Ім'я файлу: lepto.ru.uk.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 16.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
ІМ ПЗ.docx
№8.odt
Податкова система Григорчук.docx
691410 Методи виховання дітей в суч родині.docx
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 7 (Гумова суміш для виготовлення мячів для го
План КСЗІ.docx
Курсова робота Оборотні засоби підприємства та ефективність їх в
МАКС.rtf
КП виконання курсової роботи та Завдання Більченко.docx
Імітаційне моделювання міжнародної логістичної системи.docx


Translated from Russian to Ukrainian - www.onlinedoctranslator.com



Міністерство аграрної політики України Харківська державна зооветеринарна академія Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджменту


Реферат на тему:

«Лістеріоз»

Харків2007

План

Визначення хвороби

Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки та збитки Збудник хвороби

Епізоотологія Патогенез

Перебіг та клінічний прояв Паталогоанатомічні ознаки

Діагностика та диференціальна діагностика Імунітет, специфічна профілактика Профілактика

ЛікуванняЗаходи боротьби

Пістеріоз(Лат., англ. - Listeriosis) - зоонозна хвороба тварин і людини, що характеризується ураженням центральної нервової системи, септичними явищами, абортами, маститами або протікає у формі безсимптомного носійства.

Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки і


шкода

Вперше хвороба наприкінці XIX – на початку XX ст. була описана у кроликів та гризунів. Л. Котоні (1918) виділив лістерії з церебральної рідини хворої на менінгіт людини. С. Пірі (1927) виявив збудник у гризунів і на честь англійського хірурга Дж. Лістера назвав хворобу лістеріозом, а збудник — L. monocytogenes. У 1931—1936 rr. хвороба встановлена ​​у овець, свійських птахів, корів та свиней.

Лістеріоз реєструють майже у 60 країнах світу. Раніше на території Росії хворобу відзначали у багатьох регіонах. Економічні збитки визначаються високою летальністю, зниженням продуктивності тварин, витратами на лікувально-профілактичні та карантинно-обмежувальні заходи.

Збудникхвороби




Збудник листериозу – Listeria monocytogenes – основний патогенний вид для тварин та людей. Він викликає аборти у корів, овець, кіз і може вражати людину. Морфологічно листерії невеликі грамопозитивні паличкоподібні бактерії із закругленими кінцями, спор та капсул не утворюють, у молодих 10...12-годинних культурах рухливі; факультативні аероби, що добре ростуть на звичайних поживних середовищах. На твердих середовищах може відбуватися перетворення типових для листерії колоній S-форм R-форми. Під впливом антибіотиків утворюються L-

форми колонії, а також антибіотикостійкі мутанти. L. monocytogenes є патогенним для білих мишей, кроликів, морських свинок. Для нього характерна позитивна проба при нанесенні культури на кон'юнктиву ока морської свинки або кролика у вигляді кератокон'юнктивіту. За сучасними уявленнями у листерії складна антигенна структура і вони мають 15 соматичних та 5 джгутикових антигенів.

Лістерії довго зберігаються у зовнішньому середовищі, здатні розмножуватися за низької температури, особливо у силосі. До 4 місяців зберігаються в тваринницьких приміщеннях, у сіні, концентратах. При зберіганні в холодильнику при температурі 4 °С може відбуватися накопичення листерії у продуктах харчування (молоці, м'ясі, сирі). У ставковій воді за температури 37 «З листерії зберігаються до 1 року. Лістерії гинуть під дією 5% розчину лізолу або креоліну протягом 10 хв. Нагрівання до 100°С вбиває листерії через 5 хв.
ЙПІЗООТОЛ ОГІЯ


Лістеріоз становить небезпеку для 12 видів домашніх та 91 виду диких тварин. Сприйнятливі до листериозу вівці, кози, велика рогата худоба, свині, коні, кролики, кури, гуси, качки, індички. Лістерії виділені також з іксодових кліщів, з личинок оводів, бліх, вошей, а також риб, раків та жаб. Сприйнятлива також людина. Хворіють тварини різного віку, але особливо чутливі молодняк та вагітні тварини.

Джерело збудника інфекції при листеріозі тварини, що виділяють листерії у зовнішнє середовище зі спливом з носової порожнини, із статевих органів (при абортах), абортованим плодом, з калом, сечею, молоком. У природних умовах зараження відбувається через слизову оболонку носової та ротової порожнин, кон'юнктиву, травний тракт, а також через пошкоджену шкіру.

Основний резервуар збудника у природі — гризуни, що є причиною зараження листериозом сільськогосподарських тварин, частіше через воду, корми, забруднені виділеннями хворих. У циркуляції збудника листериозу між дикими тваринами (особливо гризунами) певну роль грають іксодові кліщі, в організмі яких листерії зберігаються до 42 днів. Лістеріоносійство встановлено (у шлунково-кишковому тракті) у клінічно здорових тварин (і людини), за різними джерелами, від 5 до 90%. Ослаблення резистентності організму внаслідок неповноцінного годування, поганих умов утримання, вагітності, незаразних та паразитарних хвороб може призвести до виникнення листериозу.

У овець хвороба носить сезонний характер і проявляється переважно із січня до травня, що пов'язано з активізацією факторів передачі збудника інфекції (міграція інфікованих гризунів до сховищ кормів, переважання силосу в раціоні тварин та зниження резистентності організму). У великої рогатої худоби та свиней сезонності листериозу не виявлено. Характерні стаціонарність хвороби, випадки неодноразового повторення в окремих пунктах, причина чого полягає у тривалому виживанні листерій у зовнішньому середовищі, наявності листеріоносії, а також у існуванні природних вогнищ листеріозу.

Лістеріоз проявляється спорадично, рідше як епізоотії. Летальність може досягати 98...100%. Іноді (частіше у дорослих тварин) хвороба протікає безсимптомно, у своїй тварини тривалий час залишаються мікробоносіями. Відзначено випадки змішаної інфекції листериозу та інших хвороб, особливо у свиней.

Патогенез




Літерій, що потрапили в організм, розмножуються і поширюються по організму нейрогенними, ліфмогенними і гематогенними шляхами. Лістерій розмножуються у місці початкового застосування, захоплюються фагоцитуючими клітинами, проникають у кровотік і поширюються організмом. Незавершений фагоцитоз сприяє переживанню збудника всередині фагоцитів та внутрішньоклітинному розмноженню. Несприятливий вплив на мікроорганізм чинять вироблювані листериями токсини. Збудник потрапляє у різні органи, зокрема у головний мозок. У дорослих тварин листериозний сепсис виникає рідко, частіше вони уражається центральна нервова система, а період вагітності — статева система; у молодняку ​​розвивається сепсис, та був генералізований гранулематоз.

Течія і клінічнепрояв




Інкубаційний період при листериозі у тварин 7...30 днів. Клінічне прояв хвороби залежить від способу зараження, стану резистентності організму та ступеня вірулентності збудника. Перебіг хвороби гострий, підгострий, хронічний. Лістеріоз проявляється у кількох клінічних формах: нервовій, септичній, змішаній, стертій

-безсимптомний (носійство); ураженням статевої системи (аборти, затримання посліду, ендометрити та метрити) та вимені (мастити).

У великої рогатої худоби та овець частіше уражається центральна нервова система. Захворювання починається пригніченням, млявістю, зниженням апетиту. З носової порожнини спостерігається серозно-слизове закінчення, з рота рясно виділяється слина. Через 3...7 днів відзначають некоординовані рухи, судоми, напади буйства, парези окремих груп м'язів, втрату зору, кон'юнктивіт, стоматит.

Температура тіла підвищується на початку хвороби чи залишається в межах норми. Тривалість хвороби 10 діб. У окремих тварин нервові розлади нагадують сказ, і вони гинуть через 3...4 дні після появи ознак ураження центральної нервової системи.

Інша форма хвороби, що характеризується ураженням статевої системи, проявляється абортами, затриманням посліду та запальними явищами в матці. Може виникнути мастит, який часто протікає субклінічно та супроводжується тривалим виділенням (за деякими даними, до кількох років) збудника з молоком. Субклінічна форма часто не діагностується, в той же час зареєстровані епідемії листериозу у людей, які вживають небеззашкоджене молоко (Бостон, 1983) або м'який сир (Лос-Анджелес, 1985).

У телят листериоз протікає у вигляді септицемії, в окремих випадках супроводжується ураженням центральної нервової системи.

У овець та кіз також частіше спостерігається нервова форма хвороби. Початковий період характеризується незвичайною поведінкою, зниженим апетитом, сонливістю, кон'юнктивітом та ринітами. Температура тіла підвищується до 40,5...41 °С, рідше залишається у межах норми; відзначають кругові рухи, втрату рівноваги, оглумоподібний стан, напади, судоми, викривлення шиї, розширення зіниць, втрату зору.

Тривалість хвороби від кількох годин до 10 діб. Смерть настає зазвичай на 3...7-й день. У ягнят найчастіше спостерігається септицемічна форма (проноси, лихоманка). У вагітних овець та кіз виникають аборти та мастити.

У дорослих свиней хвороба протікає підгостро або хронічно. Зазначають схуднення, анемію, зниження апетиту, кашель, порушується координація рухів. Іноді у різних органах та тканинах утворюються абсцеси. Поросні свиноматки абортують або народжують мертвих поросят. Іноді народжуються нежиттєздатні поросята, які гинуть у перші години та дні після народження. Ті, що вижили з числа слабких поросят

зазвичай стають маловаговими заморишами, вкрай чутливими до інших інфекційних та незаразних хвороб.

У поросят частіше уражається центральна нервова система: розлад координації рухів, манежні рухи, м'язове тремтіння, напади, судоми, збудження. Температура тіла у початковий період захворювання зазвичай підвищена, а потім знижується. При септичній формі хвороби відзначають пригнічення, відмову від корму, слабкість, утруднене дихання, посиніння шкіри в області вух та живота, іноді ознаки катарального ентериту. Тривалість хвороби до 3 діб, найчастіше поросята гинуть.

У коней описані спорадичні випадки листериозу. У хворих тварин спостерігаються кон'юнктивіт, сублихоманкова температура, підвищується рефлекторна збудливість та порушується координація рухів, виникають парези кінцівок.

У собак (Щенят) розвиваються явища енцефаліту, послаблюєтьсязір.

У птахів листериоз проявляється як септичне захворювання. Курчата та молоді кури втрачають апетит, стають малорухливими, спостерігаються кон'юнктивіти, почастішання дихання, слабкість, судоми, паралічі та загибель через 3...5 днів; рідко хвороба протікає тривалий час з ознаками кахексії.

Патологоанатомічні ознаки




Патологоанатомічні зміни при листериозі залежать від форми хвороби та тривалості її перебігу.

При нервовій формі виявляють ін'єкцію судин головного мозку, крововиливу в мозковій тканині та в окремих внутрішніх органах. При гістологічних дослідженнях відзначають менінгоенцефаліт з інфільтрацією клітинами моноцитарного типу та наявністю периваскулярних муфт.

При септичній формі реєструють гіперемію або набряк легенів, катаральний гастроентерит, крововиливи в серцевому м'язі та в паренхіматозних органах, збільшення селезінки, некротичні очажки в печінці, нирках, селезінці, міокарді, лімфатичні вузли збільшуються.

При ураженні статевих органів у самок виявляють ендометрит.


Діагностика та диференціальна діагностика




Діагноз хвороби встановлюють на підставі комплексу епізоотологічних, патологоанатомічних даних, а також результатів лабораторного дослідження відповідно до методичних вказівок з лабораторної діагностики листериозу.

Для дослідження в лабораторію направляють трупи дрібних тварин або голову (головний мозок), шматочки печінки, селезінки, нирки, лімфатичні вузли, уражені ділянки легень, абортований плід та його оболонки, витікання зі статевих органів абортували самок, молоко з уражених часток вимені при маститах або при підозрі на прихований мастит. Матеріал посилають свіжий або консервований в 30% розчині гліцерину. Для прижиттєвої діагностики для серологічного дослідження посилають кров або сироватку крові від хворих і підозрілих на захворювання тварин (бажано парні сироватки, взяті з інтервалом 7... 14 днів).

Бактеріологічна діагностика включає мікроскопію вихідного матеріалу, посіви на живильні середовища, ідентифікацію виділених культур за культурально-біохімічними, тинкторіальними та серологічними властивостями, а також постановку біологічної проби на лабораторних тваринах. Вирішальне значення належить виділенню культури. Причому, якщо культура листерії у бактеріальній формі не виділена, але є обґрунтовані підозри на листеріоз, проводять додаткове дослідження на виявлення L-форм листерії. Для

прискореної діагностики листериозу можна застосовувати пряму чи непряму реакцію імунофлюоресценції (РІФ) та ІФА. Для ідентифікації використовують також листеріозні бактеріофаги. Для виявлення приховано хворих тварин та листерионосіїв проводять серологічні дослідження (РА та PCK, РНГА). При дослідженні парних сироваток наростання титру в 2...4 рази підтверджує діагноз на листериоз.

Лістеріоз необхідно диференціювати: у великої рогатої худоби від злоякісної катаральної гарячки (ЗКГ), бруцельозу, кампілобактеріозу, трихомонозу; у свиней від хвороби Ауески, набряклої хвороби; у овець від цінурозу; у всіх тварин від сказу та кормових отруєнь.

При постановці діагнозу на листериоз слід пам'ятати про можливість змішаної інфекції.

Імунітет, специфічнапрофілактика




В організмі перехворілих тварин створюється імунітет і накопичуються листеріозні антитіла. Однак гіперімунні листеріозні сироватки, незважаючи на високий титр антитіл і виділені з них гамма-глобуліни, не мають достатньо виражених превентивних властивостей.

Для специфічної профілактики листериозу найширше застосування знайшли вакцини з живих та ослаблених штамів листерії (зокрема, вакцина зі штаму АУФ).

Профілактика




З метою профілактики листериозу необхідно комплектувати ферми тваринами з благополучних по лістеріозу господарств, карантинувати

знову вступників, проводити клінічний огляд та за необхідності лабораторні дослідження тварин, а також забезпечувати тварин повноцінними кормами, дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог та знищувати гризунів.

Лікування




Лістерії – внутрішньоклітинні паразити, тому хвороба важко піддається лікуванню. Найбільш ефективні при листериозі антибіотики тетрациклінового ряду (хлортетрациклін, терраміцин, тетрациклін), якщо їх застосування розпочато своєчасно. Ефективним вважається ампіцилін або його поєднання із гентаміцином. Одночасно проводять симптоматичне лікування – призначають дезінфікуючі, в'яжучі засоби. Для лікування поросят застосовують стрептоміцин внутрішньом'язово 2 рази на день протягом 2-3 днів, а також сульфонтрол, сульфадимезин у відповідних дозах.

Заходи боротьби




Господарства (ферми), у яких виявили захворювання тварин лістеріозом, оголошують неблагополучними і вводять обмеження. При цьому проводять поголовний огляд та термометрію тварин. Хворих із ознаками ураження центральної нервової системи спрямовують на забій. Підозрювальні захворювання ізолюють і лікують. Решту тварин вакцинують або з профілактичною метою дають їм антибіотики. Сироватку крові тварин досліджують за допомогою РА та PCK. Позитивно реагують також ізолюють та лікують. Періодично проводять дератизацію (винищення гризунів) у тваринницьких приміщеннях, у сховищах кормів та лабораторні дослідження відловлених звірків на листериоз. Приміщення, де знаходилися хворі тварини, очищають і

дезінфікують 3%-ним гарячим розчином гідроксиду натрію, 5%-ною емульсією ксилонафта, 20%-ной суспензією свіжого гашеного вапна (гідроксид кальцію), освітленим розчином хлорного вапна, що містить не менше 2% активного хлору. Гній знезаражують біотермічно.

При ВРЕ туш та внутрішніх органів голова та уражені внутрішні органи (печінка, селезінка, серце, кишки, що мають некротичні ураження) від хворих на листеріоз тварин підлягають технічній утилізації. При виснаженні чи дегенеративних змінах у мускулатурі тушу з усіма внутрішніми органами утилізують. За відсутності патологічних змін у мускулатурі та внутрішніх органах тушу спрямовують на проварювання. Молоко від хворих корів кип'ятять. Обмеження з господарства знімають через 2 місяці після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин та отримання негативних результатів за PCK (РА, РНГА), а також проведення заключної дезінфекції приміщень та території ферм. Особливу увагу приділяють дотримання працівниками тваринництва заходів особистої профілактики.

перелік використовуваноїлітератури




  1. Бакулов І.А. Епізоотологія з мікробіологією Москва: «Агропроміздат», 1987. - 415 с.

  2. Інфекційні хвороби тварин/Б.Ф. Бессарабов, А.А., Є.С. Воронін та ін; За ред. А.А. Сидорчук. - М.: Колос, 2007. - 671 с

  3. Алтухов Н.М. Короткий довідник ветеринарного лікаря Москва:

«Агропромвидав», 1990.- 574c

  1. Довідник лікаря ветеринарної медицини/ П.І. Вербицький, П.П.Достоєвський. - К.: "Урожай", 2004. - 1280 с.

  2. Довідник ветеринарного лікаря/ А.ФКовалів. Москва: "Лань", 2002.

- 896с.

  1. Довідник ветеринарного лікаря/П.П. Достоєвський, Н.А. Судаков, В.А. Атамась та ін. - К.: Урожай, 1990. - 784 с.

  2. ГавришВ.Г. Довідник ветеринарного лікаря, 4 вид. Ростов-на-Дону:

«Фенікс», 2003. - 576 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас