Ім'я файлу: Лекція 3 ФС Канади.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 22.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
194301.docx
Документ Microsoft Word (4).docx
я усвіті.docx
Методичка Дерматит. Токсикодермія. Екзема. (1).docx
Практика Хомишин.docx
Орг. набору персоналу.docx
Волейбол.docx
Характеристика ЕКО ПАК.docx
Курсова робота « Гегемонія як концепт теорії міжнародних відноси


Лекція 3. Фінансова система Канади

  1. Особливості побудови національної економічної моделі Канади.

2. Податкова система Канади.

3. Загальна характеристика фінансового ринку Канади.

4. Банківська система Канади.


  1. Особливості побудови національної економічної моделі Канади.

Канада – конституційна монархія парламентського типу; федерація, яка складається з 10 провинцій і трьох територій. Столиця Канади – Оттава. Чисельність населення станом на 2016 р. – 36 млн. осіб. Офіційні мови – англійська (67,1%) і французька (21,5%). Валюта – канадський долар. Середній вік населення – 40 років. У структурі ВВП сільському господарству належить 2%, промисловості – 28,4%, послугам – 69,6%. Рівень безробіття приблизно 6%.

Канада – високорозвинена країна Північної Америки, що входить до «Великої сімки».

Бюджетна система Канади складається з трьох рівнів. Першим рівнем бюджетної системи є федеральний бюджет, який формується і виконується федеральним урядом. Другий рівень - бюджети десяти провінцій і трьох територій. Третій - бюджети місцевих органів влади - 5000 муніципальних утворень, включаючи міста, села, графства і райони спеціального обслуговування.

Фінансовий рік, тобто період виконання федерального бюджету, в Канаді починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року.

Федеральний бюджет Канади формується шляхом акумулювання податкових і неподаткових доходів. Основну частку в бюджеті становлять податкові надходження (понад 90% дохідної частини). При цьому частка прямих податків становить більше 60% доходів, непрямих - понад 25%. Провідне місце в доходах федерального бюджету належить прибутковий податок з населення (близько половини всіх надходження). Помітну роль відіграють податок з корпорацій, акцизи та соціальні внески.

Відповідно до Звіту Агенції доходів Канади надходження до бюджету мають таку структуру:

1)податок з доходів фізичних осіб (федеральний і провінційний ) (Personal Income Tax) — 32,3 %;

2) податок з прибутків підприємств (Corporate Income Tax), — 8,58%;

3) податок на товари та послуги (Goods and Services Tat (GST)), — 11,44%;

4) спеціальні податки на товари та послуги – 6,58%;

5) відрахування на соціальне страхування та податки на фонд заробітної плати - 6,62%;

6) податки на майно – 9,37%;

7) інші податкові надходження — 5,29%;

8) неподаткові надходження — 19,55%.

Федеральному уряду належать повноваження з регулювання питань оборони, військової стратегії, правопорядку, державного боргу та державної власності, грошово-кредитної і банківської систем, торгових і комерційних відносин. У Канаді понад 20% ВВП, або більше половини загальнодержавних витрат, спрямовується на соціальні потреби. Проте головною статтею витрат федерального бюджету лишається обслуговування державного боргу. Іншою важливою статтею витрат федерального бюджету є фінансова допомога бюджетам інших рівнів.

Структура видатків бюджету Канади:

1)державні трансферти (пенсії, виплати по безробіттю, допомога на дитину) — 25,8%;

2) державні витрати пов’язані з охороною здоров’я, вищою освітою і т.п. — 19,5 %;

3) субсидії та трансферти федеральних департаментів фізичним та юридичним особам — 12,6%;

4) видатки на експлуатацію та утримання капіталу (Operating and capital ) — 17,9%;

5) видатки на обслуговування державного боргу (Public debt charges ) — 13,0%;

6) видатки на національну оборону (National Defence) — 7,8%;

7) видатки на державні корпорації (Crown corporations) — 3,4%

Другою ланкою бюджетної системи Канади є бюджети провінцій і територій. Дохідна частина бюджетів провінцій і територій формується переважно за рахунок трансфертних платежів федерального уряду. Однак їхня частка помітно відрізняється у різних провінціях. Для економічно розвинених провінцій частка федеральних трансфертів у загальних доходах становить 10-20%. У відносно відсталих регіонах цей показник сягає 40% бюджету і більше.

Другим, а в деяких регіонах і першим, джерелом поповнення доходів бюджету є податкові надходження, куди входять як власні податки, так і відрахування від федеральних податків.

Третій рівень бюджетної системи Канади - бюджети місцевих органів влади. Доходи муніципалітетів приблизно на 47% складаються за рахунок місцевих податків (насамперед на нерухомість). Ще 47% доходної частини бюджетів - це фінансові ресурси, що надходять від провінцій. У деяких випадках, наприклад, на утримання важливого історико-культурного об'єкта або будівництво елемента інфраструктури, невеликі субсидії можуть направлятися цільовим призначенням від федерального уряду. Бюджети провінцій і місцевих органів влади є головним джерелом фінансування капітальних вкладень (переважно в інфраструктуру), а також використовуються на цілі освіти і підготовки кадрів, медичну допомогу .

Фінансова політика Канади націлена на скорочення відособлених грошових фондів. Сьогодні основними діючими цільовими фондами є державний фонд страхування зайнятості та державний пенсійний фонд.
2. Податкова система Канади.

Податкова система Канади в сучасних умовах представлена на трьох основних рівнях - федеральному (48% доходів держави), провінційному (42%) та місцевому (10%).

Основу доходів федерального бюджету складають федеральний податок з доходів фізичних осіб, податок з доходів підприємств, податок на доходи нерезидентів, 5%-вий податок на товари та послуги, ввізне мито, податок на енергію і федеральний акцизний збір, на частку яких припадає 50% від загальної суми збору податків до бюджету.

Доходи провінцій складаються з провінційного податку з доходів фізичних осіб, провінційного податку з доходів підприємств, провінційного податку на товари і послуги, провінційного акцизу, внесків до фондів соц. страхування, податків на дарування, рентних платежів, реєстраційних і ліцензійних зборів, частка яких у загальному балансі податків становить 40%.

Податкові надходження місцевих бюджетів складаються з податку на нерухомість, податку на підприємництво і зборів за надання ліцензій та різного роду дозволів, які становлять частку в 10% в загальній системі податкових надходжень до бюджету.

Загальне податкове навантаження на економіку Канади становить понад 45%. У податковій системі Канади переважає пряме оподаткування. Найбільше регулюючий вплив на економіку робить податок на прибуток корпорацій. Питома вага надходжень від цього податку становить приблизно 10% у загальних доходах федерального бюджету і 4% в доходної частини бюджетів провінцій.

Особливістю канадської системи оподаткування є поєднання пропорційних та диференційованих ставок податку на доходи фізичних осіб: крім федеральних ставок кожна з 12 провінцій та територій також має свої диференційовані ставки (в кожній провінції свої ставки провінційного податку). Так, той же податок на прибуток корпорацій має досить розгалужену сітку ставок, базова фереративна складає 30%, проте пільговим тарифом оподаткування користуються дві категорії компаній: підприємства обробляючої галузі — 21%, підприємства малого бізнесу у всіх сферах – 12%. Якщо підприємство використовує кредит, податкова ставка може коливатись від 13 до 22%.

Федеральний і провінційний податок на доходи фізичних осіб сплачуються безпосередньо фізичною особою один раз на рік із загальної суми доходів з усіх джерел. Якщо з валового доходу громадянина відняти витрати, пов'язаний з його одержанням, то залишається дохід як об'єкт оподаткування за визначеними законом відрахуваннями.

Дохід класифікується за шістьома позиціями: заробітна плата, підприємницький дохід; дохід від майна, що здається в оренду; дохід від інвестицій: відсотки, дивіденди; приріст капіталу; інші доходи, включаючи пенсії, дотації тощо.

Розмір податку з доходів фізичних осіб залежить від рівня доходів. Якщо ЗП робітника менше 7500 дол. на рік – він автоматично вивільняється від сплати податку, від 7500, до 42700 дол. на рік, ставка податку – 15%; від 42700-85400 дол. на рік – 22%; від 85400 – 132400 дол. на рік – 26%; більше 132400 дол. на рік – 29%.

Податкову декларацію за попередній рік треба подати не пізніше 30 квітня поточного року.

Велике значення в системі прибуткового податку з населення має податок на приріст ринкової вартості активів. Якщо раніше тільки половина цього доходу підпадала під оподаткування, причому реальна ставка сукупного федерально-провінційного податку дорівнювала 26%, то в даний час оподатковувана частка розширилася до 75%, а реальна ставка податку на приріст ринкової вартості зросла до 30%.

Обов'язкові внески до державного фонду страхування зайнятості і державний пенсійний фонд відраховуються у формі вирахування з заробітної плати. При відрахування коштів до фонду зайнятості роботодавці щомісяця платять 4,06 канадських доларів з кожних 100 доларів фонду заробітної плати. У працівників віднімаються суми з розрахунку 2,90 канадських доларів на кожні 100 доларів заробітку.

Податок на продукти та послуги (ПДВ) обкладається за ставкою 5-7%, в залежності від територій.

Діючий податок із продажів має дві характерні риси:

1) поширюється тільки на споживання, звільняючи від податків сам виробничий процес і тим самим не загрожуючи внутрішньому виробництву;

2) спирається на більш широку базу.

З місцевих податків найбільший - податок на нерухомість. Зазвичай при цьому оподаткування за основу беруть вартість землі, на якій ведеться забудова. Оцінка оподатковуваної власності входить до функцій провінціальної влади для формування єдиного підходу в провінції. При оцінці враховуються три чинники: витрати на створення даної вартості; дохід, який вона реально приносить власнику; урахування ринкової вартості на момент оцінки.

Податок з нерухомості стягується зазвичай у розмірі 1-2% від вартості власності. Ставка різко підвищується, якщо нерухомість використовується для певних видів діяльності. Податок сплачується огдин раз на рік. Урядові і провінційні будівлі та споруди звільнені від податку на нерухомість, але крім загальних дотацій та субвенцій муніципалітетам виділяються суми, рівні сумі того податку, який вони не сплачують.

Податок на придбання майна сплачується в залежності від вартості придбаного майна, Якщо вартість майна менше 55 тис. дол. – ставка податку 0,5%, від 55 тис. – 250 тис. дол. - 1%, від 250 тис. – 400 тис. – 1,5%, більше 400 тис. дол. – 2%.

Податкова політика розробляється відділом бюджетної політики й економічного аналізу Міністерства фінансів. Усі проекти виносяться на обговорення, насамперед, у Палату Громад. Збором податків займається Міністерство національного доходу. Для окремих провінцій зроблені винятки. Наприклад, Квебек самостійно збирає подоходній податок з громадян і податок на прибуток корпорацій; Онтаріо і Альберта мають таке право тільки відносно податку на прибуток .
3. Загальна характеристика фінансового ринку Канади.

Фінансовий ринок Канади високорозвинутий і добре структурований. Він склався під впливом кредитних систем США і Великобританії. У країнах побудованих за федеративним зразком ймовірним є формування поліцентричної біржової системи, при якій існує кілька рівноправних центрів фондової торгівлі. Так сталося і в Канаді, де лідирують біржі Монреалю і Торонто.

Фінансовим центром Канади вважається Торонто. Фондовий ринок Канади характеризується збільшенням обсягів операцій і широким поширенням нетрадиційних видів фондових цінностей, все більше проявляється тенденція до оформлення майнових прав у вигляді цінних паперів. В даний час цінні папери випускають під будь-які активи: платежі по закладних, надходження коштів від неоплаченого кредиту та інші активи. Також сучасного ринку властивий стрімке зростання обороту похідних фінансових інструментів. Як і в інших розвинених країнах, більшу частину фондового ринку країни займає ринок державних цінних паперів.

Формально в Канаді знаходиться чотири фондові біржі та позабіржовий ринок. Як зазначалося вище, основною канадською фондовою біржею є Торонтська фондова біржа, її капіталізація перевищує 1 трлн. канадських доларів, що ставить біржу на 10-е місце за величиною в світі та 2-е за величиною в Північній Америці.

Інші основні канадські ринки - Монреальська біржа, Ванкуверська фондова біржа і Альбертська фондова біржа. Понад 70 фірм є власниками фондової біржі Торонто. Ці фірми займаються купівлею-продажем цінних паперів, а брокери ще й надають консультації клієнтам або допомагають провести інвестиційні дослідження.

На внутрішньому ринку держави працюють чотири основні категорії емітентів: уряд Канади та його агенції, уряди провінцій та їх агенції, муніципалітети та корпорації — як фінансові так і нефінансові.

Держава випускає наступні основні види цінних паперів: ринкові фінансові інструменти; казначейські векселі; облігації, що торгуються; неринкові фінансові інструменти; канадські облігації з премією.

На сучасному етапі основним інструментом грошово-кредитної політики в Канаді є переміщення депозитів, що належать уряду, з комерційних банків та інших клірингових інститутів в Банк Канади, а також їх переміщення в клірингові банки. Канада належить до американського валютного ринку з центрами у НьюЙорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.
4. Банківська система Канади.

Для Канади характерна англосаксонська банківська система, відповідно до якої слід дотримуватися суворого поділу між кредитуванням, вкладами і операціями з цінними паперами, тобто банк може займатися або кредитами, або вкладами, або акціями.

В країні існує три типи банківських установ. По-перше, чартерні банки, що мають безліч відділень по всій країні. По-друге, трастові компанії, загальнонаціональні або провінційні. По-третє, кредитні об’єднання, які можуть бути тільки провінційними.

Всі установи забезпечують обмін валют, відкриття накопичувальних і поточних рахунків та видачу позик.

Банк Канади - центральний емісійний банк країни. Він був заснований як акціонерне підприємство, але власниками його акцій не могли бути комерційні банки та їх службовці, а також іноземці. Уряд Канади протягом 1935-1938 років викупив у приватних власників акції Банку Канади, тим самим зміцнивши його у якості центрального. Його діяльність визначає федеральний уряд, який призначає Рада директорів. До складу Ради директорів входить заступник міністра фінансів. Банк Канади систематично звітує перед парламентом про свою діяльність.

Основними функціями Банку Канади є: регулювання грошового обігу та кредиту; підтримку курсу національної валюти по відношенню до інших валют; мобілізація рівня цін, рівня виробництва і торгівлі. Банк Канади здійснює випуск банкнот в обіг, надає аванси комерційним банкам, управляє касовими резервами комерційних банків, регулює розрахунки між банками по клірингових рахунків, регулює державні золотовалютні резерви.

Банк Канади також є агентом федерального уряду, управляє цінними паперами держави, її касової готівкою, забезпечує зв'язку з центральними банками інших держав. Банк Канади не купує акції комерційних банків, не кредитує і не приймає депозити від приватних осіб і компаній.

Основне місце в активах Банку Канади займають інвестиції в державні облігації. Він також проводить операції з цінними паперами щодо розміщення їх на відкритому ринку, відсотки за якими є найважливішим джерелом його доходу.

Головною статтею пасиву Банку Канади є що випускаються їм банкноти. Частина їх осідає в комерційних банках в якості касових резервів. Безвідсоткові депозити комерційних банків є також статтею резерву.

Крім того, Банку Канади виконує функцію «банку банків», тобто. є кредитором останньої інстанції для комерційних банків, яким він надає короткострокові кредити в невеликих розмірах, здійснює невеликі вкладення в іноземні цінні папери. Комерційні банки в якості кредиторів Банку Канади відповідно до закону повинні тримати в ньому свої резерви. Депозити в Банку Канади тримають уряд і великі іноземні центральні банки.

Банк Канади відповідає за такими напрямами діяльності банківської системи:

Монетарна політика: Метою монетарної політики є сприяння стабільно розвивається, і підвищення життєвого рівня мешканців Канади шляхом стримування і прогнозованості інфляції.

Випуск валюти: Банк випускає канадські банкноти і несе відповідальність за їх зовнішній вигляд і захищеність, розповсюдження і заміну.

Фінансова система: Банк активно просуває надійні, розумні та ефективні фінансові системи, як у Канаді, так і в світі.

Управління фондами: Банк Канади надає високоякісні та ефективні послуги з управління фондами федерального уряду, Банку та інших клієнтів.

Приватні комерційні банки мають величезний вплив на структуру приватних інвестицій і споживчих витрат в країні, кредитуючи промислові, торговельні та інші підприємства. Протягом свого існування комерційні банки постійно концентрувалися, тобто відбувалося злиття і поглинання, їх чисельність скорочувалася, але фінансова міць зростала.

Комерційні банки Канади є депозитними, вони враховують векселі, приймають вклади до запитання, відкривають для клієнтів особисті ощадні та термінові рахунки. У своєму портфелі тримають цінні папери уряду і приватних корпорацій, надають позики різним компаніям, приватним особам, що здійснюють операції з валютою, обслуговують експортні операції.

Комерційні банки випускають кредитні картки і дорожні чеки, надають послуги зі зберігання цінностей у спеціальних сейфах, здійснюють операції з середньостроковій і довгостроковій оренді машин і устаткування. Вони перетворилися у великі інститути з надання фінансових послуг.

Головним видом активних операцій комерційних банків є позичкові операції. У позичкових операцій банків головне місце займає короткострокове кредитування приватних підприємств, а останнім часом зростає обсяг позик у житлове будівництво і покупок в розстрочку. У кредитуванні промисловості проглядається тенденція галузевої спеціалізації, але останнім часом домінують універсалізація банківських функцій, створення банківських консорціумів для фінансування великих промислових об'єктів. Комерційні банки експортерам надають переважно короткострокові позики, а функцію довгострокового кредитування взяла на себе держава.

У післявоєнний період змінилася структура інвестицій комерційних банків у цінні папери. Тривалий час комерційні банки вважали за краще державні облігації, в подальшому вони стали рівномірно розподіляти свої грошові кошти між цінними паперами держави і корпорацій.

У пасивах комерційних банків високу питому вагу займають ощадні рахунки. Від таких вкладів банки отримують найбільшу частку прибутку для проведення позичкових операцій. Розширились вклади в іноземній валюті, які використовуються банками для кредитування іноземної клієнтури, для фінансування зовнішньоторговельних операцій.

Останнім часом розширюється мережа відділень канадських комерційних банків в інших країнах, найбільша кількість їх відділень, дочірніх компаній, агентств відкрито в США, Великобританії, країнах Близького і Середнього Сходу.

До транснаціональних банків у першу чергу можна віднести всю провідну «п'ятірку» комерційних банків Канади - Ройал бенк оф Кенада (Royal Bank of Canada), Бенк оф Монреаль (Bank of Montreal), Кенедіен імперіал бенк оф коммерс (Canadian Imperial Bank of Commerce), Торонто-Домініон бенк (Toronto-Dominion Bank), Бенк оф Нью Скошіа (Bank of Nova Scotia) 166.

П’ять цих банків разом із Банком Канади часто називають «Великою шісткою», оскільки частка їх активів у канадській банковій системі складає 90%. Всі ці п’ять банків входять до 300 найбільших банків світу.

Частина іноземного капіталу в банківській системі Канади законодавчо обмежена і не повинна перевищувати 12%.

На відміну від банків США канадські банки активно сприяють «канадизації» — викупу канадських фірм у іноземних власників. Друга відмінність полягає в тому, що банки Канади дуже рідко є центрами фінансово-олігархічних груп, поступаючись у цій ролі найбільшим промисловим монополіям країни.

Негативний вплив на банківську систему Канади чинить жорстока прив'язка канадської економіки до ринку США. Також відмінною рисою є те, що на території Канади діють фінансові установи - широко диверсифіковані інвестиційно-банківські фірми, або торгові банки. Зараз у Канаді відбувається стрімкий розвиток цього виду фінансових інститутів, цей процес багато в чому пояснюється тим, що торговий банк практично не потрапляє під існуючі закони, що регулюють сферу фінансів у Канаді, та під закони про обмеження прав вкладників скуповувати великі (понад 10%) пакети голосуючих акцій фінансових компаній.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас