Ім'я файлу: Індивідуальна робота з фіз-культури.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 20кб.
Дата: 13.05.2022
скачати
Розширення: rtf
Розмір: 20кб.
Дата: 13.05.2022
скачати
Лікувальна фізкультура
Лікувальна фізкультура – це цілий комплекс різноманітних вправ, які проводяться з лікувально-профілактичною метою при хворобах опорно-рухового апарату, нервової системи та внутрішніх органів.
Від інших видів фізичної активності (ранкова зарядка, спортивні заходи) лікувальна фізкультура відрізняється тим, що виконується хворим за приписом лікаря і під його контролем. Самостійно, вдома робити вправи лікувальної фізкультури можливо лише після вивчення їх під контролем лікаря.
Для вправ лікувальної фізкультури серйозне значення має вірне виконання всіх рухів. Вправи комплексу лікувальної фізкультури складені так, що оптимально впливають на організм хворого, не піддаючи його надмірному навантаженні, яка можливо страшна для здоров’я.
У більшості випадків, лікувальна фізкультура не є самостійним методом терапії або профілактики хвороб, а використовується в поєднанні з медикаментозною терапією, лікувальним масажем, фітотерапією і різними фізіотерапевтичними методами.
ДІЯ НА ОРГАНІЗМ
Розрізняють загальне і місцеве (локальне) дію комплексу лікувальної фізкультури на організм. Суть загальної дії перебуває в збільшенні м’язового тонусу, позитивний вплив на серцево-судинну і нервову систему, активації системи імунітету. При деяких хворобах (реабілітація після інфаркту міокарда, захворювання шлунково-кишкового тракту, патології нервової системи) лікувальна фізкультура призначається тому з розрахунку її загальної дії на організм хворого.
Місцева дія комплексу лікувальної фізкультури припускає особливу увагу до тієї чи іншої групи м’язів або до певних суглобам. Вправи, розраховані на місцеву дію, призначаються при таких патологіях, як остеохондроз, артрози і артрити, міозити, а також на етапі реабілітації після перенесеного інсульту.
РІЗНОВИДИ І МЕТОДИ
Єдиної класифікації методів лікувальної фізкультури не існує. Розрізняють групові заняття, особисті тренування та заняття в малих групах. Вправи в складі комплексу лікувальної фізкультури виділяють активні і пасивні. Під час пасивних вправ руху в кінцівки здійснює доктор або сам хворий за допомогою рук.
Крої цього, вправи поділяють на безпосередньо фізичні (пов’язані з роботою м’язів) і дихальні. Дихальні вправи мають особливо відповідальне значення в терапії та профілактики таких хвороб, як бронхіальна астма та хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ).
Крім традиційних вправ в особливому залі, оснащеному підлоговим покриттям (матами), шведською стінкою і потрібним інвентарем (обважнювачі, спортивні м’ячі, скакалки), лікувальна фізкультура також може проводитися у вигляді занять у воді. Лікувальна фізкультура в умовах басейну особливо продемонстрована хворим з патологією хребта і суглобів. Вправи, які виконуються у воді, створюють набагато менш виражену навантаження на кістково-суглобовий апарат. Робота м’язів поряд з цим виконується повністю.
Вправи на тренажерах (бігові доріжки, спортивні велосипеди, силові тренажери) продемонстровані хворим на етапі ремісії. Такі вправи не призначають хворим літнього віку, хворим з порушеннями координації і дітям.
Дозована ходьба також входить в арсенал методів лікувальної фізкультури. Цей метод особливо активно використовується у санаторно-курортному лікуванні. Маршрути для дозованої ходьби, в більшості випадків, прокладаються по красивим куточкам природи.
Для дітей заняття лікувальною фізкультурою проводяться у формі спортивних ігор. Поряд з цим гри підбираються так, щоб фізичне навантаження відповідала віку і стану організму маленьких хворих.
Останнім часом широкого поширення набули східні практики – такі, як йога, східна гімнастика. Ці методики пройшли діагностику часом, їх включення в комплекси лікувальної фізкультури дозволяє урізноманітнити вправи, зробити їх більш спрямованими на створення гармонії між фізичним і душевним станом здоров’я хворого.
РОЛЬ У ЛІКУВАННІ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ
Досконало заняття лікувальною фізкультурою повинні призначатися фактично всім хворим – особливо в періоді відновлення після перенесених хвороб різних органів і систем. На практиці значно частіше лікувальну фізкультуру призначають хворим з хворобами опорно-рухового апарату.
У лікуванні сколіозу, остеохондрозу та інших хвороб хребта роль лікувальної фізкультури наровне з масажем і методиками мануальної терапії складно переоцінити. Створення повноцінного м’язового корсету має провідне значення в терапії цих хвороб та профілактики ускладнень.
Використовується лікувальна фізкультура також у відновлювальному періоді після перенесених травм або важливих оперативних втручань.
Не обходиться без вправ лікувальної фізкультури лікування багатьох хвороб нервової системи. У цьому випадку головна увага доктора спрямоване не стільки на фізичні вправи, скільки на вірне виконання прийомів розслаблення і дихальних технік.
Мінімальний комплекс лікувальної фізкультури складається з 8-10 занять. в плині комплексу складність вправ і рівень фізичного навантаження потроху зростають залежно від стану хворого та його реакції на вправи.
Протипоказання для лікувальної фізкультури теж пов’язані зі станом хворого. При гострих патологіях або загостреннях хронічних хвороб фізичні навантаження будь-якого виду заборонені.
Підвищена температура тіла також є протипоказанням до призначення комплексу лікувальної фізкультури. Це пов’язано з тим, що підвищена температура сама по собі надає додаткове навантаження на серцево-судинну систему (збільшує частоту серцевих скорочень). У поєднанні з фізичним навантаженням у цьому випадку можливі ускладнення з боку серця або судин.