МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЧЕРНІГІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Реферат
з дисципліни «Фізичне виховання»
на тему: Лікувальна фізична культура при гастродуоденіті
Виконав:
ЗВО групи БА-212
Коломієць Руслан Олександрович
Перевірив:
старший викладач
Дудоров Олександр Михайлович
Чернігів 2021
Зміст:
Вступ…………………………………………………………………………………..2
Вплив фізичних вправ на організм………………………………………………3
Лікувальна фізкультура при захворюваннях органів травлення………………4
Гастродуоденіт……………………………………………………………………4
ЛФК при хронічному гастриті…………………………………………………...5
Приблизний комплекс процедури лікувальної гімнастики при
хронічному гастриті………………………………………………………………6
Висновок………………………………………………………………………………8
Список використаної літератури…………………………………………………….9
Введення.
Заняття ЛФК надають лікувальний ефект тільки при правильному, регулярному, тривалому застосуванні фізичних вправ. У цих цілях розроблені методика проведення занять, показання та протипоказання до їх застосування, облік ефективності, гігієнічні вимоги до місць занять.
Розрізняють загальну і приватні методики ЛФК. Загальна методика ЛФК передбачає правила проведення занять (процедур), класифікацію фізичних вправ, дозування фізичного навантаження, схему проведення занять у різні періоди курсу лікування, правила побудови окремого заняття (процедури), форми застосування ЛФК, схеми режимів руху. Приватні методики ЛФК призначені для певної нозологічної форми захворювання, травми і індивідуалізуються з урахуванням етіології, патогенезу, клінічних особливостей, віку, фізичної підготовленості хворого. Спеціальні вправи для впливу на уражені системи, органи обов'язково повинні поєднуватися з загальнозміцнюючим,, що забезпечує загальну і спеціальну тренування.
Фізичні вправи виконують після їх пояснення або показу. У хворих похилого віку, з органічними ураженнями ЦНС слід поєднувати показ і словесне пояснення вправ. Під час занять повинна бути спокійна обстановка, хворого не повинні відволікати сторонні розмови та інші подразники.
Фізичні вправи не повинні посилювати больових відчуттів, так як біль рефлекторно викликає спазм судин, скутість рухів. Вправи, що викликають біль, слід проводити після попереднього розслаблення м'язів, в момент видиху, в оптимальних вихідних положеннях. З перших днів занять хворого слід навчати правильному диханню і вмінню розслабляти м'язи. Розслаблення легше досягається після енергійного м'язового напруги. При односторонніх ураженнях кінцівок навчання розслабленню починають зі здорової кінцівки. Музичний супровід занять підвищує їх ефективність.
Основними засобами ЛФК є фізичні вправи і природні фактори природи. Фізичних вправ багато, і вони по-різному впливають на організм.
2
Вплив фізичних вправ на організм.
Фізичні вправи - це природні і спеціально підібрані рухи, вживані в ЛФК та фізичному вихованні. Їх відмінність від звичайних рухів полягає в тому, що вони мають цільову спрямованість і спеціально організовані для зміцнення здоров'я, відновлення порушених функцій.
^ Фізичні вправи:
стимулюють обмін речовин, тканинний обмін, ендокринну систему;
підвищуючи імунобіологічні властивості, ферментативну активність, сприяють стійкості організму до захворювань;
позитивно впливають на психоемоційну сферу,
покращуючи настрій;
надають на організм тонізуючу, трофічна, нормалізує вплив і формують компенсаторні функції.
Дія фізичних вправ тісно пов'язане з фізіологічними властивостями м'язів. Кожна поперечнополосата м'яз складається з безлічі волокон. М'язове волокно має здатність відповідати на подразнення самої м'язи або відповідного рухового нерва, тобто збудливістю. По м'язовому волокну проводиться збудження - це властивість позначають як провідність. М'яз здатний змінювати свою довжину при порушенні, що визначається як скоротність. Скорочення одиночного мьіпечного волокна проходить дві фази: скорочення - з витрачанням енергії і розслаблення - з відновленням енергії.
Фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі через нервовий і гуморальний механізми. М'язова діяльність підвищує тонус ЦНС, змінює функцію внутрішніх органів і особливо системи кровообігу і дихання за механізмом моторно-висц-ральних рефлексів. Посилюються впливу йа м'яз серця, судинну систему і екстракардіальні фаектори кровообігу; посилюється регулюючий вплив норкових і підкіркових центрів на судинну систему. Фізичні вправи забезпечують більш досконалу легеневу вентиляцію і сталості напруги вуглекислоти в артеріальній крові.
Фізичні вправи здійснюються з одночасною участю і психічної, і фізичної сфери людини. Основою в методі лікувальної фізкультури є процес дозованого тренування, який розвиває адаптаційні здатності організму.
3
Під впливом фізичних вправ нормалізується стан основних нервових процесів підвищується збудливість при посиленні процесів гальмування, розвиваються гальмівні реакції при патологічно, вираженої підвищеної збудливості.
Фізичні вправи формують новий, динамічний стереотип, що сприяє зменшенню або зникненню патологічних проявів.
Вступники в кров продукти діяльності залоз внутрішньої секреції (гормони), продукти м'язової діяльності викликають зрушення в гуморальній середовищі організму. Гуморальний механізм у впливі фізичних вправ є вторинним і здійснюється під контролем нервової системи.
Лікувальна фізкультура при захворюваннях органів травлення.
М'язова робота впливає на різні функції системи травлення за принципом моторно-вісцеральних рефлексів. Зміни, які наступають в результаті фізичного навантаження, різні. Інтенсивна м'язова робота різко гальмує моторну, секреторну і всасивательную функції, а помірні навантаження стимулюють діяльність травної системи.
У свою чергу фізичні навантаження за допомогою афферентной, пропріоцептивної імпульсації від працюючих м'язів впливають на центральні механізми регуляції травлення в головному мозку. Спеціальні фізкабінет-етичні вправи для м'язів черевного преса роблять безпосередній, вплив на внутрішньочеревний тиск, вправи в діафрагмальному диханні змінюють положення діафрагми, чинячи тиск на печінку, жовчний міхур. Поєднання всіх цих факторів визначає позитивну роль застосування ЛФК в комплексному лікуванні хворих захворюваннями органів травлення.
Завдання ЛФК: сприяти зміцненню, оздоровленню організму; надати дію на нервово-гуморальну регуляцію травлення; стимулювати кровообіг в черевній порожнині і малому тазі; зміцнити м'язи черевного преса; сприяти нормалізації секреторної, моторної і всмоктувальних функцій; запобігати застійні явища в черевній порожнині, сприяти розвитку функції повного дихання, вмінню використовувати переваги Діафен-рагмальной дихання при даній патології; надати позитивний вплив на психоемоційну сферу.
Гастродуоденіт
Захворювання (запалення) слизової шлунка і 12-палої кишки має назву гастродуоденіт. По суті гастродуоденіт - це форма гастриту (запалення слизової шлунка) і буває він гострий (болі короткочасні) і хронічний (болі постійні і інтенсивні). При гастродуоденіті страждає весь шлунково-кишковий тракт.
4
ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПРИ ГАСТРОДУОДЕНІТІ
При хронічних гастритах ЛФК є частиною комплексної терапії.
Призначаючи ЛФК хворим на хронічний гастрит, необхідно враховувати
секреторну і моторну функцію шлунка, функціональний стан інших органів
травної системи, ступінь компенсації патологічного процесу.
Завдання ЛФК:
- зменшення і ліквідація наявних запальних змін, створення
сприятливих умов для репаративних процесів;
- стимуляція крово- та лімфообігу в органах черевної порожнини,
поліпшення трофіки шлунково-кишкового тракту;
- поліпшення і нормалізація секреторної та моторної функції
шлунка;
- нормалізація нейрогуморальної регуляції травлення;
- поліпшення психоемоційного стану хворого;
- підвищення неспецифічної опірності, нормалізація реактивності
організму;
- адаптація до фізичних навантажень, відновлення рухової сфери.
Методика ЛФК при хронічних гастритах залежить від характеру
секреторної діяльності. Заняття ЛФК можна починати при затуханні
симптомів подразнення шлунка, після стихання болю, припинення блювання
і нудоти. У перші дні використовують загальнозміцнювальні вправи
(переважно для кінцівок) у поєднанні з дихальними. Не слід виконувати
вправи для м’язів передньої черевної стінки, щоб не спровокувати
загострення.
При хронічних гастритах зі зниженою секреторною функцією
навантаження має бути помірним. Застосовують загальнорозвиваючі вправи з
невеликою кількістю повторень згідно з руховим режимом, а також ігри
малої та середньої рухливості. Призначають і спеціальні вправи: для м’язів
черевного преса (кількість цих вправ підвищують із настанням ремісії),
вправи статичні та динамічні дихальні, ускладнені види ходьби. Вихідні
положення важливі не тільки для регулювання навантаження, яке має
залишатися помірним, але і для впливу на внутрішньочеревний тиск. При
виражених клінічних явищах гастриту лікувальну гімнастику виконують у
положенні лежачи на спині, напівлежачи, сидячи; при стиханні болів і
зменшенні диспептичних розладів — лежачи на спині та на боці, сидячи,
стоячи, у ходьбі.
На початку ремісії можна обережно включати вправи з підвищенням
внутрішньочеревного тиску і використанням вихідного положення лежачи на
животі. Крім процедури лікувальної гімнастики, рекомендуються
прогулянки, пішохідні екскурсії, плавання, лижі, ковзани та ін.
Разом з фізичними вправами або як самостійну процедуру проводять
масаж передньої черевної стінки за ходом годинникової стрілки,
використовуючи прийоми погладжування, розтирання і розминання.
При хронічних гастритах з нормальною або підвищеною секреторною
функцією вправи лікувальної гімнастики виконують у повільному темпі,
ритмічно, обов’язково у поєднанні з дихальними вправами і вправами в
розслабленні м’язів. Поступово включають вправи з більшим
навантаженням: для середніх і великих м’язових груп із значною кількістю
повторень, махові рухи, вправи з предметами. Протягом усього курсу
лікування навантаження на м’язи черевного преса має бути обмеженим, щоб
не стимулювати секрецію.
Процедуру лікувальної гімнастики при хронічних гастритах зі зниженою
секреторною функцією здійснюють за 1,5–2 год до прийому їди і за 20–40 хв
до пиття мінеральної води. Через 1,5–2 год після їди рекомендується ходьба.
При хронічних гастритах із нормальною або підвищеною секреторною
функцією процедуру лікувальної гімнастики слід проводити між денними
прийомами мінеральної води (її п’ють за 45 хв до їди) і за 15–20 хв до
прийому їжі, тому що при такій послідовності мінеральна вода впливає на
секрецію шлунка, або через 2 год після прийому їжі.
Приблизний комплекс процедури лікувальної гімнастики при
хронічному гастриті
Підготовча частина
1. В. п. — стоячи, комбінована ходьба з прискоренням і уповільненням,
з рухами верхніх і нижніх кінцівок, у поєднанні з дихальними вправами і з
індивідуальним визначенням тривалості фаз та інтервалів між ними.
Тривалість — 8–9 хв; чергувати із вправами для верхніх і нижніх кінцівок.
Основна частина
2. В. п. — стоячи, гімнастична палиця внизу, підняти палицю вгору —
вдих, завести її за спину — видих, те саме, опускаючи палицю донизу,
вперед; темп середній.
3. В. п. — таке саме, палиця вперед, ноги на ширині плечей; повороти
корпусом вправо (вліво) з поворотом голови. Повторити 3–4 рази в кожну
сторону, дихання довільне.
4. В. п. — таке саме, палиця внизу, ноги на ширині плечей; підняти
палицю вгору — вдих, три пружних нахили вниз — видих; 4–5 разів, темп середній.
5. В. п. — таке саме, палиця спереду, почергове діставання палиці
правою (лівою) ногою; 6–8 разів, темп швидкий, дихання довільне.
6. В. п. — таке саме, палиця внизу, підняти руки вгору — вдих, присісти,
6
палиця вперед — видих; 5–6 разів, темп повільний.
7. В. п. — таке саме, підняти палицю вперед — вдих протягом 5 с, з
силою стиснути палицю, напружуючи м’язи тулуба, затримати дихання на 10
с, опустити палицю донизу, розслаблюючись — видих; 2–4 рази, після
виконання довільне дихання.
8. В. п. — стоячи, палиця внизу; підняти палицю вгору, по 2 пружних
нахили вліво, вправо, опустити палицю вниз; 6–7 разів, темп середній.
9. В. п. — стоячи на колінах, палиця внизу, підняти палицю вгору —
вдих, сісти на килимку вправо, палицю вліво — видих; так само — в іншу
сторону; 4–6 разів, темп повільний.
10. В. п. — сидячи, ноги прямі вперед, палиця вгорі; опускаючи палицю
вперед, перенести праву (ліву) ногу через палицю, повернутися у в. п.; 2–3
рази кожною ногою, темп середній.
11. В. п. — сидячи, ноги нарізно, підняти палицю вгору — вдих,
опустити палицю — видих, розслабитися; 3–4 рази, темп середній.
12. В. п. — лежачи на животі, лікті розгорнуті, згинаючи праву ногу,
дістати коліном правий лікоть, повернутися у в. п.; 4–5 разів кожною ногою,
темп середній.
13. В. п. — лежачи, руки під підборіддям, праву ногу завести схрещено
за ліву ногу, торкаючись стопою килима, повернутися у в. п.; 4–5 разів
кожною ногою, темп середній, дихання довільне.
14. В. п. — лежачи на спині, руки під голову, глибоке діафрагмальне
дихання — вдих протягом 5 с, затримати дихання на 10 с, видих — 7 с; 3–4
рази, після виконання вправи — вільне дихання.
15. В. п. — лежачи на спині, підняти праву (ліву) ногу вгору,
повернутися у в. п.; 4–6 разів кожною ногою, дихання довільне.
16. В. п. — таке саме, розвести ноги нарізно, повернутися у в. п.; 6–8
разів, темп середній або повільний.
17. В. п. — таке саме, «ножиці» подовжньо і поперечно; 2–3 рази, темп
середній.
18. В. п. — таке саме, підняти праву руку вгору — вдих, опустити
розслаблену руку вниз — видих; 3–4 рази кожною рукою, темп повільний.
19. В. п. — стоячи на колінах, підняти руки вгору — вдих, сісти на п’яти
— видих; 3–4 рази, темп повільний.
Заключна частина
20. В. п. — стоячи, повільна ходьба, піднявши кисті до плечей, протягом
6–7 хв, підняти руки вгору, опустити на плечі, опустити вниз; 2–3 рази, темп
середній.
21. В. п. — стоячи, у ходьбі зігнути руки в ліктьових суглобах, кисті
плавно рухаються упродовж грудної клітки до пахвових ямок — вдих,
опустити руки донизу, розслабитися — видих; 3–4 рази.
22. В. п. — таке саме, дозована ходьба у повільному, середньому темпі: 4
кроки — вдих, 8 кроків — затримка дихання, 6 кроків — видих; 4–6 разів,
після виконання вправи — довільне дихання.
23. В. п. — розслабитися і спокійно походити, порахувати частоту
пульсу і дихання.
Висновок.
Можна зробити висновок, що лікувальна фізкультура на окремих етапах курсу лікування сприяє попередженню ускладнень, що викликаються тривалим спокоєм; прискоренню ліквідації анатомічних і функціональних порушень; збереження, відновлення або створення нових умов для функціональної адаптації організму хворого до фізичних навантажень.
Чинним фактором ЛФК є фізичні вправи, тобто руху, спеціально організовані і вживані як неспецифічного подразника з метою лікування і реабілітації хворого. Фізичні вправи сприяють відновленню не лише фізичних, а й психічних сил.
Застосування фізичних вправ в лікувальних цілях є засобом свідомого і дієвого втручання в процес нормалізації функцій.
Тренування хворого слід розглядати як процес систематичного і дозованого застосування фізичних вправ з метою загального оздоровлення організму, поліпшення функції того чи іншого органу, порушеною болючим процесом, розвитку, освіти і закріплення моторних (рухових) навичок і вольових якостей.
Фізичні вправи діють тонізуючо, стимулюючи моторно-вісцеральні процеси. Вони допомагають людині відчувати себе бадьорим, забуваючи про перенесене захворювання.
8
Список використаної літератури.
Григор'єв П.Я., Яковенко Е.П. Діагностика та лікування хвороб органів травлення., Медицина, 1996
Спорт в сучасному суспільстві Под ред. В.М.Видріна., Фізкультура і спорт, 2010.
Яковлєва Л.А; Лікувальна фізкультура при хронічних захворюваннях органів черевної порожнини., Київ 1968.
9