ЛЕКЦІЯ1.
ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ
КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
ПЛАН
1. Поняття, суть, значення контролю в системі управління державою.
2. Основні види та форми контролю. Органи, які здійснюють контроль, їх функції.
3. Методичні прийоми, які застосовуються при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.
4. Основні етапи ревізії, їх сутність.
1.1. Поняття, суть, значення контролю
в системі управління державою
Контроль у широкому розумінні — це процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування керованого об’єкта прийнятим управлінським рішенням, і спрямований на успішне здійснення поставлених цілей.
Основна мета контролю полягає в тому, щоб:
а) об’єктивно вивчити фактичний стан справ у різних ланках суспільного і державного життя;
б) виявити ті фактори та умови, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів і досягнення цілей.
Сутьконтролю— це форма здійснення цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, яка передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від установлених норм, правил,вимог чи завдань у процесі їх виконання.
Основне завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактичний стан справ об’єкта контролю, порівняти його з нормативним відповідно до чинного законодавства, виробити необхідні коригуючі впливу.
1.2. Основні види та форми контролю.
Органи, які здійснюють контроль, їх функції
Рис. 1. Види і форми контролю
Державний контроль здійснюється вищими органами законодавчої і виконавчої влади, а також державними органами управління і спеціалізованого державного контролю.
Муніципальний контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.
Незалежний контроль – аудиторський – організується на госпрозрахункових засадах. Такий контроль призначений здебільшого для об’єктів недержавного сектору економіки.
Контроль власника буває:
внутрішньовідомчим і проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій;
внутрішньогосподарським і здійснюється апаратом управління підприємницьких структур стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств.
Форми контролю
1.Основна мета ревізії — виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.
Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:
відомчі — проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;
позавідомчі — здійснюються органами державного, аудиторського контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).
За організаційними ознаками розрізняють ревізії:
планові — здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;
позапланові — проводяться в строки, не передбачені затвердженим планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підприємства чи взаємопов’язаних підприємств).
2.Аудит — форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів. Мета аудиту — підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.
3.Тематична перевірка— це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.
4.Службове розслідування— це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини.
5.Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями.
1.3.Методичні прийоми, які застосовуються
при здійсненні контролю фінансово-господарської
діяльності підприємств та організацій
Для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок використовуються різні методичні прийоми і способи. Їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю; б) методичні прийоми документального контролю.
Методичні прийоми фактичного контролю
Інвентаризація — це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.
Контрольні заміри — прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг.
Наприклад, виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо.
Спостереження (обстеження) — прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик.
Наприклад, при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства і т. ін.
Експертно-лабораторний аналіз — прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції.
Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія надає висновок, який ревізор ураховує при визначенні результатів контролю.
Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості.
Методичні прийоми документального контролю
Нормативно-правова перевірка належить до основних методичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.
Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.
Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.
Експертна перевірка документів — це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів.
Зустрічна перевірка документів — один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини.
Логічна перевірка документівяк методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників.
Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої сторонни.
Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку.
Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкового обліку.
1.4. Ревізія: поняття і зміст
Предмет ревізії – документально відображена в системі обліку економічної діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірності та доцільності.
До предмету ревізії належать процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємства і відображені документально, а межі їх перевірки визначаються програмою ревізії.
Ревізія вивчає документально зафіксовані операції, які здійснилися в процесі кругообігу засобів підприємства за допомогою специфічних способів та прийомів з позицій законності, достовірності та доцільності.
Об'єкт ревізії передбачає основні та найсуттєвіші елементи того, що конкретно охоплює ревізія в кожній галузі економіки.
При цьому в якості об’єкта ревізії виступають різноманітні здійснені на підприємстві господарські, фінансові операції, факти, які формують певні господарські процеси та знайшли відповідне документальне відображення.
Ревізія на кожному конкретному суб’єкті господарювання охоплює рух всього комплексу активів і зобов'язань, а також всі зміни в структурі капіталу.
Активи окремого суб’єкта господарювання за тими чи іншими ознаками об'єднуються в економічно однорідні групи (необоротні, оборотні, залучені засоби, джерела їх формування тощо), кожна з яких і є самостійним об'єктом ревізії.
Суб’єкти ревізії – зовнішні та внутрішні органи контролю.
Мета ревізії визначається її завданнями, тобто тим колом питань, яке потребує обов'язкового контролю вищих органів та досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці документованої обліково-економічної інформації.
Втім завдання ревізії визначаються за різними ознаками:
з погляду на практичну та наукову діяльність;
у межах різних господарських операцій;
в залежності від підпорядкованості суб’єкта господарювання:
у фінансових органах,
в бюджетних установах,
в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади,
на підприємствах і в організаціях державної та комунальної власності,
в недержавному секторі економіки.
При цьому конкретний прояв завдань ревізії та цілей її боротьби з господарськими порушеннями та зловживаннями представляються у визначенихфункціях ревізії (рис. 2), які задовольняють певним принципам ревізії, а саме:
Функції
ревізії
Розробка та впровадження в практику наукових способів та прийомів ревізії
Перевірка законності, доцільності та достовірності операцій
Профілактика порушень
Контроль за виконанням
Виявлення причин та умов, які сприяють порушенням
Виявлення та відшкодування порушень
Розробка заходів щодо усунення обставин, які сприяють порушенням
Рис. 2. Функції ревізії
принцип раптовості, якиймає вирішальне значення при досягненні цілей ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають. Важливою умовою досягнення раптовості ревізії є нерозголошення моменту її початку, а також етапів її підготовки та проведення;
принцип активності, якийпов'язаний з ревізорською ініціативою і полягає в прагненні знайти кращі методи та способи виконання поставлених перед ревізією завдань, готовності ревізора взяти на себе відповідальність за прийняте рішення (застосування ревізором наукових прийомів, завдяки яким можливе прийняття оптимальних рішень та впровадження їх в життя). Принцип активності полягає в тому, що ревізор за своєю ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для вивчення реального стану справ;
принцип безперервності, сутність якого полягає в тому, що розпочаті ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;
принцип послідовності – полягає в тому, що кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої;
принцип гласності –передбачає, що про проведення ревізії після пред'явлення повноважень ревізорами широко оголошується;
принцип оцінки фактів, виявлених ревізією. Дія цього принципу дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обґрунтованість дій зацікавлених осіб;
принцип ревізійної незалежності, який забезпечує такий порядок використання інформації, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм.
В економічній літературі існує кілька концепцій і ознак, за якими класифікуються ревізії. Втім найбільш поширеними є ознаки, які представлені За організаційними ознаками розрізняють ревізії:
планові, які здійснюються за наперед розробленим і затвердженим планом;
позапланові – проводяться у строки, не передбачені планом, коли виникає необхідність перевірити діяльність окремих підприємств;
перманентні – проводяться постійно у структурних підрозділах з певною періодичністю апаратом виробничого об'єднання чи підприємства.
Класифікаційні ознаки ревізій
За організаційними аспектами
За відомчою належністю
За змістом і призначенням
В залежності від ланковості поширення контрольних дій
В залежності від повторюваності контрольних дій
За організацією виконання контрольних дій
Рис. 3. Класифікаційні ознаки ревізій
Залежно від відомчої підпорядкованості об'єктів та суб'єктів контролюревізії поділяються на:
відомчі, що проводяться працівниками контрольно-ревізійної служби міністерства, відомства чи об'єднання на підпорядкованих їм підприємствах;
внутрішньогосподарські – здійснюються працівниками підприємства чи організації, які перевіряють діяльність внутрішніх структурних підрозділів;
позавідомчі, що проводяться органами державного, громадського та незалежного контролю в межах законодавчо наданих їм повноважень;
змішані, що здійснюються спільно представниками державних, відомчих та громадських контролюючих органів.
За змістом і призначенням ревізії поділяють на:
тематичні – ревізії переважно з окремого питання (теми). Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності);
вибіркові – проводяться в невеликих за обсягом роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів.Вибіркові ревізії відрізняються від тематичних тим, що конкретизують періоди і об'єкти контролю, вибрані для перевірки окремих видів ресурсів, господарських процесів або операцій. Різновидом вибіркових ревізій є ревізії з ініціативи правоохоронних органів;
комплексні, які включають усі види контролю й охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірка оперативної роботи тощо. Крім цього комплексну ревізію можна визначити як один із різновидів заключного контролю, що ґрунтується на системному вивченні економіки підприємства, дослідженні взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками та технікою, технологією і організацією виробництва, перевірки фінансової, податкової та звітної дисципліни.
Залежно від ланковості поширення контрольно-ревізійних дій ревізії поділяються на:
галузеві, при яких перевіряють діяльність підприємств усієї галузі;
наскрізні, коли ревізують діяльність усіх підприємств однієї ланки управління (територіального об'єднання, холдінгової компанії та ін.);
одноланкові – перевіряється фінансово-господарська діяльність однієї окремої господарської ланки – підприємства чи організації.
В залежності від повторюваності контрольних дій ревізії можуть бути:
первинні. Тобто ревізія здійснюється згідно із затвердженим планом, і документи в цьому випадку досліджуються вперше;
повторні – призначаються в тих випадках, коли необхідно перевірити висновки первинної ревізії, а саме, коли первинна ревізія була проведена поверхово, її висновки необґрунтовані, при її проведенні були відсутні матеріально відповідальні особи та в інших випадках;
додаткові – призначаються у випадках, коли необхідно доповнити висновки первинних та повторних ревізій, а також виявити нові обставини, що не були розкриті попередніми ревізіями.
Залежно від організації виконання контрольних дій виділяють бригадну та індивідуальну форми організації ревізійної роботи.
За бригадною формою дії виконує група спеціалістів різних професій та сфер діяльності, що організаційно оформлені в тимчасову бригаду контролерів для здійснення конкретної перевірки.
За індивідуальною формою організації усі контрольні дії виконуються одним ревізором.
Запитання для самоперевірки
1. Наведіть поняття «контроль»
2. Перелічить основні різновиди контрою як функції системи управління суспільними процесами
3. Назвіть основні цілі контролю як функції управління на підприємстві
4. Вкажіть основні завдання та функції економічного контролю
5. Дайте визначення предмету та об’єкту ревізії.
6. Перелічите функції ревізії.
7. Перелічите принципи ревізії.
8. Наведіть класифікацію ознак ревізії.
Навчальні завдання
1. Дайте порівняльну характеристику основних різновидів контролю як функції системи управління суспільними процесами
2. Порівняйте сутність контролю у вузькому та широкому змісті
3. Охарактеризуйте цілі контролю як функції управління на підприємстві
4. Проаналізуйте та порівняйте різні визначення поняття «ревізія».
5. Наведіть класифікаційні ознаки об’єкту ревізії конкретного підприємства.
6. Розкрийте діяльність суб’єктів ревізії в Україні.
7. Визначте та охарактеризуйте завдання ревізії у межах різних господарських операцій певного суб’єкта господарювання.
8. Розкрийте зміст функцій ревізії.
9. Дайте розгорнуту характеристику принципів ревізії та їх спільний взаємозв’язок.
10. Порівняйте різні види ревізій між собою.
11. Обґрунтуйте застосування окремих видів ревізій.
Рекомендована література за темою відповідно загального списку літератури: 2, 45, 55, 57, 73, 74