Лекція №2
Ботанічна класифікація цитрусових.
Значення цитрусових
Походження і райони промислової культури цитрусових
Біологічні особливості
Вплив екологічних факторів
Розмноження і садіння.
Зкладання насаджень і догляд за ними
Формування і обрізування цитрусових дерев.
9. Збір врожаю
Ботанічна класифікація цитрусових.
До теперішнього часу відсутня чітка класифікація цитрусових культур, що пояснюється близькістю всіх видів цитрусових за генетичними ознаками. Всі вони мають 2n=18 однакове число хромосом і легко перезапилюються, що викликає багато міжвидових гібридів. Серед цитрусових плодових культур зустрічаються безнасінні форми, а деякі види існують лише в культурі – в диком стані їх не знайдено. Тому виникає багато поглядів і як наслідок виникло дві системи класифікації: У.Суінгла та Т.Танакі. за У Суінглом (США, Англія) в один вид об’єднані культури, що відрізняються за великою кількістю ознак. За Т.Танакі всі цитрусові класифіковано за морфологічними ознаками, екологією та будовою плодів. Її суперечливість в тому, що визначено дуже багато самостійних видів, які відрізняються між собою незначною кількістю ознак – багато спеціалістів вважають їх сортами. Більш детально до цього підійшов Ходж сон (1965), який обєднав 16 видів Суінгла з видами, виділеними Танакі. Така класифікація отримала визнання.
Цитрусові культури об’єднують 33 ботанічні роди, а господарське значення мають лише три – Cіtrus (L.), Fortunella (Swing.) та Poncirus (Raf.).
Рід Cіtrus найбільше поширений і об’єднує такі культури: апельсин, мандарин, лимон, грейпфрут, помпельмус, цитрон, лайм, бігарадія, бергамот і ін. Цей рід має своєрідні плоди заповнені соковими мішочками. Багато видів в яких плоди є дуже легкі, напівсухі і непридатні до споживання – поширення не набули але є дуже цінними підщепами.
Рід Fortunella об’єднує різні види кумкватів і кунканів та представлені кущами або невеликими деревами з поодинокими колючками чи без них. Плодоносять рясно, плоди дрібні оранжеві, 1,5 – 2 см в діаметрі. У деяких видів виробився глибокий зимовий спокій зимостійкість хоча і вічнозелені.
Рід Poncirus представлений одним листопадним видом Poncirus trifoliata. Трифоліата – трилисточковий лимон, невелике деревце з товстими поодинокими пазуховими колючками і трійчатим опадаючим листям. Плоди дрібні, непридатні до споживання, зеленувато-жовті. Гібриди цього виду дуже гарні підщепи для цитрусових – морозостійк і невибагливі до умов вирощування.
2. Значення цитрусових.
За своїми властивостями значення цитрусових всебічне – дієтичний і вітамінний продукт з лікувальними властивостями. Плоди широко використовуються як свіжими, так і для технічної переробки – варення, джеми, цукати, соки і ін. Квіти, листя, молоді пагони – продукт для фармацевтичної та парфумної промисловості. Цінна і деревина. Поряд з цим цитрусові є вічнозеленими рослинами, завдяки чому широко використовуються в декоративних цілях – одночасне квітування, зав’язування і достигання плодів. Вітамін С в цитрусових не втрачає своїх властивостей навіть за термічної обробки.
Вміст вітаміну С в плодах цитрусових мг/100г сирої маси
| Апельсин | 66 |
| Лимон | 60 |
| Мандарин | 40 |
| Грейпфрут | 40 |
| Яблука | 33 |
Будова плоду (шкірочка) обумовлює дуже добре зберігання і транспортабельність плодів цитрусових. Подовжити період споживання плодів можливо строками знімання їх з древа, адже не зірвані плоди можуть висіти довгий час: апельсин – до 3 міс., а лимон – може знову набувати зеленого забарвлення і набирати розмірів. Цитрусові можливо віднести до ремонтантних – дозрівання плодів триває від 10 до 19 місяців.
Досить перспективним є вирощування цитрусових в закритому грунті.
Походження і райони промислової культури цитрусових
Основна маса цитрусових походить з Південно-Східної частини тропічної Азії. З Індокитайського півострову цитрусові в старі часи потрапили в Китай, в басен річки Янцзи – вторинний центр культури цитрусових. Багато груп і видів цитрусових походить з Індії та частково з Індонезії. Поява цитрусових в культурі датується 2 – 3 тис. років до н. е.
Цитрусові культури дуже поширені в субтропічній та тропічній зонах, але плоди останньої мають гірші властивості. Тому країни із субтропічними зонами зосереджені на вирощуванні цитрусових. Найбільші площі цитрусових в Бразилії, США. Найбільші площі США у Каліфорнії (сухі субтропіки) та Флориді (вологі субтропіки). Найбільшим експортером апельсинів є Іспанія, США, Ізраїль, Марокко та ПАР. У середземноморї перше місце займає Італія. Особливо острів Сицилія – великі насадження лимонів.
Біологічні особливості
Більшість цитрусових – це вічнозелені, часто з колючками, деревні чи кущові рослини. Вони легко розмножуються насіннєвим і вегетативним способом. В результаті запилення утворюються не тільки нормальні зародки, але й з клітин нуцелусу – нуцелярні. Як правило такі зародки несуть ознаки материнської рослини, хоча не виключено, що бувають мутації і як наслідок відмінності.
Для цитрусових характерним є утворення плодів без запилення – партенокарпічних. Досить часто на одній рослини плоди є безнасінні та з насінням. Також для цитрусових характерним є утворення соматичних варіацій. Тобто на рослині з окремих бруньок можуть утворюватись пагони, що мають відмінні від всієї рослини ознаки – мутації. Вони легко закріплюються при розмноженні і передаються потомству. Як наслідок слід ретельно відбирати живці при розмноженні.
Слід відмітити, що характерною біологічною особливістю цитрусових є здатність до кількаразового відновлення росту пагонів впродовж одного вегетаційного сезону. В наслідок цього пагони, утворені впродовж одного вегетаційного періоду ділять на:
Одноростові – включають пагони одного приросту – весняні, літні чи осінні;
Дворостові – включають два прирости – весняний + літній чи літній + весняний;
Триростові – включають сукупно три прирости.
Таким чином, кожний вид пагонів формується за різних зовнішніх факторів і цим визначає нерівнозначне їх визрівання і фізіологічне перетворення. Термін появи того чи іншого пагона залежно від місця розміщення в загальному галуженні рослини визначатиме його подальшу життєздатність та визначатиме майбутній урожай.
Під час умовного спокою (коли пагони припиняють рости в довжину) проходить потовщення і визрівання пагонів, а також фізіологічні перетворення в бруньках. Слід відмітити і про тривалий (внутрішній) спокій цитрусових, викликаний фізіологічною потребою. Вимушений спокій також залежить від несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Крона цитрусових складається з гілок різних порядків галуження. В 2 – 3 річному віці у рослин переважають ростові гілки, що формують крону. У 5 – 6 річному віці в кроні переважать гілки 4 порядку галуження – початок плодоношення. В 8 – 10 річному віці утворюються гілки четвертого і п’ятого порядків. До цього часу крона має бути повністю сформована. У 25-30 річних рослин галуження досягає 10 – 12 порядку і продуктивність рослин падає.
Цитрусові не схильні до періодичності плодоношення, хоча можливе зменшення врожаю після перевантаження в попередньому році.
Характерним є тривалість життя листя – до 2 – 3 років. Квіткові бруньки формуються на літньому прирості минулого року та весняному прирості поточного. Цитрусові культури жаростійкі, але потребують зволоження.Вони є рослинами короткого дня, але за нормальних умов вирощування також вдаються і за довгого дня.
Вплив екологічних факторів
Цитрусові культури однаково вибагливі до тепла вологи і світла. Встановлено, що ступінь освітлення вагомо впливає на фази розвитку рослин, швидкість дозрівання плодів та інтенсивність їх забарвлення. Ці культури формувались в умовах вологого і теплого клімату, а тому і вимагають умов, близьких до них. Хоча в процесі поширення виникли певні пристосування. Дуже чутливі цитрусові до приморозків. Найменш чутливим є лимон – витримує до -60С, апельсин -80С. дещо витривалими є мандарин і кінкани – до -90С, але при цьому втрачають листя і молоді пагони. За -10-120С рослини гинуть повністю. В багатьох країнах субтропіків критерієм є абсолютний мінімум та інтенсивність його повторення, що враховують при виборі технології вирощування та підборі сортів. Для нормального проходження всіх життєвих процесів цитрусовим культурам потрібно суму активних температур на ріні: мандарин - 42000С, лимон - 43000С та апельсин - 45000С. Тому для вирощування цитрусових потрібно створювати таку агротехніку, що дозволятиме підтримувати відповідні режими температур. Для забезпечення високих врожаїв цитрусових важливо не допускати навіть часткового осипання листя і ослаблення рослин.
Цитрусові світлолюбні рослини, хоча вимоги до освітлення непостійні (залежно від спокою). В період ростового спокою і температурі нижче 100С освітлення може бути зменшене до 40 -45% від нормальної. В період повного спокою за траншейної культури і пониженні температури до 30С (без різких коливань і помірної сухості повітря) рослини без шкоди переносять повне затінення до 40 – 110 днів.
В районах вирощування цитрусових річна кількість опадів може складати 200 – 4000 мм. За низького зволоження рослини потерпають і скидають квіти, листя чи завязь. Тому важливо проводити додаткове зрощення в сухі періоди.
Знаючи біологічні особливості цитрусових можна регулювати і господарськоцінні показники – регулювати плодоношення і строки збору плодів. Оптимальними умовами агротехніки сприяють максимальному квітуванню рослин у весняний період, не допускаючи це в літній, та підтримують рослини перед фізіологічним спокоє – урожай отримують в один строк.
Розмноження і садіння.
Цитрусові культури успішно розмножують як насінням так вегетативно. Рослини, отримані з насіння сильнорослі і довговічні. Зовні вони відрізняються від вегетативних – рясно плодоносять але плоди помітно гірші. Насіннєві рослини краще пристосовуються до умов вирощування, більш стійкі до грибних і вірусних хвороб, а також відзначаються пізнім вступом у товарне плодоношення – 8-10 рік, а іноді і 20-й.
Для цитрусових властива багатозародковість – в одній і тій же насінині пристні гібридні і нуцелярні (розвиваються з клітин зародкового мішка - нуцелусу) зародки. Це веде до отримання дочірніх рослин з ознаками, подібними до материнських – їх 70–90%. Таким чином є можливість розмноження сортів насіннєвим способом. Але за рахунок наявності гібридних зародків такий спосіб більш придатний для селекції.
В промисловості насіннєве розмноження застосовують при вирощуванні таких культур, як трифоліата, бігарадія, апельсин ряду інших – вирощування підщеп. Плоди для цього заготовляють на дикорослих формах – у спеціальних маточних насадженнях. Обов’язкова просторова ізоляція для уникнення перезапилення як наслідок неоднорідності підщепного матеріалу.
Вирощування підщеп
Відібрані в повній стиглості плоди (Бігарадія, трифоліата, солодкий апельсин, апельсин Клеопатра, кисли мандарин і ін..) витримують в ящиках до часткового загнивання не допускаючи зігрівання. Потім проводять подрібнення плодів і відбирають насіння з пропусканням через воду – легке і некондиційне насіння плаватиме. Слід пам’ятати, що підсушене насіння швидко втрачає схожість. Тому його зразу висівають. За осінньо-зимової заготівлі насіння і весняному висіві застосовують звичайну стратифікацію в піску. Також сіють і восени – залежно від кліматичних умов. Висів проводять на гряди шириною 1 м і висотою 0,20 м над рівнем грунту. Сівба на глибину 2-3 см з міжряддям 20см. Схема сівби на великих площах становить 25+70–80 х 2–3 см . інколи сіють в парники і теплиці з наступною пікіровкою на гяди у відкритому грунті. Для формування гарної кореневої системи проводять належний догляд за грунтом. Сіянці отримують за один вегетаційний сезон.
Коротка характеристика основних підщеп
| Підщепа | Характеристика | Культура |
| Трифоліата | Слаборосла, стійка до вірусів, врожайна, посухостійка | Апельсин, мандарин, лимон, грейпфрут |
| Бігарадія | Сильноросла, нестійка до вірусів. | Апельсин, мандарин, лимон, грейпфрут |
| Мандарин Клеопатра | Дружні сходи, повільний ріст, стійкість до вірусів, чутка до засолення | Апельсин, мандарин |
| Кислий лимон | Добре сумісний, гарний ріст, високоврожайна, витримує перезволоження | Апельсин, мандарин, лимон |
| Кислий мандарин | Середньо росла, коріння розвинуте і невибаглива до ґрунту, стійкий до кореневих хвороб | Апельсин, мандарин, лимон |
| Кислий апельсин | Чутлива до вірусних хвороб, але стійка до грибкових | Апельсин, мандарин, лимон |
| Кислий грейпфрут | Сильноросла, висока приживлюваність, швидко плідна, високоврожайна, не любить перезволоження і нестійка до вірусів, недовговічна | Грейпфрут, апельсин, лимон |
Вегетативне розмноження
З огляду біологічних властивостей цитрусових – окремі бруньки можуть формувати пагони з деякими мутаціями. Тому за вегетативного розмноження отримують не тільки ідентичні рослини, але й інколи з деякими змінами.
Цитрусові розмножують зеленими і здерев’янілими живцями, щепленням, повітряними відсадками тощо.
Основним способом розмноження цитрусових в промислових умовах є окулірування сплячим вічком на насіннєві підщепи. Окулірування проводять від початку серпня і до половини вересня. Навесні можливе лише під окулірування вічок, що не прижились. Живці повинні бути визрілі – в разі невизрівння на них проводять пінцирування. Окулірування - за кору та вприклад.
Техніка проведення окулірування стандартна – як і для інших плодових.
Способи щеплення – копулювання, поліпшене копулювання, за кору, в боковий заріз, зближенням і ін.
Зкладання насаджень і догляд за ними
Для закладання насаджень важливе: підбір ділянки, підготовка ґрунту, правильне розміщення дерев, створення захисних насаджень, підбір стійких підщеп і продуктивних сортів залежно від ґрунтових умов.
При виборі ділянки враховують місце розміщення, наявність застою холодного повітря чи нерівностей рельєфу (блюдця, яри та ін.). На схилах найбільш придатними є місця на висоті 50 – 250м від онови схилу. Експозиції кращі – південні, західні.
Кращими ґрунтами є багаті на органіку, середньої щільності, рихлі, водо- і повітряпроникні, нейтральні чи слабо кислі. У сприятливих кліматичних умовах і за високої агротехніки високої продуктивності можна досягти на різних ґрунтах – від пісків, до глини.
На ділянках з пересічним рельєфом проводять протиерозійні заходи – терасування схилів, сівба багаторічних трав, водовідвідні споруди, правильна агротехніка.
Вітроломні смуги створюють попередньо – за 2–3 роки перед закладанням насаджень. Основні вітроломні смуги розміщують впоперек панівних вітрів.
Розміщення дерев.
При закладанні насаджень цитрусових застосовують такі ж схеми як і для насаджень інших плодових – квадратні, прямокутні, шах матні, контурні. Площі живлення дерев залежать від ґрунту, підщепи, сорту. В Грузії для карликових мандаринів – 4х1-2 м, лимони – 4х2 м, апельсин – 5х2,5 м. США апельсин – 6х6 м, грейпфрут – 9х9 м, лайм – 4х4 м.
В’Єтнам апельсин 6х5 м, мандарин – 5х4 м, лимон – 6х4 м, грейпфрут – 7х5м.
Слід зауважити, що заглиблене садіння саджанців із зануренням місця щеплення сприяє переходу сорту на власні корені – і як наслідок втрата конструкції насадження.
Підготовка ґрунту.
Залежить від правильності вибору ділянки, типу ґрунту і його фізико-хімічних властивостей.
При потребі поверхню вирівнюють, вносять органіку, вапнують чи гіпсують, застосовують плантаж. Підготовка триває від 1 до 3 років. Норма органіки – під оранку – 30–40 т/га. За відсутності плантажу садять у великі посадкові ями з внесенням добрив локально. Садіння подібне.
Догляд з насадженням.
Цитрусові дуже реагують на правильність садіння – розміщення місця щеплення на 2 – 3 см вище рівня ґрунту після його осідання. Цитрусові більш вимогливі до удобрення, поливу правильного обробітку ґрунту. Постійно знищують бур’яни та рихлять грунт. Удобрюють залежно від вікового стану дерев. В молодому стані азот, а при вступі в товарне плодоношення – фосфор і калій. Контролюють діагностикою.
Оптимальною є вологість ґрунту на рівні 60 – 70% НВ. Поливають різними способами. Норми поливу 400 – 1000 м3/га води. Застосовують мульчування пристовбурних смуг соломою, скошеною травою, перегноєм, торфом, плівкою тощо. На схилах проводять задерніння. З віком насаджень ростом дерев пристовбурні смуги також збільшують.
Захист від низьких температур – накриття агротканиною, підгортання кореневої шийки, траншейне садіння і ін. є дані про обігрів насаджень інфрачервоними променями – на кожному дереві лампа. Результат – термічний ефект від 6 до 150С.
Формування і обрізування цитрусових дерев.
Обрізування цитрусових менш складне, ніж інших плодових. Крону формують залежно від біологічних особливостей та здатності до кількаразового росту в період вегетації. Найбільш поширеною формою крони для відкритого ґрунту вважають напівкущову з висотою штамбу 10 – 25 см і 3- 4 основними гілками в різні сторони. В теплих субтропіках формують високі дерева. Закладання основних гілок крони проводять в розсаднику і продовжують впродовж 3 – 4 років після садіння в сад. В перший рік від садіння укорочують основні гілки до 35 – 40 см. Перші пагони другого порядку залишаю на віддалі 15 – 20 см від стовбура. Наступні гілки послідуючих порядків не обмежують. За карликової культури гілки закладають ближче до ґрунту. За проведення прищипування чи укорочування часто прокидаються сплячі бруньки і вигляді кореневої порослі, жировиків. Такі пагони видаляють, а інколи використовують (за потреби) для заповнення пустих місць крони укорочуванням їх на ½ чи 1/3. обрізування молодих дерев проводять навесні, а плодоносних – до початку інтенсивного росту.
Урожай формується на прирості минулого року, тому якщо росту нема проводять укорочення пагонів на 1/3 дожини для його стимулювання. Укорочування чи прищипування сприяє утворенню пагонів наступних порядків галуження, тому ці прийоми широко застосовують на сильнорослих пагонах чи жировиках. Також застосовують пригинання гілок. Особливого значення набуває чітке розуміння закономірностей росту цитрусових. В молодому віці всі гілки дерев хворостові, а після вступу в плодоношення з’являються плодові та змішані. Плодоношення цитрусових починається на гілках четвертого і вищих порядків. Основний урожай отримують на весняному прирості поточного року.
Розрізняють два способи обрізування – проріджування і укорочування. Перший застосовують при загущенні крони, а інший за слабого галуження гілок. Проріджування застосовують у дерев, крона яких вже сформована, урожай при цьому не зменшується а покращується його якість. Укорочування застосовують впродовж періоду формування рослин. Також розрізняють різні види укорочування – від слабкого до сильного. Сильне укорочування властиве для старих дерев.
Кращий строк обрізування - рання весна, до початку активного сокоруху і особливо після збору плодів. При цьому молоді дерева обрізують раніше, а плодоносні пізніше. В разі підмерзання дерева обрізують після початку вегетації – для відновлення крони. Особливого значення має прищипування верхівок пагонів – регулює своєчасний розподіл поживних речовин.
Лимон
Лимон – невелика деревовидна рослина висотою 4 – 5 м, в більшості випадків з колючками. Листя в молодому віці салатове, старіше – темно-зелене. Квіти поодинокі чи зібрані в китиці. Пуп’янки червонуваті. В квітці до 20 – 40 тичинок. Зав’язь у вигляді кола чи бочко видна.
Для лимонів властива протогінія – приймочка дозріває в бутоні, а пиляки після розпускання квітки. Квітування майже ремонтантне. Плоди овальні, мають від 8 до 12 частинок. Маса плоду 40 – 400 г. Шкірочка різної товщини. В насінині 1 – 3 зародки. Багато і безнасінних форм.
Класифікують лимони:
Кислі – звичайні лимони.
Солодкі – група без кислотних.
Форми близькі до справжнього лимона – пандероза, грубий лимон.
Плоди класифікують за товщиною шкірочки – тонка і товста, по формі – яйцевидні, округлі, за насінням – безнасінні і з насінням.
Сорти: Ново-Грузінський, Меєра, Ювілейний, Лісбон. Зарубіжні – Верделі, Каристіна, Магліна.
Апельсин
Дерево апельсину солодкого досягає 20 м висоти, частіше 4 – 5 м. форма крони залежить від конструкції. Гілки мають колючки, інколи до 10см. Квіти поодинокі, чи в щитках. Тичинок 20 – 25шт. Удеяких сортів квіти недорозвинуті – не мають пилку. Завязь округла з 10 – 13 частинками. За ботанікою плід – багатогнізда, багатонасінна або безнасінна ягода.
Плоди ділять на групи:
нормальні плоди
з додатковим недорозвиненим плодом – на вершині плодів
корольки – з червоним м’якушем і червонуватою шкірочкою
Плоди першої групи масою 100 – 500 г з великою кількістю насіння і високою урожайністю.
Плоди другої групи масою плодів 500 - 600 г . М’якуш хрусткий, десертний, насіння мало або відсутнє.
Група корольків – низькорослі дерева з плодами до 170 г. високі смакові якості, але пізнє дозрівання. Насіння мало.
Також поділ плодів на групи за формою, насінням. М’якуш плоду становить ¾, а решта шкірочка. Зовнішній шар шкірочки - флаведо (вміст ефірних масел), а внутрішній – альбедо (жирні кислоти – лінолева, олеїнова, стеаринова, пальмитинова).
Зимостійкість варіює в межах 5 – 60С. Більш зимостійкий на тріфоліаті, ніж на бігарадії. Апельсин – най посухостійкий, ті невитривалий, але продуктивний за зрошення і належного освітлення. Невибагливий до ґрунтів.
Сорти: Кращий сухумський, Гамлін, Вашингтон Навел, Королек, зарубіжні – Овальний, Яффа, Тарокко, Каданера і ін.
Мандарин
До групи мандаринів входить до 13 самостійних видів.
Мандарин Уншиу – невелике, добре облистнене, вічнозелене дерево з округлою кроною без колючок. Високі урожайність, якість плодів і зимостійкість. Листя і квіти властиві цитрусовим. Плоди невеликі і різної форми. М’якуш легко відокремлюється від шкірочки. Містять 9-13 частинок. Плоди часто утворюються партенокарпічно. Насіння в плодах зустрічається рідко.
Сорти: Грузинський безнасінний (Уншиу), Грузинський широколистий, Грузинський вузьколистий.
Грейпфрут
Грейпфрут – велике 6 – 7 м густо облиствлене дерево округлої чи конічної форми. Листя велике, темно-зелене. Квіти великі. Плоди приплюснуті. Шкірочка до 1,5 см товщини.
В дикому стані грейпфрутів не знайдено – вважають це гібрид помпельмуса і солодкого апельсину. Зявився біля 200 років тому.
Сорти: Дункан, Марш безнасінний, Фостер.
Вирощування цитрусів в захищеному ґрунті
В нашій країні субтропічна зона є найбільш північною, тому вирощування цитрусових можливе в районах де ґрунт не промерзає а температура не падає нижче -8…-90С. У субтропіках України клімат за показниками вегетаційного сезону сприятливий для цитрусових, але пониження температур досягає – 25 і промерзає ґрунт на глибину до 30 см. Тому часто застосовують вирощування в захищеному ґрунті. Найбільше для цього пристосовані лимони, рідше апельсин. Для мандаринів - малоефективно.
Вирощування в траншеях.
Найбільш сприйнятний спосіб у захищеному ґрунті. Для цього підбирають відповідні ділянки – захищені, рівні, з придатними ґрунтами тощо. Кращою підщепою для слабо кислих чи нейтральних ґрунтів є трифоліата, на лужних – сіянці апельсину. В таких умовах добре ростуть і кореневласні рослини.
На ділянці проводять розбивку. Траншеї паралельно. Є однорядні односкатні шириною до 3 м та дворядні двоскатні – до 4 м. Глибина від 0,8 до 1,8 м. Між траншеями 5 м. довжина траншеї до 50 м. блок траншей з 8 – 12 шт. Між траншеями з’єднувальні коридори для проходу робітників.
Садять рослини навесні, після приморозків. Формування рослин – в карликовій чи стелажній формі. Обов’язковим є належний догляд – полив, підживлення, захист тощо.
Вирощування в лимонаріях
Вирощування цитрусових передбачає у відкритому ґрунті, а захист від морозів під накриттям. Лимонарії значно більші в розмірах і конструкція передбачає можливість розбирання. Вони можуть бути заглиблені до 0,75 м. Рослини розміщують в 4 ряди. Схема садіння 2,5 х 2 м. Культура в карликовій, напів- чи кущовій формі. В зимовий період обігрів.
Вирощування в оранжереях
Сама дорога система ведення. Конструкція оранжерей різна. Способи обігріву – водяне, калориферне і ін. Але є можливість просування культури на північ. Практикують два способи вирощування – цілорічне і з перервою на тривалий зимовий період. В залежності від цього і створюють відповідні умови вирощування. За цілорічної культури використовують ремонтантні сорти. Висаджують рослини в шахматному порядку за схемою 2,5 – 3 х 1,5 – 2 м. Догляд подібний. В останній час для будівництва оранжерей дуже широко використовують полімерні матеріали.
Горшкова культура
Найбільш поширений і стародавній спосіб вирощування цитрусових в кімнатних умовах. Для цього слід підбирати сорти: Павловський, Меєра і ін. використовують кореневласні чи щеплені саджанці. Важливими елементами є підбір емностей, ґрунтосуміші, досвічування, полив, підживлення та захист від хвороб та шкідників.
9. Збір врожаю
Ступінь стиглості плодів впливає на їх смакові якості, транспортабельність та лежкість. Характерні показники знімальної стиглості – розмір плодів та забарвлення шкірочки. Лимони знімають коли шкірочка набула світло-зеленого кольору. В процесі транспортування вони набувають споживчої стиглості. В нашій країні період збирання плодів триває до 2 місяців. За кордоном може тривати до 8 місяців. Після збору плодів обов’язковою умовою є сортування згідно ДСТУ. Транспортування плодів здійснюють за температури 3 – 4 0С. за умови тривалого зберігання використовують сховища з примусовим охолодженням – контрольовані умови. Оптимізація умов зберігання дозволяє зберігати апельсин – до 3 – 5 місяців, мандарини і грейпфрути – 2 – 3 місяці, лимони – 4 – 6 місяців.