1   2   3
Ім'я файлу: ref_8750_parta_ua.doc
Розширення: doc
Розмір: 152кб.
Дата: 28.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат з укр мови.docx

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Інститут соціальних технологій

Кафедра реабілітації

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ЛФК»

НА ТЕМУ:

«Лікувальна фізична культура після оперативних втручань на органи черевної порожнини»

студентки 3 курсу, групи ФР-31/09

Легкова Катерина

Науковий керівник:

Викладач:

Київ – 2013

Зміст

Вступ

Розділ. 1. Клініко-фізіологічне обґрунтування

1.2 Механізм дії фізичних вправ.

Розділ. 2.Загальні принципи застосування лікувальної фізкультури.

2.1 Завдання лікувальної фізичної культури післяопераційному періоді

Розділ. 3. Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини

3.1 Показання та протипоказання до занять лікувальною фізкультурою в післяопераційному періоді після операцій на органах черевної порожнини

3.2. Комплекси вправ лікувальної гімнастики.

3.3 Особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді в залежності від характеру захворювання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми

Останнім часом у всьому світі відзначається неухильне зростання хвороб органів травлення в зв'язку з урбанізацією життя, гіпокінезією, а також такими негативними соціально обумовленими явищами, як неадекватне, незбалансоване харчування, алкоголізм, паління, наркоманія та ін Хвороби органів черевної порожнини - одна з частих причин втрати працездатності і розвитку інвалідності. За даними літератури, у кожного сьомого хворого причиною втрати працездатності є патологія органів травлення. Частіше всього спостерігаються виразкова хвороба, ентероколіти, холецистити і гепатити, які нерідко ведуть до серйозних ускладнень, що вимагають хірургічного втручання і відповідних реабілітаційних заходів. Все це визначає актуальність і соціальну значимість проблеми.

Незважаючи на дедалі зростаючу кількість різних методів консервативного і хірургічного лікування захворювань органів травлення, кінцеві результати не завжди досягають поставленої мети. Це, скоріше всього, обумовлено недооцінкою або неадекватним застосуванням засобів і методів фізичної терапії з урахуванням етіопатогенезу, характеру захворювання та наявності ускладнень.

Пропонована робота включає в себе узагальнені дані різних медичних джерел. В достатньому обсязі відображені питання диференційованого застосування різних форм ЛФК, масажу, фізіотерапевтичних методів лікування на різних етапах хірургічного лікування захворювань органів черевної порожнини.

Спираючись на власні дані, отримані в міській лікарні ми спробували відповісти на кілька запитань, що стосуються здоров'я хворих після хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини.

Всі дані та результати цієї роботи отримані шляхом ретельного аналізу літературних джерел, практичної діяльності лікувальних установ, а також аналізу власних результатів досліджень.

Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування методів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини

Після операції у хірургічних хворих виникають розлади, зумовлені як самим захворюванням, так і порушеннями в організмі, пов'язаними з оперативним втручанням, наркозом і гіпокінезією. Операція чинить серйозний вплив на організм хворого. Порушення цілісності тканин, неминуче при хірургічному втручанні, завжди супроводжується болями. Найдосконаліше комбіноване знеболення повністю не знімає Шокогенная впливу хірургічного втручання. Розвиток різної вираженості охоронного гальмування є основним проявом цього впливу. При абдомінальних операціях переміщення внутрішніх органів і часткове виведення їх з черевної порожнини, що супроводжується охолодженням, "обсихання" і значним натягненням брижі, викликають перераздражения блукаючого нерва, внаслідок чого можуть розвинутися явища операційного шоку: хворий блідне, пульс сповільнюється, потім частішає, артеріальний тиск знижується.

В ЦНС спостерігається перевага гальмових процесів і порушення рівноваги між процесами збудження і гальмування. Змінюється діяльність органів кровообігу: знижується ударний і хвилинний об'єм серця, сповільнюється швидкість кровотоку, незважаючи на розвивається помірну тахікардію, зменшується маса циркулюючої крові, підвищується її в'язкість, згортання.

Після операції болі по ходу операційного розрізу на черевній стінці утрудняють подих. Основна дихальний м'яз - діафрагмальна - частково, а іноді і повністю вимикається з акту дихання, особливо на стороні операції. Різко знижується глибина дихання, зменшується життєва ємність легень, порушується легенева вентиляція, особливо в нижніх частках легень. Болі і токсичну дію наркотичних речовин можуть викликати спазм дрібних і середніх бронхів. Знижується перистальтика і функція війчастого епітелію дрібних і середніх бронхів, що може порушити рефлекс їх самоочищення, тобто дренажну функцію, привести до скупчення мокротиння, закупорці нею бронхів і розвитку ателектазів і пневмонії. При цьому значно погіршується газообмін між легкими і кров'ю.

Після операції на органах черевної порожнини порушується діяльність шлунково-кишкового тракту, що пов'язано як з оперативним втручанням, так і з гіпокінезією, так як хворий тривалий час знаходиться в горизонтальному положенні. Знижується секреторна і моторна функція шлунково-кишкового тракту. Евакуація зі шлунка в першу добу після операції різко загальмована. Може розвинутися атонія, а іноді і парез кишечника. У зв'язку з цим збільшується метеоризм, затримується стілець, підсилюючи хворобливість в операційній рані. Слід зазначити, що ці порушення спостерігаються й у тих випадках, коли в ході операції шлунково-кишковий тракт не піддавався травматизації, наприклад, після ушивання грижового отвору. Болю, а також незвичне положення тіла ускладнюють сечовипускання, що призводить до зниження діурезу і застою сечі в сечовому міхурі.

Характерна недостатність постачання тканин киснем - гіпоксія. Вона позначається на діяльності всіх органів і тканин, але раніше всього на ЦНС, особливо чутливою до кисневого голодування. До найбільш яскравим проявів відноситься задишка, невеликий ціаноз шкірних покривів, особливо помітний на губах, кінчику носа і кінцівках. Всі ці порушення можуть мати місце при загальному задовільному стані хворого.

У ряді випадків в післяопераційному періоді надходить з їжею білок погано засвоюється організмом, що пов'язують з розладом функції печінки. Внаслідок гіпокінезії спостерігається знижена засвоюваність вітамінів. Наслідком цих порушень є погіршення процесів регенерації тканин, імунобіологічних властивостей організму. Спостережувані зміни призводять до зниження опірності організму, роблять хворих більш сприйнятливими до інфекції - грипу, ГРЗ, ангіні. Розвиток загального захворювання може призвести до гнійного процесу в області післяопераційної рани як зовні, так і усередині черевної порожнини, викликати розбіжність швів, перитоніт та інші ускладнення.

Крім того, характерним для хворих, що перенесли операцію на органах черевної порожнини, є порушення постави. Зазвичай ці хворі мають типовий вид: тулуб злегка нахилений вперед, голова і плечі опущені, живіт підтримують руками, щоб зменшити хворобливість в операційній області під час рухів. Така постава утрудняє діяльність дихальної і серцево-судинної системи.

При хірургічних втручаннях ЛФК проводиться як в передопераційному (при планових операціях), так і післяопераційному періодах. У передопераційний період очікування операції, думки про її результаті сприяють розвитку у хворого невротичних станів, які проявляються в почутті страху, розладі сну, невеликих коливаннях температури, тахікардії, підвищенні цукру в крові, збільшенні артеріального тиску, лабільності пульсу. Різке обмеження рухової активності (гіпокінезія) при багатоденному обстеженні поміщеного в стаціонар хворого в свою чергу призводить до зниження тонусу м'язів, їх сили, зменшення життєвої ємкості легенів, порушення гемодинаміки.

1.2 Механізм дії фізичних вправ.

Серед різних заходів, що мають на меті профілактику і найшвидшу ліквідацію більшості післяопераційних ускладнень, підвищення психофізичного тонусу й активізацію функціонального стану життєво важливих органів хворих, у перед- і післяопераційному періоді велике значення належить ЛФК. При цьому використовують усі основні механізми лікувального впливу фізичних вправ.__ Тонізуюча дія фізичних вправ у передопераційному періоді при планових утручаннях зменшує інтенсивність проявів гіподинамії та невротичних реакцій, у ранній і пізній фазах післяопераційного періоду активізує всі вегетативні функції та процеси кіркової динаміки. Ця дія фізичних вправ поєднується з нормалізацією функцій. У першу чергу це стосується органів дихання. За рахунок багаторазово виконуваних спеціальних дихальних вправ уже в ранньому після операційному періоді нормалізується механізм дихання, поліпшується легенева вентиляція, активізується дренажна функція бронхів.

При порушеннях моторної та секреторної функцій шлунка, кишок і печінки вплив спеціально підібраних вправ помітний як у момент їх виконання, так і у період післядії. Механічне переміщення шлунка і петель кишечнику під час виконання вправ посилює перистальтику, прискорює евакуацію їжі зі шлунка і сприяє просуванню її по кишечнику. Заняття ЛФК сприяють ліквідації спазму воротаря Велику роль у відправленні багатьох життєвих функцій відіграють м’язи черевного преса. Добір і методика вправ, спрямованих на відновлення сили даних м’язів, визначаються ступенем равматизації черевної стінки і ходом процесів регенерації.Відповідні вправи сприяють нормалізації участі черевної стінки в акті дихання, кашлю, дефекації та сечовипускання, а також у виконанні більшості рухів, що потребують напруження м’язів черевного преса.Дуже значним є нормалізуючий вплив фізичних вправ, застосовуваних у перші години після операції, на кислотно-лужну рівновагу, кисневий обмін, терморегуляцію й інші прояви гомеостазу.

Механізми трофічного впливу фізичних вправ використовують переважно для стимуляції регенерації тканин, ушкоджених під час операції, і процесів метаплазії при пластичному заміщенні тканин або дефектів органів черевної стінки. Фізичні вправи також активізують регенерацію ушкоджених при операціях тканин шлунка, кишечнику, печінки, жовчного міхура й інших органів за рахунок поліпшення кровопостачання, доставки пластичних білків і активізації моторної та секреторної функцій цих органів за механізмом моторно вісцеральних рефлексів. Формування компенсацій полягає в тому, щоб навчити хворого піднімати таз у положенні лежачи на спині; приймати пози, зручні для прийому їди у положенні лежачи на спині та на боці; правильно переходити із положення лежачи у положення сидячи; правильно вставати; довільно регулювати дихання, зокрема відкашлюватися без участі м’язів черевного преса; дихати, використовуючи грудний тип дихання (якщо це буде необхідно у післяопераційному періоді, — наприклад, при резекції шлунка). Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порожнини та торакальних операцій виявляється у ви­гляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впли­ву. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нерво­вий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість. у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник — підвищення м'язового тонусу — зумовлює зміну вегетативних функцій. Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, сприяє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судин­ної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кровообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяв посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полег­шує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кровообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій. Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини

Розділ. 2.Загальні принципи застосування лікувальної фізкультури

Виходячи з вищевикладеного, завданнями ЛФК в передопераційний період є: підвищення психоемоційного тонусу, поліпшення функціонального стану серцево-судинної і дихальної системи; тренування грудного типу дихання; поліпшення діяльності шлунково-кишкового тракту; навчання хворих вправам раннього післяопераційного періоду. Протипоказання до занять фізичними вправами: важкий загальний стан; висока температура (38 - 39 ° С); сильні болі; небезпека кровотечі.

З метою загальнотонізуючий впливу фізичних вправ на організм хворого застосовуються вправи для дрібних і середніх м'язових груп кінцівок статичного і динамічного характеру. Для поліпшення функціонального стану шлунково-кишкового тракту використовуються вправи для м'язів передньої черевної стінки і тазової області. Велика увага в передопераційному періоді приділяється навчанню хворих навичкам і вправам, необхідним після операції: активізації грудного типу дихання: відкашлюванню з фіксацією області майбутнього післяопераційного шва і нижніх відділів грудної клітки; підведення тазу з опорою на лікті і лопатки; переходу з положення лежачи в положення сидячи , стоячи; ритмічним скорочень м'язів промежини і напрузі сідничних м'язів. Вправи виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи, 1-2 рази на день, індивідуальним або малогрупових методом.

Післяопераційний період поділяється на: ранній післяопераційний, який триває до зняття швів (7-10 днів після операції); пізній - до виписки хворого зі стаціонару (від 7-10-го дня до 15-20-го дня); віддалений - до відновлення працездатності хворого (від 15-20-го дня до 25-30-го дня після операції). Крім того, в стаціонарі існують рухові режими: строго постільний, постільний, палатний і вільний.

Провідним чинником профілактики можливих ускладнень і найшвидшої ліквідації наслідків перенесеної операції є лікувальна фізична культура (ЛФК).

2.1 Завдання лікувальної фізичної культури

Завданями ЛФК у ранньому ісляопераційному

періоді є:

— профілактика можливих загальних ускладнень (гіпостатична пневмонія, атонія кишечнику, тромбози тощо) і ускладнень післяопераційної рани (кровотеча, нагноєння, розходження швів);

— відновлення порушеного механізму дихання;

— зменшення застійних явищ і поліпшення загального та місцевого крово- і лімфообігу;

— поліпшення функціонального стану серцевосудинної, дихальної, травної систем, сечових органів, обміну речовин;

— підвищення психоемоційного стану хворого;

— мобілізація регулювальної функції ЦНС,відновлення умовно-рефлекторних зв’язків між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами;

— профілактика внутрішньочеревних зрощень, прискорення регенеративних процесів.

Завданнями ЛФК в ранньому післяопераційному періоді є: профілактика ускладнень (застійна пневмонія, ателектаз, атонія кишечнику, тромбози, емболії і т.д.); поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної системи; поліпшення психоемоційного стану хворого; профілактика спайкового процесу; формування еластичного, рухомого рубця. Протипоказання: важкий стан хворого; перитоніт; гостра серцево-судинна недостатність.

При відсутності протипоказань гімнастика призначається з перших годин після операції. В залежності від виду оперативного втручання і стану хворого в 1-2-гу добу дотримується суворий постільний режим. У заняття включаються дихальні вправи статичного і динамічного характеру, з наступним безболісним откашливанием, вправи для дистальних відділів кінцівок; масаж грудної клітки по 3-5 хв (прийоми погладжування, розтирання, легка вібрація). Проводиться 3-4 рази в день по 5-7 хвилин індивідуально.

Постільний режим дотримується в 1-6-ту добу в залежності від віку, виду оперативного втручання і стану хворого (1-3-й добі після апендектомії, 1-4-у добу після грижосічення, 1-5-у добу після операцій на шлунку , 1 - 6-у добу після холецистектомії і операцій на кишечнику). ЛГ виконується у вихідних положеннях лежачи, напівсидячи і сидячи. Застосовуються вправи для всіх суглобів і м'язових груп, статичні і динамічні дихальні вправи; полегшені вправи для м'язів черевного преса; вправи на діафрагмальне дихання; повороти тулуба в сторону; вправи в ритмічному скороченні і розслабленні м'язів промежини (профілактика застійних явищ в області малого тазу) Наявність дренажної трубки після порожнинної операції не є протипоказанням для проведення занять (треба тільки стежити, щоб вона не випала). Після грижосічення зменшують навантаження на черевну стінку протягом 7-10 днів, а при защемлених грижах - протягом 2-3 тижнів. Для попередження рецидиву грижі рекомендують також носити підтримуючу пов'язку, яку надягають і знімають лежачи.

Завданнями ЛФК в пізньому післяопераційному періоді є: поліпшення життєво важливих функцій організму (кровообігу, дихання, травлення); стимуляція процесів регенерації в області втручання освіту еластичного, рухомого рубця, профілактика спайкового процесу; зміцнення м'язів черевного преса (профілактика післяопераційних гриж); адаптація всіх систем організму до зростаючої фізичному навантаженні; профілактика порушень постави.

Палатний режим дотримується в різні терміни, в залежності від виду операції: 2-5-у добу після апендектомії, 5 -, 10-у добу - після операції на шлунку, 5-8-у добу - після грижосічення, 6-12-е добу - після холецистектомії і операцій на кишечнику. У заняттях використовуються рухи, адекватні для всіх суглобів і м'язових груп, дихальні вправи статичного і динамічного характеру, вправи для м'язів тулуба. Вихідні положення лежачи, сидячи, стоячи. Тривалість занять - 12-15 хв, 2-3 рази на день індивідуальним чи малогрупових методом.

Вільний режим призначається на 6-12-е добу залежно від стану: 6-8-му добу - після апендектомії; 11 - 12-у добу - після операцій на шлунку, грижосічення; 12 - 14-у добу - після операцій на кишечнику і в ослаблених хворих. Заняття проводяться в залі малогрупових або груповим методом протягом 15-20 хв. Використовуються динамічні і статичні вправи для всіх груп м'язів, суглобів, кінцівок, тулуба, без і з гімнастичними снарядами, у гімнастичної стінки; малорухомі ігри, дозована ходьба. При атонії кишечника застосовується масаж живота (не зачіпають область операційного рубця).

У віддаленому післяопераційному періоді (через 3-4 тижні після операції) задачами ЛФК є: тренування серцево-судинної і дихальної систем до зростаючих навантажень і відновлення працездатності хворого. Після виписки зі стаціонару хворий повинен продовжувати заняття в поліклініці або санаторії. У заняттях використовуються загальнотонізуючу вправи, вправи на зміцнення м'язів черевного преса (профілактика післяопераційних гриж), дозована ходьба, теренкур, ближній туризм, елементи спортивних ігор, ходьба на лижах.

Розділ. 3. Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини
До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, звичайно призначають суворий чи роз­ширений ліжковий режими (рідше—палатний режим). Особам, які по­ступають для планових операцій, частіше призначають палатний та віль­ний режими.

Якщо немає протипоказань, основними завданнями ЛФК до операції є психофункціональна підготовка хворих до хірургічного втручання та освоєння вправ, які застосовуватимуться в найближчий час після опе­рації.

Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові ре­жими зі зростаючим фізичним навантаженням.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас