Ім'я файлу: Філософія і кохання.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 08.04.2020

Мамєєва Єлизавета Ігорівна,
студентка Національного університету біоресурсів і
природокористування України
(м. Київ, Україна)
Науковий керівник –
Сторожук Світлана Володимирівна,
д-р. філол. наук, проф

Філософія і кохання

Кожна людина, від діячів мистецтва до звичайного робочого, роздумували про кохання, мріяли про нього або проклинали його існування. Філософи і поети возвеличували почуття «любові» до фундаментально важливої сили, що керує людьми. Безперечно для кожної особи кохання стає вирішальним моментом у житті. Завдяки коханню людство весь час самовдосконалюється. Осмислення кохання як феномену можна відстежити крізь віки розвитку філософії.

Аналіз любові у філософії ґрунтується на прагненні пізнати це почуття завдяки думки, зробити загальні висновки щодо його феномену. Ще в античній філософії була створена загальна класифікація кохання, яка полягала в розділенні її на такі категорії: «Ерос» - пристрасть здатна призвести до божевілля; «Філія» - приязнь, яка охоплює від почуття батьківської любові до любові до Батьківщини; «Сторге» - прив’язанність, коли люди не уявляють життя один без одного ; «Агапе» - жертовне кохання до близьких. Філософ Эмпедокл, який стверджував, що все пішло від 4 елементів(вода,вогонь,земля і повітря), пояснював їх обєднання впливом двох сил: Любов і Ворожнеча. Платон вважав ерос найнижчим різновидом кохання, плоди якого були лише смертними дітьми, а концепція справжнього кохання це потяг до блага і збереження себе у вічності шляхом народження відкриттів, чеснот. Так зявилось «платонічне кохання» більш високий вимір почуття вільного від потягу тіла до тіла. Таким чином, антична філософія сприймає кохання як міцний зв'язок між духовним і тілесним аспектами (при чому перший більше відноситься до почуття між чоловіками,в той час як другий до низької потреби тіла між чоловіком і жінкою).

В Середні Віки на перший план виходить агапе, жертвенне кохання до ближнього і до Бога. На це вплинула поява і розвиток християнства. Філософ цього періоду Леоне Эбрео написав книгу «Діалоги кохання», в яких кохання трактується як загальний зв'язок, який з’єднує всі структури природи з її творцем. А вже у Аврелія Августина любов сприймається як пізнання Бога та відмова від «земного» і перехід до «небесного». У середньовічній схоластиці поняття людської душі, кохання і Бога стали рівними,а людина без кохання стала жалкою і неповноцінною. Також тепер, при умовах рівності перед Богом, почуття між чоловіком і жінкою не було низьким, якщо це була любов праведна, не обумовлена лише еротичними бажаннями. Концепція справжньої любові Середньовіччя –любов, яка бажає на шкоду собі бути корисною іншим.

Для філософії Нового часу кохання не є загальноприйнятим абсолютом, а скоріш невід’ємною пристрастю людського життя. Німецька класична філософія зробила якісно новий крок у розумінні кохання як ви духовної діяльності. Артур Шопенгауер запропонував таке пояснення таємниці статевої любові з: «Любов - нездоланна пристрасть, яка перемагає голос розуму, що штовхає людей на жертву своїм благополуччям, що породжує високі творіння мистецтва і ... раптом зникає, як привид. Яка таємнича сила вводить нас в згубний піднесений обман? Ця сила - незрима воля, статевий інстинкт». Також філософи Нового часу намагаються осягнути кохання через призму наукових досягнень серед них найвідомішим є Рене Декарт. Він запропонував нову класифікацію любові: дружба, благоговіння і прихильність. При чому вперше класифікували не по предмету почуттів, а по рівню важливості цього почуття для самої людини. Варто згадати також ставлення Ніцше до кохання, він був нещасливим через нездатність знайти свій ідеал кохання. "Не плутайте: актори гинуть від недохваленності, справжні люди - від недолюбленності."- писав Ніцше.

Сьогодні концепція кохання виходить за рамки філософських робіт і стає частиною соціології як важливий фактор розвитку суспільства. Вебер класифікує кохання без обмеження братського кохання. З розвитком капіталізму кохання почало суперечити концепту братського кохання.

Висновки:За історію людства кохання ніколи не втрачало своєї актуальності як філософська категорія. Змінювались лише сприйняття цього почуття соціумом. Кохання це таємна сила, яка завжди притягувала і буде притягувати філософські сенси духовного сходження особистості.

Джерела:

  1. Н. А. Некрасова К. Ю. Тарновський, - наукова робота "Еволюція подання про любов в історії філософії",- Московський державний університет шляхів сполучення (МІІТ);

  2. Шопенгауер А.,- Вибрані твори. М .: Просвещение, 1992.

  3. Соціологія кохання:сучасні дослідження,-Я,В. Евсеева

  4. Шаповалов В. Ф.,- Социальный смысл любви

  5. Історія культури країн Західної Європи в епоху Відродження підручник для академічного бакалаврату / під ред. Л. М. Брагиной. і доп.- М.: Видавництво КЮрайт, 2018. - 414 с .- (Серія Бакалавр. Академі- ний курці). - 2-е изд., Испр.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас