні ресурси.
Капітал (капітальні блага) складається з товарів тривалого використання, які вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталеливарні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні ресурси в системі факторів виробництва). Їх технічний стан постійно вдосконалюється і впливає на загальну результативність виробничого процесу і його ефективну доцільність.
Людські
Робоча сила — це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей та професійних навичок, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. Праця ж виступає як доцільна діяльність людини, спрямована на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. До речового фактору належать усі засоби виробництва, тобто сукупність предметів та засобів праці, які використовуються в суспільному виробництві для створення матеріальних благ.
Підриємливість
Підприємливість(А.Маршалл) — практична кмітливість, винахідливості, здатність активно діяти, йти на ризик, ініціативність задля отримання прибутку з найменшими витратами.Сучасні автори вважають, що саме підприємливість поєднує класичні три фактори у виробництві з метою створення благ та послуг. Підприємницькі здібності зазвичай не прирівнюють до праці, тому що саме ними обґрунтовують отримання особливої винагороди — прибутку, а не заробітної плати.
Факторні доходи — доходи, отримані завдяки використанню відповідного фактора виробництва:
Природні ресурси (земля) — рента, оренда.
Капітал — процент.
Робоча сила — заробітна плата.
Підприємливість — прибуток.
2.-Структура суспільного виробництва.
Оскільки результатом результатом процесу суспільного виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво.
3. Форми організації суспільного виробництва.
Форма суспільного виробництва - це певний спосіб організації господарської діяльності.
Натуральне господарство - такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.
Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Які причини зумовили виникнення і функціонування товарного виробництва, товарних відносин?
наявність суспільного поділу праці
наявність економічного відособлення виробників благ
4. Товар та його властивості.
Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.
Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).
Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.
Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.
Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі- продажу на ринку).
Споживча вартість - це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.
Вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.
Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією)" в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.
Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому цінність для них категорія суб'єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і е основою для визначення виробленого блага як вартості.
Рідкість- характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.Більшу цінність мають ті блага, що обмежені рідкісні порівняно з потребами в них.
Питання на семінар ( за ними ви будете відповідати)
1. Результативність виробництва та її показники
2. Поділ праці та його форми. Суспільний поділ праці.
Суспільний поділ праці — відокремлення різних видів трудової діяльності в межах світового господарства (в тому числі окремих регіонів), національної економіки й окремого підприємства, внаслідок чого значно зростає продуктивність суспільної праці.
У межах світового господарства відбувається всесвітній або міжнародний поділ праці. Це вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, що передбачає спеціалізацію окремих країн щодо виробництва певних видів продукції для обміну через купівлю-продаж на світовому ринку.
Поділ праці всередині суспільства здійснюється за основними родами діяльності (землеробство, промисловість, сфера матеріального і нематеріального виробництва). Цю форму суспільного поділу праці називають загальним поділом, поділ родів виробництва на окремі види та підвиди — частковим, поділ праці всередині підприємства (виокремлення цехів, дільниць, відділів, служб, бригад, поділ за професіями і спеціальностями) — одиничним (за К. Марксом).
3. Межа виробничих можливостей.
4. Теорії вартості.