Ім'я файлу: еммм.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 27.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
до І.Р..docx

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Навчально-науковИЙ інститут права

та інноваційної освіти

КАФЕДРА АНАЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
Доповідь

на тему «Математичні моделі оцінки ймовірності банкрутства організації»

Виконала: Студентка II курсу

Групи Б-М-041

Шмиголь Каріна

Дніпро

2022

1.1 Економічна сутність банкрутства, фактори та причини

Природно, що, банкрутство підприємств не трапляється раптово – йому передують певні зміни стану компанії. Можна виділити фактори, які в загальному випадку впливають на фінансову стійкість підприємств. Варто звернути увагу на дві надзвичайно важливі передумови банкрутства підприємств: циклічність розвитку економіки і асиметрія інформації. Відомо, що економічна система не розвивається по прямій, вона схильна до циклічних спадів і підйомів. Залежно від цього змінюються і економічні умови для компаній. Однак не тільки негативні тенденції можуть призвести до банкрутства, а й, навпаки, підйом економіки. В такому випадку відбувається посилення конкуренції, і підприємство не витримує її. При неефективному менеджменті дані явища можуть погано позначитися на фінансовому стані компанії. Якщо говорити про інформацію, то справедливо відзначити, що ринок, в якому знаходиться будь-яка компанія, недосконалий, і кожен учасник має різний за обсягом, змістом і достовірністю інформацію. Тому, якщо керівництво компанії не володіє достатньою або достовірною інформацією, то більшість прийнятих рішень будуть невірними, що в сукупності може загрожувати неплатоспроможністю. Варто розглянути фактори банкрутства. Внутрішні фактори мають пряму залежність від діяльності підприємства, а зовнішні – не мають. До зовнішніх факторів банкрутства підприємств можна віднести такі:

  • Економічні. До них відносяться: економічний стан країни в загальному (знаходиться вона в кризі чи ні), рівень інфляції, рівень стабільності фінансової системи, зміна цін на ресурси і кон'юнктура ринку, фінансовий стан партнерів. Також сюди доцільно віднести ступінь втручання держави в економіку.

  • Інституційні. На стійкість компанії можуть впливати стабільність суспільства, зовнішня політика держави і її зміна, зміна законодавства щодо банкрутства та підприємництва, зміна політичного режиму, в цілому правове та інституційне регулювання економіки державою. Також в цю групу можна віднести посилення конкуренції, розширення частки ринку, розвиток технологій і їх впровадження, зміна бар'єрів при вході на ринок і виходу з нього. Так, наприклад, освоєння нових технологій може нести величезні збитки компанії в тому випадку, якщо без них неможливо надалі продовжувати свою діяльність на тому ж рівні і зберігати конкурентоспроможність. Або ж, навпаки, може відбуватися зниження інноваційного потенціалу, який виражається в нестачі відповідного обладнання.

  • Соціальні. Це чисельність і склад населення, рівень добробуту, культура, обсяг споживання і попит, традиції. Все це скоріше опосередковано впливає на фінансове стан підприємств. Наприклад, зміна демографічної ситуації може збільшити або зменшити попит на продукцію, що позначиться на результатах роботи компанії. А якщо спостерігається негативна тенденція, то стан компанії може погіршитися в динаміці. Також скорочення населення може призводити до дефіциту трудових ресурсів, що теж не покращить становища компанії .

Внутрішні чинники банкрутства підприємств можна розділити на операційні і фінансові. Основними факторами операційного характеру, які знижують стійкість компанії, є:

  • неефективна виробничо-комерційна діяльність;

  • низький технологічний рівень виробництва і

  • нераціональне використання ресурсів і, як наслідок, висока собівартість продукції;

  • наднормативні залишки незавершеного виробництва і готової продукції,

  • зниження оборотності капіталу і виникнення дефіциту грошовий коштів.

Також до групи операційних факторів можна віднести ті, що пов'язані з відсутністю ефективної системи управління фінансовим циклом підприємства: зокрема, ненадійні дебітори. У таких випадках може виникати «ланцюгове банкрутство», коли через неспроможність дебіторів їх постачальники також стають банкрутами. Головним фінансовим фактором є відсутність чіткої фінансової стратегії розвитку підприємства або її неефективність. У цю ж групу можна віднести залучення фінансових коштів на невигідних умовах і зниження рентабельності; різке зростання запасів у порівнянні з продажами, що веде до потреби в залученні додаткових короткострокових позикових коштів і виникненню загрози банкрутства. Достовірно невідомо, які саме чинники призводять до банкрутства - тут, варто враховувати особливості кожної компанії. Однак виділяють таку залежність - всі фактори, беззаперечно, взаємопов'язані, причому внутрішні підсилюють дію зовнішніх . Арбітражні керуючі, в свою чергу, виділяють кілька причин, найбільш поширених, за якими відбувається банкрутство підприємств. До них відносять такі:

1. Неефективна кредитна політика підприємства. Тут варто розглянути дві ситуації. Перша пов'язана з довгостроковими запозиченнями. Наприклад, компанія може брати кредит на покупку устаткування або будівництво будівлі під завищені відсотки, але наявних коштів не вистачає на погашення відсотків і самого тіла кредиту. Іншим прикладом може служити ситуація, коли підприємство вкладає позикові кошти в ризикові інвестиційні проекти. В результаті невдачі проекту, компанія потрапляє в скрутний фінансовий стан.

2. Неефективна комерційна політика. В цьому випадку утворюються на складі запаси матеріалів, що не використовуються, без збільшення обсягу виробництва. Іншим варіантом є закупівля матеріалів за завищеними цінами. У підсумку ціна готової продукції збільшується, попит падає, з'являються надлишки на складі, від яких вчасно не позбавляються.

3. Неефективна політика надання комерційного кредиту. Тут перш за все, варто відзначити збільшення термінів надходження оплати від покупця, в результаті чого утворюється величезна дебіторська заборгованість, зменшується обсяг оборотних коштів, і підприємство змушене брати додаткові кредити, щоб розплатитися по короткострокових зобов'язань.

1.2 Класифікація методів оцінки ризику банкрутства

Побудова моделі, що є багатофакторною, досі залишається проблемною для української економіки через нестабільність і недосконалість нормативнозаконодавчої бази, низьку якість та ступінь інформативності фінансово-звітної документації, необ’єктивні статистичні дані та їх обмеженість стосовно потенційних банкрутів. Як наслідок, більшість чинників, що впливають на економічну стійкість підприємства, залишаються недосяжними та не беруться до уваги під час оцінки стану підприємства.. Крім того, ті моделі, що були створені за допомогою дискримінантного методу й в використанням статистичних даних підприємств конкретної країни, можуть бути використані лише в межах конкретного регіону. Ці моделі можна використовувати як підхід до побудови вітчизняної системи оцінювання ймовірності банкрутства, але необхідно враховувати особливості макро-, мезо- та мікросередовища. Варто припустити, що для підприємства і його власників знання ймовірності настання випадку, коли компанія стане неплатоспроможною, є вкрай необхідним для планування роботи. Крім цього необхідно ідентифікувати фактори, які призводять до банкрутства і своєчасно вжити необхідних заходів щодо виправлення кризової ситуації, що склалася в компанії. Для цього, а також в інтересах інших осіб, перш за все кредиторів підприємства, розроблені різні моделі прогнозування банкротства.

Можна по-різному підходити до класифікації методів прогнозування банкрутства, розділяючи їх на групи, в залежності від критерію. Зрозуміло, що одні й ті ж методи часто будуть ставитися більш ніж до однієї групи. Можна виділити такі критерії класифікації:

  • За характером застосування;

  • За методом обробки даних;

  • За аналізованого об'єкта;

  • За характером базових показників;

  • За цілями;

  • За кількістю змінних в моделях.

Отже, за характером застосування можна виділити традиційні та нетрадиційні методи. До найбільш популярних традиційним методів можна віднести систему фінансових показників, що не об'єднані в регресійному рівнянні, і моделі, побудовані на основі МДА (мультиплікативний дискримінантний аналіз). До нетрадиційних методів відносять, наприклад, метод стохастичного аналізу, нейромережевий аналіз і т. д.

За методом обробки даних виділяють: статистичні та альтернативні методи. До статистичних методів відносяться дискримінанті моделі, прикладом яких є моделі Альтмана, Таффлера, Сайфуллина і Кадикова, Зайцевої, і логіт- і пробіт-моделі (Моделі Ольсона, Леннокса). У даних моделях будується регресійна залежність на основі вибраних з множини коефіцієнтів ті, які мають найбільше значення для прогнозування банкрутства. Видаляються ті показники, що корелюють з іншими, і на основі математичних і економетричних методів формується інтегральний показник ймовірності банкрутства. До альтернативних методів можна віднести декомпозиційний аналіз, теорію наближених множин, багатовимірне шкалування та інші. Серед них окремо виділяють моделі, що використовують штучний інтелект, до яких відносяться: нейромережеві моделі, дерева рішень та експертні моделі. Варто відзначити, що в більшості випадків використовуються класичні статистичні моделі. За аналізованого об'єкта можна виділити комплексні і фінансові методи. Комплексні методи не обмежуються оцінкою фінансових показників діяльності фірми, а також розглядають і інші економічні або неекономічні аспекти (наприклад, вік компанії). У свою чергу фінансові методи допомагають оцінити ймовірність настання банкрутства або виникнення труднощів у діяльності компаній, використовуючи фінансові показники діяльності підприємства. Вони популярні в розвинених країнах, проте можуть не бути точними для країн, що розвиваються - там більше популярні комплексні методи. За характером базових показників виділяють ринкові і облікові методи. Ринкові методи засновані на ринкових характеристиках підприємств, таких як, наприклад, поточна ринкова вартість боргових зобов'язань, поточна ринкова ціна акцій, ринкова капіталізація і т.д. Автори даних методів виходять з того, що «ринок перестає вірити» в ефективність компанії - це і є основна причина банкрутства, а не втратаплатоспроможності. Облікові методи в основі своїй спираються на балансові показники, виходячи з того, що саме вони, як правило, є головною характеристикою, на яку орієнтуються при визнанні боржника банкрутом. Типовим прикладом подібного методу може служити модель Е. Альтмана для закритих компаній. Ще одна класифікація методів прогнозування банкрутства підприємств запропонована А.В. Бойковою. За цілями вона виділяє: власне, прогнозні методи, які прокоментовані вище, порівняльні методи та інші. Порівняльні методи припускають, що необхідно зіставити результати, отримані при застосуванні різних методичних підходів до прогнозування банкрутства. До іншим можна віднести ті, які забезпечують теоретичний базис для емпіричних досліджень, всебічний аналіз існуючих підходів до прогнозування банкрутства, а також тестування платоспроможності великого спектра підприємств. Також моделі класифікують за кількістю змінних, що використовують в моделях, розрізняють однофакторні і багатофакторні моделі. Варто врахувати, що існують і інші класифікації. Так, можна розрізняти моделі для розвинених країн і країн, що розвиваються. Перші характеризуються наявністю доступної інформації для проведення дослідження, існуванням розвиненої теоретичної бази для проведення аналізу; незначне втручання держави в економіку країн, існування механізму захисту інвесторів. В країнах, що розвиваються, як правило, відсутні деякі перераховані вище особливості Мультиплікативний дискримінантний аналіз використовується для побудови моделей прогнозування банкрутства підприємств, коли є однорідна вибірка, яку можна розділити і де необхідно визначити якісний параметр, а саме, Чи є компанія банкрутом чи ні. Відмінною особливістю даного типу моделей у порівнянні з попереднім є те, що МДА дозволяє розглянути вплив багатьох факторів на групи спостережень. Також, позитивним моментом є зниження розмірності простору - поділ на групи перетворює аналіз в однорозмірний. Е. Альтман стверджує, що найголовнішою перевагою МДА є комплексність аналізу всіх факторів, а не послідовне їх вивчення . Також відзначають високу точність прогнозу, простоту застосування, однозначність інтерпретування і можливість для більшості подібних моделей знайти дані для прогнозування банкрутства аналізованих компаній. З недоліків моделей цього типу можна назвати присутність кореляції і колінеарності між деякими чинниками, що погіршує достовірність отриманих результатів. Разом з тим це дозволяє відібрати найкращі чинники і спростити модель без втрати її властивостей. У той же час треба відзначити існування «сірих зон», тобто інтервалів між граничними значеннями, коли неможливо зробити однозначний висновок про фінансовий стан компанії. До того ж, як і в попередньому випадку, при зміні зовнішніх умов: країни, галузі або економічного середовища в цілому, логіка моделі порушується, що впливає на її точність. Застосування методу МДА можливо і доцільно при наявності відносний стабільності зовнішнього середовища і відсутності значних коливань. Найпростішим прикладом багатофакторної МДА-моделі прогнозування банкрутства підприємств є двохфакторна, створена Ю. Брігхема і Л. Гапенскі. Вона враховує вплив двох коефіцієнтів: коефіцієнта поточної ліквідності і частку позикових коштів у пасивах. Очевидні мінуси даної моделі складаються в тому, що вона розглядає недостатня кількість факторів. Перевагою її є досить легке застосування: для розрахунків потрібно лише бухгалтерська звітність.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас