Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 19.05.2021
скачати

ПОЛІТИКОПРАВОВИЙКОЛЕДЖ« АЛСКО»

Відділення: денне

РЕФЕРАТИВНА ДОПОВІДЬ( РЕФЕРАТ)

З навчальної дисципліни: Сімейне Право

На тему : « Майнові відносини між подружжям»

Роботу підготував:

Студент 4курсу групиЮТ2/ 1

напряму підготовки:0304« ПРАВО»спеціальності :

5. 03040101« Правознавство»

денної форми навчання

Школьний Олексій Юрійович

Національна шкала( оцінка)_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Кількість балів: _ _ _ _ _Оцінка:ECTS_ _ _ _ _ _

Роботу перевірив:

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

( вченезвання, науковий ступінь, прізвищета ініціали)

м. Київ, 2021

1

Зміст

Вступ

Розділ 1. Право особистої приватної власності дружини и чоловіка.

Розділ 2. Права та обов’язки подружжя по утриманню.

Розділ 3. Шлюбний договір

Висновок

Список використаних джерел та літератури

2

Вступ

Майнові відносини подружжя – це складний комплекс взаємопов'язаних дій щодо володіння, користування й розпорядження майном.

Майнові відносини подружжя регулюються нормами сімейного та цивільного права України, а також договорами, які подружжя укладає між собою.

Майнові правовідносини подружжя є дуже різноманітними, тому вони можуть бути класифіковані за різними ознаками.

3

Розділ 1. Право особистої приватної власності дружини и чоловіка

Правовий режим особистої приватної власності подружжя регулюється главою 7 СК України. У ст. 57 СК України законодавець навів перелік майна, яке є особистою приватною власністю подружжя. Зокрема, до нього належить:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу (п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України). Одним із критеріїв віднесення майна до особистого майна одного з подружжя є визначення моменту набуття майна, який повинен настати до укладення шлюбу. Визначаючи строк, що передує шлюбу, слід брати до уваги момент у часі, коли відбувається офіційна реєстрація шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану. Слід відзначити, що таке правило є традиційним для вітчизняного сімейного законодавства.

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України). Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю і належить їм на праві спільної власності.

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України). Тобто якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за рахунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. Це правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлюбу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу – за договором дарування, внаслідок спадкування тощо.

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України).

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України).

4

6) речі індивідуального користування кожного з подружжя, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя (ч. 2 ст. 57 СК України). До таких речей, зокрема, належать одяг, аксесуари, косметичні засоби та інші речі, які обслуговують повсякденні потреби кожного з подружжя. Такі речі є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

7) премії та нагороди, які один з подружжя одержав за свої особисті заслуги. Якщо щодо цього майна виникне спір і буде встановлено, що другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, суд може визнати за ним право на частку цієї премії або нагороди (ч. З ст. 57 СК України). Розмір частки буде визначатися судом і залежатиме від усіх обставин справи. Слід відзначити, що такого роду премії повинні мати характер одноразової заохочувальної винагороди, вони за своїм статусом не можуть бути прирівняні до зарплати.

8) кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди, (ч. 4 ст. 57 СК України). Слід звернути увагу, що кожен з подружжя має право на суму відшкодування за втрачене або пошкоджене майно лише в тому випадку, якщо воно належало виключного одному з подружжя. Якщо майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності, то, відповідно, компенсація має бути здійснена обом з подружжя.

9) власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них (ч. 5 ст. 57 СК України). Тобто законодавець говорить про два види страхування: обов'язкове особисте страхування та добровільне особисте страхування. Важливо наголосити, що в цьому випадку йдеться про особисте страхування одного з подружжя, а не страхування належного йому майна. Предметом договору особистого стражування можуть бути майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням особи (п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦК України). У зв'язку з тим, що страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється у разі настання страхового випадку, пов'язаного з ушкодженням здоров'я та каліцтвом одного з подружжя, то СК України відносить страхові суми, які отримує потерпілий, до роздільного майна подружжя.

10) відповідно до ст. 58 СК України до роздільного майна подружжя належать плоди, приплід або доходи (дивіденди), які дає річ, що належить на праві власності одному з подружжя. Це положення є новелою СК України. У

5

теорії сімейного права є полярно протилежні думки щодо цього. Одні автори вважають, що таке положення суперечить принципам сімейного права, оскільки все, що нажите у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя. Інші вважають, що плоди, доходи (дивіденди) від речі, що є об'єктом права роздільної приватної власності одного із подружжя, не можна вважати доходом, одержаним у результаті праці у період шлюбу. Це результат уречевленої праці одного із подружжя чи інших осіб, затраченої не у зв'язку з перебуванням у шлюбі.

Відповідно до ст. 59 СК України, той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Розпоряджаючись своїм майном, дружина (чоловік) зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користуватися ним.

Розділ 2. Права та обов’язки подружжя по утриманню

Серед майнових обов’язків чоловіка та дружини сімейне законодавство передбачає зобов’язання подружжя матеріально підтримувати один одного у шлюбі (ст. 75 СК). Таке зобов’язання виникає у подружжя з моменту реєстрації шлюбу. При цьому не має значення, проживають подружжя разом чи окремо.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Нагадаємо, що непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку (жінки — 55 років, чоловіки — 60 років) або є інвалідами 1, 2 чи 3 групи. Але сама по собі непрацездатність недостатня для виникнення права на утримання – той з подружжя, який є непрацездатним, повинен одночасно потребувати матеріальної допомоги

Зміни, пов’язані зі здоров’ям, матеріальним чи сімейним становищем одного з подружжя, який сплачує або одержує аліменти, можуть суттєво вплинути на ступінь його забезпеченості засобами до існування. Це дає право зацікавленій особі звертатися до суду з вимогою про зміну розміру аліментів. Так, відповідно до ст. 82 СК суд може звільнити одного з подружжя від обов’язків утримувати іншого, якщо буде встановлено, що одержувач

6

аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги чи платник аліментів більш неспроможний надавати матеріальну допомогу. Також рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його певним строком, якщо подружжя перебувало у шлюбних відносинах нетривалий час; непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. Правила про звільнення одного з подружжя від обов’язків утримувати другого або обмеження цього обов’язку визначеним строком мають бути застосовані судом при розгляді справ по взаємному утриманню як під час перебування подружжя в шлюбі, так і після його припинення.

Автоматично ж право одного з подружжя на утримання припиняється у разі поновлення працездатності того з подружжя, що отримував аліменти, а також його вступу до повторного шлюбу. У таких випадках право на утримання припиняється від дня настання зазначених обставин, а якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважатимуться такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягатимуть поверненню у повному обсязі.

Розділ 3. Шлюбний договір

Правила сімейного законодавства щодо врегулювання майнових відносин подружжя можуть бути скориговані у шлюбному договорі – відповідно до змісту ст. 93 СК шлюбним договором можуть регулюватися майнові відносини подружжя, визначатися їхні майнові права та обов’язки по відношенню один до одного та до дітей. Проте особисті відносини між подружжям та дітьми предметом шлюбного договору бути не можуть.

Варіанти зміни законодавчих правил регулювання майнових відносин у шлюбному договорі досить різноманітні. Так, сторони шлюбного договору можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності, і вважати його особистою приватною власністю кожного з них; про можливий порядок поділу майна, в тому числі й у разі розірвання шлюбу та застосування майнових санкцій у випадку розлучення; про надання одному з подружжя утримання незалежно від його

7

непрацездатності й потребування матеріального забезпечення тощо. При подальшому вирішенні спору між подружжям з наведених питань, які врегульовані у шлюбному договорі, суд буде керуватися саме його положеннями, а не диспозитивними нормами сімейного законодавства.

У ст. 92 СК встановлено, що шлюбний договір може бути укладений як між подружжям, так і між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Згідно зі ст. 94 СК шлюбний договір має бути укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально. При цьому, якщо шлюбний договір було укладено до моменту реєстрації шлюбу, він набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір було укладено подружжям – з моменту його нотаріального посвідчення. У разі ж невиконання одним із подружжя майнового зобов’язання, взятого на себе шлюбним договором, інша сторона зможе стягнути належне їй відповідно до умов шлюбного договору на підставі виконавчого напису нотаріуса.

8

Висновок

Вступаючи до шлюбу обидва члена подру жжя набувають взаємних прав та обов’ язків ,і ,як показує практика, більшість населення,що укладає шлюбний догові р ,сліпо, покладаючись лише на почуття та любов. Але у сучасному цивілізованому і всебічно описаному законодавством суспільстві слід бути уважним до себе та свого партнера і мати на увазі ,що шлюб – це здавна врегульована суспільством форма взаємин,за укладання якого,його учасники набувають як прав так і обов’язкі.

9

Список використаних джерел та літератури

1. Сімейний кодекс України, Глава7-10

2. Цивільно-процесуальний кодекс України
скачати

© Усі права захищені
написати до нас