Ім'я файлу: 04081351_lektsiya_11.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 22.12.2021
скачати

Лекція 11. Методи контролю за оздоровчим ефектом фітнес занять.





    1. Методи первинного контролю в оздоровчому фітнес тренуванні.



    1. Методи оперативно-поточного контролю за оздоровчим ефектом фітнес занять.





    1. Особливості методики етапного контролю за оздоровчим ефектом фітнес занять.



    1. Самоконтроль рівня фізичного стану.



У практиці оздоровчого фітнес тренування використовуються такі види контролю: лікарський, лікарсько педагогічний, педагогічний та самоконтроль.

Мета контролю: забезпечити раціональне використання засобів оздоровчої фізичної культури для збереження і зміцнення здоров’я людей, підвищення працездатності та продовження творчого довголіття. Завдання контролю:

  • визначити та оцінити рівень фізичного стану та функціональні можливості осіб, які займаються, або тих, які приступити до занять фізичними вправами з оздоровчою метою;

  • обґрунтувати раціональний режим оздоровчого фітнес тренування для осіб різного віку, статі, рівня фізичного стану;

  • перевірити адекватність та ефективність процесу оздоровчого фітнес тренування. Розрізняють терміновий, відставлений та кумулятивний тренувальний ефекти.

Терміновийтренувальнийефектзміни, які відбуваються в організмі людини

безпосередньо під час виконання фізичних вправ або в найближчий період відпочинку.
Відставлений тренувальний ефект – зміни, які відбуваються в пізніх фазах відновлення (на другий день після занять або через декілька днів).

Кумулятивний тренувальний ефект – зміни в організмі, які відбуваються протягом тривалого періоду оздоровчого тренування внаслідок підсумовування термінових та відставлених ефектів окремих тренувальних занять.

Відповідно до описання видів тренувального ефекту здійснюється контроль: оперативний, поточний, етапний. У практиці оздоровчого фітнес тренування оперативний та поточний контроль поєднуються. В оперативно – поточному контролі оцінюються терміновий та відставлений тренувальні ефекти, в етапному кумулятивний.

11.1 Методи первинного контролю в оздоровчому фітнес тренуванні



Допуск до занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості відбувається на підставі первинного медичного обстеження, яке обов’язково доповнюється первинним педагогічним контролем.

Висновок лікаря після первинного медичного обстеження про стан здоров’я, медичну групу для занять фізичними вправами свідчить лише про можливість фізичних навантажень.

Регламентування навантажень та розробка програм оздоровчого фітнес тренування відбувається на основі визначення фізичного стану, готовності до виконання фізичної праці [1]. Визначення рівня фізичного стану тих, хто розпочав заняття фізичними вправами, - головне

завдання первинного контролю. Основні фактори, які обумовлюють рівень фізичного стану людини, - це фізична працездатність, фізична підготовленість, функціональні можливості серцево судинної та дихальної систем, вік [1;2].

Оцінка фізичної працездатності проводиться за допомогою досить складних методів тестування в умовах фізичних навантажень субмаксимальної і максимальної потужності. Проведення тестів (велоергометрія, степергометрія) потребує відповідної апаратури, кваліфікованого персоналу, значних витрат часу і здійснюється в спеціальних медичних установах.

Крім того, для проведення тестування фізичного працездатності необхідний спеціальний допуск після медичного обстеження з реєстрацією ЕКГ [2]. Згідно з рекомендаціями комітету

експертів ВООЗ, доцільно визначити толерантність до фізичних навантажень осіб різного віку, статі та стану здоров’я за спеціальною методикою поступового збільшення їх потужності [3].

Для педагогічного контролю застосовуються такі доступні методи визначення фізичного стану:

  • анкети;

  • комплексні експрес системи діагностики;

  • програмування фізичного стану за показниками, які вимірюються в умовах спокою;

  • природні рухові тести на витривалість [1].

Анкетні методи оцінки фізичного стану прогнозують його рівень за результатами опитування. Як приклад наведемо масовий тест оцінки фізичного стану [2]. Оцінюється

фізичний стан у балах. Під час опитування вивчаються та аналізуються наступні 7 показників:


  1. Характертрудовоїдіяльності. Розумова праця оцінюється 1 балом, фізична – 3-ма.




  1. Вік.У 20 років нараховується 20 балів. За кожне наступне п’ятиріччя знімаються 2 бали.




  1. Рухова активність. Заняття фізичними вправами три рази і більше на тиждень протягом 30 хвилин і довше оцінюються 10 балами, менш трьох разів на тиждень – 5 балами; при відсутності занять бали не нараховуються.

  2. Маса тіла. Особа, що має нормальну масу тіла, отримує 10 білів (допускається перевищення маси на 5% вище норми). Перевищення маси на 6-14 кг оцінюється 6 балами, на 15 кг і більше – 0 білів.

  3. ЧСС у спокої. Оцінюється в балах різниця між цифрою 90 і вихідною величиною. За кожен удар нижче 90 нараховується один бал (наприклад, ЧСС 70 уд./хв. оцінюється 20 балами ). При пульсі 90 ударів за 1 хвилину і вище бали не нараховуються; в осіб старше 60 років при ЧСС нижче 60 ударів за 1 хвилину бали не нараховуються.

  4. Артеріальний тиск. Особи, які мають артеріальний тиск не вище 130/80 мм рт.ст., отримують 20 балів. За кожні 10 мм рт. ст. систолічного або діастолічного тиску вище

зазначеного показника мінусується 5 балів. Наприклад, при артеріальному тиску 140/90 мм рт. ст. вираховується 10 балів.

  1. Скарги на самопочуття. При наявності скарг бали не нараховуються, при їх відсутності – нараховується 5 балів.

Сума отриманих балів визначає рівень фізичного стану за спеціальною шкалою.

Шкала визначення рівня фізичного стану в масовому тесті





Рівень фізичного стану

Сума балів

низький

45 і менше

середній

46 - 74

високий

75 і більше


З метою спрощення процедури оцінки «низький рівень» об’єднує осіб з низьким і нижче середнього рівнями, а «високий» - з високим і вище середнього рівнями фізичного стану [2].

Експрес – системи діагностики фізичного стану передбачають оцінку рівня фізичного стану на підставі аналізу цілого комплексу факторів.

Так, для первинного контролю розроблено діагностичну систему, яка включає комплекс медичних та рухових тестів і дає змогу оцінити стан серцево - судинної системи в стані спокою та під час навантаження, визначити рівень розвитку фізичних якостей. Однак вона передбачає обов’язкову оцінку біоелектричної активності серця за даними ЕКГ [4], що обмежує її використання в практиці оздоровчого фітнес тренування.

Рівень фізичного стану відповідає певному рівню фізичного здоров’я, який можна оцінити за допомогою діагностичної експрес системи Г.Л.Апанасенко, що включає

комплекс антропометричних та функціональних показників. Залежно від величини кожного показника нараховується певна сума балів (від 2 до +7). Рівень здоров’я оцінюється за сумою балів усіх показників.

Методи прогнозування рівня фізичного стану, за показниками м’язового спокою (ЧСС, середній артеріальний тиск, зріст, маса тіла і вік), використовуються для практично здорових осіб 20 – 59 років.

Залежно від визначеного рівня фізичного стану пропонується варіант програми

оздоровчого фітнес тренування, який включає рекомендації з періодичності та тривалості занять, їх спрямованості, обсягу та інтенсивності, засобів, тренувального й максимально допустимого пульсових режимів [8].
    1. Методи оперативно – поточного контролю за оздоровчим ефектом занять



Завдання оперативно – поточного контролю в оздоровчому фітнес тренуванні є оцінка відповідності тренувального навантаження індивідуальним можливостям. Він проводиться

безпосередньо під час занять, після заняття та в інтервалах між проведеним та наступним заняттями. У процесі заняття оцінюються показники працездатності та втоми.

Після заняття аналізується динаміка відновлення. Для оперативного контролю найбільш придатні методи, що дозволяють отримати необхідну інформацію за мінімальний час, не відволікають від вирішення основних завдань, не потребують перерв. У межах педагогічного контролю неможливо врахувати всі ознаки, які характеризують зміни функціонального стану людей під впливом тренувальних навантажень. Інструктор здійснює контроль на занятті, робить висновки на підставі такого комплексу ознак:

  • зовнішні об’єктивні ознаки втоми;

  • самооцінка свого стану тими, хто виконує фізичні вправи;

  • показники ЧСС під час занять.

Зовнішні об’єктивні ознаки стану тих, хто займається (зміна кольору шкіри,

потовиділення, міміка, характеристика пози та ін.), дають змогу регулювати рівень фізичного навантаження та його відповідність функціональним можливостям організму.

Класифікація навантажень за загальними критеріями втоми





Ознака

Ступінь навантаження ступінь втоми

невелике навантаження – легка втома

велике навантаження- велика втома

надмірне навантаження – дуже сильна втома

Зміна кольорових відтінків шкіри


легке почервоніння


сильне почервоніння

дуже сильне почервоніння або незвичайне

збліднення

Потовиділення

залежно від зовнішньої температури – легке або середнє

сильне, переважно вище пояса

дуже сильне по всьому тілу

Якість виконання рухів


впевнене

незначне збільшення помилок, поступове погіршення точності рухів

Істотне порушення координації рухів та стійкості загальної пози

Зосередженість уваги

нормальна стійкість уваги без ознак зайвого збудження

поступове зміщення уваги із заданих об’єктів зосередження

істотне погіршення деяких функцій уваги

Настрій

піднесений, жвавий, радісний

у цілому позитивні емоції

Поступово загострюються негативні емоції

Самооцінка фізичного стану може фіксуватися у вигляді словесного опису або в балах.

Під час легкого навантаження не виникає жодних неприємних відчуттів і скарг. Велике навантаження супроводжується відчуттям значної втоми, утрудненим диханням, незначними болями в м’язах. При надмірному навантаженні виникають болі в суглобах, ділянці печінки, а в окремих випадках – запаморочення, нудота, що свідчить про необхідність термінового припинення заняття фізичними вправами. Об’єктивним показником, який дає змогу

оцінювати відповідність навантаження функціональним можливостям організму, є показник пульсу. ЧСС можна підрахувати за 10 – 15 – 30 або 60 секунд. У спортивній медицині прийнято підраховувати пульс за 10 секунд. Пульс можна вимірювати протягом всього

заняття після окремих частин або виконання вправ.
Як відзначають фахівці [1], між інтенсивністю навантажень і ЧСС лінійний зв’язок

зберігається до певної межі, яка складає 75% від максимально можливого навантаження. При більш високому навантаженні лінійність зв’язку порушується і темпи приросту ЧСС не відповідають інтенсивності навантаження. В осіб з низькими функціональними можливостями та старших 60 років лінійність зв’язку може порушуватися значно швидше.

Дуже важливим показником відповідності навантаження стану людини є реакція відновлення пульсу після навантаження. Після оздоровчого фітнес заняття окремими

фізичними вправами повне відновлення пульсу в деяких осіб відбувається через 20 і більше хвилин.

В інтервалах між заняттями оперативний контроль проводиться у вигляді самоконтролю. Викладачі повинні надати консультації щодо його проведення та аналізувати одержані дані. По мере накопичення фіксованих даних оперативно – поточного контролю з’ясовуються загальні тенденції і системі оздоровчих фітнес занять. У цьому полягає взаємозв’язок оперативно – поточного й етапного контролю.
    1. Особливості методики етапного контролю за оздоровчим ефектом фітнес занять



Завдання етапного контролю – діагностика кумулятивних змін в організмі в межах завершеного циклу оздоровчого фітнес тренування. Він передбачає тестування та інші

діагностичні процедури. Установлено, що за умови систематичних і раціонально дозованих фізичних навантажень вже через 5-6 занять починає розвиватися тренувальний ефект, відбувається економізація фізіологічних реакцій на навантаження [1]. Тому для досягнення оптимального ефекту й корекції навантажень через кожні 5-6 занять (2 тижні) рекомендується проводити контрольне тестування зі стандартним навантаженням. При заняттях циклічними вправами це може бути певна дистанція (1000 м – біг, 200 м - плавання), швидкісно – силовими вправами тести, які характеризують рівень розвитку

фізичних якостей (гнучкість, сила). Оцінку проводять за порівнянням із вихідним рівнем фізіологічних реакцій на навантаження або результатом виконання контрольного тесту. Отримані дані дають змогу внесення необхідних коректив у тренувальний процес.

Більш повна корекція тренувальних навантажень повинна проводитися через кожні 8 – 10 тижнів занять (мезоцикл оздоровчого фітнес тренування) після визначення рівня

фізичного стану. Збіг часу проведення етапного контролю із циклами тренування дає змогу називати його «цикловим» [9].

На думку фахівців, діагностичні експрес – системи мало інформативні для осіб молодого віку, а також для тренованих людей. Об’єктивне визначення рівня їх фізичного стану можливе лише за умови використання спеціальних субмаксимальних та максимальних тестів.

Опосередковано, непрямим способом дають можливість оцінити рівень фізичного стану вправи на витривалість і швидкісно – силової спрямованості. Останні використовуються для осіб, у яких під час первинного контролю було встановлено середній або вище середнього рівні фізичного стану.

Для осіб, які займаються оздоровчими фітнес програмами з плавання, контроль

оздоровчої ефективності занять проводиться через 8 – 10 тижнів. Використовується тест, який передбачає плавання на дистанцію 200 м із максимально доступною швидкістю.

Контроль оздоровчої ефективності тренування у їзді на велосипеді також проводяться кожні 8 тижнів. Враховується час подолання звичної тренувальної дистанції (для кожного вона є індивідуальною) при тренувальному пульсовому режимі. Покращення часових показників понад 15% від початкового рівня для осіб віком до 40 років і на 10% - осіб у віці старше 40 років дає змогу перейти до виконання наступної тренувальної програми.

Контроль фізичного стану при заняттях ходьбою на лижах проводять також через кожні 8 тижнів, використовується тест – подолання стандартної дистанції при певній ЧСС. Про

підвищення тренованості свідчать зменшення часу проходження дистанції, зниження ЧСС у стані спокою на 5 – 6 уд./хв.

При визначенні рівня фізичного стану наприкінці кожного мезоциклу оздоровчого фітнес тренування необхідно використовувати один і той самий метод, що дають змогу

об’єктивно оцінити динаміку зрушень функціональних можливостей організму. Підвищення рівня фізичного стану за 8-10 тижнів занять обумовлює необхідність зміни спрямованості, обсягу та інтенсивності фізичних навантажень на наступному етапі оздоровчого фітнес тренування. Досягнення високого рівня фізичного стану дає змогу планувати оздоровчі

фітнес заняття відповідно до вимог підтримуючого періоду тренування. Оскільки тривалість періоду не обмежена, відсутні рекомендації щодо термінів проведення етапного контролю.

Дослідження стійкості кумулятивного тренувального ефекту свідчать, що вже через 1-3 місця після припинення занять рівень фізичного стану знижується, а через 1 рік майже всі параметри повертаються до вихідних значень. При відновленні занять оздоровчої спрямованості необхідно обов’язово враховувати реакцію серцево судинної системи на

фізичне навантаження. А не обмежуватися лише тестуванням рівня фізичної підготовленості.

    1. Самоконтроль рівня фізичного стану.



Важливим доповненням лікарського та педагогічного контролю є щоденний самоконтроль. Він здійснюється самостійно, що дає змогу вчасно встановити наявність відхилень у стані здоров’я і вжити заходів для їх усунення.

Головна перевага самоконтролю полягає в тому, що особи, які здійснюють повсякденні спостереження, можуть особисто відчувати позитивний вплив занять фізичними вправами на стан свого здоров’я.

Під час самоконтролю традиційно фіксуються зміни у стані здоров’я за суб’єктивними та об’єктивними показниками. Особливого значення набувають симптоми перенапруги

організму: погіршення самопочуття, поява загальної слабкості, небажання займатися фізичними вправами, запаморочення у стані спокою, під час навантаження або зміни

положення тіла, погіршення апетиту, поява неприємних відчуттів у ділянці серця та ін.[3].
Серед об’єктивних показників найбільше значення має ЧСС в умовах спокою або при виконанні фізичних вправ. Особи, які мають надлишкову масу тіла, можуть, складаючи графік самоконтролю, періодично відзначати її зміни. Фіксація суб’єктивних та об’єктивних показників у щоденнику самоконтролю дає змогу оперативно контролювати адекватність тренувальних навантажень індивідуальним можливостям, попередити негативні впливи нераціонального тренувального режиму, скоректувати обсяг тренувальних навантажень відповідно до стану здоров’я і ступеня адаптації.

У самоконтролі особлива увага приділяється використанню інформативних і доступних способів цілісної оцінки фізичного стану організму. Нами пропонується спрощений спосіб самоконтролю на основі оцінки наступних показників:

  • вік (за кожний рік життя нараховується 1 бал);

  • ЧСС у спокою (якщо вона менше 90 уд./хв, за кожну одиницю різниці нараховується 1 бал);

  • індекс відновлення ЧСС – різниця між ЧСС в спокою і ЧСС на 5-й хвилині пасивного відпочинку після 2-х хвилин бігу на місці (якщо ЧСС на 5-й хвилині відпочинку не перевищує вихідну понад 10 одиниць, нараховується 30 балів, якщо вона вище вхідної на 11-15 одиниць – 20 балів, на 16 – 20 одиниць – 10 балів);

  • число 12-хвилинних занять на тиждень вправами на витривалість(якщо вправи виконуються щоденно, нараховується 30 балів, при 4-х заняттях на тиждень – 25 балів, при 2-х – 10 балів, при 1-му занятті – 5 балів);

  • вага тіла (оцінюється різниця між нормальною і надлишковою вагою; нормальною вважають вагу тіла, що не перевищує різницю між довжиною тіла й числом 100; за кожний кілограм надлишкової ваги із загальної суми балів вираховується по 5 балів);

  • ставлення до паління (той хто не палить, отримує 30 балів; той, хто палить щоденно пачку цигарок, втрачає із загальної суми 20 балів, за різницю в 1 цигарку вираховується або додається 1 бал).

Загальна сума балів дає змогу оцінити фізичний стан: понад 170 – «добрий», 101-170 балів «задовільний», 61 – 100 балів «незадовільний», 21 – 60 «близький до

небезпечного», 20 і менше балів – «небезпечний» [10].

Контрольні запитання





  1. Розкрийте мету та завдання контролю в оздоровчій фізичній культурі.




  1. Назвіть види контролю в оздоровчому фітнес тренуванні.

  2. Надайте характеристику методам визначення рівня фізичного стану, що використовуються у первинному контролі.

  3. Розкрийте сутність анкетних методів визначення рівня фізичного стану.




  1. Охарактеризуйте природні рухові тести, що використовуються для визначення рівня фізичного стану.

  2. Яким чином під час оперативно-поточного контролю виявляється відповідність тренувального навантаження індивідуальним можливостям тих, хто займається?

  3. Коли застосовується етапний контроль в оздоровчому фітнес тренуванні та які методи визначення рівня фізичного стану в ньому застосовуються?

  4. Розкрийте зміст та послідовність проведення самоконтролю.




  1. Яким чином за допомогою самоконтролю можна оцінити рівень фізичного стану людини?



Література





  1. Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями.

К.: Здоров’я, 1988. 160с.


  1. Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. – К.: Здоров’я, 1989. – 164с.

  2. Физическая тренировка в группах здоровья /Ракитина Р.И., Бованенко Б.В., Воскресенский Б.М. – К.: Здоров’я, 1999. – 96с.

  3. Использование тренажеров в оздоровительных целях /Шелюженко А.А., Душанин С.А., Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я. – К.: Здоров’я, 1994. – 136с.

  4. Мильнер Е.Г. Формула жизни: Медико-биологические основы оздоровительной физической культуры. М.: Физкульт. и спорт, 1991. 112с.

  5. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. – К.: Здоров’я, 1996. – 152с.

  6. Баевский Р.М., Гуров С.Г. Измерьте ваше здоровье. М.: Сов. Россия, 1999. 94с.




  1. Лозинский В.С. Учитесь быть здоровыми. К.: Центр здоровья, 1993. 160с.




  1. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер. с англ. 2-е изд., доп. и перераб.

М.: Физкульт. и спорт, 1989. – 224с.


  1. Матвеев П.П. Теория и методика физической культуры /Общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико - методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры: Учеб. Для ин-тов физ.культури – М.: Физкульт. и спорт, 1991. – 543с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас