Ім'я файлу: Лабораторна робота №1.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1873кб.
Дата: 14.09.2021

Лабораторна робота №1. Дослідження метеорологічних умов у виробничих приміщеннях
Мета роботи: вивчити принципи нормування параметрів мікроклімату, навчитися визначати і оцінювати метеорологічні умови в виробничих приміщеннях.
1.1. Теоретичні відомості
В термін “метеорологічні умови в робочій зоні (мікроклімат)” входять: температура, вологість і швидкість руху повітря, а також інтенсивність теплового випромінювання. Мікроклімат значно впливає на самопочуття людини, його працездатність і здоров’я.
Вплив метеорологічних факторів на організм людини пов’язаний з процесами терморегуляції. Терморегуляцією називається здатність організму регулювати теплопродукцію і тепловіддачу, зберігаючи при цьому сталість температури тіла. Надмірне тепло віддається з поверхні тіла за допомогою випромінювання, конвекції і випаровування поту. В стані спокою при температурі повітря 20 0
С і вологості 50 % частки віддачі тепла вказаними шляхами приблизно складають відповідно 45 %, 30 % і 20 %. При зміні параметрів мікроклімату, виконанні фізичної роботи це співвідношення може суттєво змінюватися. Зокрема, оскільки температура поверхні шкіри людини в середньому складає 32…33 0
С, то при більш високій температурі навколишнього середовища віддача тепла шляхом випромінювання і конвекції стає неможливою, а при вологості повітря 100 % неможливе випаровування поту.
Безпосереднім вимірюванням важко встановити кількість тепла, що віддається різними шляхами тепловіддачі. Тому про інтенсивність загальної тепловіддачі судять за непрямим (умовним) показником – еквівалентно- ефективній температурі, яка характеризує перебування в так званій “зоні комфорту”.
Еквівалентно-ефективна температура – це характеристика відчуття ступеню тепла або холоду організмом людини, яка являє собою емпіричну функцію температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Вона має теж саме чисельне значення, яке мала б дійсна температура нерухомого і насиченого вологого повітря, утворюючи те ж саме тепловідчуття, що і дане повітря. Визначають її за спеціальною номограмою, де для легкої категорії робіт вказаний інтервал “зони комфорту” (17,2 …21,7 С). При значеннях t e.e
, які потрапляють до даної зони, організм людини легко забезпечує терморегуляцію.
Санітарні норми температури, вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень регламентовані “ГОСТ 12.1.005-88
Санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”. Нормативи
надаються окремо для оптимальних та допустимих параметрів мікрокліматичних умов.
Для визначення допустимих параметрів мікроклімату враховують період року, важкість роботи, що виконується, і характер робочих місць
(постійні чи непостійні). Оптимальні параметри визначають тільки за періодом року і важкістю роботи, що виконується.
Всі роботи, які виконуються на підприємстві, за важкістю поділяють на
5 категорій (рис.1.1):
- категорія I а (легкі) – які виконуються сидячи при невеликих фізичних навантаженнях (енерговитрати не більше 139 Вт);
- категорія I б (легкі) – які виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходою
і супроводжуються незначним фізичним навантаженням
(енерговитрати 140-174 Вт);
- категорія II а (середньої важкості) – які пов’язані з постійною ходою або виконуються стоячи чи сидячи, але не потребують переміщення важких предметів (енерговитрати 175-232 Вт);
- категорія II б (середньої важкості) – які пов’язані з ходою і перенесенням неважких предметів до 10 кг (енерговитрати 233-290 Вт);
- категорія III (важкі) – які пов’язані із систематичним навантаженням, зокрема, з постійними пересуваннями і перенесеннями предметів значної ваги понад 10 кг (енерговитрати вище 290 Вт).
Рис.1.1. Енерговитрати за категоріями важкості робіт
Енерговитрати за категоріями важкості робіт
Легкі
І а до 139 Вт
І б
140-174
Вт
Середньої важкості
ІІ а
175-232
Вт
ІІ б
233-290
Вт
Важкі
ІІІ
більше
290 Вт

Рік поділяють на теплий та холодний періоди, межою між якими є середньодобова температура навколишнього повітря +10 С.
Показники мікроклімату в робітничій зоні виробничих приміщень повинні відповідати оптимальним нормам. Допустимі значення показників встановлюються у випадках, коли за технологічними вимогами, технічними та економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми. При виконанні робіт операторського типу повинні бути дотримані оптимальні показники.
Сприятливий мікроклімат забезпечують в основному правильним режимом роботи опалювальних та вентиляційних пристроїв.
Для запобігання простудним захворюванням обладнують тамбури та повітряні теплові завіси, які використовуються для захисту виробничих приміщень від проникнення великих мас холодного повітря через двері і брами, що часто відкриваються.
Для забезпечення потрібних метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень проводять періодичний контроль за параметрами мікроклімату.
1.2. Прилади та методика вимірювань
1.2.1. Вимірювання температури повітря
Вимірювання температури повітря у виробничих приміщеннях виконують за допомогою звичайного ртутного термометра. За наявності джерел теплового випромінювання використовують парний термометр, який являє собою два термометра, резервуар одного з яких зроблений чорним, а
іншого – посрібленим. Справжню температуру повітря визначають з виразу:
=
− (

ч
) де – показники посрібленого термометра; ч
– показники зачорненого термометра;
– емпірична константа приладу.
1.2.2. Вимірювання вологості повітря
Відносна вологість являє собою відношення абсолютної вологості
(тобто кількості водяних парів, які знаходяться в 1 м
3
повітря) до максимальної
(тобто максимально можливому вмісту водяних парів при даній температурі до моменту їх конденсації), виражене у процентах.
Відносну вологість вимірюють за допомогою психрометрів та психометричних гігрометрів. Психрометри бувають без вентилятора
(психрометр Августа) та з вентилятором (аспіраційний, або Асмана).

Психрометр Августа складається з двох ртутних термометрів.
Ртутна кулька одного з них обгорнута батистом, кінець якого у вигляді джгута опускають у резервуар з дистильованою водою. Цей термометр називають “вологим”, другий – “сухим”. При випаровуванні води з тканини ртуть у “вологому” термометрі охолоджується, тому він завжди показує більш низьку температуру, ніж сухий. Охолодження протікає тим інтенсивніше, чим сухіше оточуюче повітря та чим більша швидкість його руху.
Аспіраційний психрометр (рис.1.2), який використовується у даній роботі, також має два ртутних термометри, але їх резервуари містяться у подвійних захисних металевих нікельованих дзеркальних трубках, які сполучаються загальним повітроводом з витяжним вентилятором. Резервуар термометра, що знаходиться праворуч, обгорнутий батистом, який зволожують безпосередньо перед кожним виміром. Вентилятор створює у трубках постійну швидкість протягування досліджуваного повітря. Завдяки такій будові приладу на його показання не впливають рух повітря в приміщенні та теплове випромінювання.
Рис. 1.2. Аспіраційний прихрометр: а – загальний вигляд; б – будова;
1 – вентилятор; 2 – «сухий» термометр; 3 – «вологий» термометр; 4 – трубка з подвійними стінками;
5 – подвійні захисні металеві трубки; 6 – батист для зволожування вологого термометра а б

Порядок роботи з аспіраційним психрометром
1. Змочують батист на резервуарі “вологого” (правого) термометра дистильованою водою. Для цього використовується піпетка з гумовим балоном і затискачем. Розтискаючи затискач, набирають за допомогою балона воду з колби у піпетку, відпускають затискач, виймають піпетку з колби, перевертають її догори. За допомогою затискача плавно опускають рівень води у піпетці на 10 – 15 мм нижче її краю. Потім піпетку плавно вводять у внутрішню трубку захисту до упору і роблять витримку близько 10 с, щоби батист на резервуарі термометра увібрав воду. Потім розтискають затискач, вбираючи надлишки води в балон, піпетку виймають і залишок води зливають у колбу.
2. Вмикають в мережу електромотор вентилятора психрометра і засікають час за секундоміром.
3. Через 3,5 - 4 хвилини роблять відліки за вологим і сухим термометрами (менше за вказаний час ще не буде сталого режиму, за більший час вода може випаритися). Ціна поділки термометрів – 0,2 С.
4. Вимикають електромотор вентилятора психрометра.
Відносну вологість повітря визначають за показаннями термометрів психрометра, користуючись спеціальною психрометричною номограмою.
Вимірювання вологості в даній роботі передбачене також і за допомогою психрометричного гігрометра ВИТ-1 (рис.1.3).
Рис. 1.3. Психометричний гігрометр ВИТ-1: а – загальний вигляд; б – будова: 1 – верхній запасний резервуар термометра;
2 – психрометрична таблиця;
3 – «сухий» термометр;
4 – «вологий» термометр;
5 – шкали термометрів;
6 – корпус; 7 – фільтр;
8 – живильник; 9 – основний резервуар термометра;
10 – дистильована вода а б

Заходи безпеки при роботі з психрометричним гігрометром ВИТ-1
1. При роботі з психрометричним гігрометром забороняється:
- піддавати гігрометр різким ударам як при монтажі, так і при експлуатації;
- протирати шкалу термометрів
і психрометричну таблицю розчинниками, кислотами та іншими аналогічними рідинами;
- перегрівати термометри гігрометра більше ніж на 45°С, оскільки перегрів призведе до руйнування резервуарів термометрів.
2. У випадку руйнування термометрів, термометричну рідину толуол слід видаляти з навколишніх предметів гарячою водою. Толуол є токсичною та вогненебезпечною речовиною, яка має температуру спалаху близько 5°С.
Будова і принцип роботи гігрометра ВИТ-1
Гігрометри ВИТ-1 виготовляють з фенопласту або інших матеріалів, аналогічних за властивостями. До основи кріпляться два термометри зі шкалою, психрометричну таблицю, скляний або пластиковий живильник, що заповнюється дистильованою водою. Резервуар термометра під написом
«зволожити» зволожується водою з живильника за допомогою гніту з батисту або шифону.
Метод вимірювання відносної вологості психометричним гігрометром заснований на залежності між вологістю повітря і психрометричною різницею
– різницею показань «сухого» і «зволоженого» термометрів, що знаходяться в термодинамічній рівновазі з навколишнім середовищем. Знявши показання термометрів і ввівши поправки в їх показання, визначають різницю показань термометрів. Потім за показаннями «сухого» термометра і різниці показань
«сухого» і «зволоженого» термометрів визначають відносну вологість повітря по психрометричній таблиці.
Порядок підготовки психрометричного гігрометра ВИТ-1 до роботи
1. Розпакувати гігрометр і переконатись в комплектності приладу згідно з паспортом.
2. Зняти живильник з підставки. Заповнити живильник дистильованою водою, заповнення виконується шляхом занурення живильника в посудину з водою запаяним кінцем вниз.
3. Встановлення живильника на підставці таким чином, щоб від краю відкритого кінця живильника до резервуара термометра була відстань не менше 20 мм, а гніт не торкався стінок відкритого кінця живильника. Перед установкою живильника в робоче положення необхідно змочити ґніт зануривши резервуар мокрого термометра в живильник з водою.
4. Встановити гігрометр у вертикальному положенні. У місці установки гігрометра повинні бути відсутніми вібрації, джерела тепла або холоду, які
створюють різницю температур між нижнім, основним резервуаром і верхнім запасним, більш ніж в 2°С.
5. Психрометрична таблиця, встановлена на підставці гігрометра, дійсна для певної швидкості вертикальних повітряних потоків (швидкості аспірації), що омивають гігрометр. Швидкість аспірації вказана на таблиці.
6. Перед вимірюванням відносної вологості за допомогою гігрометра
ВИТ-1 необхідно виміряти швидкість аспірації безпосередньо в зоні його встановлення за допомогою анемометра. Виміряна за допомогою анемометра швидкість аспірації округляється до десятих часток м/с за правилом арифметичного округлення.
7. Вимірювання відносної вологості за допомогою гігрометра можна проводити тільки після встановлення показань термометрів гігрометра.
Мінімальний час витримки гігрометра в середовищі вимірювання має бути 30 хвилин.
Порядок роботи з психрометричним гігрометром ВИТ-1
1. Зняти показання по «сухому» і «зволоженому» термометрам.
2. Працюючий з гігрометром повинен знаходитися від нього на відстані нормальної видимості позначок шкали і намагатися не дихати на термометри.
При відліку показань термометрів спочатку необхідно швидко відрахувати десяті частки градуса, потім цілі градуси.
3. Визначити температуру за допомогою термометра з точністю до
0,1°С, скоригувавши отриманні дані за допомогою поправок, наведених в паспорті гігрометра. Обчислити різницю температур по «сухому» і
«зволоженому» термометрах. Поправки вводяться шляхом алгебраїчного додавання.
5. Визначити відносну вологість повітря за допомогою психрометричної таблиці. Шукана відносна вологість буде на перетині рядків температури по
«сухому» термометру і різниці температур по «сухому» і «зволоженому» термометрах.
6. При відсутності в таблиці отриманої різниці температур по «сухому»
і «зволоженому» термометрах для визначення вологості застосовують
інтерполювання. При відсутності в таблиці температури по «сухому» термометру, для визначення вологості застосовуйте інтерполювання тільки для тих областей психрометричної таблиці, в яких зміна температури по
«сухому» термометру на 1°С дає зміна відносної вологості більш ніж на 1%.
Для інших областей таблиці значення температури по «сухому» термометру округляється до найближчого табличного значення за правилом арифметичного округлення.
Приклад визначення відносної вологості за допомогою ВИТ-1
1. Перш за все необхідно зняти відліки температури по «сухому» та
«вологому» термометрах і встановити абсолютне значення температури. При
цьому потрібно пам’ятати, що паспортна поправка до «сухого» термометра становить -0,15°С, а до «вологого» +0,2°С (таблиця 1.2).
Таблиця 1.1
Порядок визначення абсолютної температури для термометрів психрометричного гігрометра ВИТ-1
Термометри
Виміряна температура
Паспортна поправка
Абсолютне значення
«Сухий»
Т
с
- 0,15°С
Т
с
– 0,15°С
«Вологий»
Т
в
+ 0,2°С
Т
в
+ 0,2°С
2. На основі абсолютних значень температури за «сухим» та «вологим» термометрами знаходимо їх різницю:
∆Т
аб
= (Т
с
− 0,15) + (Т
в
+ 0,2)
3. Визначаємо відносну вологість для Т
с
– 0,15°С та ΔТ
аб за допомогою психрометричної таблиці. Приклад визначення відносної вологості за допомогою психрометричної таблиці для Т
с
(20°С) та ΔТ
аб
(4°С) показаний на рисунку 1.4.
Рис.1.4. Приклад визначення відносної вологості за допомогою психрометричної таблиці
1.2.3. Вимірювання швидкості руху повітря
Вимірювання швидкості руху повітрявиконують за допомогою анемометрів. Анемометр - це прилад для вимірювання швидкості потоків та напрямки руху повітря, газів і рідин. Це стосується як обмежених потоків, наприклад руху повітря в повітроводах, так і необмежених потоків, наприклад
атмосферного вітру. Як правило, це легкі портативні прилади, зручні у використанні навіть в складних польових умовах.
Принцип роботи анемометра полягає у виявленні зміни фізичних властивостей потоку повітря, або в дії цього потоку на механічний пристрій, поміщений в потік. При цьому анемометр може вимірювати повну величину швидкості, величину швидкості в площині, або компоненту швидкості в певному напрямку. Крім того, сучасні анемометри в залежності від моделі можуть вимірювати напрямок вітру, об'єм витрати повітря, вологість, температуру, тиск. Залежно від способу вимірювання і типу приймального пристрою анемометри поділяють на ряд типів:
- обертальні (крильчасті, чашкові);
- теплові;
- вихрові;
- динамометричні (з трубками Піто);
- ультразвукові (акустичні);
- оптичні (лазерні допплерівські).
Найбільш поширеними є обертальні анемометри, що відрізняються типом пристрою одержувача (чашка або крильчатка).
У чашкових анемометрів чутливим елементом є хрестовина з чотирма металевими чашками напівсферичної форми, закріпленими на осі. Якщо цей пристрій потрапляє в потік, то тиск повітря на внутрішню поверхню чашки перевищує тиск на її зовнішню поверхню, внаслідок чого виникає обертання лопаті. Вісь лопаті приєднана до вимірювального механізму, який підраховує кількість оборотів за певний проміжок часу. Таким чином, чашкові анемометри проводять вимірювання швидкості потоку в площині, перпендикулярній до осі обертання чашок, миттєву або усереднену в деякому проміжку часу. Чашкові анемометри в основному використовуються в метеорології для вимірювань на відкритих ділянках, оскільки характеризуються стійкістю до турбулентних потоків. Діапазон вимірювання чашкових анемометрів становить від 1 до 50 м/с.
Крильчасті анемометри використовують для вимірювання швидкостей потоків в трубах, вентиляційних шахтах і каналах, в системах кондиціонування, тобто у випадках, коли маємо справу з постійним напрямком руху потоку. Ці анемометри більш чутливі і здатні вимірювати швидкості від 0,1 м/с. Приймаючий пристрій таких анемометрів виконаний у вигляді крильчатки, яка приводиться в рух потоком повітря. Крильчатка прикріплена до трубчастої осі, яка в свою чергу приєднана до механізму підрахунку оборотів за певний проміжок часу. У простих моделях крильчатка жорстко приєднана до вимірювального блоку, в більш дорогих - за допомогою гнучкого з'єднання для вимірювань у важкодоступних місцях.
Менш поширені, однак дуже високоточні теплові анемометри. В основному, вони використовуються для вимірювання швидкостей повільних потоків, характеризуються низькою інерційністю, однак вимагають постійного калібрування. Принцип роботи теплового анемометра полягає у
вимірюванні температури пластини або нитки розжарювання, на яку впливає потік повітря. Залежно від швидкості потоку повітря, необхідна різна енергія для того, щоб підтримувати температуру нитки постійною. Тобто по температурі пластини можна визначити швидкість вітру.
Вимірювання швидкості потоку повітря можна проводити також шляхом визначення тиску повітря всередині скляної Г-образної трубки, закритої з одного кінця. Вона називається трубкою Піто, по імені її винахідника. Швидкість руху повітря обчислюється шляхом порівняння надлишкового тиску повітря всередині трубки і зовні. Застосовується для визначення відносної швидкості та об'ємної витрати в газоходах і вентиляційних системах. Це так звані динамометричні анемометри.
Принцип роботи ультразвукового анемометра
ґрунтується на вимірюванні швидкості звуку між передавачем і приймачем в залежності від швидкості вітру. Це високоточні сучасні анемометри, призначені також для вимірювань напрямку вітру. Розрізняють двомірні і тривимірні ультразвукові анемометри. Двомірний анемометр може вимірювати швидкість і напрямок тільки горизонтальних потоків повітря. Тривимірний анемометр здатний проводити вимірювання трьох компонент напрямку руху потоку. Крім того, ультразвуковий анемометр може вимірювати ще й температуру повітря ультразвуковим методом.
Для виконання даної роботи використовується електронний крильчастий анемометр HTI HT-81 (рис.1.5).
Рис. 1.5. Загальний вигляд та будова анемометра HTI HT-81:
1 – лопатевий датчик; 2 – дисплей;
3 – клавіша для регулювання одиниць вимірювання; 4 – клавіша вмикання/вимикання приладу;
5 – кріплення для штатива;
6 – клавіша для перегляду записаних значень вимірів; 7 – акумулятор

Порядок роботи з електронним анемометром HTI HT-81
Перед початком експлуатації приладу потрібно встановити батарейку до відповідного відділення, дотримуючись полярності та натиснути клавішу вмикання вмикання/вимикання приладу, після чого екран приладу засвітиться протягом секунди.
Прилад починає вимірювання швидкості руху повітря та температуру відразу після його ввімкнення, тому перед його вмиканням, він має бути розміщений в зоні вітрового потоку. При обертанні крильчатки на екрані буде відображатися миттєва швидкість повітряного потоку і його температура.
Коли температура опуститься нижче 0°C, на екрані з'явиться відповідний символ з метою сповіщення про низьку температуру.
Виключити пристрій можна коротким натисканням клавіші вмикання/вимикання. Якщо протягом 14 хвилин з приладом не відбувається жодних дій, він автоматично вимикається.
Порядок налаштування одиниць вимірювання при використанні HTI HT-81
Для налаштування одиниць вимірювання температури потрібно натиснути та утримувати клавішу UNITS протягом 3 секунд. Після цього, двічі пролунає звуковий сигнал, а на дисплеї відображатиметься вибрана в даний момент одиниця вимірювання
Для зміни одиниць вимірювання швидкості руху повітря потрібно натиснути клавішу UNITS. На дисплеї відображатиметься поточний вибір.
Список одиниць вимірювання швидкості руху повітря наведено в табл.1.2.
Таблиця 1.2
Одиниці вимірювання швидкості руху повітря доступні при використанні HTI HT-81
Одиниці вимірювання
Діапазон вимірювання
Точність вимірювань
Похибка вимірювань ft/min (футів/хв)
196-4900 1
±(3% + 40 ft/min) m/s (м/с)
1-25 0,01
±(3% + 0,2 m/s) km/h (км/год)
3,6-90 0,1
±(3% + 0,8 km/h) mph (миль/год)
2,24-56 0,1
±(3% + 0,4 mph) knots (морські милі/год)
1,94-48,5 0,1
±(3% + 0,4 knots)
Запис виміряних даних та функція max/min при використанні HTI HT-81
Щоб зафіксувати максимальну та мінімальну швидкість повітря та показники температури, потрібно натиснути клавішу max/min, в результаті чого на дисплеї з'явиться піктограма RECORD.
Використовуючи клавішу max/min можна перемкнути дані з мінімального на максимальне значення. Для зручності, відображається
значення max або min разом із зміненим показником. У режимі запису лічильник відображатиме поточні показники, але продовжуватиме фіксувати максимальні та мінімальні показники. Для повернення до нормальної роботи потрібно натиснути і утримувати max/min протягом 3 секунд, щоб очистити та зупинити запис. Після цього анемометр подасть звуковий сигнал два рази, а піктограма RECORD вимкнеться.
1.3. Експериментальна частина
1.3.1. Обладнання
1. Психрометр аспіраційний
2. Психрометричний гігрометр
3. Анемометр HTI HT-81 4. Вентилятор настільний
5. Електроплитка з кюветою
6. Секундомір
1.3.2. Порядок виконання роботи
1. Налити воду в кювету на 1/3 її висоти, поставити на електроплитку.
2. Увімкнути плитку, встановивши перемикач у положення 3.
3. Записати в протокол вступні дані про умови дослідження.
4.
Встановити штатив з аспіраційним психрометром та психрометричним гігрометром ВИТ-1 на першому робочому місті (РМ-1).
5.
Виконати підготовку аспіраційного психрометра та психрометричного гігрометра до роботи, як вказано у 1.2.2, а саме зволожити дистильованою водою “вологий” термометр аспіраційного психрометра
(правий), не беручись при цьому за металеві частини пристрою та наповнити дистильованою водою живильник психрометричного гігрометра ВИТ-1.
6. Встановити перемикач електроплитки в положення 1 і увімкнути настільний вентилятор, коли настане інтенсивне пароутворення.
7. Увімкнути вентилятор аспіраційного психрометра, засікти необхідний час за допомогою секундоміра.
8. Зробити вимір швидкості руху повітря за допомогою анемометра HTI
HT-81, як вказано у 1.2.3.
9. Занести дані виміру швидкості в табл.1.3.
Таблиця 1.3
Результати вимірювань

РМ
Відстань
, м
Показники термометрів аспіраційного психрометра, °С
Різни ця темпер атур
,
°С
Відн осна вологі
сть,
%
Показники термометрів
ВИТ-1, °С
Різни ця темпер атур
,
°С
Відн осна вологі
сть,
%
Швидкість руху повітря, м/с сухого вологого сухого вологого мін. макс. сер.
1 2
3 4
5 6
7 8
9 10 11 12 13

10. По закінченні 3…4 хв. з моменту вмикання вентилятора аспіраційного психрометра зняти показання за «вологим» термометром, користуючись лупою, і записати у відповідну графу табл. 1.3, ті ж самі дії виконати з психрометричним гігрометром.
11. Визначити температуру повітря на РМ за показаннями «сухого» термометра, записати отримані значення у відповідну графу тієї ж таблиці, ті ж самі дії виконати з психрометричним гігрометром.
12. Вимкнути вентилятор психрометра.
13. Встановлюючи штатив з психрометром та психрометричний гігрометр послідовно на інших робочих місцях (на відстанях 1; 1,5 та 2 м від кювети), на кожному з них повторити п.п. 5-12.
14. Вимкнути настільний вентилятор та електроплитку.
15. Виміряти в будь-якому місці приміщення температуру та вологість за допомогою психрометра. Результати записати в останній рядок табл. 1.3, де для РМ-5 умовно вказана відстань 2,5 м.
16. Обробити експериментальні дані згідно 1.3.3, результати показати викладачеві.
17. Привести робоче місце в початковий стан.
1.3.3. Опрацювання експериментальних даних
1. Виконати необхідні обчислення і заповнити порожні графи в табл. 1.3 для всіх п’яти досліджуваних місць.
2. За номограмою (рис. 1.6) визначити відносну вологість повітря за показниками температури аспіраційного психрометра, та відносну вологість за психрометричною таблицею гігрометра (рис. 1.7), отримані дані занести у відповідні графи табл. 1.3.
3. За максимальними та мінімальними значеннями визначити середнє значення швидкості руху повітря.
4. Всі отримані значення параметрів мікроклімату занести у відповідні графи табл.1.4.
Таблиця 1.4
Порівняння отриманих значень параметрів з нормованими

РМ
Відстань
, м
Температура, С
Вологість, %
Швидкість, м/с
Еквівалентно- ефективна тем- пература, С виміряна за нормами виміряна за нормами виміряна за нормами факт ич на зона комфорт у
опт имальна доп устима опт имальна доп устима опт имальна доп устима
1 2
3 4
5 6
7 8
9 10 11 12 13

Рис. 1.6. Номограма для визначення відносної вологості повітря
Рис. 1.7. Психрометрична таблиця для гігрометра ВИТ-1
(при швидкості аспірації від 0,5 до 1,0 м/с)

5. Згідно заданих умов досліджень визначити оптимальні та допустимі норми мікроклімату за ГОСТ 12.1.005-88 (див. табл. 1.5-1.6 або таблицю- плакат у лабораторії) і записати їх у табл. 1.4 одним рядком.
6. За показаннями термометрів психрометра та з урахуванням швидкості руху повітря визначити за номограмою (рис. 1.8 еквівалентно-ефективну температуру для кожного робочого місця.
Таблиця 1.5
Оптимальні вимоги до параметрів мікроклімату (за ГОСТ 12.1.005-88)
Період року
Категорія робіт
Температура повітря, °С
Відносна вологість, %
Швидкість руху повітря, м/с
Холод ни й
Легка - Iа
22 – 24 60 – 40 0,1
Легка - Iб
21 – 23 0,1
Середньої важкості – II a
19 – 21 0,2
Середньої важкості – II б
17 – 19 0,2
Тяжка – ІІІ
16 – 18 0,3
Теп лий
Легка - Iа
23 – 25 60 – 40 0,1
Легка – I б
22 – 24 0,2
Середньої важкості – II a
21 – 23 0,3
Середньої важкості - IIб
20 – 22 0,3
Тяжка – ІІІ
18 – 20 0,4
Таблиця 1.6
Допустимі величини параметрів мікроклімату
(за ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99) [2, 7]
Період року
Категорія робіт
Температура повітря, °С
Відносна вологість, %
Швидкість руху повітря, м/с, не більше
Верхня межа
Нижня межа
ПРМ НРМ ПРМ НРМ
Холод ний
Легка - Iа
25 26 21 18 75 0,1
Легка - Iб
24 25 20 17 0,2
Середньої важкості – II a
23 24 17 15 0,3
Середньої важкості – II б
21 23 15 13 0,4
Тяжка – ІІІ
19 20 13 12 0,5
Теп лий
Легка - Iа
28 30 22 20 55 (при 28°С)
0,2 – 0,1
Легка – I б
28 30 21 19 60 (при 27°С)
0,3 – 0,2
Середньої важкості – II a
27 29 18 17 65 (при 26°С)
0,4 – 0,2
Середньої важкості - IIб
27 29 15 15 70 (при 25°С)
0,5 – 0,2
Тяжка – ІІІ
26 28 15 13 75 (при 24°С
і нижче)
0,6 – 0,5

Рис. 1.8. Номограма для визначення еквівалентно-ефективних температур
Те мп е
рату ра з
а сухим терм омет ром
Те мп е
рату ра з
а вол ог им терм омет ро м
Зона комфорту для легкої роботи
(17,2-21,7 °С)

7. Записати температурний інтервал зони комфорту для заданої категорії важкості робіт у відповідну графу табл. 1.4.
8. За дослідними даними побудувати суміщений графік залежностей параметрів мікроклімату і еквівалентно-ефективної температури від відстані
(див. рис. 1.9).
9. Сформулювати висновки та рекомендації згідно 1.3.4.
Рис. 1.8. Приклад побудови сумісного графіка

скачати

© Усі права захищені
написати до нас