1   2   3
Ім'я файлу: Лекція 11.docx
Розширення: docx
Розмір: 93кб.
Дата: 21.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тематична контрольна робота № 1.doc

Лекція 11
    1. Визначення ризику у бізнесі.

    1. Хеджування деривативів


    1. Страхування від втрат у бізнесі.

    2. Страхування комерційнихризиків.

    3. Керування ризиками убізнесі.

1) Ризиком страхування називають, по-перше, математично виражену ймовірність виникнення збитку в результаті заздалегідь застереженого несприятливої події, яка може бути розрахована на основі статистичних даних з досить високою точністю, а по-друге, сам конкретний об'єкт страхування.

Ризик - це щось таке, що може відбутися, а може й не відбутися. Це гіпотетична можливість несення збитку. Усякий конкретний ризик, наприклад ризик пожежі, являє собою тільки можливість настання несприятливої події, скажемо, загоряння застрахованих будівель. Ризик є об'єктивне явище в будь-якій сфері людської діяльності, опосередковане безліччю окремих, відособлених ризиків. Його сутність розглядається в різних аспектах. Ризик піддається виміру математичним шляхом за допомогою теорії ймовірності й закону більших чисел.

Найбільший збиток несуть ризики, сутність яких залишається не пізнана людині, а тому особливу важливість мають збір, узагальнення й аналіз інформації про різні несприятливі явища з метою з'ясування загальних тенденцій, наукового передбачення ризику. Фактор ризику й необхідність покриття можливого збитку, викликаного його проявом, обумовили потребу в страхуванні. Страхування дозволяє відгородити від випадковостей будь-яку людську діяльність у процесі пізнання природи й суспільства.

Ризик у страхуванні набуває особливого значення.

По-перше, ризик - це конкретне явище або сукупність явищ, при настанні яких з раніше сформованого централізованого страхового фонду роблять виплати в натурально- речовій або грошовій формі

По-друге, ризик пов'язаний з конкретним застрахованим об'єктом. Подія або сукупність подій не розглядаються об'єктивно, самі по собі. Їх слід співвідносити із прийнятим на страхування об'єктом, де реалізується ризик.

По-третє, ризик сполучений з ймовірністю загибелі або ушкодження об'єкта, прийнятого на страхування.

Ймовірність виступає як міра об'єктивної можливості настання несприятливої події або сукупності подій, що володіють шкідливим впливом. Будь-яка ймовірність може бути виражена правильним добром. Ймовірність, рівна нулю, вказує на неможливість настання події. Ймовірність, рівна одиниці, дає 100 %-ву гарантію того, що подія відбудеться. Страхова подія не є об'єктом страхування. Цим об'єктом виступає ризик. Отже, ризик - це єдина випадкова подія, яка наступає всупереч волі людини. Він реалізується за допомогою випадкових подій або явищ, із приводу яких виникають страхові відносини. При спостереженні досить великої кількості об'єктів, підданих впливу того самого ризику за той самий проміжок часу, виявляється закономірність настання випадкових подій. Чим більше вибірка спостережень, тим більше випадковість наближається до достовірного результату (достовірної закономірності). На практиці неможливо передбачити настання певної події в рамках спостереження сукупності. У міру наближення числа подій, що становлять вибірку, можна чекати підвищення емпіричної ймовірності. Про неймовірність результатів спостереження можна говорити тільки в тому випадку, якщо явище залишається непізнаним.

Науково-технічний прогрес створює передумови для виникнення нових ризиків, які пов'язані з освоєнням нових знань, недосконалістю техніки й неправильною її експлуатацією людиною. Ускладнення конструкцій машин і механізмів вийшло за межі, у

яких людина в силах управляти технікою, не випробовуючи нервового напруження, а наука про взаємодію людини й техніки - ергономіка - до цієї пори недооцінюється суспільною свідомістю.

Оновлення технологій, досягнення максимальної їх безпеки, математичне моделювання надзвичайних ситуацій обмежує випадковість.

Опираючись на повну, системну й достовірну інформацію, можна випадковість представити як закономірність.

Страхування має об'єктивну й суб'єктивну ймовірність. Перша відбиває закони, властиві явищам і предметам у їх об'єктивній реальності, друга - випадковість, яка ігнорує суб'єктивний підхід до дійсності, що заперечують або не враховують об'єктивні закони природи й суспільства. Крім того, ризик може бути представлений і через логічну ймовірність, яка будується на пізнанні законів природи й суспільства за допомогою індукції, дедукції, аналізу, синтезу й гіпотези. Якщо введенню нового виду страхування передували збір і аналіз статистичних даних із залученням математичного апарату закону великих чисел, то отриманий результат відбиває статистичну ймовірність.

Аналіз ризиків дозволяє розділити їх на дві більші групи - страхові й не страхові (що не включаються в договір страхування). Страхові ризики піддаються кількісному визначенню й фінансовому вимірюванню й підлягають страхуванню. До не страхованих відносять форс-мажорні ризики, оцінити рівень яких неможливо, а також масштабні ризики, які ніхто не готовий прийняти на себе.

Розрізняють також чисті й спекулятивні ризики. Чистий ризик означає ймовірність несення збитків, а спекулятивний - також ймовірність отримання вигоди (ризик вкладення в цінні папери). Крім того, проводять відмінність між масовими ризиками, що мають місце в приватній сфері, де об'єктами страхування виступають інтереси приватних осіб, і великими ризиками, якими є здебільшого ризики промислових підприємств.

Перелік страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності щодо договору страхування. Його виражають страховою сумою договору. Ціна ризику в грошовому виразі становить тарифну ставку, звичайно розраховану на 100 грн. страхової суми або у відсотках до абсолютної величини.

Розглянемо страхування підприємницьких ризиків. Підприємницька діяльність і страхування - тісно взаємопов'язані категорії ринкового господарства. Метою підприємницької діяльності є одержання прибутку, збільшення вкладеного в справу капіталу, тому важливе значення набуває страхування на випадок можливої втрати очікуваного прибутку.

Причини, що викликають втрату або недоодержання прибутку, можна розділити на дві групи:

  1. порушення процесу виробництва при настанні стихійних лих, аварій та інших

подій;

  1. зміна ринкової кон'юнктури, зрив або часткове невиконання контрактів

постачальниками й (або) споживачами продукції (робіт, послуг) і т.п. Обидві групи факторів повинні охоплювати сферу страхування.

Ефективна підприємницька діяльність неможлива без освоєння нової техніки, без розумного ризику в пошуках додаткових резервів інтенсифікації виробництва. Тепер відзначимо й інший аспект взаємозв'язку підприємництва й страхування: останнє в умовах ринкової економіки виступає сферою комерційної діяльності. Приймаючи на себе відповідальність за ті або інші ризики, страховик, насамперед, думає про те, що дасть йому договір, який укладається. Як підприємець, що діє на свій страх і ризик, він не береться за ті види страхування, де ймовірність настання несприятливих подій особливо велика. От чому багато об'єктів підвищеної небезпеки стають предметом взаємного страхування на комерційній основі.

У міру розширення ринкового господарства в Україні страхування буде залучати усе більш широке коло об'єктів, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, і можливості

страхового захисту також будуть складатися відповідно до формування реального страхового ринку, зміцнення фінансової бази страхових організацій.
Франшиза у страхуванні – це сума в грошовому або в процентному еквіваленті, яка не виплачується страховою компанією при матеріальній шкоді. Купуючи поліс з франшизою, страхувальник погоджується зі страховиком відшкодовувати дрібні збитки самостійно. Слід зазначити, що зазвичай розмір франшизи впливає на вартість страховки: при вищій франшизі поліс дешевший.
Андеррайтер - фахівець в галузі страхування. Дослівно «андеррайтер» означає «підпис під ризиками». Андеррайтер описує, оцінює і кваліфікує ризик, формує страховий портфель. До обов'язків андеррайтера входить візування від імені страховика договорів страхування, прийом на страхування (перестрахування) запропонованих страхових ризиків, кваліфікація ризиків при прийнятті на страхування конкретного об'єкту або фізичної особи, визначення тарифних ставок та конкретних умов договору страхування, складання висновків про можливості (або неможливості) укладання договору страхування на певних умовах, формування страхового (перестрахового) портфеля.
АКТУАРІЙ (actuary) — офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, з допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи. На актуарій покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент,
коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.
ЦЕСІЯ (cession) — процес передання застрахованого ризику в перестрахування.
ТАНТЬЄМА (profit commission) — комісія з отриманого прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цедентові за наслідками проходження договорів перестрахування. Застереження про тантьєму є формою заохочення перестраховиком цеденту за надану участь у договорах перестрахування і обережне ведення справи.
СУБРОГАЦІЯ (subrogation) — перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.
АБАНДОН (abandonment) — відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об’єкт на користь страховика, якщо той виплатить усе належне страхове відшкодування.
Застосовується тоді, коли об’єкт страхування зникає безвісти або усувати пошкодження економічно недоцільно.
АГГРАВАЦІЯ (aggravate) — навмисне або несвідоме перебільшення страхувальником симптомів хвороби, що заважає страховикові визначити реальний ризик.
ХЕДЖУВАННЯ (hedging) — термін, що використовується у банківській, біржовій та комерційній практиці для позначення різних методів страхування ризику від втрат, зумовлених несприятливими для продавців або покупців змін ринкових цін на товари порівняно з тими, що бралися до уваги під час укладення договору.
1.1.Похідні цінні папери (деривативи) – ЦП, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом та / або зобов’язанням на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом, цінних паперів, інших фінансових та / або товарних ресурсів.

Розрізняють валютні, товарні та фондові деривативи.

Валютні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є валютні ресурси.

Товарні деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є товарні ресурси.

Фондові деривативи – опціони, ф’ючерси, форварди, предметом (базовим активом) яких є цінні папери, а також відокремлені права на одержання та передплату акцій.

До фондових деривативів належать:

·           опціони;

·           ф’ючерси (ф’ючерсні контракти);

·           фондові варанти;

·           депозитарні свідоцтва ( розписки).

Опціон – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує право однієї особи придбати у іншої особи чи продати іншій особі визначену кількість цінних паперів у визначений в контракті строк у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Продавець опціону несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу (придбання) ЦП протягом строку дії опціону.

Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) ЦП.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Крім того, виходячи з того, які права набуває покупець, існує два типи опціонів:

  • - Опціон на продаж, пут (put), який надає покупцеві право продати обумовлений в контракті актив у встановлені терміни продавцю опціону за ціною виконання або відмовитися від його продажу;

  • - Опціон на покупку, колл (call), який надає покупцеві право купити обумовлений в контракті актив у встановлені терміни у продавця опціону за ціною виконання або відмовитися від покупки

Залежно від термінів виконання існують різні види опціонів:

  • - Європейський, при якому реалізація закладеного в ньому права можлива тільки при настанні вказаного в опціоні терміну виконання зобов'язань;

  • - Американський, при якому власник опціону може реалізувати своє право в будь-який час в межах опціонного терміну.

За допомогою опціонів інвестор може також страхуватися від зростання або падіння ціни конкретного цікавить його активу. Якщо вкладник хеджирует свою позицію від зростання ціни активу, слід купити опціон колл або продати опціон пут. У другому випадку інвестор страхується тільки на величину премії, отриманої від продажу опціону пут. У своїй практичній діяльності більшість фінансових інститутів при роботі з портфелями клієнтів використовують опціони. Якщо є можливість купити на ринку відповідний за розміром і термінами опціон, компанії використовують його для покриття схильності ризику у зв'язку з відкритими позиціями при управлінні портфелем.

Ф’ючерс (ф’ючерсний контракт) – стандартизований терміновий біржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) ф’ючерсу має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Ф’ючерс не може вільно обертатися поза біржею.

Відображенням очікувань інвесторів щодо майбутньої ціни базисного активу є ф'ючерсна ціна. Це ціна, яка фіксується при укладенні ф'ючерсного контракту. Вона може бути вище або нижче ціни базисного активу на теперішній момент (ціни спот). Ситуація, при якій ф'ючерсна ціна вище ціни спот, називається контанго, нижче - беквордейшн.

Форвард (форвардний контракт) – стандартизований терміновий позабіржовий контракт, що засвідчує зобов’язання щодо придбання (продажу) визначеної в контракті кількості цінних паперів у визначений в контракті час у майбутньому з фіксацією ціни під час укладання контракту.

Покупець (продавець) форварду має право на відмову від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони.

Організація обігу форвардів на вторинному ринку здійснюється на фондових біржах шляхом відкритої пропозиції до продажу цих контрактів.

Предметом угоди можуть вступати різні активи, наприклад акції, облігації, валюта і т.д. Поширені форвардні контракти на купівлю і продаж валюти між банками та їх клієнтами. Контрагент, який зобов'язується поставити за контрактом відповідний актив, відкриває коротку позицію, тобто продає форвардний контракт. Контрагент, що придбає актив, відкриває довгу позицію, тобто купує контракт.

Зміст договору, тобто кількість поставленого активу, його ціна залежать від домовленості між покупцем контракту. Форвардний контракт не є стандартним, це завжди індивідуальний договір з нестандартними параметрами, тому вторинний ринок для нього практично відсутня. Якщо особа, що відкрила форвардну позицію, хоче від неї відмовитися, воно може це зробити тільки за згодою свого контрагента. Важливо і те, що укладення контракту не вимагає від контрагентів значних витрат (крім накладних витрат, пов'язаних з оформленням угоди, і комісійних, якщо форвард укладається з допомогою посередника).

Наприклад, інвестиційний фонд припускає через t місяців взяти кредит на t місяців в обсязі N руб., Але є ймовірність, що через t місяців процентні ставки піднімуться. Щоб хеджувати себе від підвищення процентної ставки, фонд укладає угоду FRA (купує FRA) з комерційним банком, за яким він умовно бере на себе зобов'язання щодо отримання кредиту в N руб. під  річних на термін t. Якщо через t місяців процентна ставка  підвищиться і стане (r + Δ r),  то банк-продавець буде зобов'язаний заплатити покупцеві FRA (фонду) річних з t-місячного кредиту в N руб., тобто фонд отримає суму



Якщо ж процентна ставка знизиться на Δ r, то покупець FRA платить цю ж різницю контрагенту. При збільшенні процентної ставки фонд, отримавши дохід по FRA, компенсує їм додаткові витрати на обслуговування її майбутнього кредиту під зрослу процентну ставку. При зниженні процентної ставки фонд втратить t ERA, але отримає кредит під менший відсоток r - Δ r в порівнянні з тим, на який фонд розраховував отримати. В обох випадках фонд не отримає доходу, але і, що важливо, не зазнає збитків. Якби форвард не укладався, то в одному варіанті фонд мав би дохід, в іншому зазнав збитків. В даному випадку FRA використовувався для характерною хеджерской операції, яка переслідувала мету зменшити ризик можливих збитків.

Основні характеристики ф'ючерсного і форвардного контрактів

Характеристики

Ф'ючерсний контракт

Форвардний контракт

Умови

Стандартизований за кількістю базисного активу, місцю та строками поставки, термінами і формі розрахунків, що застосовуються штрафним санкціям і т.д. Єдиний нестандартизований параметр - ціна базисного активу

Не стандартизований; всі умови обговорюються контрагентами

Місце укладення та обігу

Біржовий договір, який звертається на даній біржі

Позабіржовий договір між двома контрагентами; не звертаю

Гарантії виконання

Повнота та своєчасність розрахунків гарантуються біржею

Гарантується тільки контрагентом

Базисний актив

Перелік активів обмежений правилами ведення ф'ючерсних торгів даної біржі

Визначається контрагентами

Мета

Отримання прибутку від різниці в цінах

Купівля або продаж в майбутньому базисного активу

Припинення зобов'язань

У будь-який період до закінчення терміну контракту за допомогою укладення іншого правочину протилежної цієї (офсетний угода)

Необхідно взаємна згода контрагентів

"Основні переваги та недоліки біржового та позабіржового хеджування"

Види хеджуючого контракту

Біржовий

Позабіржовий

(+) Переваги

  • Високий рівень безпеки угод

  • Вільний доступ до угод

  • Високий рівень ліквідності

Висока гнучкість при виборі активу і умов угоди, в тому числі терміну, вартості, обсягу та інших характеристик

(-) Недоліки

  • Інструменти жорстко стандартизовані

  • Високі вимоги і обмеження по операціях

  • Низький рівень ліквідності

  • Контрагента доводиться шукати самостійно

  • Високий ризик відмови від виконання зобов'язань

  • Високі витрати по угоді

Фондовий варант – різновід опціону, який випускається емітентом щодо власних цінних паперів і дає його власникам право на придбання акцій чи боргових цінних паперів цього емітента у визначений строк за певною ціною.

Порядок емісії та обігу фондових варантів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Контроль за обігом фондових варантів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особам, які не зареєстрували жодного випуску своїх акцій чи боргових цінних паперів, здійснювати емісію фондових варантів забороняється.

Фондові варанти випускаються у документарній формі.

Депозитарне свідоцтво (розписка) є похідним цінним папером, випущеним учасником Національної депозитарної системи України, що встановив кореспондентські відносини з іноземною фінансовою установою, який свідчить про право власності інвестора – резидента України на певну кількість депонованих в цій іноземній фінансовій установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.

Додаткові вимоги щодо емісії та обігу депозитарних свідоцтв (розписок) можуть встановлюватися нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на підставі відповідних правил, визначених міжнародними договорами за участю України та чинним законодавством.
Поняття хеджування має походження від англійського слова hedge. У перекладі на українську мову воно має значення «захист» або «страховка».

Хеджування - це страхування різних активів від несприятливої зміни ринкової ситуації. Цей процес полягає в придбанні можливості здійснити операцію з активом в майбутньому на заздалегідь встановлених умовах.

Приклад 1.

Фермер розраховує отримати високий урожай пшениці через півроку. Якщо він буде хорошим у всіх, вартість ЗЕРНОВИХ скоротиться↓. Фермер приймає рішення захеджувати ризики. З цією метою він набуває форвардний контракт, за умовами якого через півроку може продати 200 тисяч бушелів зерна за вартістю 2 долари США за кожен.

Далі можливі 2 напрямки розвитку ситуації:

  1. Урожай насправді виявився великим. В результаті ринкова вартість пшениці скоротилася до 1,5 американських доларів. Фермер пред'являє до виконання в такій ситуації форвард. Він отримує таким чином 400 тисяч доларів і виявляється у виграші.

  2. Прогноз не збувся і урожай все-таки поганий. В результаті ціна зросла до 2,5 доларів. Фермер при виконанні форвардного контракту отримає 400 тисяч доларів. Однак він втрачає можливість отримати 500 тисяч доларів. Іншими словами, фермер в програші на 100 тисяч доларів, а покупець – в прибутку на цю ж суму.



Таким чином, для хеджування відкривається особливий строковий контракт. Він сам по суті являє собою фінансовий інструмент, який може бути використаний в якості предмета угод з придбання та продажу.

Застосування хеджування надає можливість страхувати як активи, які вже є в інвестиційному портфелі, так і ті, які тільки планується купити.

Убезпечити ризики за допомогою хеджування можна для різних інструментів:

  • гроші (страхуються на валютному ринку);

  • цінні папери (на фондовому ринку);

  • дорогоцінні метали;

  • сировина та енергоносії;

  • кредитні ставки;

  • різні товари та майно;

  • інші активи.

Приклад 2.

Власник капіталу оформляє угоду на придбання 500 акцій організації за курсом 200 грн за одну штуку в розрахунку на подальше зростання їх вартості. Щоб застрахувати власні ризики, він одночасно купує опціон на продаж 500 акцій за цією ж ціною через 3 місяці.

Розглянемо 2 варіанти подальшого розвитку подій:

  1. Прогноз інвестора виправдався. Якщо спот-курс акцій виріс↑, інвестор може відмовитися від опціону. У підсумку він залишається у виграші.

  2. Ринок пішов у протилежний бік,тобто спот-курс впав. В цьому випадку інвестор продає опціон, тобто здійснюється реалізація акцій по 200 грн. Збитку він не отримує, втрачає тільки сплачену при оформленні опціону премію.

Приклад 3.

Як і в першому прикладі, фермер очікує високого врожаю. При цьому він відмовляється від придбання форвардного контракту на користь оформлення страхового поліса. Згідно з цим документом гарантується мінімальна ціна угоди на рівні 2 доларів. Припустимо, що за дану послугу фермер платить 10% від ціни контракту (40 тисяч доларів). Ситуація може розвиватися наступним чином:

  1. Урожай насправді виявився хорошим. Це призвело до падіння ціни на ринку спот. У підсумку фермер використовує поліс. Він отримує свої 400 тисяч за мінусом вартості страховки.

  2. Якщо ж урожай буде гірше очікувань, ціни зростуть↑. У такій ситуації фермер не буде користуватися своєю страховкою. Він отримає прибуток, що відповідає ринковій ситуації. Однак він втратить частину суми, рівну страхової премії.

Фахівці рекомендують використовувати в діяльності різні комбінації інструментів, використовуваних для хеджування.

Приклад 4.

Виробник планує купити пшеницю нового врожаю. При цьому він боїться різних форс-мажорів, в результаті яких урожай виявиться не дуже високим. У такій ситуації неминуче різке збільшення курсу. Однак покупець також не хоче відмовлятися від ймовірного додаткового прибутку, якщо вартість ЗЕРНОВИХ все-таки впаде.

З метою хеджування власних ризиків покупець укладає 2 контракти:

  1. ф'ючерс на 200 тисяч бушелів пшениці за вартістю 2 долари;

  2. опціон на реалізацію такої ж кількості зернових по 2 долари.

Таке рішення дозволяє покупцеві убезпечити себе від збільшення вартості пшениці. Більш того, за рахунок опціону він хеджує ф'ючерс.

Далі ситуація може розвиватися наступним чином:

  1. Курс зернових виріс↑. Покупець виконує ф'ючерс і відмовляється від опціону. У підсумку він залишається в прибутку за вирахуванням витрат на укладення контрактів.

  2. Якщо на ринку спот відбудеться зниження ціни, покупець виконає обидва контракти, звівши їх результати до нуля. Після цього він купить пшеницю на ринку спот за вигідною для себе вартістю.



Виходить, хеджування виступає незамінним інструментом, що дозволяє застрахуватися від несприятливої ринкової ситуації. В ідеалі необхідно поєднувати кілька способів страховки, щоб мінімізувати ризики в результаті різного варіанту розвитку подій.

За типом контрагента контракти можна розділити на 2 групи: хедж покупця (інвестора) і хедж продавця.

Хедж покупця (інвестора)


Хедж інвестора - це страхування ризиків, які бере на себе покупець. Вони можуть бути пов'язані з можливим зростанням вартості або з погіршенням умов Угоди. Останнє може трапитися при відсутності або недостатності пропозиції, незручними періодами поставки або умовами.

Покупець або інвестор з метою хеджування можуть використовувати:

  • покупку форварда;

  • укладення ф'ючерсного контракту;

  • придбання опціону call;

  • продаж опціону put.

Хедж продавця


Цей вид хеджа використовується для захисту продавців від ризиків, які пов'язані з можливим зниженням вартості активу або з погіршенням умов угоди, наприклад, в результаті недостатності попиту.

Продавцю для хеджування підійдуть:

  1. продаж форвардного або ф'ючерсного контракту;

  2. реалізація опціону call;

  3. купівля опціону put.

3) За обсягом ризиків, що підлягають страхуванню


За обсягом ризиків хеджування буває 2-ух видів:

  1. повне, при якому страхується весь обсяг здійснюваної угоди;

  2. часткове хеджування - коли страховка відноситься не до всього обсягу угоди, а лише до якоїсь її частини.

Останній варіант підходить для ситуацій, коли рівень ризику не надто високий. При цьому витрати на страхування скорочуються.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас