Вступ
В житті кожної людини, незалежно від її бажання, присутнє таке явище, як маніпуляція. Хтось зустрічається з нею щодня, хтось лише зрідка, але в тому чи іншому випадку вона безпосередньо впливає на наше життя та наше власне «Я».
Маніпуляції та їх роль у розвитку особистості
Для початку давайте розберемо деякі базові поняття.
Що таке особистість?
Особистість - це сукупність вироблених звичок і переваг, психічний настрій і тонус, соціокультурний досвід та набуті знання, набір психофізичних особливостей людини, що визначають повсякденну поведінку та зв'язок із суспільством та природою.
Особистість є соціальне поняття, вона виражає все, що є в людині надприродного, історичного. Особистість не вроджена, але виникає внаслідок культурного та соціального розвитку. Об'єктом її уваги та діяльності служить не тільки зовнішній світ, але й вона сама, що проявляється в її почутті «Я», яке включає уявлення про себе і самооцінку, програми самовдосконалення, звичні реакції на прояв деяких своїх якостей, здатності до самоспостереження, самоаналізу та саморегуляції. Що означає бути особистістю? Бути особистістю означає здійснювати вибір, що виникає через внутрішню необхідність, оцінювати наслідки прийнятого рішення і відповідати за них перед собою і суспільством, в якому живеш. Бути особистістю - це значить постійно будувати себе і інших, володіти арсеналом прийомів і засобів, за допомогою яких можна опанувати власною поведінкою.
Тоді що означає «розвиток особистості»?
Розібравшись, що таке особистість, ми можемо сказати, що розвиток особистості - це процес становлення особистості під впливом зовнішніх та внутрішніх, керованих та некерованих соціальних та природних факторів або, коротко кажучи, це процес загального формування власного «Я», пов'язаного з свідомістю та самосвідомістю.
Факторів, які впливають на розвиток особистості дуже і дуже багато в повсякденному житті. Одним з них являється взаємозв’язок між людьми. У таких взаємозв’язках, а саме у спілкуванні, ми можемо зустріти антигуманістичне з погляду психологів-гуманістів таке явище, як психологічна маніпуляція особистістю.
Що ж таке психологічна маніпуляція?
Психологічна маніпуляція - один із способів психологічного впливу на особистість або групу, спрямований на досягнення маніпулятором своїх цілей (незалежно від наслідків для об'єкта маніпуляції) шляхом непомітного для об'єкта маніпуляції його підштовхування до здійснення бажаних маніпулятором проявів активності, як правило, таких, що незбігаються з первісними намірами об'єкта маніпуляції.
У цілому нині маніпуляція розглядається як вид психологічного впливу, що перетворює партнера зі спілкування на об'єкт, річ, засіб досягнення власної вигоди. Маніпуляції припускають наявність контролю, що використовуються в обхід свідомості партнера, і маніпулятор, завдяки нещирій поведінці, хитрощам приховує свої справжні наміри. Його мета - спонукати іншу людину до здійснення якихось дій, змінити її уявлення, бажання, почуття, цінності. Іноді використовується поняття "об'єкт-об'єктна форма взаємодії" на відміну від суб'єкт-суб'єктної: партнер маніпулятора перетворюється на об'єкт, тобто втрачає свою людську сутність, стає річчю.
Необхідно чітко диференціювати психологічну маніпуляцію та силові способи міжособистісного впливу - прямий груповий та міжособистісний тиск у формі приниження та примусу, відвертої, демонстративної дискримінації. Принциповою відмінністю тут є те, що маніпулятивна активність носить прихований характер, причому нерозпізнаними для об'єкта маніпулювання виявляються і справжні цілі, і справжні мотиви та наміри маніпулятора.
Психологічна маніпуляція вимагає володіння маніпулятором професійними маніпулятивними техніками, їх, зокрема, досліджував Е. Берн. Найчастіше вони пов'язані зі свідомим чи несвідомим впливом на «больові точки» особистості, зазвичай, не усвідомлювані об'єктом маніпуляції. Ці свого роду психологічні «гачки», які можна, що називається «зачепити» потенційну жертву, зазвичай пов'язані з раннім травматичним досвідом, витісненим у несвідоме. Саме прицільна, точкова дія на них дає максимальний ефект, що у ряді випадків дозволяє маніпулятору практично повністю контролювати поведінку своєї жертви.
Слід зазначити, що маніпулятивна дія не завжди має деструктивний характер. У зарубіжній психології обговорюються 2 крайні погляди на маніпулювання. Одна йде від Г. Франке, Д. Карнегі та ін., які вважають маніпуляції необхідними та корисними, тому що вони замінюють грубі методи досягнення мети. Інша бере початок у працях вчених гуманістичної орієнтації. Маніпулятор у першому випадку постає як досвідчений у різних прийомах суб'єкт спілкування, у другому - як особистість недосконала, невпевнена в собі та інших, у зв'язку з чим змушена вдаватися до хитрощів.
Які ж признаки у маніпуляцій?
Виділимо типові ознаки маніпуляції: прагнення опанувати волю партнера, поставити його у залежне, підлегле становище. Цю залежність маніпулятор черпає у слабкостях, страхах, бажаннях (грошей, влади, слави, коханні…) партнера зі спілкування. Для проникнення у психічну сферу адресата маніпулятор використовує будь-який значний мотив: переживання через повноту, невисокого росту, лисини, хвороби; гордість за своє походження; цікавість; хобі і т.д. і т.п.
Лицемірство, обман, інтрига у поведінці маніпулятора: запобігливість, прагнення догодити (при цьому у партнера створюється відчуття незручності: «щось тут не те», «щось він не домовляє»).
Для психологічного тиску використовуються прийоми: перехоплення ініціативи, підбурювання, перебільшена демонстрація власної слабкості, недосвідченості, непоінформованості, навіть дурості, скорочення часу для ухвалення рішення, заклик до від'єднання від інших людей («кількість місць обмежена»), натяк на широкі зв'язки та можливості , імітація прийняття рішення самим партнером, підвищення його значимості, комплімент тощо.
Відповідальність за все, що відбувається, перекладається на жертву маніпуляції.
Вибір позицій, тобто способу поведінки та правил гри, зазвичай закріплюється першими фразами партнерів. У цьому нерідко є елемент психологічної боротьби. У разі маніпулювання психологічна боротьба за вигідне розподілення позицій присутня завжди. Навколишнім вона не завжди помітна.
Які ж причини можуть бути для маніпулювання іншими?
Перша основна причина маніпуляції, вважає Фредерік Перлз, у вічному конфлікті людини з самою собою, тому людина ніколи не довіряє собі повністю, однак іншим вона не довіряє ще сильніше. «Тому він вступає на шлях маніпуляцій, щоби «інші» завжди були у нього на прив'язі, щоб він міг їх контролювати і за такої умови довіряти їм більше».
Еріх Фромм висуває другу причину маніпулювання: бажаючи отримати кохання, маніпулятор прагне отримати повну владу над іншою особистістю: влада, яка змушує іншу особу робити те, що він хоче; думати те, що він хоче; відчувати те, що він хоче.
Третя причина маніпуляцій: оскільки ризик і невизначеність оточують людей з усіх боків, то людина часто почувається безпорадною, тому пасивний маніпулятор каже: «Я не можу контролювати все, що може зі мною статися, тому я нічого не контролюватиму. Я здаюся, робіть зі мною що хочете! — і при цьому, зрештою, — досягає своєї мети, використовуючи свою зовнішню безпорадність. Активний маніпулятор активно користується безсиллям інших людей, із задоволенням панує над людьми, прагнучи зробити їх максимально залежними від себе.
Четверта причина маніпуляцій: маніпулятор - це особистість, яка прагне уникнути інтимності у відносинах та скрутного становища, тому відноситься до людей ритуально (Е. Берн, В. Глассер).
П'ята причина маніпуляцій: людина прагне отримати схвалення всіх і кожного, тому змушена вдавати, приховувати свої почуття, думки і бажання, не може бути правдивою і чесною з оточуючими, зате всіма правдами і неправдами намагається догодити всім (А. Елліс).
Розібравшись з причинами маніпулювання ми можемо виділити чотири основні маніпулятивні системи.
1. Активний маніпулятор намагається керувати іншими за допомогою активних методів. Він уникає демонструвати свою слабкість у відносинах, беручи на себе роль «повного сили». Зазвичай привертає до цього своє становище (батько, старший брат, учитель, начальник). Він грає «зневажаючого» і досягає задоволення, знаходячи контроль над іншими людьми, але залежить у своєму задоволенні від почуття їхнього безсилля. Він застосовує техніку установи прав та обов'язків, табелів, рангів тощо, керуючи людьми як маріонетками.
2. Пасивний маніпулятор являє собою протилежність активному. Він вирішує, що оскільки він не може контролювати життя, то відмовиться від зусиль і дозволить розпоряджатися активним маніпулятором. Він прикидається безпорадним і безглуздим та розігрує із себе «зневажаного». У той самий час пасивний маніпулятор виграє у вигляді поразки. Дозволяючи активному маніпулятору думати і працювати на нього, він у певному сенсі перемагає своєю млявістю і пасивністю.
3. Маніпулятор, що змагається, розглядає життя як стан, що вимагає постійної пильності, оскільки тут можна або виграти, або програти, третього не дано. Для нього життя — це битва, де решта людей — суперники чи вороги, реальні чи потенційні. Він коливається між методами «того, хто зневажає» та «того, кого зневажають» і тому може розглядатися як щось середнє між пасивним та активним маніпулятором.
4. Четверта (основна) форма маніпулятивної системи – це система байдужої маніпуляції. Маніпулятор грає роль байдужого, ні на що не сподіваючись і намагаючись вислизнути, усунутися від контакту з партнером. Його ключова фраза: "Мені байдуже". Він ставиться до іншої людини як до неживої ляльки. Його методи то пасивні, то активні, іноді він грає «Нудьгу», іноді «Сварливу пилку», «Мученика» або «Безпомічного». Його секрет, безумовно, у тому, що йому зовсім не начхати, інакше б він не продовжував свої маніпуляції. Подібні стосунки нерідко існують між чоловіками та дружинами. Приклад цього служить гра в «загрозу розлучення», коли Маніпулятор сподівається підпорядкувати собі партнера, а не розійтися з ним. Оскільки Маніпулятор поводиться з іншим як із неживим предметом, таке байдуже ставлення поволі вбиває душу в ньому самому. Ось чому називають його ставлення до оточуючих самознищуючим.
Отже, розібравшись з термінами та їхніми значеннями як маніпуляції впливають на розвиток особистості?
Маніпуляції - це стиль життя, це сценарій життя, який регламентує всю систему взаємодії зі світом, спрямований на те, щоб контролювати як себе, так і інших. Кожна людина на світі, підозрює вона це чи ні, була учасником маніпуляцій. Інколи в ролі маніпулятора, інколи в ролі того, ким маніпулюють і досить часто це трапляється несвідомо. Маніпуляції – це сильний фактор в розвитку нашої особистості, оскільки через них (якщо маніпулюють нами) ми можемо змінити свій світогляд, поведінку, прийняти чиїсь чужі норми та цінності, що неодмінно означає кардинальні зміни в нашому «Я». Так і з тими, хто використовує маніпуляції у своїх цілях (маніпулятори). Вони можуть завдяки іншим отримати бажане і як мінімум при успішних маніпуляціях вони отримують свого роду певну владу, а влада, як відомо, доволі сильно змінює людину. Однак від себе хотів би додати, що ті, хто вміє успішно маніпулювати іншими змінюється як мінімум через те, що має можливість бачити як намагаються «скористатися» ним самим. Це в свою чергу впливає на оточення (тому що, як правило, коли маніпуляцію було викрито, довіра до такої людини знижується), а оточення – теж важлива складова розвитку нашої особистості.
Висновок
Склавши все в єдину картину, ми можемо сказати однозначно, що маніпуляція відіграє величезну роль у розвитку нашого «Я». Якби у людських взаємовідносинах не існувало цього явища, то абсолютно кожна людина на світі зараз була б зовсім іншою особистістю.
Список літератури
Личность. Манипулирование личностью. Актуализация - http://dedovkgu.narod.ru/porm/porm04.htm
Понятия личности и развития личности. Движущие силы, условия развития личности - http://cito-web.yspu.org/link1/metod/met126/node19.html
Личность – материал из Википедии - https://ru.wikipedia.org/wiki/Личность
Личное влияние и манипуляции в общении - https://studfile.net/preview/4239275/page:16/