НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ЛЕКЦІЯ :
з дисципліни ’’Юридична деонтологія’’
на тему № 5
КАФЕДРА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
Професійно-правова культура юриста
Підготувалa:
Старицька О.О.
ПЛАН
- 1. Поняття професійної культури.
- 2. Фактори формування професійної свідомості та культури юристів.
- 3. Моральна культура юриста.
- 4. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість.
- 5. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери.
- 6. Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють процесу деформації моральної свідомості.
- 7. Роль моральних принципів в процесі регулювання професійної діяльності юристів.
- 8. Співвідношення та взаємодія норм моралі та правових норм, що регулюють відносини в сфері юридичної діяльності.
- 9. Службовий етикет юриста.
- 10. Зовнішній вигляд юриста.
- 11. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.
- 12. Поняття та структура політичної культури юриста.
- 13. Рівні політичної культури юриста.
- 14. Поняття та структура інформаційної культури юриста.
- 15. Захист інформаційних відносин у суспільстві.
- 16. Психолого-педагогічна культура юриста.
Література:
- Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: учебн.-Х.:Эспада,2002.
- Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія.-К.,2003.
- Осауленко О.І. Юридична деонтологія: навч. посіб.-К.:Істина,2008.-224с.
- Сливка С.С. Юридична деонтологія: підручн.-К.:Атіка,2010.-296с.
- Свиридюк Н.П. Юридична деонтологія: навч.-метод. посіб.-К.:Хай-Тек-Прес, 2012.-336с.
1. Поняття професійної культури.
Культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом історії.
Правова культура особи – цеглибоке знання і розуміння права, високо свідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності
- Структура правової культури
Правова свідомість
Поведінкові елементи
Правомірна поведінка
Професійна культура юриста — це результати професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, які обумовлені науковою організацією праці, інтелектом правника, юридичною мораллю, психологічним та педагопчним вмінням і службовим етикетом.
2. Фактори формування професійної свідомості та культури юриста.
- суб’єктивні:
- наявність відповідної освіти;
- здійснення виховного впливу через:
- правове навчання – конкретний вид навчального процесу, в ході якого під керівництвом досвідчених юристів члени суспільства оволодівають правовими знаннями, навичками, вміннями здійснення правових норм;
- правову агітацію – форма правового виховання, що полягає в правовому впливі на правосвідомість та настрої членів суспільства шляхом колективних та індивідуальних співбесід, виступів на мітингах, зборах за допомогою преси, телебачення тощо;
- правову пропаганду – цілеспрямована діяльність по формуванню у членів суспільства високого рівня правосвідомості і правової культури, роз’ясненню правової політики і розповсюдженню правових знань, ідей, іншої правової інформації;
- правове самовиховання – цілеспрямована, повсякденна, систематична і самостійна діяльність людей по оволодінню правовими знаннями з метою формування позитивних правових мотивів, установок і навичок правомірної поведінки;
- спілкування правника з професійно розвинутим дружним колективом колег;
- доброзичливість та уважність з боку керівництва;
- наявність вільного доступу до правової інформації;
- належний рівень соціальної захищеності працівників;
- дотримання серед колег ідеалів людяності, рівності, справедливості та взаємодопомоги тощо
об’єктивні:
- демократизм,
- гуманізм,
- стабільність;
- розвинута економіка,
- відсутність кризи,
- своєчасність фінансових розрахунків,
- стабільність курсу національної валюти;
- високий рівень законності та правопорядку;
- надійна робота правоохоронної та судової систем;
- домінування в суспільстві свідомо прогресивних, демократичних та гуманістичних ідеалів тощо.
3. Моральна культура юриста.
Моральна культура — це один із аспектів загальної культури особи, яка характеризується системою моральних цінностей, що формуються протягом усього життя особи і є головним критерієм у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву будь-якої свідомої діяльності.
Моральна свідомість
теоретичний рівен
(знання, погляди, ідеали, принципи та норми моралі, моральні потреби та уявлення.
Цей рівень моральної свідомості формується досить довго — протягом усього життя особи, і є стійким та визначальним для будь-якої сфери соціальної діяльності.
психологічний (почуттєвий)рівень
Складається з моральних почуттів, емоцій, симпатій, антипатій, оцінних критеріїв. Моральні почуття досить різні, класифікуються за різними підставами і можуть виявлятися зовні в актах людської поведінки: сміх, радість, доброзичливість у стосунках, а іноді навпаки — гнів, незадоволеність, роздратованість, нанесення психічної або фізичної образи.
4. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість.
моральна діяльність - це вся духовно-практична діяльність людей, спрямована на підвищення морального рівня поведінки, а також на покращення моральної атмосфери в колективах
моральні відносини — це ті зв'язки і залежності, у які включаються люди у процесі життєдіяльності на основі вироблених суспільством вимог і особистих переконань.
моральна
свідомість — це сукупність знань про належне в стосунках та уявлень про цільність моральних вимог з погляду їх ефективності для збереження суспільності життя та самоутвердження суб´єкта життєвості.
5. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери.
- «Деформація» - від лат. deformatio — «спотворення», «викривлення») — зміна розмірів і форм твердого тіла під дією зовнішніх сил (навантажень) або якихось інших впливів (наприклад, температури, електричних чи магнітних полів), у юриспруденції - це негативні процеси у професійній свідомості фахівців різних юридичних спеціальностей.
- Професійна деформація – це комплекс специфічних, взаємодіючих змін у особистісній структурі, що виникають внаслідок ряду умов, які пов’язані з трудовою діяльністю, це результат появи та розвитку жорстких професійних стереотипів, перенесення професійної ролі у сферу позаслужбових стосунків або впливу специфіки службової діяльності.
Форми деформації правової свідомості:
правова демагогія - підміна права його видимістю, маніпуляції з правом, зловживання правом, використання права для досягнення власних цілей при удаваному посиланні на суспільне благо
правовий інфантилізм- викривлення правової свідомості полягає у несформованості, недостатній глибині правових поглядів, знань, уявлень, наявності і в них численних прогалин
правовий нігілізм - полягає у запереченні соціальної цінності права, скептичному, зневажливому ставленні до нього, свідомому ігноруванні вимог закону
правовий фетишизм (ідеалізм, романтизм) – форма деформації правосвідомості, що виражається в абсолютизації ролі права і правових інститутів у регулюванні суспільних відносин
правовий дилетантизм - заняття правом без спеціальної підготовки, при поверхневому знайомстві з предметом
переродження правосвідомості юриста у злочинну форму
6. Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють процесу деформації моральної свідомості.
| Серед зовнішніх факторів соціального життя — можливих причин деформації моральної свідомості слід назвати: |
| соціальну нестабільність; |
| кризу соціальних, ідейних та моральних ідеалів; |
| корумпованість владних структур; |
| казусність системи законодавства, низький рівень якості нормативно-правових актів, суперечності в офіційному тлумаченні законів, невиконання законів; |
| низький рівень соціальної та правової захищеності співробітників правоохоронних органів; |
| переважання негативних оцінок у висвітленні діяльності правоохоронних органів; |
| низький соціальний престиж роботи правоохоронних структур; |
| виконання співробітниками не властивих їм функцій. |
Зовнішні фактори — це недоліки системи політичної та економічної організації суспільства. Вони виступають як середовище, в якому має функціонувати право, а також як визначальні фактори соціального життя, які зрештою впливають на всі види соціальних відносин, у тому числі на правові відносини в правоохоронній сфері.
Внутрішні фактори пояснюються недоліками самої правоохоронної системи, до яких слід віднести негативні традиції, стереотипи мислення, аморальні критерії оцінки, правопорушення самих співробітників, що в результаті також призводить до дефектів правової свідомості.
| Внутрішньо-системні безпосередні причини, що сприяють деформації моральної свідомості: |
| • негативні приклади поведінки керівників, безпринципність у службових відносинах; |
| • перевантаження роботою та відсутність контролю за її виконанням; |
| • низький рівень правової та моральної культури колективу, факти прояву правового нігілізму; |
| • неефективність форм та методів правовиховної роботи; |
| • негативний вплив з боку злочинного середовища в результаті постійного та безпосереднього спілкування з його представниками; |
| • незадоволеність рівнем матеріального забезпечення, іншими умовами праці; |
| • невідповідність рівня кваліфікації співробітників до займаних ними посад та ін. |
Моральні принципи об´єднують та систематизують всю моральну діяльність, є фактором її стабільності, визначають головну лінію поведінки людини в різноманітних життєвих ситуаціях.
У професії юриста моральні принципи виконують специфічні функції. Вони допомагають орієнтуватися у найбільш складних, нормативно не визначених ситуаціях, що дає змогу приймати нестандартне рішення, яке не суперечить інтересам справи в цілому.
гуманізму,
демократизму,
законності,
справедливості,
колективізму,
чесності,
порядності,
гласності у роботі та деякі інші
Особливістю їх взаємодії у юридичній діяльності є те, що окрім норм права, що є основоположними для юриста, існують випадки, коли чинне законодавство не у повній мірі відповідає фактичним реаліям життя. Саме у таких випадках на допомогу юристу приходять норми моралі, звичаї ділового обороту тощо. Враховуючи звгальні відомості про добро і зло, а також наявні правові норми юрист вирішує поставлнеі перед ним завдання.
9. Службовий етикет юриста.
- Правила і вимоги службового етикету мають сприяти створенню здорового морально-психічного клімату і піднесенню настрою, підвищенню продуктивності праці. Учені радять:
- керівникові:
- - намагатися робити зауваження підлеглим віч-на-віч;
- - навчитися заохочувати підлеглих;
- - визнавати свої помилки;
- - уміти карати;
- - не сперечатися через дрібниці;
- - бути доброзичливим, делікатним;
- усім співробітникам:
- - володіти загальною культурою;
- - порядно ставитися до інших;
- - поважати людську гідність колег;
- - не лицемірити, не брехати;
- - бути ввічливими;
- - свої негаразди, прикрощі залишати за межами установи;
- - бути доброзичливими, сумлінними, шанобливими, тактовними, делікатними;
- - уміти висловлювати співчуття.
- Етикет службових взаємин зобов´язує:
- - бути ввічливим до всіх клієнтів (думка кожного клієнта впливає на імідж фірми, установи);
- - зустрічі починати вчасно;
- - на всі дзвінки і листи клієнтів вчасно давати відповіді;
- - прийняті рішення виконувати у зазначені терміни;
- - працівників бути в гарному і охайному одязі.
Службовий етикет — це сукупність найдоцільнішіх правил поведінки людей у трудових колективах.
- Нині в сучасних компаніях вимоги щодо зовнішнього вигляду регламентуються поняттям дрес-коду.
- Дрес-код організації вважається компонентою корпоративної культури підприємства і важливою частиною його бренду. Відповідний до стандартів бізнес-етикету зовнішній вигляд співробітника грає важливу роль в довірі клієнта до підприємства в цілому, афішує стан справ в компанії, показує повагу до ділових партнерів і клієнтів, впливає на внутрішню комунікацію між співробітниками. Вимоги до одягу працівника можуть бути закріпленими в трудовому контракті або правилах внутрішнього трудового розпорядку, за порушення у такому разі передбачаються санкції.
- Для окремих категорій працівників державної служби (органів внутрішніх справ, прокуратури, державних виконавців, Конституційного Суду України та ін.) встановлені стандарти зовнішнього вигляду: нормативно-правовими актами їм приписано носити спеціальну форму під час виконання своїх службових повноважень.
- Оформлення правового документа відповідно до естетичних вимог полегшує його сприйняття. Неправильно складені документи підривають авторитет як органів державної влади, так і будь-якого приватного юриста. Правовий документ повинен містити всі необхідні реквізити. Процесуальний акт, складений з істотним порушенням вимог закону щодо його змісту і форми, позбавляється юридичної чинності.
- Відповідно до державних стандартів регламентується оформлення тексту правового документа, завдяки чому досягається, крім всього іншого, і його естетична досконалість.
Правовий документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення правової інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.
В залежності від цільового і функціонального призначення для підготовки окремих видів правових документів використовуються такі види бланків
посвідчувані
(паспорт, диплом, певні цивільно-правові договори). Вони відрізняються від інших особливою важливістю і мають точні стандарти. їх виготовляють спеціальні державні установи на папері з водяними знаками
спеціальні
(постанови, обвинувальні висновки). Вони використовуються правоохоронними і судовими органами в зв'язку із здійсненням державно-владної діяльності, спрямованої на охорону і захист прав громадян
договірна документація Особливість полягає у тому, що чинне закнодавство України не містить чіткого регулювання щодо зовнішнього вигляду угоди.
звичайні
(перепустка, довідка). Вони не потребують точних стандартів і забезпечують зручне користування.
12. Поняття та структура політичної культури юриста.
Структура політичної культури юриста
1. оволодіння політичними знаннями, широка інформованість про політичне життя суспільства, закономірності функціонування політичної системи, політичні права і обов'язки громадян;
2. вміння втілити політичну інформованість у власний варіант політичної культури, який узгоджується з політичним режимом і культурою суспільства, сформувати ставлення до владних структур, виробити стійкі політичні орієнтації і установки;
3. вміння практично користуватися політичними досягненнями в суспільстві, ціннісними принципами і нормами
Політична культура юриста – це обумовлені політичними знаннями, уміннями, навичками і реалізовані на практиці ідеї, стандарти поведінки юриста як суб’єкта політичної діяльності.
13. Рівні політичної культури юриста.
Рівні поличної культури юриста:
1) світоглядні орієнтації
Він залежить від загальної культури юриста, цінностей і орієнтирів загальнокультурного розвитку суспільства. Як правило, світоглядні орієнтації володіють найбільшою інертністю серед інших рівнів політичної культури юриста.
2) ставлення до влади
Працівник юридичної праці формує свою оцінку влади, її здібностей і меж у виданні законів, примусі до їх виконання тощо, на основі більш глибоких знань, ніж працівник неюридичного праці, і на цій професійно -правовій основі виробляє своє ставлення як громадянин (а не як посадова особа) до своїх політичних прав і обов'язкі
3) ставлення до політичних явищ
Передбачає відношення юриста до різних політичних явищ: державній політиці, міждержавним зв'язкам, аж до ставлення до себе як до суб'єкта політичної влади. Цей рівень визначається першими двома і особливо другим рівнем і передбачає реальне включення юриста в усі державні та громадські справи, подолання розриву між загальними і особистими інтересами, підвищення активності у всіх сферах суспільного життя.
| Складові елементи структури інформаційної культури юриста: |
| 1)оволодіння знаннями в сфері інформатики й інформаційного законодавства, широка інформованість про життя суспільства, його закономірності, права і обов'язки громадян як учасників інформаційних відносин; |
| 2)переконаність у необхідності служити суспільству шляхом використання послуг, заснованих на нових досягненнях в галузі розвитку засобів інформатизації та інформаційних технологій; |
| 3)участь в інформаційних відносинах, ефективне використання інформаційних ресурсів і засобів масових інформаційних комунікацій, а також принципів і норм інформаційного законодавства: збереження персональних даних (особистої інформації), забезпечення інформаційної безпеки суспільства, захист професійної таємниці, державних інформаційних стандартів та ін. |
Інформаційна культура юриста – це відношення юриста до різних політичних явищ: державній політиці, міждержавним зв'язкам, аж до ставлення до себе як до суб'єкта політичної влади. Цей рівень визначається першими двома і особливо другим рівнем і передбачає реальне включення юриста в усі державні та громадські справи, подолання розриву між загальними і особистими інтересами, підвищення активності у всіх сферах суспільного життя.
- Принципи інформаційної культури юриста:
- Забезпечення права на інформацію (передбачає, що кожен юрист має право на отримання достовірної інформації);
- Достовірності і точності (забезпечує повноту інформації, а також своєчасність її отримання);
- Необхідності (полягає в отриманні інформації такого роду, що є потрібною та корисною саме у конкретній справі);
- Справедливості (полягає у тому, що інформація має використовуватися у повному обсязі без приховування окремих відомостей, що може призвести до неправильного тлумачення суті справи);
- Раціональності (передбачає, що інформація має бути доведена до відома іншої особи певними частинами, логічно та послідовно);
- Доцільності (основним завданням якого є виокремлення конкретної мети для правильного застосування інформації);
- Вільного обміну (передбачає вільний обмін інформаційними ресурсами, отриманих у спосіб, що не суперечить чинному законодавству);
- Об’єктивності (полягає у поширенні правдивої інформації, тобто, такій, що відповідає реальній дійсності; запобігання дезінформації та інформаційному галасу);
- Відповідальності (передбачає понесення винною особою покарання матеріального або/і морального характеру за розповсюдження недостовірної інформації або такої, що є таємницею).
- Функції інформаційної культури юриста:
- гуманістична – орієнтована на захист прав людини;
- управлінська – уміння акумулювати та використовувати інформацію керівниками різного рівня в залежності від професійних навиків та знань;
- комунікативна – забезпечення спілкування та обмін інформацією суб’єктами прав, що здійснюється на відповідному культурно-моральному рівні;
- орієнтувальна – полягає в отриманні інформації, що підлягає чіткому розмежуванні кола осіб, яким вона може знадобитися та бути доведена;
- режимна – передбачає раціональне використання інформаційного матеріалу, враховуючи при цьому особливості державної та комерційної таємниці;
- понесення відповідальності – передбачає, що у разі використання інформації не за призначенням або такої, що спричинила для особи шкоду, юрист має понести за це санкції.
15. Захист інформаційних відносин у суспільстві.
1.
- Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини;
2.
- Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу (вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо), і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення;
3.
- Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
Інформаційне суспільство — це постіндустріальне суспільство з розвинутим інформаційним виробництвом і високим рівнем інформаційної культури, у якому ефективність діяльності людей забезпечується розмаїтістю послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях і технологіях зв'язку.
16. Психолого-педагогічна культура юриста.
- У правовій роботі багато чого залежить від особистісних якостей юриста, від педагогічних здібностей, від уміння встановлювати і підтримувати контакти з людьми, від знання основ загальної психології і однієї з її галузей - юридичної психології.
- Від юписта потрібне вміння діяти в надзвичайних умовах і зберігати при цьому емоційну стійкість до сприйняття негативних явищ.