1   2   3
Ім'я файлу: 4 трудове право.doc
Розширення: doc
Розмір: 137кб.
Дата: 20.01.2021
скачати
Пов'язані файли:
female male role.docx
Варіант 3 оригінал роботи.docx
іпр.doc
Офшори_Сем4_Громадянство_за_інвестиції_3МЕВ2_Тарасов.docx
Практична робота № 2.pdf
1) наявність прямої дійсної шкоди – втрат, викрадення, знищення, пошкодження майна, що викликало необхідність зробити витрати на відновлення чи придбання майна;
2) протиправна поведінка особи – це невиконання чи неналежне виконання працівником його трудових обов’язків;
3) причинний зв’язок між протиправною дією та заподіяною шкодою;
4) вина працівника в заподіяній шкоді.
Трудове законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності працівників:
1) обмежена матеріальна відповідальність;
2) повна матеріальна відповідальність.
Обмежена відповідальність включає в себе обов’язок працівника відшкодувати збитки в межах середнього місячного заробітку. Ця відповідальність наступає у всіх випадках, крім тих, коли законодавством передбачена повна матеріальна відповідальність.
Повна матеріальна відповідальність – це обов’язок працівника відшкодувати шкоду в повному обсязі.
Згідно з законодавством повна матеріальна відповідальність наступає в таких випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, і відповідно працівником, який незміг забезпечити цілісність майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані:
5) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
6) службова особа винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
7) шкоди завдано нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові у користування.
Покриття шкоди працівниками проводиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу або за рішенням суду.

Трудові спори – це розбіжності (конфліктна ситуація), що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Трудові спори можуть виникати, зокрема, з приводу звільнення з роботи, переводу на іншу роботу, накладання дисциплінарного стягнення, відшкодування підприємству матеріальної шкоди і т. д.
Органами, які розглядають трудові спори, є:
1) комісії з трудових спорів (КТС);
2) районні (міські суди).
Якщо розбіжності, що виникли на підприємстві, установі, організації, неможливо врегулювати за спільною згодою, то подається заява до органів, які можуть розглядати трудові спори.
Комісія з трудових спорів обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з чисельністю працюючих не менше 15 чоловік. Порядок обрання, чисельний склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість працівників підприємства у складі комісії з розгляду трудових спорів повинна бути не меншою за половину її складу.
За рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії з трудових спорів у цехах та інших аналогічних підрозділах. КТС має свою печатку встановленого зразка.Вона є обов’язковим первинним органом у розгляді всіх трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком таких, які зазначені у законодавстві (наприклад, ті, що розглядаються безпосередньо у суді).
Працівник може звернутися до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо цей строк пропущено з важливих причин, КТС може його поновити. Усі заяви, що надходять до КТС, підлягають обов’язковій реєстрації.
КТС розглядає трудові спори у десятиденний строк з дня подання заяви працівником. Спори розглядаються у присутності працівника, який подав заяву, представника власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору при відсутності працівника допускається лише за його письмові згоди. За бажанням працівника під час розгляду спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або ( за вибором працівника) інша особа, у тому числі й адвокат.
Засідання КТС вважається правомірним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. На засіданні КТС ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.
З кожного спору КТС ухвалює рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Копія рішення у триденний строк вручається працівникові та власнику або уповноваженому ним органу.
Якщо працівник і власник або уповноважений ним орган не згідні з рішенням КТС, то вони можуть оскаржити його до суду в десятиденний строк з дня вручення їм витягу з протоколу засідання комісії чи його копії.
Рішення КТС підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк після закінчення десяти днів, передбачених на його оскарження (до суду). У випадку невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення КТС у встановлений строк, працівникові видається комісією з трудових спорів посвідчення, що має силу виконавчого листа, на підставі якого судовий виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку.
Другою інстанцією з розгляду трудових спорів є районні (міські) суди, які розглядають спори за заявою працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згідні з рішенням КТС, а також прокуратура, якщо вона вважає, що рішення КТС суперечить діючому законодавству.
Крім того, безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, про оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;
3) керівника підприємства, установи, організації, його заступника, керівних працівників, які обираються, затверджуються чи призначаються на посади органами державної влади й управління, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу та накладання дисциплінарних стягнень;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників з питань застосування законодавства про працю та інше.

Теми рефератів:


  1. Матеріальна відповідальність працівника.

  2. Види робочого часу.


Питання для самоконтролю:

1.Особливості джерел трудового права

2.Що являє собою зміст трудового договору ?

3. Назвіть методи забезпечення трудової дисципліни.

4.Визначте сторони колективних трудових спорів.

5.В яких випадках дотримання письмової форми трудового договору є обов»язковим?
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас