Курсова робота з напряму підготовки Дошкільна освіта Формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку

Ім'я файлу: Формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку.doc
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 31.03.2021
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Педагогічний інститут

КУРСОВА РОБОТА

з напряму підготовки - Дошкільна освіта

Формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку

Виконала:

Калайда Леся Сергіївна,

студентка ІІІ курсу,

групи ДОб-1-13-2,Од

Науковий керівник: старший викладач

Вертугіна Валентина Миколаївна,

Київ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Проблема формування часових уявлень у дітей дошкільного віку у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених

1.2 Особливості сприйняття часу дітьми дошкільного віку

1.3 Завдання, зміст, методика формування часових уявлень у дітей дошкільного віку

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Аналіз стану сформованості часових уявлень у дітей молодшого дошкільного віку

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Час є важливим фактором у житті людини. Формування уявлень про час слід розпочинати ще в дошкільному віці. Оволодіння часовими уявленнями допомагає дітям повніше і точніше сприймати навколишній світ, розвиває в них образне і абстрактне мислення.

Сучасні умови праці вимагають від людини уміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її в часі, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані часові інтервали, прискорювати або уповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. У всіх видах діяльності людини так чи інакше потрібна орієнтація в часі, відчуття часу. В свою чергу відчуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин людини.

Дітям вже в дошкільному віці життєво необхідно навчатися самим орієнтуватися в часі: визначати, правильно позначаючи в мові, відчувати його тривалість, міняти темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Уміння регулювати і планувати діяльність в часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність,цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні і в повсякденному житті.

Разом з тим специфічні особливості часу як об`єктивній реальності утруднюють його сприймання дітьми. Час завжди в русі, перебіг часу завжди здійснюється в одному напрямі - від минулого до майбутнього, воно необоротне, його не можна затримати, повернути і» показати».

В педагогічній практиці постає питання як дитині продемонструвати час. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відносин в явищах життя і діяльності, що постійно повторюються. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими проміжками часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

В дошкільному віці діти ще не співвідносять часові відчуття з об`єктивним перебігом часу, проте йде постійний процес накопичення знань про предмети і явища навколишнього світу, організовані в часі. Цьому сприяє розвиток мови, мислення, усвідомлення свого власного життя.

Мета дослідження:

- теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвивальну методику формування часових уявлень у дітей дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор в різних видах діяльності дошкільників у межах розробленої логіко-структурної моделі.

Завдання курсового дослідження:

- вивчити теоретичні засади формування у дітей дошкільного віку уявлень про час;

- проаналізувати рівень сформованості знань у дітей дошкільного віку про час;

- експериментально перевірити ефективність запропонованої системи роботи.

Об'єкт дослідження: особливості формування у дітей дошкільного віку часових уявлень.

Предмет дослідження: формування у дітей дошкільного віку.

Структура. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

час уявлення діти дошкільник

1.1 Проблема формування часових уявлень у дітей дошкільного віку у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених

Проблема формування у дошкільнят уявлень про простір і час знайшла розробку в працях психологів ( Л. А. Венгер, Л. С. Виготський, П.Г.Гальперін, О.М.Дьяченко, А.Н.Леонтьєв, А. А. Люблінська, С.Л.Рубинштейн та ін), педагогів ( Ф.С.Блехер, Т.І.Ерофеева, А.Н.Леушіна, Т.Н.Мусейібова, З.А.Міхайлова, Б.Нікітін, В.П. Новикова, Т.Д.Ріхтерман, Е.В.Сербіна, А.А.Смоленцева, Т.В.Тарунтаева, Є. І. Тихеева та ін.) Аналіз психологічних досліджень дозволив нам виявити, що вчені вивчали такі аспекти цієї проблеми : особливості уявлень дітей про час і простір, генезис їх розвитку, особливості сприйняття часу і простору, психологічні функції, що зумовлюють сприйняття часу і простору, роль сенсорного досвіду у сприйнятті часу і простору. Аналіз педагогічних робіт дозволив нам виявити, що дослідження здійснювалися за напрямками : формування системи уявлень про час і простір, роль дидактичних ігор та занять у формуванні просторово - часових відносин, взаємозалежність мовної активності дитини і розуміння просторово - часових категорій, педагогічні умови дошкільних установ, що забезпечують становлення просторово - часових уявлень.

Теоретичною основою нашого дослідження виступило вчення А.Н.Леонтьева про значеннях часу і простору як знаків життєдіяльності людини, що визначають характер його відносин із світом.

Дітям вже в дошкільному віці життєво необхідно навчитися самим орієнтуватися в часі : визначати, змінювати час ( правильно позначаючи в мову), відчувати його тривалість ( щоб регулювати і планувати діяльність у часі), змінювати темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Уміння регулювати і планувати діяльність в часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і в повсякденному житті. Якщо реальний час дозволяє дитині планувати свою діяльність, то художньо - відбите час і простір забезпечують освоєння філософських категорій простору і часу за допомогою сенсорних еталонів - відчувати час, насолоджуватися ним, розуміти наповнюваність простору і короткочасність миті, відчувати ритм простору і часу. Саме мистецтво запам'ятовує час і простір, але дані можливості літературних і живописних творів використовуються вкрай бідно. Це протиріччя, виявлене нами в ході аналізу філософських і психолого - педагогічних досліджень, дозволило визначитися в напрямку дослідження, позначити його актуальність і теоретичну значимість. Рівень розвитку дитини цілком залежатиме від розуміння педагогом функцій мистецтва і майстерності використання його в освітньому процесі. Аналіз психолого - педагогічних досліджень дозволив виділити основні фундаментальні принципи психічного розвитку дитини, що обумовлюють можливість пізнання їм філософських категорій» простір»і» час» ( Л.С.Виготський, А.В.Запорожец, А.Н.Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.) Такими принципами виступили: творчий характер розвитку; соціокультурний контекст розвитку; Сензитивність в засвоєнні мови, знаків, символів, сенсорних еталонів, предметних і розумових дій; діяльність і спілкування як рушійна сила розвитку, засіб навчання і виховання; періодизація дитячого розвитку; зона подальшого розвитку; активного действованія; інтеріоризація і екстеріорізація як механізм розвитку та навчання.

Сприйняття часу - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості, послідовності явищ дійсності (Д. Б. Ельконін ). Сприйняття і орієнтування в часі у людини, як стверджує філософія і психологія, складаються і формуються на соціальній основі в процесі його життєдіяльності і в практиці широких суспільних зв'язків і відносин. До теперішнього часу в дошкільних освітніх програмах не йшлося про властивості часу, які можуть бути засвоєні дітьми, а осягнення даного феномена здійснювалося через практичну діяльність самої дитини. Наш принциповий підхід як раз і полягає в тому, що здійснюється пошук умов в дошкільному закладі, які б дозволили дітям освоювати час як загальну категорію, обусловливающую регуляцію соціальних відносин. За даними дослідження Д. Б. Ельконіна, чуттєве відношення часу до форми первосігнальние зв'язків соціально опосередковується вже в перші місяці життя дитини. Надалі чуттєве відображення часу у формі первосігнальние зв'язків включається в систему зв'язків другосигнальних і зазнає суттєві якісні зміни. Якісно іншим стає і» відчуття часу», вдосконалення якого базується на постійному освоєнні дитиною одиниць його виміру. У створеній нами програмі ми намагалися посилити ціннісний аспект у розумінні та відчуванні часу - дисциплінує людину, робить його цілеспрямованим, сприяє організації спільних дій.

У своїх роботах Б.Г.Ананьев вказує, що подібно до загальної природі відображення навколишнього світу, відображення простору і часу виступає в двох основних формах, які одночасно є і ступенями пізнання: безпосередньої (чуттєво- образної ) і опосередкованої ( логіко - понятійної ). Взаємозв'язок і єдність цих основних форм відображення виявляється в області відображення просторово - часових відображень об'єктивної дійсності. Значить на основі чуттєвості віддзеркалень і орієнтування в часі, у дитини починає складатися вища форма орієнтування і відображення часу -» логіко - понятійна» або» теоретична» ( за термінологією Б.Г.Ананьева ). Перехід до нового рівня відображення і орієнтування в часі пов'язують зазвичай з періодом становлення мови зі спеціалізацією словникового складу і граматичної будови мовлення дитини. Особлива роль у цьому процесі відводиться освоєння дитиною спеціальної термінології» тимчасової» і навчальної функції дорослого. Хотілося б зауважити, що в нашому дослідженні визначається новий теоретичний підхід до формування просторово - часових уявлень у дошкільників. Суть його полягає в тому, що ми намагаємося продовжити логічний ланцюг пізнання часу і простору від почуттєвого до логіко - понятійному та ціннісним.

У сприйнятті часу беруть участь три перцептивних дії : оцінка, відмірювання :і відтворення тимчасового інтервалу

при оцінці людина словесно визначає продемонстрований йому матеріал (наприклад, 1 хвилина);

при відмірюванні сам оцінює названий йому матеріал;

при відтворенні повторює продемонстрований йому інтервал.

На думку Д. Б. Ельконіна, для пізнання різних сторін часу потрібна функція різних коркових структур мозку. Найменшою точністю характеризується словесна оцінка інтервалу часу. Саме ж точне сприйняття часу спостерігається при відтворенні тимчасового інтервалу. Це обумовлено тим, що при оцінці і відмірюванні людина внутрішньо вважає, співвідносить інтервал з еталоном, що зберігається в пам'яті, а при відтворенні, крім внутрішнього звірення, є можливість зіставляти з продемонстрованим матеріалом. Таким чином, можна говорити про особливу роль слова і сприйняття в оцінці часу. Відмінність точки зору Д. Б. Ельконіна про три складових у сприйнятті часу з нашою авторської точкою зору полягає в тому, що дітям дошкільного віку доступно сприйняття ціннісно значущого сенсу часу і простору в житті людини. Даний підхід обумовлений, з одного боку, соціокультурної характеристикою кінця ХХ століття - стрімкість змін, спрессованность дій людини, скорочення часу і простору, необхідних для досягнення його цілей, діловитість сучасної людини, здатного мобілізувати дій і зусиль, що дозволяють в оптимальний термін отримати результати. З іншого боку, це обумовлено і психологічними особливостями дитини дошкільного віку - сприйняття миттєвості, протяжності часу, сприйняття простору як місця свого буття. Для набуття досвіду підпорядкування часу своєї діяльності і діям дитині необхідно з раннього дитинства навчитися цінувати час, розуміти його незворотність і миттєвість, підпорядковувати свої дії часу і час своїм цілям.

У роботах А. А. Люблінська зазначалося, що діти дошкільного віку відчувають труднощі в сприйнятті часу і у них відносно пізно розвиваються часові уявлення, як тягучість, плинність, незворотність (неможливість повернути минуле і поміняти місцями сьогодення і майбутнє), періодичність, одномірність. Сприйняття дітьми цих особливостей дуже ускладнена через відсутність наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з визначенням часу або через чергування якихось постійних явищ. С.Л.Рубинштейн пише:» При тотожності значень цих тимчасових позначень конкретний момент реальності, на який вони вказують, безперервно пересувається. Ця трудність, з якою дитина не відразу може впоратися. Тому дошкільнята часто запитують дорослих :» Зараз вже завтра або ще сьогодні

Сприйняття часу людиною підготовлено всім ходом розвитку людства. Свідоме сприйняття часу у людини складалося в процесі соціально - виробничої практики. У людини орієнтування в часі має дві різні, взаємодоповнюючі один одного форми відображення часу :

Одна з них - це безпосереднє відчуття дійсності, обумовлене вісцеральної чутливістю, на базі чого утворюються умовні рефлекси.

Інша - власне сприйняття часу, найбільш складна і сучасна форма уяви, яка, розвиваючись, на загальній органічній основі, тісно пов'язана з узагальнюючої функцією другої сигнальної системи. Безпосереднє сприйняття тимчасової діяльності виражається в нашій здатності відчувати її, безпосередньо оцінювати і орієнтуватися в часі без всяких допоміжних засобів. Цю здатність називають» почуттям часу".

Інтерес дітей до тимчасових відносин виникає дуже рано. І хоча малюки із працею опановують спеціальними тимчасовими термінами, вони в міру розвитку мови починають правильно користуватися тимчасовими відтінками дієслів теперішнього, минулого, майбутнього часу. Старші дошкільнята вже більш чітко локалізують в часі події, що володіють відмінними, якісними ознаками. Вони починають розрізняти частини доби, пов'язуючи їх із звичними для цих відрізків поділу, співвідносячи до певного часу і деякі події, добре чи знайомі і емоційно привабливі :» Ялинка - коли зима",» поїдемо на дачу, коли літо» та інше.

Генезис розвитку уявлень про простір і час у дошкільнят характеризується тим, що діти чотирьох - п'яти років щодо точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають певне уявлення на основі особистого досвіду. У дошкільнят утворюється ясне для конкретних подій уявлення про минуле, сьогодення і майбутнє. Що ж стосується уявлень про більш тривалих проміжках часу, то навіть у старших дітей вони не точні. Тим більше дуже невиразні їх подання про далеке минуле.

1.2 Особливості сприйняття часу дітьми дошкільного віку

З матеріалістичних позицій час, як форма існування матерії виражає відповідні відношення всіх матеріальних явищ у нескінченному розвитку світу: відношення в процесі розвитку, відношення послідовності стадій розвитку і змін. Розгорнення реальних явищ завжди має часові характеристики: тривалість, порядок слідування, швидкість перебігу, частоту повторень і ритм. Характерними особливостями часу є його плинність, неперервність та необерненість. Це виявляється у тому, що час завжди у русі, має тільки один напрям - вперед, від минулого до майбутнього; час неможливо затримати, повернути,» показати».

Спостереження онтогенезу часових уявлень дитини свідчать, що рівень відображення часу удосконалюється у дітей з віком. У немовляти відчуття часу, з`являючись з моменту народження, як і голод, спрага, біль є тривалим, воно переплітається з відчуттям зусилля, потреби в чомусь. Поступово дитина своїми діями пристосовується до швидкості, частоти і правильності подій в навколишній дійсності.

У своєму розвитку дитина, ймовірно, повторює - в дуже прискореному темпі - той довгий і давній шлях, яким людство, розвиваючись від первісного стану, дійшло до сучасного поняття часу. Це теж був шлях відчуття, сприйняття, дослідження і освоєння світу. На найперших порах джерелом відчуття і переживання часу було, напевно, прагнення перетворити бажане на доступне. Як говорив ще сто років тому французький психолог М.Гюго:» Час закрив доступ до себе істоті, яка нічого не бажала б, ні до чого не прагнула…Майбутнє - це не те, що йде до нас, а те, до чого ми йдемо».

Вже у віці декількох місяців дитина прагне активно орієнтуватися в часі. До року або півтора дитина починає розуміти, що таке» зараз»- воно схоже на» тут».Трохи пізніше з`ясовується і що таке» скоро»- воно схоже на» там»,» недалеко».До трьох років стає ясним, що буває» сьогодні»,» завтра»,» вчора».

У ранньому дошкільному віці дитина живе в основному хвилиною, поточними інтересами. В цей період у мові дітей дієслова не мають ознак часу.

Процес сприйняття і віддзеркалення часу у дітей утворюється тяжкою працею і характеризується крайньою нестійкістю.

Сприйняття дітьми часу, його безповоротності, і періодичності утруднено через відсутність наочних форм. Складно для дітей і розуміння значення слів, що позначають часові відносини в силу їх відносного характеру.

На ранніх етапах розвитку дитина орієнтується в часі на основі якісних ознак. Наприклад,» добраніч»говорять, коли лягають спати, увечері вже темно і сонця немає.

В дошкільному віці у дітей з`являються запитання про час:» Чому є ще дні?»,» А коли я був маленький, я плакав, коли мама кудись йшла». Це говорить про те, що в дошкільному віці діти починають думати про час, як про щось таке, що існує окремо від подій. Час починає уявляти дитині як щось велике, довге, в якому розміщуються інші менші частки часу. Проте у дітей трьох - п`яти років чітких уявлень про час немає. Висловлювання дітей свідчать, що час вони розуміють як явище оборотне і яке можна перервати. У цьому віці діти говорять про дні, місяці, години як про певні предмети і навіть уособлюють їх. Вони запитують:» Куди пішло вчора і звідки прийде завтра?»,» Куди зникають дні і чому вони знову з`являються?». Визначну роль у формуванні сприйняття часу у дітей відіграє режим. Діти починають сприймати час через дії, події і явища життя, що повторюються. Так, на запитання:» Що означає ранок? (чи вечір)»дошкільники здебільшого відповідають:» Ранок, коли заняття»,» До обіду, коли прогулянка»,» Вечір, коли приходять батьки».

Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають визначене уявлення на основі особистого досвіду. Якщо життя дітей суворо підпорядковано певному режиму, тобто, розподілена в часі, то дитина упевнено відзначає ранок або вечір. Він розрізняє день або ніч.

Але їм дуже важко виділити час в давно минулих подіях, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події.

Легше дається дітям орієнтування в часі, ніж освоєння часових уявлень і понять. Це пов`язано з процесом становлення мови, з специфікою словарного запасу і граматичної будови мови дитини.

Особлива роль в цьому процесі відводиться освоєнню спеціальної термінології. Її формування дуже тісно пов`язане із засвоєнням тих позначень і вимірювань часу, які існують у людини (пори року, час доби, місяць, рік, тиждень, година, хвилина).

Розвиток часових уявлень і орієнтування в часі пов`язані з повсякденним життям і діяльністю дітей. У дошкільній установі основними орієнтирами виявляються режимні моменти, емоційно значущі події, темп діяльності. Якщо не проводити спеціальну роботу по формуванню часових уявлень, то це приведе до того, що одержувані дітьми відомості про окремі часові позначення залишаються на поверхні дитячої свідомості, не розкривають часових відносин. Так, багато дітей шести-семи років не можуть назвати послідовність днів тижня, не співвідносять місяці з сезонами року і датами знайомих їм свят, не знають причинної залежності часів роки.

Спеціально організоване навчання веде до того, що уявлення про час у дітей швидко удосконалюються, стають більш систематичними, усвідомленими, розвивається відчуття часу.

На думку Ріхтерман Т.Д. чинниками, на основі яких формується відчуття часу, є:

- знання часових еталонів. Для того, щоб дитина могла зрозуміти, про яку часову тривалість йому говорять, або визначити самостійно тривалість часового інтервалу, він повинен знати час на годиннику і навчитися користуватися ним.

- Переживання - відчуття дітьми тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організувати різноманітну діяльність дітей в межах певних часових відрізків. Це дасть можливість дітям відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той або інший його відрізок. А надалі це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в часі, тобто вибирати об`єм роботи відповідно відведеному на неї часу.

Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника, на основі відчуття часу. Контроль з боку дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при виробленні навиків орієнтування в часі.

Отже, повсякденне життя, режимні моменти, які постійно чергуються, стають для дітей орієнтиром. Тому правильне їх практичне орієнтування в часі їм дається значно легше, ніж опанування часовими поняттями.

При стихійному, самостійному засвоєнні уявлень про час у дітей дошкільного віку часові поняття складаються досить пізно. Для більш успішного формування у дітей цих знань і пізнавальних процесів, що підвищують ефективність підготовки їх до навчання у школі, слід організувати навчання під керівництвом дорослого.

1.3 Завдання, зміст, методика формування часових уявлень у дітей дошкільного віку

Робота дошкільного навчального закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання - державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.

На сучасному етапі дошкільні навчальні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти України, а також розробляти і впроваджувати власні. В останні роки наукові колективи створили низку сучасних програм.

З метою з'ясування змісту та завдань з формування у дошкільників уявлень про час мою були проаналізовані нормативнір документи:

-Програма» Дитина»;

-Програма» Дитина в дошкільні роки»;

- Програма» Українське дошкілля»;

Отже, у Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція) у розділі» Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі (сенсорні еталони)»серед компетенцій, якими мають оволодіти дитина дошкільного віку:» визначає, встановлює часову послідовність подій, вживає слова» вчора»,» сьогодні»,» завтра»,» раніше»,» пізніше»,» зараз»,» спочатку»,» тепер»,» давно»,» скоро». Розуміє властивості часу, володіє часовими поняттями (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі, доба, тиждень, місяць, рік). Має уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ: тривалість секунди, хвилини, години. Може визначити час за годинником, знає, що година складається з хвилин, оцінює часові інтервали. Називає порядок та пояснює послідовність пір року, днів тижня, частин доби; встановлює причинно-наслідкові зв'язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі».


Група	Освітні завдання
Ранній вік	За малюнками розрізняти частини доби, знати слова день, ніч
Молодший дошкільний вік	Називати частини доби (ранок, день, вечір, ніч); часові відношення (тепер - пізніше, спочатку - потім, учора - завтра),Визначати частини доби на основі спостереження за природними ознаками (сонце встає - ранок, сонце піднялось вище, світить яскраво - день та ін.)
Середня група	Засвоєння понять ранок, день, вечір, ніч доба; відношень швидше - повільніше.
Старша група(шостий рік життя)	Ознайомлення з тижнем як проміжною одиницею вимірювання часу між добою. Встановлення послідовності днів тижня з опорою на порядкові числівники («Сьогодні четвертий день тижня - четвер»). Назва поточного місяця, попереднього і наступного. Ознайомлення з різними видами календарів та розвиток умінь користуватися ними.
(сьомий рік життя)	Календарні міри часу: тиждень, місяць, рік. У тижні - 7 діб, у місяці 4 тижні; 12 місяців складають рік. Назви місяців, їх послідовність. Орієнтуватися в часі за допомогою годинника. Формування і розвиток у дітей відчуття час при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів

Програма» Українське дошкілля»


Група	Вікові можливості	Освітні завдання
Ранній вік	-
Молодший дошкільний вік	Час дуже важко унаочнити, тому діти погано розуміють періоди доби - ранок і вечір, а от ніч і день їм легше запам'ятати: вночі - темно, а всі сплять, а вдень можна гратися, гуляти, їсти, навчатися тощо.Важко дітям зрозуміти часові поняття:» завтра»,» вчора»,» сьогодні»,» тепер»,» потім»,» зараз». Вони плутають ці поняття, і коли вихователь ставить запитання» Коли це було?», відповідають методам вгадування.	Формувати вміння розрізняти і називати відрізки доби: ранок, день, вечір, ніч, часові відношення: вчора, сьогодні, завтра
Середня група	Сприймання часу, його тривалості й послідовності подій дається дітям п'ятого року життя нелегко. Орієнтування у часі засновано переважно на позачасових моментах, наприклад, на добре знайомих дитині діях, що відбуваються періодично (вставання, вечеря тощо). Дитині ще важко виокремити час як об'єкт пізнання, що діє невидимо(вчора, сьогодні, завтра), вона довго не розуміє об'єктивного руху часу, його незалежності від волі та дій людей. Дошкільник знає лише про теперішнє і має невиразне уявлення про минулий час.	Вчити орієнтуватися в часі. Вчити орієнтувати поняттям» доба». Продовжувати формувати уявлення дітей про періоди доби: ранок, день, вечір, ніч, розрізняти поняття» вчора»,» сьогодні»,» завтра»,» потім»,» давно»,» тепер»,» раніше»та правильно вживати ці слова.
Старша група	Міцнішими стають знання щодо орієнтуватися в часі, діти менше помиляються у часових поняттях» вчора»,» завтра»,» колись»,» давно»,» було»,» буде».	Закріплювати й поглиблювати часові уявлення: ранок, день, вечір, ніч, вчора, сьогодні, завтра. Вчити послідовно називати дні тижня, пори року, місяці року. Ознайомлювати з календарем та вити ним користуватися. Вчити визначати час за годинником.

Програма» Дитина в дошкільні роки»


Група	Освітні завдання
Ранній вік	За малюнками розрізняти частини доби, знати слова день, ніч
Молодший дошкільний вік	Називати частини доби (ранок, день, вечір, ніч); часові відношення (тепер - пізніше, спочатку - потім, учора - завтра),Визначати частини доби на основі спостереження за природними ознаками (сонце встає - ранок, сонце піднялось вище, світить яскраво - день та ін.)
Середня група	Засвоєння понять ранок, день, вечір, ніч доба; відношень швидше - повільніше.
Старша група	Вчити послідовно називати дні тижня, пори року, місяці.Вчити орієнтуватися на циферблаті годинника, встановлювати час із точністю до години.

Загалом в процесі огляду нормативної та методичної літератури, було встановлено, що

Час - це загальна форма існування матерії. Із цього витікає, що часові характеристики явищ (тривалість, частота, ритм) універсальні за своїм використанням при описі будь-яких процесів.

Основними властивостями часу є об'єктивність, періодичність, текучість, неповерненість, відсутність наочних форм.

Для людини орієнтування в часі має дві різні, взаємодоповнюючі одна одну форми відображення: 1) безпосереднє відчуття тривалості, на основі чого утворюються умовні рефлекси; 2) сприйняття часу як найбільш складна й досконала форма відображення.

Безпосереднє сприйняття часової тривалості виражається в здібності відчувати її, оцінювати й орієнтуватися в часі без якихось допоміжних засобів. Це називають “відчуттям часу”. У різних видах діяльності “відчуття часу” виступає то як відчуття темпу, то як відчуття ритму, то як відчуття швидкості чи тривалості. Для формування цього відчуття важливу роль відіграє накопичений досвід диференціювання часу на основі діяльності аналізаторів.

Сприйняття часу розвивається на чуттєвій основі й на основі засвоєння загальноприйнятих еталонів оцінювання часу.

У сприйнятті часу задіяні три перцептивні дії: оцінювання, відмірювання й відтворення часового інтервалу.

Основними завданнями з формування часових уявлень є :

- формування первинної практичної орієнтації у часі;

- формування відчуття часу;

- ознайомлення з часовими еталонами;

- формування початкових уявлень про властивості часу.

На основі психолого-педагогічних досліджень виокремлюють засоби, що забезпечують навчання дітей орієнтування в часі: накопичення соціального досвіду в різних видах діяльності (гра, праця, навчання), художні засоби (картини, фотографії, художня література), суспільні та природні явища навколишньої дійсності, різноманітні моделі.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Аналіз стану сформованості часових уявлень у дітей молодшого дошкільного віку

Проходячи практику у ДНЗ 368 Дніпровського району м. Києва ми мали можливість спостерігати систему роботу вихователів ІІ молодшої групи по формуванню уявлень про час у дітей.

Ми провели обстеження дітей дошкільного віку з метою виявити можливості та особливості встановлення послідовності розташування запропонованих ланок, пов'язаних різними відносинами порядку.

В експерименті брали участь діти старшої групи (10 дітей).Було проведено 4 серії

У першій серії дітям пропонувалося встановити послідовність знайомих видів діяльності в режимі дня. Спочатку розповісти, що вони роблять у дитячому садку вранці, коли приходять, що потім. Потім розкласти 7 картинок по порядку (картинки із зображенням приходу дітей до дитячого садка, зарядки, вмивання, сніданку, одягання і прогулянки).

У другій серії виявлялася здатність дітей встановити послідовність зміни людини за віком (розкласти по порядку 2 набору картинок: малятко, школярка, жінка, бабуся;немовля,дошкільник, школяр,чоловік старий).

У третій серії діти встановлювали послідовність перетворення об'єкта в процесі конструювання (як послідовно з аркушу паперу виготовляється паперова табуретка). На основі усвідомлення логічного зв'язку між станами одного об'єкта діти розкладали по порядку 5 деталей, які виходили в процесі виготовлення табуретки.

У четвертій серії виявлялися можливості дітей усвідомити причинно-наслідкові відносини, якими пов'язані запропоновані на картинках епізоди оповідань, і, керуючись цими відносинами, встановити порядок їхнього проходження.

Таким чином, діти встановлювали тимчасову послідовність між ланками, пов'язаними різноманітними відносинами. Але у всіх серіях експериментів були виявлені однотипні види помилок при порушенні дітьми послідовності. Так, перш за все, порушувався вибір точки відліку. На першому місці були розташовані ті важелі, яке найсильніше емоційно впливало на дитину. Цей вид помилок найчастіше приводив до порушення послідовності всіх інших ланок.

Наступний вид типових порушень - виділення однієї ланки. На перше чи останнє місце діти виносили яка-небудь ланка, а інші ланки розташовували в належному порядку. У даному випадку або грала роль емоційна значущість для дитини виділеного ланки (наприклад:» Бабуся головна, її покладу спочатку»), або ланка, яка не несе для дитини певного змісту (наприклад, чистий аркуш паперу при встановленні послідовності виготовлення табуретки спочатку залишалася, а потім прилаштовувався в кінці). Таким чином, ми прийшли до висновку: при навчанні дітей встановлювати послідовність в часі треба використовувати матеріал, в якому виділяються ланки приблизно рівнозначні за змістом і емоційного впливу.

Пропуск ланки - ще один вид порушення послідовності. Діти пропускають ланка, не включаючи його в систему розташування матеріалу. Так, при встановленні послідовності виготовлення табуретки випускали кубик, так як він відрізнявся від інших деталей об'ємністю.

Допускалася і угруповання, що стоять поруч ланок. Спочатку йде угруповання малих груп в пари. При цьому виділяються відносини» раніше - пізніше»(вмиваємося - снідаємо, одягаємося - гуляємо) або відносини» старше - молодше»(бабуся - мама, дошкільник - школяр).

Деякі діти, встановлюючи зворотну послідовність в часі, вносили свою логіку супідрядності ланок.

Зустрічалася і повна перестановка всіх ланок, коли дошкільнята не розуміли суті завдання або підміняли його іншим, більш звичним (наприклад, покласти картинки в ряд). При обгрунтуванні встановленого ними порядку вони говорили:» Так красиво»,» Щоб видно було».

Отже, спостерігалася однотипність допускаються дітьми помилок при встановленні часовій послідовності. А оскільки характер помилок і їх кількість в різних завданнях, виконуваних дітьми різних вікових груп, в цілому збігається, можна говорити про типовість виявлених порушень визначення послідовності в часі дітьми дошкільного віку.

Загальна кількість допускаються дітьми помилок доводить необхідність введення в процес їх навчання спеціальних прийомів вичленування, встановлення та відновлення часовій послідовності в запропонованому змісті. Характер порушень послідовності вказує шлях формування у дошкільнят умінь впорядковувати ланки.

Картки-символи повинні відповідати змісту послідовно наявного матеріалу. Наприклад, у комплексі ранкової гімнастики вправи робляться в певній послідовності і схематично можуть бути зображені на картках у вигляді стрілок, що показують напрямок руху рук, або трикутників, вершини яких символізують присідання, повороти, стрибки і т. п. Символи можуть бути зображені у вигляді таких схем у додатку.

Для передачі послідовності дій дитини в конструюванні, аплікації на картках можна зобразити пензлик, ножиці, зігнутий надрізаний аркуш паперу і т. п.

У нашому досвіді навчання проводилося так: після проведення ранкової гімнастики вихователь пояснив дітям, що в такій же послідовності ці вправи будуть виконуватися і в наступні дні. Щоб запам'ятати, яка вправа робити спочатку і яке після нього, зробили картки, на яких ці вправи були намальовані. З дітьми розглянули всі вправи.

Картки розставили на стрілі, у якої є початок і можна побачити рух до вістря вправо. Разом з дітьми вихователь встановив послідовність вправ, розставивши по порядку картки.

На наступний день перед початком гімнастики з дітьми повторили послідовність вправ розставленими на стрілі картками.

При виконанні вправ діти контролювали послідовність по моделі. У наступні дні перед початком гімнастики дошкільнята самі встановлювали картки на стрілі, знаходячи місце кожної вправи. При утрудненні вихователь ставив першу картку - точку відліку, а подальший ряд продовжували діти. Надалі діти самостійно відтворювали послідовність всіх ланок на стрілі й вільно відображали її в мові, використовуючи прислівники» спочатку»,» потім»,» раніше»,» пізніше».

В останні дні експерименту діти виконували вправи по пам'яті в засвоєної послідовності, а потім по моделі перевіряли точність виконання. У результаті засвоєння послідовності виконання вправ час на проведення гімнастики скоротилося і самі діти зі схваленням оцінювали використання моделі.

Надалі стріла використовувалася, коли необхідно було встановлювати послідовність на музичних заняттях при розучуванні пісень, танців, на заняттях з конструювання та аплікації, по розгляданню і розповідання за картинами.

До цього часу діти вже зрозуміли принцип зображення послідовності на моделі і відразу вловлювали її при поясненні вихователя, допомагали розставити картки по порядку. За моделлю діти легко відтворювали послідовність у роботі, в оповіданні.

Отже, можна виділити наступні завдання навчання:

- Навчити дітей виокремлювати тимчасову послідовність у запропонованому матеріалі;

- Відтворювати порядок проходження запропонованих ланок;

- Самостійно встановлювати послідовність.

Етапи роботи можуть бути такі:

- Пояснення матеріалу в необхідній послідовності;

- Відтворення послідовності на стрілі вихователем, а потім у міру навчання і самими дітьми. При виконанні завдання керуватися демонстрованої на стрілі послідовністю;

- Встановлення самими дітьми послідовності на стрілі; відновлення дітьми на - зруйнованих послідовності;

- Виконання в послідовності завдання з подальшою перевіркою по моделі.

У результаті такої роботи увагу дітей було притягнуто до вичлененню часовій послідовності, і вони самі почали її відшукувати в будь-якому змісті. З'явилися елементи тимчасової оцінки.

Навіть невеликий досвід роботи з навчання дошкільників встановлення тимчасової послідовності показав, що досить виділити і наочно представити її дітям, повправлятися їх у самостійному встановленні порядку проходження ланок, навчити користуватися моделлю, як вони самостійно починають використовувати цей спосіб і виокремлювати послідовність у будь-якому запропонованому змісті. Уміння дошкільнят встановлювати тимчасову послідовність розвиває в них упевненість, самостійність і вміння планувати діяльність.

При навчанні дітей розпізнаванню частин доби необхідно співвіднести правильне позначення кожної з частин доби (ранок, день, вечір і ніч) з відповідним проміжком часу і навчити визначати цей проміжок за характерною для нього діяльності і зовнішніми ознаками.

Знайомлячи дітей з календарем, необхідно так будувати систему роботи, щоб вони, активно діючи з матеріалами моделі календаря і переживаючи тривалість всіх представлених проміжків часу, усвідомлено оволоділи еталонами часу.

Уміння визначати дату за календарем і особливо називати дні тижня формується у дітей поступово.

Висновки

Розумове виховання - процес тривалий і складний. І успіх його забезпечується багатьма чинниками, серед яких належне місце посідає математика. Головне її призначення - розвивати у дітей цікавість, допитливість розуму, кмітливість. Одним з основних завдань у роботі вихователів є всебічний розвиток дитини-дошкільника, серед яких чільне місце посідає логіко-математичний розвиток дітей.

Продумане використання різноманітних методів і прийомів подання знань, дидактичного матеріалу, створення атмосфери зацікавлення дає змогу варіювати способи навчання дошкільників, уникати стандартів, забезпечувати цим активну розумову діяльність, усвідомлене засвоєння знань, як результат -забезпечити логіко математичний розвиток кожної дитини.

Відповідно до вимог програми завдання з формування орієнтування у часі полягають у тому, щоб ураховуючи вікові особливості дітей і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому - п'ятому роках життя добитися розуміння і правильного вживання слів, які загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і часові відношення, добитися розрізнення і правильного називання частини доби. У старшому дошкільному віці слід допомогти дітям у засвоєнні послідовності пір року, набутті уміння визначити частини доби та пори року за природними орієнтирами та тим, що саме роблять в ці періоди дорослі і діти, уміння послідовно називати дні тижня. Дітей підготовчої групи треба підвести до усвідомлення важливості врахування часу, до опановування початковими знаннями про міри, за допомогою яких люди точно визначають час та ведуть його числення, до розрізнення різних інтервалів часу.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих знань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, уваги дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйнятті звуків, рухів і дій інших об'єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загально визначеній формі за певним заповненням їх різними рухами подіями, використовуючи прийом порівняння, а також локалізацію рухів і подій у часі.

Список використаних джерел


Характеристика джерела	Приклад оформлення
Книги: Один автор	1.Ерофеева Т.И и др. Математики для дошкольников: Книга для воспитателей детских садов. - М., Просвещение, 1997; 2.Леушина А.М. Формирование элиментарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974; 3.Рихтерман Т.Д. Формирование представлений о времени у детей дошкольного возраста. - М., 1982; 4.Рубинштейн С.Л. О восприятии времени и пространства // Мир психологии. -1999,№4; 5.Тарунтаева Т.В. Исследование возможности обучения старших дошкольников началам математики в детском саду. Автореф. Дис. … канд.пед.наук. - М.,1977; 6.Фунтикова о.А. Териотические основы умственого развития дошкольников. Симферополь: Таврида, 1999; 7.Фунтикова О.О. В гостях у днів тижня// Дошкільне виховання. - 1994,-№1; 8.Фунтикова О.О. Від явища до сутності. Формування знань про час // Дошкільне виховання. -1998. - №19; 9.Шевченко Т.С. Формирование представлений о времени и пространстве у детей дошкольного возраста средствами искусства. Автореф. Дис. … канд.пед.наук. - Ростов-на-Дону, 1999; 10.
Програми	1.Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. - К.2012;
За редакцією	1.Занимательные игры для детей от 3-ёх до 6 лет/ Под ред. О.М.дьяченко, Е.П.Агаевой.-М.:пРОСВИЩЕНИЕ. - 1991; 2.Математическая подготовка детей в дошкольном учреждении/ Под ред. В.В.даниловой. - М.,1988; 3.Содержание и методы умственного воспитания дошкольников/ Под ред. Н.Н.Поддьякова.- М., 1980; 4.Формирование элементарных математических представлений у дошкольников/ Под ред. А.А.Столяра. - М., 1988;
Два автори	1.Щербакова Е.И., Фунтикова О.А. Матиматика в детском саду (альбом).- К.:Рад. Школа, 1991;

скачати