Фінансовий ринок лекція 1.4. Відповіді на запитання:
1. Назвіть головних учасників фінансового ринку.
2. Поясніть чому головною функцією фінансового ринку є
перетворення заощаджень на інвестиції.
3. Чим пояснюється різноманітність цінних паперів?
4. Назвіть методи ціноутворення на фінансовому ринку
5. У чому проявляється ризик у ділових операціях?
6. Назвіть форми ефективності фінансового ринку?
Відповіді
Залежно від функцій, які виконують суб'єкти фінансового ринку, їх можна поділити на такі групи:
— основні або прямі учасники фінансового ринку — продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг);
— інфраструктури — фінансові посередники (фінансові інститути);
— професійні учасники фінансового ринку — суб'єкти, котрі виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників або окремих операцій на фінансовому ринку тощо).
Фінансові фонди спочатку з’являються на ринку у формі заощаджень — тимчасово вільних коштів, вивільнених із процесів виробництва і споживання. Вони акумулюються банківськими і фінансовими інституціями, які перетворюють їх у позичковий капітал з метою його інвестування у фінансові або реальні активи. У формуванні попиту на позичковий капітал беруть участь державна адміністрація, місцеві органи влади; найбільшим позичальником є фінансові і нефінансові корпорації. Співвідношення пропонування—попит визначає ціну капіталу у вигляді процента:
Фінансовий ринок виконує такі функції:
перетворює заощадження в інвестиції;
забезпечує економічне зростання через організацію системи нагромадження капіталу;
забезпечує перелив фінансових фондів з одних галузей економіки всередині країни в інші;
перерозподіляє фінансові фонди всередині країни між регіонами;
забезпечує переміщення фінансових фондів з одних країн і регіонів у інші.
Цінні папери прийнято поділяти на три види: акції; облігації та похідні, або вторинні. Широкий діапазон цінних паперів пояснюється тим, що причини, які спонукають випускати цінні папери й купувати їх, дуже різноманітні
Ціноутворення на ринку цінних паперів здійснюється за певними правилами, з використанням конкретних методів, на основі загальноприйнятих принципів і з урахуванням окремих чинників.
Основними методами, за допомогою яких здійснюється ціноутворення на ринку цінних паперів, є; експертний, аналітичний, статистичний, нормативно-параметричний (бальний), балансовий і методи економіко-математичного моделювання.
У ринковій економіці існують різні можливості для інвестиційних вкладень. При виборі юридичною або фізичною особою напряму вкладення капіталу одним із головних критеріїв служить оцінка ризику,яка передбачає:
а) визначення ризику;
б) дослідження основних видів ризику за певними ознаками;
в) вибір методів оцінки ризику, яким може бути експертний, соціально-економічних експериментів, економіко-математичне моделювання та інші;
г) підбір методів управління ризиком (лімітування, диверсифікація, страхування тощо).
Американський економіст Ю. Фама (Eugene Fama) у 60-х роках ХХ століття розробив гіпотезу ефективного фінансового ринку (efficient-market hypothesis — EMH). Дослідження ефективності фінансових ринків базується на здатності ринку реагувати на певну інформацію. Для цього всю інформацію Ю. Фама розподілив на три типи:
• історична;
• суспільно доступна, що міститься у фінансовій звітності емітентів цінних паперів, організаторів торгівлі цінними паперами, у засобах масової інформації;
• інсайдерська, або службова інформація, якою володіють лише окремі особи.
Фінансовий ринок 6,8 лекція
(Відповіді на запитання):
1. Кредитний ринок та основні форми кредитних відносин.
2. Функції банківської системи на кредитному ринку.
3. Рівні кредитної системи України.
4. Які причини появи та розвитку похідних фінансових інструментів?
5. Як вирозумієте категорію «хеджування»?
6. Назвіть основні види похідних цінних паперів.
Відповіді
1.Основними формами кредитних відносин є система державного кредиту, банківське кредитування, кредити, що надаються іншими фінансово-кредитними інститутами і комерційне кредитування.
2.Основними функціями банківської системи на кредитному ринку є трансформаційна і стабілізаційна, які представлені на рис. 7.1.
Рис. 1.1 Функції банківської системи на кредитному ринку
3. Перший рівень — це центральний банк країни. Це банк банків, він має монопольне право на емісію грошей і відіграє визначальну роль в організації функціонування всієї кредитної системи.
Другий рівень представлений системою комерційних банків, які у своїй діяльності безпосередньо пов’язані з підприємствами, фірмами, установами і населенням. Вони здійснюють касове обслуговування підприємств, організовують розрахунки між ними, надають юридичним і фізичним особам кредити і т. ін. Рівень розвитку цієї ланки кредитної системи надзвичайно важливий для функціонування всієї кредитної системи та економіки в цілому.
4. Особливості розвитку ринку похідних цінних паперів.
Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод.
Характеристика основних похідних фінансових інструментів
Створення ринку "синтетичних" цінних паперів.
Ключові поняття: похідні цінні папери, базові активи, ф'ючерси, форварди, опціони, свопи, варанти, депозитарні розписки
Особливості розвитку ринку похідних цінних паперів
Розвиток фінансового ринку, як і інші сфери економіки, потребують втілення інновацій, якими сьогодні є впровадження і розвиток похідних фінансових інструментів. Інвестувати кошти можна в статутний капітал, в цінні папери, в нерухомість, у золото, в іноземну валюту тощо.
5. Хеджування (англ. - гарантія) - відкриття угод на одному ринку для компенсації впливу цінових ризиків на протилежній позиції на іншому ринку у рівній частині. Хеджування реалізується задля страхування ризиків зміни цін завдяки укладанню угод в межах термінових ринків
6.Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акція дає право власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь при розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений термін із виплатою фіксованого відсотка.
Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника (що розміщується на добровільних засадах серед населення), які засвідчують внесення власником коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу.
Ощадні сертифікати — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього.
Векселі — цінні папери, які засвідчують незаперечне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.
Фінансовий ринок 9 лекція
(Відповіді на запитання)
1. Що таке біржовий статут, правила біржі?
2. Поняття риноку дилерів.
3. Назвіть біржові типи угод.
Відповіді
1. Фо́ндова бі́ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок,
на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство,
яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх
біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного
законодавства, статуту і правил фондової біржі.
2. Ринок дилерів — частина ринку цінних паперів, рух яких регулюється діяльністю дилерів, що коригують свої цілі відповідно до змін загального
попиту і пропонування та оцінюють папери відповідно до портфеля цих паперів, що нагромадились у ньому.
3. Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найзагальнішим критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм є угоди:
з негайним виконанням ("угоди на реальний товар" або "касові угоди"). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме "негайне" виконання угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з указаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;
термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (господарське відання, оперативне управління) організації-покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк, або форвардною угодою.
Фінансовий ринок практичне завдання
1. Фондова біржа, історія її створення бірж у західних країнах.
2. Розвиток фондових бірж в Україні.
3. Види біржових наказів та угод.
4. Біржові індекси, їх значення.
5. Позабіржова торгівля.
Відповіді
Біржі беруть початок від купецьких сходок в італійських містах 13—14 ст., а пізніше в торговельних містах інших країн Західної Європи. В світовій торгівлі 17 ст. велику роль відіграла Амстердамська біржа, де сформувались основні типи біржових операцій, відомих в сучасних капіталістичних країнах. Біржі бувають товарні і фондові. Товарні біржі з розвитком капіталізму стали центром оптової торгівлі, де продаються і купуються масові однорідні товари (бавовна, цукор, кава, зерно, метал, каучук та ін.). На фондовій біржі майже щохвилини реєструються і оголошуються на рухомій стрічці курси, за якими корпорації продають або купують цінні папери. На найбільшій у США Нью-Йоркській фондовій біржі (заснована у 1792) умови угод негайно телеграфують в 472 великі міста США, Канади та інших країн. На фондовій біржі відбувається спекуляція цінними паперами, зв'язана з частим коливанням їхнього курсу. Ці коливання відбивають стан виробництва, ринкову кон'юнктуру і політичні події. В періоди назрівання економічних криз звичайно спостерігаються кризи і на фондовій біржі, що виявляється в різкому падінні курсів цінних паперів. Великі фондові біржі, крім Нью-Йорка, є в Лондоні і Парижі.
В Російській імперії, в тому числі в Україні, в 1914 році було 82 біржі; найбільші з них — Петербурзька (заснована в 1703), Одеська (1796), Варшавська (1816), Кременчуцька (1834), Московська (1837), Київська (1865), Харківська (1868).
2. Перший етап розвитку біржової торгівлі характеризується політикою державного «невтручання», відсутністю єдиної стратегії його формування та розвитку. Тому фондовий ринок у цей період розвивався безсистемно та хаотично. У 1991 р. було прийнято Закон «Про цінні папери та фондову біржу» та створено Українську фондову біржу (УФБ). Це поклало початок формуванню вітчизняного ринку цінних паперів.
Другий етап розвитку біржової торгівлі в Україні характеризується більш активною та конструктивною участю держави, спрямованої на розвиток інфраструктури ринку, формування правового забезпечення і системи регулювання. За цей період було створено спеціальний орган державного регулювання – державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) (12 червня 1995 р.). Водночас була прийнята низка законодавчих та нормативних актів із питань правового регулювання ринку цінних паперів в Україні.
Таким чином, третій етап розвитку біржової системи України характеризується значним зростанням біржової торгівлі. Нині ПФТС широко співпрацює з ДКЦПФБ щодо питань вдосконалення законодавчого регулювання. Адже дослідження показали, що підвищення ефективності функціонування фондових бірж України передбачає необхідність удосконалення законодавства, яке регулює діяльність ринку цінних паперів та окремих складових його інфраструктури, а також встановлення більш жорстокої відповідальності за порушення його вимог
3. Правилами фондової біржі повинні визначатися види угод, що можуть укладатися в процесі конкретного аукціону та види наказів брокерам і дилерам на купівлю ЦП, які видає клієнт. Види угод на фондовій біржі:
Касові угоди або угоди спот, характерним є те, що клірингові рахунки ведуться у день здійснення угоди.
Регулярні угоди, характерним є те, що клірингові рахунки здійснюються в стандартні терміни (t+3, t+5)
Строкові або форвардні угоди- клірингові рахунки здійснюються на встановлену добу у майбутньому.
Біржові накази, що надаються клієнтами біржовим посередникам, залежно від ціни виконання розподіляють на три групи:
Ринковий наказ (купити і продати по ринковій ціні або купити по мінімуму і продати по максимуму)
Лімітний наказ (замовлення купити ЦП за ціною, що не перевищує обумовлену, або продати за ціною, що не нижче, ніж обумовлена)
Стоп-наказ (замовлення купити або продати ЦП в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня)
Залежно від терміну дії біржового наказу, вони розподіляються на:
Відкриті - це такі, які діють на момент виконання або відміни
На термін - діють тільки протягом всиновленого терміну
4. Біржові фондові індекси є середніми або середньозваженими показниками курсів цінних паперів, (як правило, акцій), що дають уяву про стан і динаміку фондового ринку. Біржовий фондовий індекс - показник, який визначає зведений курс групи лістингових цінних паперів, що котируються на фондовій біржі [5]
5. Позабіржова́ торгі́вля — торгівля цінними паперами, яка здійснюється поза біржами. Як правило, на позабіржовому ринку торгують тими цінними паперами, які не пройшли процедури лістингу на біржі
Розвязати задачу
Вклад у сумі 20 тис.грн. покладений на депозит у банк на 3 роки під
20% річних за умови нарахування складних відсотків. Визначити майбутню
вартість вкладу в кінці терміну та суму відсотків за весь період.
Методичні вказівки: Для розрахунку майбутньої вартості грошей за
системою складних відсотків використовується наступна формула:
S= P(1 + i)n,де i –складнарічна відсоткова ставка, вираженадесятковим
дробом.
Відповідь:
S=P(1=i)n= 20 * (1 + 0.2)^3= 34.56тис.грн
Доход I – 4.56 тис.грн.