Ім'я файлу: Тема 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 26.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
stat_chvor.pdf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
urrizmir0980[1].doc
Філологічна практика uk.docx

Лекція 1. Шлюбно-сімейні стосунки як психологічна проблема (2 год.)
В сім’ї людина народжується, в ній вона робить свої перші кроки, пізнає перші радощі і смуток, із сім’ї вона виходить у великий світ, в ній вона заспокоюється, коли їй стає особливо незатишно в цьому світі? Що ж таке сім’я? Які її ознаки? Яку роль вона відіграє в суспільстві? Що вона дає кожній людині? Ці запитання намагалися вирішити мислителі всіх епох, починаючи з древності.

Давньогрецький мислитель Платон вважав, що при укладенні шлюбу потрібно знати, з якої сім’ї молодий чоловік бере дружину або в яку сім’ю батьки віддають свою дочку. Молоді люди повинні добре знати один одного до шлюбу. Люди, які не вступили до шлюбу до 35 років, повинні щорічно платити пеню і піддавалися осуду. Останнє побажання Платона взагалі видається утопічним, але в Афінах і в Спарті дійсно в свято вести піддавали тілесному покаранню – сікли різками за ухилення від вступу до шлюбу.

За Аристотелем, сім’я – перший вид спілкування людей. З неї виникає держава. Об’єднання декількох сімей грецький філософ називав «поселенням», вважаючи його перехідною формою від сім’ї до держави. Якщо Платон вважав, що найкращими стосунками в сім’ї є рівність чоловіка і дружини, то Аристотель стверджував, що чоловік повинен владарювати над жінкою.

Вчення Аристотеля в трансформованому вигляді було сприйнято християнством і всією західноєвропейською традицією. Відхід від цієї традиції намітився в класичній німецькій філософії. Кант вважав, що спілкування між статями базується на законі природи, а правова форма – на законі розуму. Тому, для того, щоб безумовно необхідне спілкування між статями відповідало розуму і природі, воно повинно стати договірними стосунками. Права подружжя не повинні порушуватися; чоловік і дружина покликані зберігати прижиттєву вірність один одному; моральним є тільки моногамний шлюб.

Фіхте єдиною моральною основою шлюбу визнавав любов. В зв’язку з цим він наполегливо відстоював рівність чоловіка і жінки в шлюбі.

Гегель першим висловив здогадку про історичну зумовленість форм сім’ї і шлюбу. Зокрема, сучасну для нього сім’ю він вважав продуктом християнської моралі і приватної власності на землю.

В зв’язку з тим, що сім’ю вивчають різні науки: соціологія, психологія, педагогіка, демографія, право, етика, історія та ін., в літературі можна знайти різні її визначення.

При цьому слід пам’ятати, що шлюбом пов’язані в сім’ї тільки чоловік і дружина. Діти, як і інші родичі, пов’язані з ними і між собою кровними зв’язками.

Сім’я відіграє велику роль в житті як окремої особистості, так і всього суспільства.

Основою для формування сім’ї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі.

Російське слово “брак» походить з давньоруського «брачити», що означає «відбирати», тобто вибирати хороше і відкидати погане, непотрібне.

В українській, білоруській, польській, чеській і деяких інших слав’янських мовах шлюбний союз позначається терміном «шлюб», який бере своє начало з давньослав’янського слова «слюб», що означає торжеств енну обіцянку. «Слюбитися» - означає домовитися.
Фактично сім’я будується на стосунках, стосунках між чоловіком та дружиною, батьками та дітьми і.т.д. Якщо до цього добавити той факт, що крім зовнішніх взаємостосунків існують внутрішні стосунки, то можна уявити наявність цілого всесвіту, великого світу стосунків.

Проблеми в міжособистісних стосунках займають одну з ведучих тем в психологічному консультуванні і психотерапії. Цими проблемами займалися такі майстри зарубіжної і вітчизняної психології як З.Фрейд, Е.Фромм, Е.Берн, С.Кратохвіл, В.Сатір, Б.Хеллінгер, М.Обозов, Т.Мішина, Е.Ейдемиллер та багато інших.

Хоча світ стосунків невидимий, в ньому все ж існують свої закони і правила. Щоб не тільки вижити в цьому світі, а бути успішними і щасливими, необхідно розуміти ці закони.

Перше, з чого варто почати – це навчитися розрізняти можливі види і рівні людських стосунків. До речі, із загальної психології відомий вплив професійної діяльності на особливості сприймання. Н-д, художник може бачити набагато більшу кількість відтінків кольорів порівняно із звичайною людиною. Так само і психолог, якщо він хоче стати хорошим психологом, повинен вміти розрізняти не тільки відтінки емоцій, типи людей, але і, звичайно, рівні стосунків.

Звичайно, в кожного з нас, є свій особистий досвід взаємодії з іншими людьми. Але, як зазначають психологи, знання людей, базовані на своєму особистому досвіді, знаходяться десь на межі з фантастичними ілюзіями. А нездатність розрізняти реальність від ілюзії, як відомо, приводить до страждання.
Людські стосунки

С.Петрушин, відомий психотерапевт і консультант, вважає, що причину будь-якої психологічної проблеми (ревнощі, залежність від матерів, труднощі у виборі партнера, критичність до батьків, злиття з партнером, зради, наслідки розлучень тощо) можна визначити як змішування людиною різних рівнів психічної реальності, їх злиття в деякий один рівень. Тому консультант повинен диференціювати ці рівні.

В давньоіндійському трактаті про любов «Вітка персика» зазначалось, що кожна людина може любити на трьох рівнях – тіла, розуму і душі. Тоді було відмічено, що взаємостосунки неоднорідні, в них присутні різні рівні. Сьогодні існує чимало досліджень, присвячених обґрунтуванню і опису різних рівнів взаємостосунків.

В якості основної теоретичної концепції даного підходу є ідея І.М.Калінаускаса про можливе позначення в людині як цілому деяких її частин, таких як тіло, свідомість і емоційна сфера. Опора на ці складові дає можливість визначити такі психологічні поняття як індивідуальність, особистість і сутність. Базовим інструментом індивідуальності є тіло, свідомості – особистість, а емоційної сфери – сутність людини. Таким чином, можливі будь-які комбінації людських стосунків залежно від того, на чому вони базуються (рис.1). дружні стосунки торкаються емоційного рівня, ділові – соціального і нерідко емоційного, стосунки коханців – емоційного і сексуального і т.п.
Диференційний підхід дає можливість психологу розглядати розлади в стосунках не як конфлікт взагалі, а знаходити його місце на одному з рівнів в ієрархії стосунків. Н-д, жалоба на те, що «чоловік розлюбив, потрібно розлучатися» є відображенням зміщення емоційного і соціального рівнів, ототожнення у даної людини шлюбу і любові як рівнозначних понять. Але такий погляд лише погіршує ситуацію. Проблема виникла на одному, на емоційному рівні («чоловік не любить»), а пошук її вирішення відбувається зовсім на іншому, на соціальному («потрібно розлучатися») рівні. Логічно припустити, що конструктивним підходом в цьому випадку є допомога у виявленні відмінностей любові і шлюбу і вирішення проблеми на тому ж рівні, на якому вона виникла – тобто на емоційному. Інший приклад злиття стосунків: друзі починають займатися спільним бізнесом. В цьому випадку є небезпека зміщення емоційних і ділових стосунків. Як правило, це закінчується погано як для дружби, так і для бізнесу.

Розглянемо окремо специфіку кожного рівня.

На соціальному рівні партнери розташовані по відношенню один до одного у соціальних ролях. Під соціальною роллю розуміється функція, нормативно схвалений зразок поведінки, очікуваний від кожного, хто займає дану позицію. Важливо відмітити, що соціальні ролі безликі за своєю природою. Вони виконуються незалежно від особистісних рис і інтересів людини. Основа їх побудови – контракт, взаємна домовленість (рис.2.)
Емоційний рівень має абсолютно іншу природу, відмінну від соціального. Його можна позначити як принципово не конвенційний. Домовленість про міцність і незмінність емоцій неможлива. Будь-які гарантії і зобов’язання з приводу почуттів типу «Я завжди буду тебе любити» нереальні і навіть шкідливі. Переніс соціального на емоційний рівень, що виражається спробою встановити конвенцію на емоції заради збереження союзу, приводить до напруги і загальної невротизації стосунків (рис.3).
Якщо розглядати любов як один із цінних проявів людини не тільки до людей, але і до оточуючого світу, то спроба її зорієнтувати виключно на одну людину може збіднити навіть шлюбні стосунки. Спотвореною метаморфозою зміщення соціального і емоційного пластів є концепція так званої «соціальної любові». Вона будується на тому, що любов завжди дається за щось. Тут любов розглядається як дорогоцінність, якою можна нагородити, або за неї слід боротися і заслужити, яку можна втратити і т.д. Справжня любов безумовна за своєю природою і є прийняттям людини (В.Франкл) як унікальної, незалежно від її якостей.

Сексуальні стосунки можуть розглядатися самостійним рівнем, який не змішується з іншими (рис.4). тут, на відміну від соціального «треба» і «повинен», домінує «хочу». Сексуальність у людини (на відміну від тварин), поряд з функцією релаксації і дітонародження, може бути певним способом спілкування і пізнання іншої людини. Прикладом злиття соціального і сексуального рівнів є патріархальна мораль, де сексуальні стосунки крім чоловіка )дружини) однозначно розглядаються як подружня зрада.
Шлюбно-сімейні стосунки

Розглянемо запропоновану модель на прикладі шлюбно-сімейних стосунків. В цій структурі як деякій цілісній системі можна виділити всі три рівні. Ні в яких інших стосунках, крім шлюбно-сімейних, наявність всіх трьох рівнів як можливих і нормальних не зустрічається. З цієї точки зору шлюбно-сімейні стосунки є найбільш складними.
Соціальний рівень в шлюбі

Щоб говорити про наявність шлюбу, необхідна наявність, перш за все, соціального рівня. Нерідко доводиться зустрічатися з тим, що люди називають себе чоловіком і дружиною, не маючи соціального оформлення. Це так званий громадянський шлюб. Тобто в такому шлюбі присутні тільки емоційний і сексуальний рівні. Вони говорять, що живуть як чоловік і дружина, і що якийсь штамп в паспорті нічого не змінить. Але, якщо це для них така дрібниця, яка нічого не значить, то нехай сходять і поставлять цей штамп. Тоді люди зразу стають якимись серйозними. Тому що це не просто «штампик», це певна соціальна магія. Після цього багато чого міняється [С.148. С.Петрушин].

Як пише, С.Петрушин, під громадянським шлюбом приховується інфантильне ставлення до соціального рівня, його недооцінка. А з психологічної точки зору під цим небажанням офіційно оформити стосунки може лежати неусвідомлене прагнення до побудови «родинних» стосунків. Це тільки у родичів є емоційні стосунки, які не реєструються.

Якщо розглядати соціальний рівень як рольовий, то в ньому подружжя знаходиться в ролі чоловіка і дружини. Якщо роль – це зразок поведінки, то виникає дуже важливе запитання: якими повинні бути зразкові чоловік і дружина, якою повинна бути модель сім’ї?
Основна проблема формування сучасної моделі сім’ї полягає в тому, що сьогодні існує в основному змішаний тип сімейних стосунків, в якому вживаються елементи як традиційної, так і нової моделі сім’ї. це змішування призводить до великої кількості конфліктів. В чому ж полягають традиційні, або патріархальні (як їх називають) правила сімейних стосунків?

Смисл традиційного шлюбу великою мірою визначався виживанням і підтримкою господарства і т.п., тобто в подружніх стосунках домінував соціальний рівень. З цієї точки зору багато правил є зрозумілими, хоча сьогодні подружжя додержується їх, не задумуючись для чого.

Сьогодні економічні умови значно змінилися, і тому виникає необхідність пошуку нового сенсу для створення сім’ї. Зрозуміло, що фізичне виживання вже не може бути сенсом, оскільки виживають і без шлюбу. Якщо не створювати спільного господарства, то заради чого сьогодні вступати в шлюб?

В якості найбільш поширених версій «Для чого?» зустрічаються наступні:

1. «Щоб в старості хто-небудь стакан води підніс» теж не спрацьовує. є випадки, коли чоловік залишає дружину і в 50, і в 60 років. Отже, шлюб – це не гарантія того, що інша людина залишиться з вами на все життя.

2. «Шлюб створюється заради дітей». Але це дуже небезпечна помилка. При такому підході виходить, що коли діти виростають і йдуть із сім’ї, то подружжю потрібно розлучатися. Якщо шлюб будується на такій установці, то батьки свідомо чи несвідомо, відчуваючи таку розв’язку, намагаються втримати дітей якомога довше в своїй сім’ї. робиться це двома шляхами. Н-д, залякуванням труднощами самостійного життя («Як же ти будеш жити одна (один)? Пропадеш») і перебільшенням важливості близькості з батьками («Пам’ятай, що у всьому світі тільки батьки будуть любити і турбуватися про тебе по-справжньому. Чужим людям ти ніколи не будеш потрібним»). В результаті формується залежний тип особистості, який при перших труднощах буде знову і знову повертатися в батьківську сім’ю. іноді, якщо це жінка, то вона повертається не одна, а з дитиною. І батьківський шлюб врятовано, тепер можна зайнятися внуками!

3. Ще один мотив створення шлюбу був пов’язаний з можливістю нормальних сексуальних стосунків у молодих людей. Одружитися, щоб не ховатися по кутках і кущах, по дачах і т.д. від батьків. Але сьогодні сексуальні заборони все слабшають і слабшають, і цей сенс теж; «не спрацьовує».

Знаходження сенсу шлюбу сьогодні – це дуже серйозне запитання. Мабуть, більш важливими стали не економічно-соціальны стосунки, а людські стосунки. Якщо дивитися на шлюб з цієї точки зору, то можна уявити, що тепер шлюб буде мати не одну форму – «як всі нормальні люди», а велику різноманітність цих форм, оскільки людські стосунки завжди унікальні. Тут вже можлива більша різниця у віці подружжя, вони можуть жити окремо або навіть в інших містах і т.д. Тобто мова йде про те, що «одна на всіх» форма шлюбу вже не працює. Потрібна в кожному окремому випадку специфічна, зручна тільки для цих людей, форма збереження людських стосунків. Головне при цьому не форма, а збереження людських стосунків.

Великий і всезростаючий відсоток розлучень іноді дає привід говорити про те, що шлюб вмирає. Вчені вважають, що триває пошук нових смислів шлюбу. Якщо раніше спочатку одружувались, а потім робили кар’єру, то тепер навпаки, після становлення своєї особистості переходять до створення сім’ї. прямої відмови у молоді від ідеї шлюбу немає, просто зараз її основа розглядається не як господарська або біологічна (секс або діти), а як психологічна. Сьогодні відбувається не руйнація шлюбно-сімейних стосунків, а глобальний людський пошук нової форми існування шлюбу.

Раніше в шлюбі соціальні стосунки розглядалися як більш значимі, ніж хороші стосунки. Шлюб був обов’язковим, а хороші стосунки – кому як поталанить: «Стерпиться – злюбиться». Сьогодні пріоритетним стає наявність хороших стосунків, які необов’язково повинні переходити в шлюб, кому як поталанить. Конфлікти в шлюбі відбуваються при зіткненні цих двох тенденцій, тобто маючи хороші стосунки, партнери намагаються оформити їх в старий тип шлюбно-сімейних стосунків. В результаті починають страждати їх міжособистісні стосунки, їх головне багатство. Вихід може бути в тому, щоб навпаки, форму шлюбу підлаштовувати під хороші стосунки.

«У нас погані стосунки, можливо, нам одружитися?» Шлюб ще ніколи не покращував погані стосунки. Шлюб – це завжди навантаження на людські стосунки, тобто ще більше ускладнення.

Звідки люди беруть зразки для своїх сімей? Частіше всього – із своїх власних сімей. «Ти поганий чоловік», - говорить дружина. «А чому?» - запитує той. І отримує дуже переконливу (для дружини) відповідь: «А ось мій тато все вдома робив своїми руками, а ти навіть цвяха нормально забити не можеш». «Ах так! Тоді ти – жахлива дружина. Моя мама завжди готувала мені сніданок, а ти до обіду в ліжку валяєшся». І починається рольовий соціальний конфлікт, який самим подружжям сприймається як міжособистісний. Насправді через це подружжя конфліктує дві сімейні моделі. Щоб уникнути цього конфлікту, обоє повинні визнавати сім’ю іншого партнера, поважати її, але будувати свою на більш вищому рівні. Це все одно, що вступили в шлюб люди двох культур. Замість захвату в свою культуру іншу людину, пара, щоб зберегтися, може будувати третю – свою культуру.

Таким чином, однією з умов успішності шлюбу на соціальному рівні є узгодженість уявлень про подружні ролі, тобто вони повинні домовитися один з одним про це. Найпростіший спосіб – кожний повідомляє свої уявлення про роль чоловіка і дружини, а потім вони їх узгоджують і знаходять один, прийнятний для обох варіант. І їм потрібно пам’ятати, що ця угода, домовленість не на все життя, а на певний термін, по збігу якого вони можуть переглянути цю угоду.

На соціальному рівні можна також виділити два типи угод – шлюб з домінуванням одного із подружжя і партнерський. При домінуючому шлюбі жінка або чоловік приймає напрямок партнера.
Емоційний рівень

Емоційний рівень серйозно відрізняється від соціального. Одна з відмінностей полягає в тому, що на рівні емоцій ніякі конвенції і домовленості «не працюють». Скільки часу можна з’ясовувати стосунки один з одним? Все життя! І все одно до кінця не з’ясуємо. Чи можна домовитися про те, щоб любити один одного все життя? Домовитися, звичайно, можна, але гарантій, що ця домовленість виконається, немає. Що робити, коли любов раптом зникне? Заставляти себе любити? Кращого способу зненавидіти іншу людину, ніж цей, не знайти.

Таким чином, будь-які конвенції, укладені на емоційному рівні, починають породжувати малоприємні почуття провини або образи. Реальна домовленість можлива тільки на соціальному рівні, тобто на рівні поведінки.

Друга відмінність пов’язана з тим, що емоційний рівень не піддається вимірюванню. Нерідко можна почути звинувачення подружжям один одного в тому, що «він мене майже не любить, мало приділяє мені уваги, поводить себе холодно та ін.» Але коли запропонувати людині скласти угоду на емоційні стосунки, то зразу можна побачити абсурдність цієї ідеї. Н-д, беремо проблему «мало уваги». В чому буде вимірюватись увага? В годинах? В кількості подарунків? Або інші звинувачення – «я його люблю більше, ніж він мене». В світі емоцій закони арифметики не працюють. Отже, прийняття домовленості на емоційному рівні призводить до виникнення різного роду маніпуляцій. Як не домовляйся, що будеш приділяти більше уваги, все рівно це не завадить іншій людині сказати: «Хіба це увага? Ти це робиш нещиро». І спробуйте довести, що це не так.

В наш час домінує така точка зору, що шлюб повинен базуватися на любові, тобто на емоційній основі. Проте, С.Петрушин вважає це найбільшою помилкою. Загальновідомо, що на роботу беруть не по любові, а за вміннями. Оскільки чоловік і дружина – це соціальні ролі, то виходить, що ці явища подібні до професій. Тому яскраві емоційні стосунки не гарантують успішного шлюбу. Статистика стверджує, що найбільший відсоток розлучень відбувається, навпаки, саме в шлюбах «по любові». Любовні переживання проходять, і якщо така установка залишається, то люди розлучаються, тому що “жити без любові неморально».

Дуже часто буває, що, маючи хороші емоційні (і сексуальні) стосунки, партнери починають думати, що і в шлюбі в них буде все так само добре або навіть краще. Починають нагружати свої стосунки ще одним рівнем – соціальним. На практиці це може призвести тільки до ускладнень. Якщо інша людина влаштовує вас як емоційний партнер, то це зовсім не означає, що вона буде хорошим чоловіком чи дружиною. Нерідко після розлучення, коли люди знімають з себе соціальний рівень, їх стосунки можуть знову покращитися.
Сексуальний рівень в шлюбі

Сьогодні поняття «секс», не дивлячись на певну очевидність, є досить складним і заплутаним. З одного боку, його трактування надто широке, тобто все, що приносить задоволення; з іншого – вузьке, на рівні контакту гені талій. Н-д, поцілунок – це секс чи ні?

Дана плутанина виникає при змішуванні соціального і емоційного рівнів. Нерідко для задоволення емоційних потреб в ніжності і душевному теплі люди вступають «за одне» і в сексуальні стосунки, і це може призвести до розчарування. Сфера емоційних стосунків достатньо самостійна, там і без сексу можна отримувати сильні переживання.
Залежно від стану того чи іншого рівня можна скласти типологію шлюбно-сімейних стосунків. Н-д, переважно «соціальні» шлюби базуються на ділових стосунках. В «емоційних» сім’ях киплять пристрасті. Багатство шлюбу залежить від того, наскільки в ньому розвинуті і представлені всі три рівні взаємостосунків.

Якщо говорити про зрілість шлюбно-сімейних стосунків, то вона полягає в тому, наскільки подружжя може розрізняти як окремі рівні своїх взаємостосунків і суміщати (а не змішувати) їх один з одним. Не диференціювання і ототожнення цих рівнів один з одним є спробою послабити напругу і може розглядатися як ознака соціальної незрілості і психологічної інфантильності.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас