ЛЕКЦІЯ 6.1. ЗОРОВІ ТА ДОТИКОВІ ВІДЧУТТЯ, ЇХ СПРИЙНЯТТЯ
1. Аналізаторна система людини і механізм сприйняття відчуттів
Сенсорний аналіз являє собою чисто фізіологічний процес, у якому беруть участь усі органи чуттів людини.
Органи чуттів - це морфофункціональні утворення, що забезпечують . прийняття різних подразнень, які діють на живий організм. Органи чуттів і служать живому організму для взаємозв’язку і пристосування до мінливих умов навколишнього світу. Але органи чуттів тільки сприймають подразнення, а відповідь на них дають певні ділянки кори великих півкуль головного мозку.
Подразнення від органів чуттів до кори великих півкуль має пройти якимись шляхами. Видатний російський фізіолог І.П. Павлов збагатив науку вченням про аналізатори та аналізаторну систему.
Аналізатори - це утворення центральної і периферичної нервової системи, що сприймають та аналізують інформацію про явища як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Спочатку фізіологія органів чуттів розвивалася як галузь відповідних розділів фізики (оптики, акустики) і завдяки зусиллям Р. Декарта, Г. Гельмгольца та інших вчених нагромадила багато фактів, що характеризували фізичні властивості органів зору і слуху. Вчення І.П. Павлова про аналізатори заклало основи природничонаукового розуміння природи і механізмів відчуттів. Усі аналізатори І.П. Павлов поділив на дві групи: зовнішні і внутрішні.
Аналізатори, які здійснюють аналіз і синтез явищ навколишнього середовища, називаються зовнішніми (зоровий, слуховий, нюховий, тактильний).
Аналізатори, що здійснюють аналіз явищ, які відбуваються всередині організму, називаються внутрішніми. Вони надають інформацію про стан шлунково-кишкового тракту, нервової системи та інших внутрішніх органів.
Кожен аналізатор складається з чутливого периферичного (рецепторного) відділу, провідникової частини і центрального відділу - нейронів проекційних зон кори головного мозку.
Периферичний відділ аналізатора являє собою нервові закінчення — рецептори, що перетворюють певні види енергії (світлову, звукову, теплову) у процес нервового збудження. У кожному органі чуття, крім рецепторів, є допоміжні структури, які не тільки охороняють рецептори від ушкодження, але й відіграють велику роль у процесах сприйняття подразнень.
Провідникова частина аналізатора представлена різними нервами вегетативної і периферичної нервової системи (ядрами таламуса, їхніми проекціями на відповідні ділянки кори мозку, мозочком).
У корі головного мозку відбувається вищий аналіз і синтез інформації, яка надійшла, та формується відповідь на неї.
Таким чином, рецептори, нерви і певна зона кори великих півкуль утворюють єдине ціле, що забезпечує сприйняття й розпізнавання подразнень, а також відповідь організму на ці подразнення.
У корі головного мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації, що надійшла, кожен аналізатор має певну локалізацію. Так, зоровий аналізатор розташований у потиличній ділянці; слуховий - у скроневій ділянці; смаковий і нюховий - на внутрішній поверхні кожної півкулі мозку; тактильний - на ділянці кори, що лежить по обидва боки від центральної борозни головного мозку. Деякі аналізатори мають кілька проекційних ділянок, розташованих у різних частинах головного мозку.
У кіркових відділах аналізаторів є нейрони, що реагують тільки на одне сенсорне подразнення. Це специфічні проекційні нейрони. Поруч з ними знаходяться неспецифічні нервові клітини, що реагують на різні сенсорні подразники.
Аналізатори характеризуються загальними властивостями:
- вони мають надзвичайно високу чутливість до певних подразників. Кількісною характеристикою чутливості є гранична інтенсивність. Чим нижча гранична інтенсивність, тим вища чутливість рецептора;
- вони мають диференційовану чутливість, тобто здатні визначати різницю й інтенсивності подразнення. Ця функція аналізатора визначається диференційним порогом - найменшою величиною, на яку необхідно змінити інтенсивність дії подразника, щоб викликати ледь помітну зміну відчуття;
- вони можуть пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності й гили дії подразника. Ця властивість одержала назву адаптація (звикання, пристосування);
- аналізаторам притаманна здатність до тренінгу. Це значить, що підвищення їхньої чутливості можна досягти тренуваннями;
- аналізатори здатні якийсь час зберігати відчуття від дії подразника навіть і оді, коли ця дія припинилася;
- за умов нормального функціонування нервової системи окремі аналізатори знаходяться в постійній взаємодії. Це дозволяє аналізувати предмети і явища навколишнього світу з різних боків і відображати найбільш об’єктивний їхній образ.
Людина має механіко-, хемо- і фоторецептори, які здатні реагувати на механічну, хімічну та електромагнітну енергію в діапазонах, що відповідають фізіологічним можливостям людського організму. Рецептори виконують важливу роль в аналізаторній системі. Вони перетворюють енергію подразників з різним потенціалом (різної сили) в енергію електричних імпульсів різної сили, що й передається нервовою системою.
Важливою особливістю рецепторного потенціалу є чітка кількісна залежність його величини від якісної і кількісної характеристики подразника. Ця особливість дає можливість на рецепторному рівні проводити аналіз прийнятої енергії подразника і починати кодувати отриману інформацію, виділяючи окремі її ознаки. Завдяки високій вибірковій чутливості рецепторів серед безлічі різних подразників ними вибираються тільки ті, що можуть викликати утворення рецепторного електричного потенціалу. Рецепторний потенціал є першою і найважливішою ланкою в ланцюзі послідовних явищ, які потім виникають у системі відповідного аналізатора.
На вищих рівнях сенсорної системи аналізатора присутні елементи, що інтегрують інформацію, яка надходить від різних рецепторів, відбирають її і порівнюють за певними ознаками з еталонами, що накопичуються і зберігаються у пам’яті. Звідси випливає, що в процесі розвитку людини відбувається нагромадження сенсорних знань, які потім використовуються людиною в її діяльності, у пізнанні навколишнього світу.
Сучасна психологія виділяє кілька рівнів відображення навколишнього світу: сенсорний (сприйняття відчуття), перцептивний (невиразне, неусвідомлене відчуття образу, дії - первинний образ), рівень уявлення (вторинний образ) і мовноусвідомлений рівень.
Під сенсорним рівнем розуміють об’єктивне відображення предметів і явищ, що безпосередньо впливають на органи чуттів людини. Під час і сприйняття окремих властивостей суб’єкт формує цілісні образи предметів і явищ.
Перцептивний рівень - це відображений людиною образ або предмет явища на основі минулого досвіду за відсутності впливу самого предмета на , органи чуттів.
Рівень уявлення характеризується тим, що людина відтворює образ предмета або явища на основі минулого досвіду, який знаходиться в її пам’яті, і за відсутності впливу самого подразника на органи чуттів.
Пам’ять - це здатність нервової системи відбивати минулий досвід, тобто тривалий час зберігати інформацію про події у навколишньому світі і багато і разів вводити її в сферу свідомості та поведінки. Психологія виділяє в пам’яті процеси запам’ятовування, збереження і відображення інформації, які у свою і чергу включають процеси пізнавання і спогадів. Пам’ять у сенсорному аналізі відіграє важливу роль, тому що в процесі оцінки конкретного органолептичного показника в нервовій системі людини відбувається порівняння його характеристик з відповідними ознаками зразка, який зберігся в пам’яті.
ЛЕКЦІЯ 6.1. ЗОРОВІ ТА ДОТИКОВІ ВІДЧУТТЯ, ЇХ СПРИЙНЯТТЯ
2. Класифікація відчуттів і їхня характеристика
Органи чуття людини сприймають різноманітні відчуття, за допомогою яких людина одержує знання про навколишній світ.
Відчуття - це суб’єктивне відображення окремих властивостей предметів і ииищ об’єктивно існуючого світу, що безпосередньо впливають на наші органи чуттів.
Фізіологічною основою відчуття є система нервових процесів, що розгортаються в аналізаторі. Під впливом зовнішнього подразнення рецептора в ньому виникають сигнали, які через систему провідних шляхів передаються у кору великих півкуль головного мозку. Між рецепторами і мозком існує не тільки прямий (доцентровий), але й зворотний (відцентровий) зв’язок.
Не кожен подразник викликає відчуття. Значна частина нервових сигналів, що надходять від рецепторів у мозок, не усвідомлюється у вигляді відчуттів, незважаючи на те, що іноді вони можуть викликати ту чи іншу реакцію організму. Для того щоб виникло відчуття, необхідна певна інтенсивність подразнення аналізаторів.
Найменша інтенсивність подразнення, яка викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття. Поріг відчуття може бути нижче порога реакції організму. Ось чому слабкі подразнення суб’єктивно не сприймаються.
Максимальна інтенсивність подразнення, яка все ще викликає адекватне відчуття, називається верхнім абсолютним порогом відчуття. Величина абсолютного порога відчуття не є незмінною, вона залежить від функціонального стану організму, мобільності рецептора, ступеня адаптації. Якщо на органи чуттів діє подразнення, інтенсивність якого вища верхнього порога, виникає відчуття болю.
Роздільна здатність органів чуттів визначається мінімальною різницею в інтенсивності подразнення, яка викликає ледь помітну різницю відчуттів. Величина цієї різниці називається диференційним порогом відчуття.
Для того щоб відчуття розділялися протягом часу, повинен бути мінімальний інтервал між двома подразниками, при якому вони вперше відчуваються окремо. Такий мінімальний інтервал називається часовий поріг відчуттів.
Оскільки на організм одночасно діє безліч подразників, будь-яке відчуття залежить не тільки від властивостей специфічного подразника, але й від усієї сукупності подразників, що діють на рецептори інших аналізаторів. Однією з форм взаємодії відчуттів є синестезія - співвідчуття, коли у відповідь на подразнення одного органа чуття з’являється відчуття іншої модальності (при дії звуку поряд зі слуховими відчуттями можуть виникати і світлові).
Відчуття поділяються на естероцептивні та інтероцептивні.
Естероцептивні відчуття викликаються подразненнями, що надходять з навколишнього середовища (задоволення, страх).
Інтероцептивні відчуття викликаються з внутрішнього середовища організму (голод, спрага).
Відчуття тісно пов’язані з потребами організму у певних умовах життя і діяльності. Залежно від того, в яких рецепторах під впливом подразнень виникає збудження, що викликає певну реакцію організму, розрізняють такі відчуття: зорові, смакові, нюхові, тактильні, больові тощо. У людини провідну роль у чуттєвому пізнанні дійсності відіграють зорові відчуття, які тісно пов’язані з дотиковими. На думку Д. Тільгнера, «дотик і зір такою мірою доповнюють один одного, що ми часто на підставі зорового образу якої-небудь речі можемо передбачити її тактильні властивості» (наприклад, дивлячись на їжачка, на оксамит, на лід).
З точки зору психології, «сприйняття - це психічний процес відображення дійсності».
З точки зору сенсорного аналізу, «сприйняття - це сенсорний процес, що включає пошук, виявлення та пізнавання сигналів, за допомогою яких людина сприймає інформацію про навколишню дійсність».
Фізіологічним механізмом сприйняття є встановлення тимчасових зв’язків
між наявними відчуттями і слідами колишніх відчуттів.
Для кваліфікованого фахівця дуже важливо на основі отриманих фізіологіч-них імпульсів правильно і повною мірою використовувати одержані дані для характеристики товару, його поведінки в процесі товарообігу та використання.
3. Органи чуттів людини і фактори, що впливають на їхню чутливість
Існує думка, що природа наділила людину тільки п’ятьма органами чуттів: зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком. У дійсності ж різноманітність наших вражень від навколишнього світу свідчить про існування значно більшої кількості органів чуттів. Наприклад, орган дотику, що сприймає тактильні під чуття, є цілою системою рецепторів, які реагують на температуру, біль, поверхневий дотик, глибинний тиск. У ротовій порожнині розташовані фактично всі рецептори зазначених органів, за винятком зору і слуху, і всі вони беруть активну участь у сенсорному аналізі.
Для органів чуття людини характерні такі властивості, як вразливість, чутливість, сенсорна пам’ять та ін.
Вразливість органів чуттів. Вважається, що природного максимуму реакція органів чуттів досягає приблизно у 20 років. У цей період розвитку людина краще бачить і добре сприймає силу імпульсу будь-якого подразника нервової системи. Разом з тим у цьому віці молода людина ще не навчилася правильно використовувати дані природою органи чуттів і не завжди здатна правильно оцінювати отриману інформацію. Це можна пояснити відсутністю досвіду, а також відсутністю цілеспрямованого навчання і тренування.
Чутливість - здатність живого організму сприймати дії подразників із зовнішнього та внутрішнього середовища. При правильному способі життя чутливість органів чуттів за умови їх постійного тренування з роками не тільки зберігається, але може навіть зростати. У людей, що постійно тренують нервову систему, висока чутливість органів чуттів зберігається досить довго. У деяких людей інтенсивне зниження чутливості нервової системи відбувається внаслідок впливу шкідливих умов життя, а також шкідливих звичок.
Чутливість органів чуттів характеризується величиною порога відчуття.
Поріг відчуття - це найменша інтенсивність дії подразника, що здатна викликати відповідну реакцію з боку органа чуття. Імпульси дії подразника, що знаходяться вище граничних, називаються надпороговими, а ті, що знаходяться нижче граничних, просто не фіксуються органами чуттів.
Розрізняють два види порогів: поріг відчуття і поріг розпізнавання. Якщо ми відчуваємо будь-який смак, але не можемо визначити його якісно (смак якої речовини викликає дане відчуття), то в даному випадку можна говорити про поріг відчуття.
Якщо ж при незначному підвищенні концентрації даної смакової речовини ми починаємо розуміти, чим (якою речовиною) викликане відчуття, то ми маємо справу з порогом розпізнавання.
Величини порога відчуття і порога розпізнавання для кваліфікованих оцінювачів при стандартних умовах проведення аналізу є постійними.
Чутливість оцінювача при сприйнятті різної сили імпульсу називають порогом різниці, тобто це та мінімальна різниця сили імпульсу, що викликає ледь помітну відмінність відчуття. Для різних смакових відчуттів величина порога різниці залежить від природи речовини і характеру смаку (для солодкого він вищий, для солоного та кислого - нижчий).
У зв’язку з тим, що більшість продовольчих товарів досить швидко втрачають властивості, яких вони набули в процесі виробництва, фахівцям-оцінювачам (товарознавцям, експертам, технологам) для об’єктивної оцінки продукту в даний момент необхідно пам’ятати показники якості «еталона» цього товару. Крім того, вони повинні накопичувати й утримувати у своїй пам’яті показники якості «ідеального товару», пізнавати і чітко формулювати ті властивості, що виникають у товарі в процесі його виробництва, транспортування і зберігання.
Таким чином, при проведенні сенсорного аналізу головну роль відіграють запам’ятовування і збереження в пам’яті інформації про високоякісний товар, а також уміння швидко згадувати та ідентифікувати на цій основі властивості оцінюваного товару. Іншими словами, кваліфікований фахівець повинен мати хорошу сенсорну пам’ять.
Сенсорна пам’ять - це здатність запам’ятовувати і розпізнавати різні імпульси та враження.
Для того, щоб постійно правильно оцінювати якість продукції, в пам’яті необхідно не тільки утримувати існуючу інформацію, а й порівнювати її з тією, що надходить у період практичної роботи.
Під оперативною готовністю сенсорної пам’яті розуміють здатність фахівця миттєво визначити відповідний показник якості та швидко відшукати у своїй пам’яті те, що необхідно для оцінки якості товару.
На чутливість органів чуттів людини, а отже, й на результати сенсорного аналізу, впливають різні фактори: стан і можливості нервової системи, сила і час дії імпульсу, природа подразника, фізіологічні особливості аналізаторної системи (адаптація, втомлюваність), умови життя, умови і методи проведення аналізу тощо.
Стан і можливості нервової системи людини пов’язані з її віком, життєвим досвідом, сенсорною практикою, ставленням до службових обов’язків, тренованістю, станом здоров’я тощо.
Нервовий імпульс (від лат. impulsus - удар, поштовх) забезпечує передачу інформації від периферичних рецепторних закінчень до нервових центрів.
Сила імпульсу - міра дії сили подразника за певний період часу.
Чутливість органів чуттів залежить не тільки від сили імпульсу. Вона значною мірою пов’язана з фізіологічними особливостями аналізаторної системи людини.
При одночасному впливі декількох імпульсів враження можуть взаємно гаситися, компенсуватися, послаблятися або посилюватися. Наприклад, кислий смак трохи пом’якшується в присутності солодких речовин; після солодкого смаку відчуття кислого значно посилюється.
Важливою властивістю органів чуттів, яку не можна не враховувати у процесі сенсорного аналізу, є їхня адаптація.
Адаптація - це пристосування живого організму до постійно мінливих умов існування в зовнішньому середовищі, що виникає в процесі еволюції. Без адаптації була б неможливою підтримка нормальної життєдіяльності будь-якого живого організму.
Фізіологічна адаптація - зміна рівня чутливості того чи іншого аналізатора під впливом адекватного подразнення. Вона виражається як у зниженні, так і в підвищенні чутливості (чутливість ока до світла в темряві підвищується, а при дії світла - знижується). Про стан фізіологічної адаптації судять за зміною порога чутливості аналізаторної системи залежно від зміни інтенсивності імпульсу. Адаптація може бути зорова, слухова звукова, смакова.
Фізіологічна втомлюваність органів чуттів пов’язана не тільки з тривалістю та інтенсивністю імпульсів, але й з такими факторами, як втрата, чутливості під впливом психологічних причин, загальної втоми організму, хвороби. Слід мати на увазі, що організм людини має значний запас фізіологічної витривалості, тому при сенсорній оцінці товарів не можна допускати психологічної втоми, яка настає під час проведення великої кількості аналізів. Щоб уникнути фізіологічної втоми при проведенні сенсорного аналізу (особливо при оцінці якості великої кількості зразків одного виду продуктів: чаю, сирів, ковбас), необхідно обмежувати кількість зразків, запропонованих для одноразової оцінки. Вважається, що кількість зразків, які об’єктивно за робочий день може правильно оцінити фахівець, не повинна перевищувати 10- 15 залежно від особливостей товару і практичного досвіду оцінювача. При цьому необхідно пам’ятати, що час відновлення чутливості органів чуттів коливається від 5 до 20 хв.
Важливим фактором, що впливає на чутливість органів чуттів, є умови життя людини (ставлення до свого здоров’я, куріння, вживання міцних алкогольних напоїв), а також те, наскільки розумно вона користується органами чуття. При уважному ставленні до органів чуттів можна досягти значного підвищення їхньої чутливості, і навпаки, при надмірному курінні, вживанні гострої їжі та міцних алкогольних напоїв чутливість аналізаторної системи знижується. Наприклад, у курців під вплив нікотину притамовується сприйняття гіркого і солодкого смаку, запаху. Найчастіше ці люди не можуть кваліфіковано проводити сенсорний аналіз.
Чутливість органів чуттів, а разом з тим і якість сенсорної оцінки значною мірою залежать від ступеня зосередженості уваги оцінювача на проведенні аналізу.
Розрізнюють два види уваги - обґрунтовану і необґрунтовану. З обґрунтованою увагою маємо справу, коли зосереджуємося на певному явищі або подразненні. При необґрунтованій увазі ми на об’єкті не зосереджуємося. Наприклад, якщо людина голодна, то в процесі їжі вона не дуже звертає увагу ми сенсорні властивості продукту.
1. СЕНСОРНИЙ АНАЛІЗ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ОЦІНЦІ ЯКОСТІ ТОВАРІВ
1.1. Вступ
Основним об’єктом комерційної діяльності в умовах ринкових відносин, їх подальшого розвитку і вдосконалення є товар.
Саме товар пов’язує інтереси виробників, продавців і споживачів. Якщо з процесу купівлі-продажу вилучити товар, то вся складна надбудова: маркетинг, менеджмент, облік, фінанси та інші об’єкти ринкової інфраструктури - впаде, як колос на глиняних ногах. Тому проблема всебічного вивчення товару була і буде актуальною незалежно від суспільних формацій та виробничих відносин.
Життєвий досвід експлуатації та споживання товарів свідчить, що два вироби одного й того ж виду нерідко можуть розрізнятися між собою споживчою цінністю і здатністю задовольняти потреби людини відповідно до призначення.
У процесі дослідження товарів з’являється можливість знайти цю різницю і вирішити питання про рівень задоволення потреб споживача.
Основною метою дослідження якості товарів є визначення відповідності товару існуючим критеріям якості. Якість товару визначають його споживчі властивості, що характеризуються відповідними показниками. Для визначення показників якості в практиці різних галузей господарства, що виробляють або реалізують товари, використовують різні методи: фізичні, хімічні, біологічні, органолептичні та інші. Кожен з перерахованих методів дослідження має важливе значення для забезпечення здорового і повноцінного харчування. Так, хімічні методи дослідження дають нам можливість визначити харчову цінність товару, відсутність чи наявність у ньому шкідливих для організму людини речовин; мікробіологічні методи допомагають сировину дослідити для одержання нових видів продуктів, а також надають інформацію про наявність чи відсутність патогенної мікрофлори; фізіологічні методи допомагають визначити засвоюваність окремих компонентів і продукту в цілому.
Але жоден з цих методів і навіть усі разом не зможуть оцінити товар так, як його оцінює споживач, використовуючи при цьому своєрідну апаратуру – свої органи чуттів, тобто проводячи органолептичну оцінку якості. Тому кожен спеціаліст торгівлі, підприємств харчової промисловості повинен володіти органолептичними методами оцінки якості, а для цього знати можливості й умови функціонування власних органів чуттів. Саме ця мета переслідувалася авторами при написанні книги.
Навчальний посібник написано відповідно до типової програми дисципліни «Сенсорний аналіз» і розраховано на студентів вузів, учнів технікумів, коледжів, що навчаються за спеціальністю «Товарознавство і комерційна діяльність», а також працівників, діяльність яких пов’язана із задоволенням потреб споживачів.
1.2. Основні поняття, терміни і визначення
Усі визначення термінів і понять, що наводяться у цьому розділі, взято з відповідних стандартів.
Якість товару - це сукупність властивостей товару, які визначають ступінь його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби.
Вимоги до якості товару - це вираження певних потреб через переведення їх у набір кількісно або якісно встановлених норм щодо характеристики товару для забезпечення можливості його перевірки при використанні за призначенням.
Властивість товару - об’єктивна особливість товару, яка проявляється у сфері товарного обігу, споживання або експлуатації. Наприклад, молоко має кислу реакцію середовища, товарний ґатунок крохмалю характеризується певним кольором.
Показник якості товару - кількісна (або описова) характеристика однієї чи декількох властивостей товару, яку розглядають відповідно до умов його споживання. Наприклад, кислотність нормалізованого молока повинна бути не більше 21°Т. Колір картопляного крохмалю ґатунку екстра повинен бути білим з кришталевим блиском, а другого ґатунку - білим з сіруватим відтінком.
Одиничний показник якості - це показник якості товару, що характеризує одну з його властивостей. Наприклад, колір м’яса, пористість хліба, жирність молока.
Комплексний показник якості - це показник якості товару, що характеризує декілька його властивостей. Наприклад, зовнішній вигляд хліба характеризується такими одиничними показниками, як форма, стан і колір шкоринки, колір м’якушки та ін.
Базове значення показника якості - це значення показника якості товару, прийняте за основу при порівняльній оцінці його якості.
Відносне значення показника якості - це відношення значення показника якості оцінюваної продукції до базового значення цього показника.
Регламентоване значення показника якості - це значення показника якості товару, встановлене діючою нормативною документацією.
Коефіцієнт вагомості показника якості - це кількісна характеристика значущості даного показника якості товару серед інших показників його якості.
Граничне значення показника якості - це найбільше або найменше регламентоване значення показника якості товару.
Вивчення якості товару - це дослідження закономірностей виявлення споживних властивостей товару відповідно до його призначення у певних умовах обігу, споживання або експлуатації.
Випробовування товару - це експериментальне визначення кількісних або описових характеристик товару за заданою програмою відповідно до чинних нормативних документів.
Експертиза споживних властивостей товару - це аналізування й оцінювання споживних властивостей товару з використанням експертних методів на основі результатів випробування.
Контроль якості товару - це діяльність, яка включає проведення вимірів, експертизи, випробовування або оцінювання однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності за кожною з цих характеристик.
Сорт товару – це градація товару певного виду за одним або кількома показниками иког і і, встановлена нормативними документами.
Дефект товару – це кожна окрема невідповідність показника якості товару вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також невідповідність товару тій інформації, яку про нього надав виробник ( виконавець, продавець).
Явний дефект – дефект, для виявлення якого в нормативних документах, обов’язкових для даного виду контролю, передбачені відповідні правила, методи і засоби.
Прихований дефект - дефект, для виявлення якого в нормативних документах, обов’язкових для даного виду контролю, не передбачені відповідні правила, методи і засоби.
Критичний дефект – дефект, при наявності якого використання товару за призначенням практично неможливе або неприпустиме.
Усувний дефект - дефект, усунення якого технічно можливе та економічно доцільне.
Неусувний дефект – дефект, усунення якого або технічно неможливе, або економічно недоцільне.
1.3. Характеристика методів оцінки якості продукції
Одне з головних завдань, яке найчастіше розв’язують товарознавці у своїй практичній діяльності, - контроль якості продукції, що надходить для реалізації споживачам. Для оцінки показників якості товарів існує велика кількість різноманітних методів, які можна об’єднати в такі групи: експериментальні, реєстраційні та соціологічні. В науковій та практичній роботі методи оцінки якості товарів найчастіше класифікують на органолептичні, лабораторні та експертні.
Органолептичний метод визначення показників якості — це метод визначення показників якості товару на основі аналізу сприйняття органів чуттів людини.
Лабораторний метод визначення показників якості - це метод визначення значень показників якості товару за допомогою спеціальної апаратури, реактивів, посуду та іншого допоміжного приладдя.
Експертний метод визначення якості - це метод визначення якості товару на підставі рішення, прийнятого експертами.
Соціологічний метод визначення якості - це метод визначення якості товару на підставі збирання та аналізу думок його фактичних або потенційних споживачів.
1 2 3 4 5