Ім'я файлу: Лекція 1 (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 02.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тренінг батьки.docx


Лекція 1

Тема; Психологічне консультування в системі спеціальної психологічної допомоги особам з обмеженими можливостями здоров'я

План

  1. Поняття психологічного консультування

2. Принципи психоконсультування осіб с ТПМ

3. Особливості консультування осіб із ТПМ.

4. Види психологічного консультування.

1.Поняття психологічного консультування

Важливим елементом психологічної допомоги в спеціальній освіті є психологічне консультування (лат. Consultation - порада з якого-небудь питання). З метою уточнення змісту поняття необхідно зауважити, що в практичній психології психологічне консультування розглядається як один із способів психологічної допомоги, що має рекомендаційну спрямованість, на відміну від психотерапії і психокорекції, які носять характер психологічного впливу і мають коригуючу спрямованість.

Психологічне консультування - комплексний, багатоаспектний процес, і в залежності від домінуючої мети він може проводитися різними фахівцями. Це можуть бути психологи, і в такому випадку за основу береться психологічна модель консультування, і різнопрофільні фахівці з корекційної педагогіки, коли за основу береться педагогічна модель консультування. Кожен з цих фахівців має знання, що допомагають вирішувати ті чи інші проблеми, що знаходяться в сфері його компетенції. Однак незалежно від того, фахівець якого профілю проводить консультацію, необхідно дотримуватися етичних принципів і методологічні підходи психологічного консультування, оскільки даний аспект завжди повинен враховуватися в ситуації консультування.

Визначальними факторами в консультативній роботі повинні бути: доброзичливе і безоціночне ставлення до клієнта, допомога і розуміння; прояв емпатії в оцінці ціннісних орієнтацій клієнта - вміння встати на його позицію, поглянути на ситуацію його очима, а не просто повідомити йому, що він неправий; конфіденційність (анонімність); включеність клієнта в процес консультування (Т.А. Добровольська, 2003).

В даний час основним завданням психологічного консультування визначена допомога людині у виявленні своїх проблем, які, опиняючись джерелом труднощів, звичайно не в повній мірі їм усвідомлюються і не контролюються.

Психологічне консультування - складний динамічний процес, зміст якого залежить від суб'єкта консультування (дитина, дорослий, здорова людина чи хвора і ін.), Від поставленої мети і теоретичної бази, на яку орієнтований фахівець в своїй роботі. Виходячи з цього умовно виділяють кілька моделей консультування.

Педагогічна модель заснована на гіпотезі про недостатню педагогічну компетентність батьків і передбачає надання їм допомоги у вихованні дитини.

Діагностична модель виходить з гіпотези про нестачу у батьків інформації про дитину і передбачає надання їм допомоги у вигляді діагностичного висновку, що допоможе прийняти правильні організаційні рішення (направити дитину до відповідної школу, клініку і т.п.).

Психологічна (психотерапевтична) модель враховує припущення про те, що обговорювані проблеми пов'язані з неправильним внутрішньородиним спілкуванням, з особистісними особливостями членів сім'ї, з порушенням міжособистісних відносин. У цьому випадку допомога фахівця полягає в мобілізації внутрішніх ресурсів сім'ї для адаптації до стресової ситуації.

Психологічне консультування як один із напрямів практичної психології виникло порівняно недавно, в 1950-і рр., Тобто багато пізніше появи інших галузей практичної психології - психологічної діагностики, психологічної корекції, психотерапії.

Чітку межу між поняттями «психологічне консультування», «психотерапія», «психологічна корекція» провести неможливо: їх цілі, завдання, методи тісно переплетені.

Психологічна корекція згідно з найбільш поширеною в нашій країні визначенням (а їх, як і визначень психотерапії, чимало) - це діяльність психолога щодо виправлення особливостей психічного розвитку, які за прийнятою системою критеріїв не відповідають оптимальної моделі (А.С. Спи-ваківська).

Психотерапія розглядається багатьма як більш вузьке поняття, як метод лікування психічних і психосоматичних (тобто викликаних психічними факторами) захворювань. Однак зараз це поняття розширюється, і психологічна модель психотерапії (на відміну від медичної) має на меті допомогу людям психологічними засобами в найрізноманітніших випадках психологічного неблагополуччя (внутрішні конфлікти, тривога, порушення спілкування і соціальної адаптації в цілому та ін.). При такому розумінні психотерапії вона дуже тісно зближується психологічної корекцією і з психологічним консультуванням, і не випадково багато психологів користуються цими термінами як синонімами.

В рамках запропонованої нами концептуальної моделі системи психологічної допомоги особам з ООП (І.Ю. Левченко, Т.Н. Волковська та ін., 2012) психологічне консультування розглядається як особлива технологія, спрямована на передачу інформації батькам, педагогам і самим особам з порушеним розвитком .

Мета і завдання психоконсультування осіб з ТПМ.

Психологічне консультування – вид психолог.допомоги,що полягає у застосуванні комунікативних технік консультантом у відповідь на запит клієнта.Проходить у вигляді бесіди. Центральним положенням є визначення відповідальності клієнта за власне життя і вчинки.

Мета- надання психологічної допомоги у вирішенні проблем людини в налагодження міжособистісних стосунків з оточуючими.

Показник ефективності-задоволення запиту клієнта.

Завдання:

- сприяти зміні поведінки клієнта,щоб життя стало гармонійним і продуктивним.

- розвивати навички подолання труднощів у різних життєвих обставинах.

- забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень.

- розвивати вміння зав’язувати та підтримувати міжособистісні відношення.

Поняття про психологічний тренінг. Види тренінгів для осіб із ТПМ.

Психолог.тренінг – галузь практичної психології,спрямована на особистісне зростання людини,форми навчання навичкам поведінки.На тренінгу учаснику пропонується виконати ті або інші вправи,орієнтовані на розвиток або демонстрацію психологічних якостей або навичок. Спрямов. на розв.навичок саморегуляції,спілкування міжособистісних і між групової взаємодії.

Види:

- Соціально-психолог. – формує навички і свідомість людини,розвиток компетентності в спілкування(для всіх).

- Навичковий – формує і розвиває певні навички.

- Психотерапевтичний зміни в свідомості людини,які модифікують стереотипи поведінки. Допомога внутрішн. психолог проблем.

- Тренінг особистісного зростання – долати внутрішні страхи,будь-які комплекси.

2. Принципи психоконсультування осіб с ТПМ

Психоконсультування – вид психологічної допомоги для дорослих та підлітків, що полягая у застосуванні коммунікативних технік консультантом у відповідь на запит клієнта.

Принципи:

1. Безоцінне ставлення до клієнта – психологоконсультант поважає клієнта, не засуджує його дії та поведінку.Орієнтується на напрями та цінності клєнта, а не соц. прийняті у суспільстві.

2. Заборона давати пораду, тому що порада передбачає відповідальність за подальшу долю клієнта і включає відповідь самого клієнта.

3. Конфіденціальність- заборона передавати інф. Про клієнта без його згоди, окрім випадків передбачених законодавством.

4. Розмежування сосбистісних і професіональних стосунків – не вступати у психологічні стосунки з людьми, з якими є дружба, робота.

5. Активність клієнта в процесі консультування – вся відповідь лежить на клієнті.

3. Особливості консультування осіб із ТПМ.

Психоконсультування – вид психологічної допомоги для дорослих та підлітків, що полягая у застосуванні коммунікативних технік консультантом у відповідь на запит клієнта.

Охоплює такі проблеми :

- міжособистісні стосунки з ровесниками:

- міжстатеві

- агрессивна поведінка.,

- конфлікти х педагогами та батьками

Підлітковий вік – руйнування ідеалу дорослого.

- самопізнання та самоаналіз (який сенс життя)

- професійні самовизначення.

Особливість: більше орієентування процессу на розвиток коммунікабельності і розвиток коммунікативних навичок. Часто застосовують групове консультування. А також комунікативні тренінги.

В роботі з особами з ТПМ важливо залучати батьків та педагогів до консультування та проведення психокорекційних заходів.
Для того щоб здійснювати психологічне консультування, необхідно отримати інформацію про психофізичних особливостях дитини з відхиленнями у розвитку, тому процедурі консультування завжди передує її діагностичний етап, в ході якого збирається необхідна інформація. Оскільки психологічне консультування включає в себе три напрямки (консультування батьків, консультування педагогів і консультування осіб з ООП), необхідно враховувати, що кожен напрямок має свої особливості.

Найбільш розроблений напрямок - консультування батьків, які мають дітей з відхиленнями у розвитку. В основному це напрямок розроблено Е.М. Мастюкова, І.І. Мамайчук, В. В. Ткачової та ін. Основною особливістю консультування батьків, які виховують дітей з ООП, є необхідність їх підготовки до продуктивної співпраці з фахівцями служби психолого-педагогічного супроводу корекційноосвітнього процесу.

В якості ведучого методу консультування членів сімей виступає бесіда, в ході якої передається необхідна інформація.

При організації такої бесіди необхідно дотримуватися послідовність етапів:

• 1) підготовчий, на якому встановлюється довірчі відносини між психологом і клієнтом;

• 2) основний, на якому передається необхідна інформація;

• 3) заключний, в ході якого спільно розробляється програма діяльності батьків, психолога, педагогів.

Щоб процедура була ефективною, необхідно дотримання певних правил, які відносяться як до етичних, так і змістовним аспектам консультування: ставлення до батьків має бути коректним, поважних, спрямованим на створення атмосфери взаєморозуміння, інформація для консультування повинна бути ретельно відібрана. Слід уникати інформації, незрозумілою для батьків, і інформації, яка може завести їх в оману, при передачі інформації потрібно уникати негативної оцінки діяльності інших фахівців.

Дотримання цих правил дозволяє спеціалісту уникати типових помилок консультування батьків, в тому числі:

• • використання негативних оцінок дитини;

• • перебільшення можливостей і здібностей дитини, надмірно оптимістичного прогнозу його розвитку;

• спроб чинити будь-які дії, крім викладу інформації.

Консультування може бути як самостійним видом діяльності спеціального психолога, так і етапом, що передує корекційній роботі. В ході консультування на основі аналізу поведінки батьків можна підібрати учасників майбутніх корекційних груп.

Консультування персоналу розроблено поки вкрай недостатньо. Технології не визначені. В основному консультування проводиться з ініціативи педагога.

Воно може здійснюватися у вигляді бесіди, у вигляді письмового тексту. Друге більш інформативно.

Останнім часом стало практикуватися і добре себе зарекомендувало групове консультування педагогів, коли інформація про особливості дітей повідомляється їх вчителям у вигляді лекції або в ході круглого столу (Т.Н. Волковська).

Консультування підлітків з відхиленнями у розвитку починається з 12 років.

Виділяються три напрямки, за якими підлітки звертаються за консультацією.

Профорієнтація - питання про вибір майбутньої професії. У більшості підлітків нереальні професійні потреби, без урахування особливостей. Тому перед консультуванням необхідно провести вивчення професійних намірів і схильностей, обговорити результати з лікарем і вчителями, а в ході консультування - переорієнтувати підлітка з нереальних професійних намірів на доступну йому професію. У багатьох підлітків нереальні професійні наміри формуються в сім'ї, тому необхідно після консультування підлітка провести консультування батьків.

Друге питання - переживання, пов'язані з дефектом. У цьому випадку основним методом може бути щира розмова, в ході якої необхідно дати інформацію про позитивні сторони особистості дитини, прагнути підвищити його самооцінку, дати необхідну інформацію про причини дефекту, нівелювати його значимість.

Третій напрям - консультування підлітків з питань міжособистісних взаємин з батьками, однолітками. Такому консультування повинно передувати бесіда з батьками, педагогами класу.

Організація і зміст психологічного консультування в системі психологічної допомоги особам з ООП

Мета психологічного консультування - створення клієнтом нових усвідомлених способів дії в проблемній ситуації. При цьому мається на увазі, що клієнт психолога-консультанта - психічно і психологічно здорова людина, здатний відповідати за свої вчинки і аналізувати ситуацію.

Відповідно в психотерапії та психологічної корекції цього від клієнта (пацієнта) може і не очікуватись. Однак на практиці виявляється, що майже не буває «абсолютно здорових» клієнтів, і психолог-консультант (особливо по особистісним і міжособистісним проблемам) в тій чи іншій мірі починає виступати як психотерапевт.

Але в цілому психологічне консультування все ж має свою специфіку і в характері цілей, і у використовуваних методах. З його допомогою вирішуються не стільки життєво важливі, глибинні, вітальні проблеми (як в психотерапії та психологічної корекції в тій частині, що їх зближує), скільки проблеми пристосування до ситуації.

Консультант допомагає клієнту по-новому поглянути на проблему, піти від звичних стереотипів реагування і поведінки, зробити вибір конкретної стратегії поведінки.

Строго кажучи, в його завдання не входять корекція патологічних симптомів, забезпечення особистісного зростання клієнта (за винятком консультування по особистісних проблем, яке практично змикається з психотерапією і психологічною корекцією), встановлення особливих терапевтичних відносин і т.п.

Основне завдання психолога-консультанта, на думку Ю.Є. Алешиной (1994), - допомогти клієнту подивитися на свої проблеми і життєві складнощі з боку, продемонструвати і обговорити аспекти взаємин, які, будучи джерелом труднощів, звичайно не усвідомлюються і не контролюються.

Основою такої форми впливу є зміна установок клієнта на інших людей і форми взаємодії з ними.

Що стосується методів психологічного консультування, то специфіка полягає в питомій вазі їх використання по ходу роботи: в порівнянні з психотерапією і психологічною корекцією при консультуванні психолог менше часу відводить на вислуховування (в психотерапії на це йде основна частина часу), більше пояснює, більше інформує, більше дає порад і вказівок (в психотерапії за рідкісними винятками поради та вказівки не використовуються).

Консультування, як правило, не має такого регулярного характеру, як психотерапія і психологічна корекція, і часто займає менше часу (в середньому 5-6 зустрічей, хоча бувають випадки, коли процес з великими перервами триває роками, оскільки у клієнта з'являються все нові проблеми) .
4. Види психологічного консультування.

Залежно від типів вирішуваних проблем виділяють різні види психологічного консультування (Ю.Є. Альошина, 1994; Р.С. Немов, 1999; та ін.). З них основними є:

• • психолого-педагогічне (допомога у встановленні адекватних дитячо-батьківських відносин, у виборі тактики виховання і т.п.);

• • сімейне (консультування сімейних пар з подружніми проблемами, членів сім'ї, в яких є діти з відхиленнями у розвитку, алкоголіки, наркомани та ін.);

• • особистісне (допомога у вирішенні особистісних проблем, в самопізнанні, в досягненні цілей особистісного зростання);

• • віково-психологічне (контроль за ходом психічного розвитку дитини);

• • відповідного напряму підготовки (допомога в професійному самовизначенні);

• • ділове (допомога керівникам у організації діяльності трудового колективу і налагодженні взаємин між людьми).

Це поділ є досить умовним, на практиці багато видів консультування поєднуються (психолого-педагогічне і віково-психологічне, сімейне і особистісне, віково-психологічне та професійне і т.п.).

Процес консультування може здійснюватися як індивідуально, так і в групі.

Позиції консультанта в ході консультування можуть бути різні. Зазвичай виділяють три основні позиції.

• 1. Консультант як порадник. Він постачає клієнта інформацією по його цікавлять, дає конкретні практичні поради (до яких ще фахівцям можна звернутися, як вести себе в тій чи іншій ситуації, які особливості того чи іншого вікового кризи і т.п.).

• 2. Консультант як помічник. Його завдання - не давати практичних порад, а допомогти клієнту мобілізувати свої внутрішні ресурси, дати йому відчути відповідальність за те, що відбувається з ним і прийняти адекватне рішення.

• 3. Консультант як експерт. Він показує варіанти вирішення проблемної ситуації, оцінює разом з клієнтом їх ефективність, допомагає вибрати кращий.

Найбільш поширена друга модель, але фактично найчастіше консультант періодично займає різні позиції.

В рамках іншої класифікації, запропонованої Ю.Є. Алешиной і Г.С. Абрамової, також виділяються різні позиції консультанта.

• 1. Позиція «зверху». Консультант виступає в ролі «гуру» - вчителя життя. Вважаючи, що його кваліфікація ставить його вище клієнта, він впливає на останнього, змушуючи прийняти свою точку зору на проблему: він оцінює дії клієнта як «правильні» і «неправильні», «хороші» і «погані». Клієнт в даному випадку пасивний, він починає залежати від психолога, сліпо виконувати його рекомендації. В результаті консультування просто втрачає будь-який сенс, перетворюється в інструктаж, причому вказівки психолога аж ніяк не завжди бувають конструктивними - адже його авторитарність не дозволяє йому вжитися в ситуацію клієнта, а вона завжди унікальна, як унікальний кожна людина.

• 2. Позиція «знизу». У цьому випадку консультант йде за клієнтом, куди той побажає. Клієнт маніпулює ним, підводить його до «вигідним» для себе порад і оцінок, щоб самому позбутися від відповідальності за ситуацію. По суті, клієнт за рахунок консультанта задовольняє свої суто «корисливі» цілі (наприклад, самовиправдання), а зовсім не прагне вирішити проблему. Така позиція консультанта також руйнує сам процес консультування.

• 3. Позиція «на рівних». Ця позиція вважається єдино правильною. У цьому випадку консультант і клієнт перебувають у діалогічному спілкуванні, співпрацюють для вирішення тієї чи іншої проблеми. При цьому кожен несе свою частку відповідальності за те, що відбувається.

Методи психологічного консультування. Основний метод психологічного консультування - інтерв'ю, чи бесіда. Уміння правильно будувати і проводити інтерв'ю - необхідна умова ефективності психологічного консультування. Додатковими методами можуть бути ігри, дискусії, в залежності від конкретних цілей більший чи менший місце займають методи психодіагностики.

Отже, як же правильно проводити інтерв'ю? Для цього потрібно знати основні психологічні закони спілкування, включаючи всі три його сторони - для збору та переробки інформації, взаємодія, взаимовосприятие. Правильно організована бесіда забезпечує адекватне сприйняття інформації, повноцінну взаємодію, сприйняття один одного без забобонів і стереотипів.

Перш за все при проведенні інтерв'ю важливо пам'ятати, що наше спілкування йде не тільки на вербальному (словесному), але і на невербальному рівні.

Існують різноманітні засоби спілкування на невербальному рівні. Основними є такі.

• 1. Оптико-кинестетична система - жести, міміка, пантоміма, загальна моторика. Існують так звані відкриті пози, які залучають іншої людини; «Закриті» пози, як би говорять: «Не підходь» (наприклад, схрещені на грудях руки); агресивні пози (стиснуті кулаки). За цим позам можна визначити стан клієнта. З іншого боку, консультант повинен стежити і за тим, що він сам висловлює за допомогою міміки, жестів, поз, наприклад не вступають чи його впевнені й доброзичливі слова в протиріччя з невпевненою або агресивною позою, яку він прийняв. При порушенні в бесіді особливо значущою для клієнта теми може змінитися його моторика - він як би «застигне» або, навпаки, почне неспокійно рухатися. Консультант не повинен залишати поза увагою ці знаки.

• 2. Пара- і екстралінгвістичні системи, тобто якість голосу, його діапазон, тональність, а також покашлювання, паузи, сміх, плач. Це теж важливі засоби передачі інформації, що дозволяють визначити емоційний стан співрозмовника, його ставлення до тих чи інших подій або людям.

• 3. Організація простору і часу. Для побудови довірчих, неавторитарного відносин важливо правильно організувати простір під час консультування. Це означає, що співрозмовники повинні знаходитися на одному рівні (якщо консультант в просторі розташований вище клієнта, він таким чином як би підкреслює своє домінування).

Оптимальним повинно бути і відстань між консультантом і клієнтом: якщо консультант при індивідуальному консультуванні розташовується дуже близько, вторгаючись в так зване простір інтимного спілкування (приблизно до 50 см), це може бути сприйнято як агресивна поведінка; якщо занадто далеко (далі 120 см) - як відстороненість, небажання входити в особистісний контакт. При груповому (сімейному) консультуванні ці правила також слід по можливості дотримуватися. Крім того, при цьому виді консультування великого значення набуває організація часу - кожен з консультуються повинен перебувати в безпосередньому спілкуванні з консультантом приблизно однаковий час. Це потрібно для того, щоб у інших не виникло відчуття, що консультант надає комусь перевагу або кого-то дискримінує, а отже, приймає чиюсь сторону (що абсолютно неприпустимо).

При будь-якому варіанті консультування клієнта доводять до відома про тривалість зустрічі ( «сесії») - зазвичай в середньому не більше 2 ч, - і лише в разі гострого психологічної кризи цей час може бути збільшено. Таке обмеження в часі вносить необхідну визначеність, дисциплінує клієнта, підвищує його повагу до консультанта (у нього, отже, є й інші клієнти!). З іншого боку, воно дає йому впевненість, що відведений час повністю присвячено йому.

4. Зоровий контакт. В ході інтерв'ю необхідно підтримувати зоровий контакт з клієнтом, причому він повинен бути дозованим, тобто не надто тривалим (довгий, пильний погляд може сприйматися як агресія) і не дуже коротким. Тут потрібно враховувати індивідуальні особливості клієнта - для боязкого, невпевненого, замкнутого людини він повинен бути коротше, ніж для активного, напористого. У той же час активність клієнта у встановленні зорового контакту допомагає визначити його психологічні особливості.

Всі ці невербальні засоби спілкування доповнюють і поглиблюють мовні висловлювання, а іноді і суперечать одне одному з ними.

У цьому випадку інформація, передана невербальних шляхом, вважається більш надійною. Вербальне спілкування також вимагає дотримання певних правил. Перш за все ці правила стосуються словесних формулювань. Питання повинні бути добре продумані і задані в правильній формі. Вони не повинні бути занадто складними для сприйняття, мова консультанта завжди повинна відповідати освітнім і культурним рівнем клієнта. Самі питання повинні бути націлені на отримання конкретного, певної відповіді, що не допускає багатозначних тлумачень. Марно ставити запитання на кшталт «чи багато ...», «чи часто ...», тому що ці слова клієнт і консультант можуть розуміти по-різному (для консультанта «часто» - це кожен день, для клієнта - раз на місяць) . Практикуючі психологи-консультанти іноді жартома проводять паралель між їх бесідою з клієнтом і допитом у слідчого. І в цьому жарті є частка правди: консультант відновлює факти життя клієнта, звертаючи увагу на найменші подробиці, бо вони можуть виявитися ключовими у виникненні проблеми. В ході бесіди консультант звертає увагу на особливо важливі слова клієнта, маркує їх і просить роз'яснень. Таким чином, клієнт сам починає краще розуміти свою ситуацію (клієнт: «Я встав і повільно пішов до дверей»; консультант: «Повільно? Чому?»).

Консультант повинен уникати слів «проблема», «скарги», так як вони непрямим чином мають на увазі негативну оцінку ситуації - «життя погане». Суть же роботи консультанта полягає в тому, щоб оцінка «життя погане» поступилася місцем оцінці «життя складне» і пошуку конструктивного вирішення цих складнощів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас