Ім'я файлу: Лекція 1. Концепція профільного навчання математики в старшій шк
Розширення: pdf
Розмір: 343кб.
Дата: 24.03.2021
скачати

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
ФАКУЛЬТЕТ МАТЕМАТИКИ ТА ЦИФОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра алгебри
Лекція 1. Концепція профільного навчання математики
в старшій школі
викладач Семчишин Галина Ярославівна
Ужгород – 2020

І. Коротка характеристика вітчизняного досвіду організації
профільного навчання
Досвід профільного навчання в Україні охоплює такі етапи:
• професійно зорієнтоване навчання (XIX – на поч. XX ст.) у класичних гімназіях, які готували для вступу до університетів; у реальних училищах, де готували для навчання у технічних інститутах; у різноманітних професійних школах: середніх (технічних, медичних, педагогічних, комерційних, мистецьких, духовних, сільськогосподарських), початкових (ремісничих і промислово-технічних, сільськогосподарських, педагогічних, духовних, торгово-промислових, медичних, мистецьких);
• починаючи з 20-х років ХХ ст. підготовка до майбутньої трудової діяльності здійснювалася професійними школами різних типів (індустріально-технічні, сільськогосподарські, соціально-економічні, медичні, мистецькі, ремісничо-промислові, будівельні, транспортні), де після закінчення семирічної трудової школи учні навчалися протягом 3-4-х років;
• з другої половини 1930-х років профільне навчання реалізовувалося школами фабрично-заводського учнівства та школами сільської молоді для підлітків (термін навчання – 2-4 роки), однак ці заклади виявилися тупиковим напрямом;

• після прийняття Закону "Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР" (1958) запровадили навчання обдарованих дітей у спеціалізованих школах з поглибленим вивченням окремих предметів (фізики, математики, музики, художньої творчості, іноземних мов та ін.), створили систему професійно-технічної освіти, було розгорнуто трудове і професійне навчання у навчально-виробничих комбінатах (60-80-ті роки ХХ ст.). У цей період у школах започаткували роботу класи з поглибленим вивченням окремих предметів, було введено факультативи;
• новим етапом стала організація наприкінці 1980-х – у 1990-х роках поглибленого вивчення окремих предметів у нових типах освітніх закладів (гімназіях, ліцеях, колежах), що орієнтували на подальше навчання у ВНЗ.
Як свідчить досвід, найбільш вдалою є модель організації профільного навчання, за
якої загальноосвітній навчальний заклад має партнерські стосунки з професійно-
технічним або вищим навчальним закладом, чи, навіть, входить до його структури.

IІ. Сутність, мета і принципи організації профільного навчання
Профільне навчання – вид диференціації й індивідуалізації навчання, що дає змогу за рахунок змін у структурі, змісті й організації освітнього процесу повніше враховувати
інтереси, нахили і здібності учнів, їх можливості, створювати умови для навчання старшокласників відповідно до їхніх освітніх і професійних інтересів і намірів щодо соціального і професійного самовизначення.
Мета профільного навчання – забезпечення умов для якісної освіти старшокласників у відповідності з їхніми індивідуальними нахилами, можливостями, здібностями і потребами, забезпечення професійної орієнтації учнів на майбутню діяльність, яка користується попитом на ринку праці, встановлення наступності між загальною середньою і професійною освітою, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Профільна школа є інституційною формою реалізації цієї мети.

Основні завдання профільного навчання
• створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних
інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
• забезпечення наступності між загальною середньою та професійною освітою, можливості отримати професію;
• сприяння професійній орієнтації і самовизначенню старшокласників, соціалізації учнів незалежно від місця проживання, стану здоров’я тощо;
• здійснення психолого-педагогічної діагностики щодо визначення готовності до прийняття самостійних рішень, пов’язаних з професійним становленням;
• сприяння у розвитку творчої самостійності, формуванні системи уявлень, ціннісних орієнтацій, дослідницьких умінь і навичок, які забезпечать випускнику школи можливість успішно самореалізуватися;
• продовження всебічного розвитку учня як цілісної особистості, його здібностей і обдарувань, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору.

Принципи організації профільного навчання
Принцип соціальної рівноваги. Передбачає узгодження трьох позицій: можливостей освітніх послуг, запитів ринку праці й соціальних очікувань випускників школи.
Принцип наступності й неперервності. Передбачає взаємозв’язок між допрофільною підготовкою, профільним навчанням та професійною підготовкою.
Принцип гнучкості. Полягає у забезпеченні можливостей та умов для зміни профілю навчання, змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного, широкого вибору змісту навчальних програм та можливостей для його корекції.
Принцип варіативності. Полягає у багаторівневості навчальних планів, освітніх програм, змісту освіти, використанні різноманітних технологій, надання учням можливості вибору предметів (курсів), що вільно вивчаються, зміні видів діяльності, використанні інтегративного підходу у вивченні обов’язкових предметів.
Принцип діагностико-прогностичної реалізованості. Полягає у виявленні здібностей учнів для обґрунтованої орієнтації на профіль навчання та подальше професійне самовизначення.
Принцип диференціації. Полягає у забезпеченні умов для добровільного вибору школярами профілю навчання, виходячи з їхніх пізнавальних інтересів, здібностей, досягнутих результатів навчання й професійних намірів.
Принцип індивідуалізації. Передбачає урахування індивідуальних особливостей особистості для досягнення поставленої мети, що слугує основою для здійснення особистісно орієнтованого навчання у профільній школі.

IІI. Структура профільного навчання
Профіль навчання – це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає розширене, поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.
Профіль навчання визначається з урахуванням інтересів та можливостей учнів, перспектив здобуття подальшої освіти і професійних перспектив учнівської молоді; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону.
Профільне навчання у старшій школі здійснюється за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо- естетичний, спортивний (Таблиця 1.1).
Школи формують ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінації базових, профільних, вибірково-обов’язкових предметів, спеціальних курсів, курсів за вибором та факультативів відповідно до профільного самовизначення учнів.

Таблиця 1.1
Основні напрями профілізації
Суспільно-
гуманітарний
Природничо-
математичний
Технологічний
Художньо-
естетичний
Спортивний
Навчальні проф
ілі
філологічний,
історико- правовий, економічний, юридичний та інші математичний, фізико- математичний, хіміко- біологічний, географічний, медичний, екологічний та інші
інформатика, виробничі технології, проектування і конструювання, дизайн, транспорт, менеджмент, побутове обслуговування, народні ремесла та інші музичний, образотворчий, хореографічний, театральний, мистецтвознавчий та інші атлетика, гімнастика, плавання, спортивні
ігри, туризм та
інші

Базові предмети є обов'язковими для учнів всіх профілів (інваріантна складова). Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти.
Визначається 6 базових предметів (українська мова та література, іноземна мова,
історія України та всесвітня історія, математика, природознавство, фізична культура).
Профільні предмети ‒ це предмети, що реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Профільні предмети вивчаються поглиблено і передбачають більш повне опанування понять, законів, теорій; використання інноваційних технологій навчання; організації дослідницької, проектної діяльності; профільної навчальної практики учнів тощо.
Профільні предмети забезпечують також прикладне спрямування навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, у тому числі і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання.
Вибір профільних предметів здійснюється з переліку, встановленого Міністерством освіти і науки України.

Спеціальні курси/профілюючі предмети ‒ це навчальні курси/предмети, які входять до складу відповідного профілю навчання і забезпечують поглиблене й розширене вивчення профільних предметів (наприклад, спеціальні курси «Астрофізика»,
«Прикладна механіка», або/і предмет «Астрономія» для фізичного профілю; спеціальні курси «Риторика», «Історія літератури» для філологічного профілю) або профільну прикладну та професійну спеціалізацію навчання (наприклад, курси
«Професійні проби»). Вибір спеціальних курсів здійснюється учнями з урахуванням планів на подальшу професійну освіту та можливостей навчального закладу.
Вибірково-обов’язкові предмети – це предмети, які вводяться до навчального плану з метою загального розвитку учнів («Основи здоров’я», «Технології», «Мистецтво»,
«Прикладна економіка» (або інші предмети економічного спрямування: «Основи податкових знань», «Фінансова грамотність», «Підприємництво» тощо) для повнішого задоволення освітніх запитів учнів та обираються ними самостійно із запропонованого переліку.

Курси за вибором. Входять до обов’язкової частини навчального плану. Курси за вибором можуть вибиратися не тільки згідно з обраним профілем, але й за власним бажанням учня, який хоче поглибити свої знання з певних дисциплін (наприклад,
«Психологія» для математичного профілю тощо). Необхідно враховувати можливість зміни учнями курсу за вибором. У такому разі ці курси можуть пропонуватись у формі навчальних модулів та інтегрованих курсів.
Факультативні курси – навчальні курси, що не входять до основної сітки годин і можуть обиратись учнями. Ці курси спрямовані на додаткове та поглиблене вивчення як певних предметів, так і отримання знань із суміжних наукових галузей. Школа надає учневі право обрати факультативний курс.
Школа може організовувати навчання за універсальним профілем без виокремлення профільного(них) предмета(тів). У такому випадку кількість базових предметів визначається Типовими навчальними планами.
У навчальних закладах, які працюють за універсальним профілем навчання, окремі учні (учень) може обрати інший профіль навчання, у тому числі в іншому навчальному закладі.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння у старшій школі диференціюються за базовим і профільним рівнями та конкретизуються навчальними програмами. Навчальні програми базового рівня розробляються та затверджуються Міністерством освіти і науки
України для базових, профілюючих, вибірково-обов’язкових предметів і предметів універсального профілю.
Навчальні програми профільного рівня розробляються та затверджуються
Міністерством освіти і науки України для профільних предметів в органічному поєднанні з програмами спецкурсів.
Навчальні програми курсів за вибором, факультативів можуть розроблятися навчальними закладами і використовуватися в цих і в інших навчальних закладах після відповідного розгляду предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти
Міністерства освіти і науки України.

IV. Диференціація навчання математики в старшій школі
На сьогоднішній день особливої уваги заслуговує комплекс проблем диференціації навчання окремим дисциплінам. Під диференціацією розуміють:
• таку систему навчання, при якій кожен учень, опановуючи деяким мінімумом загальноосвітньої підготовки, що є загальнозначущою і забезпечує можливість адаптації у постійно змінних життєвих умовах, одержує право і гарантовану можливість приділяти переважну увагу тим напрямкам, що найбільшою мірою відповідають його схильностям;
• урахування індивідуальних особливостей учнів у тій формі, коли учні групуються на підставі яких-небудь особливостей для окремого навчання, і навчання в цьому випадку відбувається за різними навчальними планами і програмами;
• спосіб захоплення молодих людей знаннями, але з максимальним урахуванням
їхніх індивідуальних особливостей, уподобань і здібностей;
• множинність і варіативність індивідуальних заходів досягнення суспільно узгоджених цілей освіти.

Також варто розрізняти два терміни: «диференційоване навчання» і
«диференційований підхід у навчанні».
У першому випадку розглядаються соціально-економічні, правові, організаційно- управлінські, дидактичні аспекти навчання; розробляється статус навчальних закладів різного типу, умови вступу, зміст і організація навчально-виховного процесу, терміни навчання, наповнюваність груп, кваліфікація, навантаження, оплата викладачів і т. п.
Усе це визначає вимоги до роботи шкіл з диференційованим навчанням, мету їхнього створення.
В другому випадку мова йде про наукову розробку диференційованого підходу до кожного учня для розв’язання проблем добору, формування і корекції розвитку особистості в обраній галузі навчання.

Диференційоване навчання – це: 1) форма організації навчального процесу, при якій учитель працює з групою учнів, складеної з урахуванням наявності в них яких-небудь значимих для навчального процесу загальних якостей (гомогенна група); 2) частина загальної дидактичної системи, що забезпечує спеціалізацію навчального процесу для різних груп учнів.
Диференціація навчання дозволяє організувати навчальний процес на основі урахування індивідуальних особливостей особистості, забезпечити засвоєння всіма учнями змісту освіти, що може бути різним для різних учнів, але обов'язковим для усіх виділенням інваріантної частини. При цьому кожна група, що має подібні індивідуальні особливості, йде своїм шляхом. Процес навчання в умовах диференціації стає максимально наближеним до пізнавальних потреб учнів, їхніх індивідуальних особливостей.

Диференціація навчання (диференційований підхід у навчанні) – це: 1) створення різноманітних умов навчання для різних шкіл, класів, груп з метою урахування особливостей їхнього контингенту; 2) комплекс методичних, психолого-педагогічних і організаційно-управлінських заходів, що забезпечують навчання в гомогенних групах.
При диференційованому підході до навчання реальною фактичною метою є оволодіння кожним учнем практичними вміннями і навичками на рівні, що в даний момент відповідає його навчальним можливостям і професійним намірам.
На підставі усіх вище розглянутих досліджень можна зробити висновок про те, що основою для диференціації можуть бути загальні і спеціальні здібності учнів, їхні
інтереси і проектована професія.
Диференціація за змістом припускає навчання різних груп школярів за програмами, що відрізняється глибиною викладу матеріалу, обсягом відомостей і навіть номенклатурою включених питань. Цей вид диференціації іноді називають профільною диференціацією.

Прерогатива й обов'язок математики – розвиток абстрактного і логічного мислення, тобто якостей особистості, необхідних для освоєння нових галузей знань, для полегшення адаптації до постійно мінливих умов життя. У залежності від тієї ролі, що математика відіграє в освіті людини, виділяються два типи шкільних курсів для завершального ступеня школи: курс загальнокультурної орієнтації (назвемо його
курсом А), і курси підвищеного типу, що забезпечують подальше вивчення математики
і її застосування як елемента професійної підготовки (курс В, курс С). Орієнтація на особистість учня вимагає, щоб диференціація навчання математики враховувала потреби всіх школярів – не тільки сильних, але і тих, кому цей предмет дається складно або чиї
інтереси стосуються інших галузей.
Проектування профільного навчання математики має враховувати щонайменше два фактори: змістовну спрямованість і рівень навчання. Розмаїття профілів навчання математики у межах базової профільної математичної підготовки може мати три напрями: загальнокультурний, прикладний, теоретичний.
Залежно від профілю, навчання математики може проводитися на одному з трьох рівнів: 1) стандарту; 2) академічному рівні; 3) профільної підготовки.

Реалізація профільного навчання математики повинна здійснювати з урахуванням його мети, його особливостей змісту й форми у порівнянні з навчанням математики в загальноосвітніх класах.
Профільна диференціація навчання математики повинна:
• забезпечити необхідний загальнокультурний рівень математичної підготовки молоді, який визначається замовленням суспільства й можливостями учнів даного віку;
• задовольнити потреби профільної підготовки в розвитку пізнавальних і математичних видів діяльності учнів, що характерні для даного профілю;
• формувати засобами математики професійні нахили учнів.
Концепцією профільного навчання в старшій школі та навчальними програмами передбачено врахування особливостей профілю у професійному становленні особистості, так загальнокультурний напрям математичної освіти сприяє становленню гуманітарної культури людини, формуванню уявлення про математику як форму опису та метод пізнання дійсності, про роль математики для прогресу суспільства. Він будується на основі широкого використання можливостей образного мислення учнів, доцільний для суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного, спортивного напрямів.

Прикладний напрям передбачає достатньо уваги приділити розвиненню логічного, просторового мислення, формуванню готовності застосовувати математику для моделювання реальних процесів і явищ, зокрема володінню навичками математичного моделювання, методом математичного моделювання. Напрям доцільний для природничо-математичного, суспільно-гуманітарного, технологічного напрямів, для профілів, у яких математична освіта є інструментом оволодіння певними професіями
(інженерно- технічними, економічними, сільськогосподарськими, хіміко-біологічними, воєнно-технічними тощо).
Теоретичний напрям математичної підготовки розрахований на формування теоретичного мислення, яке характеризується гармонійною взаємодією аналізу і синтезу, а також високим рівнем абстракції, побудованої на основі пізнавальної рефлексії, завдяки якій формується орієнтовна основа дій, оцінюються результати їх виконання.
Напрям навчання математики доцільний для профілів, у яких математична освіта є не тільки засобом, а й ціллю отримання освіти. Майбутня професійна діяльність невід'ємно пов'язана з математичною діяльністю.

Зв'язок з подальшою професійною діяльністю має бути відображений і у змісті навчання на кожному з трьох рівнів підготовки.
Зміст навчання на рівні стандарту спрямований на завершення формування в учнів уявлення про математику як елемент загальної культури, оскільки не передбачається, що в подальшому випускники школи продовжуватимуть вивчати математику або пов’язуватимуть з нею свою професійну діяльність.
На академічному рівні підготовки ширший зміст і вищі вимоги до його засвоєння у порівнянні з рівнем стандарту. Навчання математики на цьому рівні передбачається передусім у тих випадках, коли вона тісно пов’язана з профільними предметами і забезпечує їх ефективне засвоєння, крім того, за цією програмою здійснюється математична підготовка старшокласників, які не визначилися щодо напряму спеціалізації.
Профільний рівень підготовки спрямований на формування ключових компетентностей старшокласників, набуття ними навичок самостійної науково- практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти, оскільки передбачає вивчення предмета з орієнтацією на майбутню професію, безпосередньо пов’язану з математикою або її застосуваннями.

Таблиця 1.2
Рівні вивчення математики в структурі профільного навчання
Основні напрями профілізації
Суспільно-
гуманітарний
Природничо-
математичний
Технологічний
Художньо-
естетичний
Спортивний
Рівень
стандарту
філологічний,
історико- правовий, юридичний та інші
інформатика, виробничі технології, проектування і конструювання, дизайн, транспорт, менеджмент, побутове обслуговуван., народні ремесла та інші
музичний, образотворчий, хореографічний, театральний, мистецтво- знавчий та інші
атлетика, гімнастика, плавання, спортивні
ігри, туризм та інші
Академічний
рівень
економічний хіміко- біологічний, географічний, медичний, екологічний та інші
Профільний
рівень
фізико- математичний, математичний

Окрім того реалізація профільного навчання математики у 10-11 класах забезпечується системою курсів за вибором (за рахунок варіативного компоненту), які певним чином ураховують інтереси і можливості учнів даного профілю. Курси за вибором поглиблюють та розширюють основний курс математики відповідно до профілю навчання, надають можливості для організації творчої роботи учнів через систему індивідуальних завдань професійної спрямованості.
Аналіз навчальних програм факультативних курсів та курсів за вибором дає змогу стверджувати, що в більшій мірі орієнтації на майбутню професію сприяють курси за вибором пропоновані на природничо-математичному і технологічному напрямах, а також суспільно-гуманітарному напрямі, тематика пропонованих курсів, орієнтована на прикладну спрямованість математичних знань, проте слід зауважити, що у програмах зазначених курсів не спостерігається орієнтація на професії, безпосередньо пов’язані з математикою та її викладанням.

Таким чином, аналізуючи процес диференціації навчання у загальноосвітній школі, визначаємо, що роль математичної підготовки в освіті, розвитку і вихованні людини визначають основні завдання навчання математики в загальноосвітній школі:
• формування уявлень про ідеї і методи математики і їхню роль у пізнавальній діяльності; оволодіння системою математичних знань і умінь, необхідних у повсякденному житті і трудовій діяльності кожному членові сучасного суспільства, достатніх для вивчення інших дисциплін, для продовження навчання в системі безперервної освіти;
• формування і розвиток засобами математики якостей особистості, необхідних людині для повноцінного функціонування в суспільстві.
Що стосується диференціації навчання, то Концепцією визначено, що принциповим положенням організації шкільної математичної освіти стає глибока і різнобічна диференціація навчання математики, що здійснюється різними шляхами. Так у старших класах диференціація здійснюється за рахунок навчання за різними програмами
(таблиця 2.1). Поряд із програмами, що реалізують базовий компонент освіти, передбачаються програми, які поглиблюють змістовні лінії базового компонента або розширюють його відповідно до потреб профілю.

Якісна математична підготовка старшокласників у профільній школі нині не можлива без вивчення і розв’язання наступних питань:
1. Профільне навчання, з одного боку, має передбачати врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, а з іншого, приноситиме користь лише після того, як учні отримають єдину базову освіту і визначаться у своїх уподобаннях та нахилах, що надає особливої ваги допрофільній підготовці учнів в основній школі.
2. Математика має входити у набір обов’язкових предметів будь-якого профілю, зв'язок з подальшою професійною діяльністю має бути відображений у цілях, змісті та структурі організації навчання на кожному з трьох (стандарт, академічний, профільний) рівнів математичної підготовки.
3. Відмінності профільного і поглибленого вивчання (характерного на сьогодні тільки для математики) лежить, в основному, у ступені спеціалізації і, як наслідок, у глибині відповідних курсів і ширині охоплення ними контингенту школярів. Поглиблене вивчання припускає досить просунутий рівень підготовки школярів, що дозволяє досягти високих результатів і разом з тим обмежує кількість учнів.

V. Роль математичної підготовки у професійному становленні
особистості учнів профільної школи
Залежно від профілю, навчання математики може проводитися на одному з трьох рівнів: 1) стандарту; 2) академічному рівні; 3) профільної підготовки.
У старшій школі вивчення математики диференціюється за чотирма рівнями: рівнем стандарту, академічним, профільним та рівнем поглибленого вивчення математики.
Кожному з них відповідає окрема навчальна програма (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3
Рівні вивчення математики у старшій школі
Програма
Зміст навчання
Зв'язок з подальшою
професійною діяльністю
Рівень стандарту спрямований на завершення формування в учнів уявлення про математику як елемент загальної культури не передбачається, що в подальшому випускники школи продовжуватимуть вивчати математику або пов’язуватимуть з нею свою професійну діяльність
Академічний рівень ширший зміст і вищі вимоги до його засвоєння у порівнянні з рівнем стандарту передбачається передусім у тих випадках, коли вона тісно пов’язана з профільними предметами і забезпечує їх ефективне засвоєння, крім того, за цією програмою здійснюється математична підготовка старшокласників, які не визначилися щодо напряму спеціалізації
Профільний рівень спрямований на формування ключових компетентностей старшокласників, набуття ними навичок самостійної науково- практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.
передбачає вивчення предмета з орієнтацією на майбутню професію, безпосередньо пов’язану з математикою або її застосуваннями
Поглиблене
вивчення
передбачає поглиблене вивчення предмету розраховане на вивчення математики у 8-11 класах

Програма має передбачати реалізацію особливостей профілю навчання у професійному становленні особистості (таблиця 2.4).
В класах суспільно-гуманітарного напряму (крім економічного профілю),
філологічного, художньо-естетичного, спортивного напрямів та технологічного
профілю вивчається предмет «Математика» за програмою рівня стандарту, він відноситься до обов’язкового, базового курсу (курс А). Мета вивчення курсу – забезпечити засвоєння учнями системи математичних знань і вмінь, що є складовими загальної культури людини і необхідні для вивчення інших шкільних предметів; сформувати науковий світогляд школярів на основі розвитку в них правильних уявлень про природу математики, сутність і походження математичних абстракцій, ідей і методів математики, їх роль у пізнанні і перетворенні дійсності. Зміст і результати навчання визначаються державним загальноосвітнім стандартом.

Таблиця 2.4
Реалізація особливостей профілю навчання у професійному становленні особистості
Профільне
навчання
математики
(напрям)
Функції предмету
Особливості профілю у професійному становленні особистості
Теоретичний напрям
Спрямованість на розвиток теоретичного типу мислення
Теоретичне мислення характеризується гармонійною взаємодією аналізу і синтезу, а також високим рівнем абстракції, побудованої на основі пізнавальної рефлексії, завдяки якій формується орієнтовна основа дій, оцінюються результати їх виконання. Рівень навчання математики доцільний для профілів, у яких математична освіта є не тільки засобом, а й ціллю отримання освіти.
Майбутня професійна діяльність невід'ємно пов'язана з математичною діяльністю.
Прикладний напрям
Спрямованість на застосування математики
Необхідно достатньо уваги приділити розвиненню логічного, просторового мислення, формуванню готовності застосовувати математику для моделювання реальних процесів і явищ, зокрема володінню навичками математичного моделювання, методом математичного моделювання. Напрям доцільний для природничо-математичного, суспільно-гуманітарного, технологічного напрямів, для профілів, у яких математична освіта є інструментом оволодіння певними професіями (інженерно-технічними, економічними, сільськогосподарськими, хіміко-біологічними, воєнно-технічними тощо).
Загальнокультурний напрям
Гуманітарна спрямованість
Напрям математичної освіти сприяє становленню гуманітарної культури людини, формувнню уявлення про математику як форму опису та метод пізнання дійсності, про роль математики для прогресу суспільства. Він будується на основі широкого використання можливостей образного мислення учнів, доцільний для суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного, спортивного напрямів.

В класах природничо-математичного напряму (крім фізико-математичного і
математичного
профілів),
універсального,
економічного
та
інформаційно-
технологічного профілів вивчається два предмета «Алгебра і початки аналізу» та
«Геометрія» за програмою академічного рівня, які також відносяться до обов’язкового, базового курсу (курс В). Курс призначений для учнів, що обрали для себе в майбутньому ті напрями професійної діяльності, в яких математика відіграє роль апарату, специфічного засобу для вивчення і аналізу закономірностей у певній сфері наукової та практичної діяльності.
В класах фізико-математичного та математичного профілів вивчається два предмета «Алгебра і початки аналізу» та «Геометрія» за програмою профільного рівня, це є профільний курс (курс С) призначений для учнів, які планують обрати професійну діяльність, суттєво пов’язану з математикою. Цей курс професійно зорієнтований, що передбачає насамперед оволодіння учнями методами та способами діяльності, які відповідають логіці пізнання в математиці. Посилюються міжпредметні зв'язки математики з основами природничих наук, насамперед фізикою та інформатикою.

Прикладна спрямованість навчання забезпечується за рахунок застосування знань і математичних методів. По-перше, у різних сферах діяльності (науці, техніці, виробництві, комунікаціях і т. ін.), зокрема у професійній, яка визначається специфікою предмета математики. По-друге, у природничих, гуманітарних і соціальних дисциплінах.
Таким чином, обсяг і рівень математичної підготовки учнів враховує насамперед її роль у розвитку особистості і повноцінній діяльності в основних сферах суспільного життя.
До складу профілю навчання входять елективні курси – обов'язкові для відвідування навчальні курси за вибором. Кількість таких курсів має бути більшою порівняно з кількістю курсів, які зобов'язаний обрати учень. Вони створюються за рахунок варіативного компонента. Основна мета елективних курсів – найповніше врахування різнорівневих освітніх середовищ і розширення діапазону індивідуальних потреб учнів.

Курси мають різне призначення. Насамперед розширення або поглиблення змісту профільного предмета. Це, як правило, короткотривалі курси. Вони створюються як логічне продовження окремих тем профільного предмета. Рекомендуються такі види елективних курсів: курси, що поглиблюють теоретичний матеріал певних тем; курси, що забезпечують прикладну його спрямованість; курси, що забезпечують зв'язки між профільними предметами в межах одного профілю; курси, що інформаційно підтримують кілька профілів (наприклад, деякі елективні курси з інформатики можуть зацікавити учнів гуманітарних профілів).
Представляють інтерес і довготривалі елективні курси. Залежно від специфіки профілю, ці курси більш тісно орієнтовані на майбутню сферу професійної діяльності.

Виходячи з вище означеного, вважаємо, що реалізація в навчанні математиці принципу професійної спрямованості повинна мати на меті формування математичного аспекту готовності випускника школи до свідомого вибору сфери професійної діяльності. У зміст цього поняття ми включаємо наступне: розвиток мислення і формування професійно значимих прийомів розумової діяльності; забезпечення математичного апарату для вивчення спеціальних дисциплін і професійної підготовки; методологічну підготовку до безперервної самоосвіти в галузі математики і її застосувань. Перераховані задачі вимагають розв’язання на змістовному (добір і побудова змісту курсу математики) і методичному рівнях організації процесу навчання з урахуванням специфіки математики як науки і навчального предмета. Якісна математична підготовка є невід'ємною частиною освіти, яка забезпечує засвоєння учнями передбачених програмами знань, умінь, навичок і в той же час успішно формує
інтерес до даної професії, ціннісне відношення до неї, професійні якості особистості.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас