1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: опорник.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 775кб.
Дата: 29.09.2021
Пов'язані файли:
ЛЕКЦІЯ 1.docx

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ПУЛЮЯ
Кафедра менеджменту у виробничій сфері
КУРС ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
для студентів спеціальності 275 “Транспортні технології”
Тернопіль 2017

2
Курс лекцій з дисципліни “Основи менеджменту” для студентів спеціальності
275 “Транспортні технології”. – Тернопіль: ТНТУ, 2017. – 78 с.
Укладач: к.е.н., доц. Кужда Т. І.
Рецензент: к.е.н., доц. Мосій О. Б.
Розглянуто й затверджено на засіданні кафедри менеджменту у виробничій сфері. Протокол №1 від 29.08.2017 р.

3
ЗМІСТ
Вступ .............................................................................................................. 4
Тема 1. Поняття і сутність менеджменту ................................................... 5
Тема 2. Організації як об’єкти управління ................................................. 14
Тема 3. Планування як загальна функція менеджменту ...........................
25
Тема 4. Організація взаємодії як загальна функція менеджменту ........... 35
Тема 5. Мотивація як загальна функція менеджменту ............................. 44
Тема 6. Контроль як загальна функція менеджменту ............................... 51
Тема 7. Методи менеджменту та форми влади в організації ................... 59
Тема 8. Комунікації та управлінські рішення в менеджменті .................. 68
Рекомендована література ........................................................................... 78

4
ВСТУП
Метою навчальної дисципліни “Основи менеджменту” є формування системи фундаментальних знань з основ менеджменту, способів, механізмів та
інструментарію системного управління організацією.
Завдання навчальної дисципліни “Основи менеджменту” є: вивчення сутності, основних понять і категорій менеджменту; складових елементів, етапів, інструментів реалізації та забезпечення взаємозв’язків функцій управління; процесів прийняття і методів обґрунтування управлінських рішень; набуття вмінь використовувати базові інструменти управління організацією.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 1) основні поняття та сутність менеджменту;
2) сутність та особливості планування як функції менеджменту;
3) сутність та процес організації взаємодії як функції менеджменту;
4) сутність та особливості мотивації як функції менеджменту;
5) сутність та процес контролю як функції менеджменту;
6) методи обґрунтування управлінських рішень;
7) види комунікацій в управлінні;
8) сутність лідерства та керівництва в організації. вміти: 1) використовувати набуті навики та теоретичні знання з менеджменту для прийняття управлінських рішень;
2) застосовувати функцію планування для визначення перспективи і майбутнього стану організації, шляхів і способів його досягнення;
3) застосовувати функцію організація взаємодії для поділу організації на підрозділи та встановлення повноважень, які зв’язують вищі рівні управління з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань;
4) застосовувати функцію мотивація, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності
5) застосовувати функцію контроль для ефективного управління та вибору напрямів здійснення необхідних коректив;
6) використовувати різноманітні види комунікацій для налагодження ефективного комунікаційного процесу як в середині підприємства, так і ззовні;
7) застосовувати підходи до керівництва та лідерства для реалізації функцій та формування методів менеджменту в організації;
8) класифікувати управлінські рішення та застосовувати різноманітні методи обґрунтування управлінських рішень.

5
Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
1. Суть менеджменту та умови його здійснення
2. Менеджери та підприємці
3. Рівні управління в організації
4. Закони та принципи менеджменту
5. Розвиток управлінської науки
1. Суть менеджменту та умови його здійснення
У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах виробничо- господарської діяльності активно почали використовувати термін
“менеджмент”. Однак, варто чітко розуміти різницю між поняттями
“менеджмент” та “управління”, оскільки дуже часто їх ототожнюють.
Управління є цілеспрямованою дією на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку із зміною різноманітних обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютериними мережами, автомобілем, літаком, людьми.
Менеджмент є різновидом управління, який стосується управління
людьми (працівниками, колективом працівників, групами, організацією).
Менеджмент – цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.
Менеджмент розглядають з функціональних позицій, за напрямками реалізації функцій та з позицій часу.
Менеджмент (з функціональних позицій) – це процес планування, організації взаємодії, мотивації та контролю, який покликаний забезпечити досягнення координації роботи колективу працівників для ефективного виконання завдань та досягнення цілей організації. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності через реалізацію чотирьох вищезазначених функцій.
Планування– відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.
Організація взаємодії це вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління підприємством, тобто поділ організації на підрозділи та встановлення повноважень, які зв’язують вищі рівні управління з нижчими і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.
Мотивація – це відокремлений вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання працівників до діяльності, з метою досягнення особистих цілей та цілей організації.

6
Контроль – це вид управлінської діяльності, за допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив.
Менеджмент (за позицій часу) поділяють на:
- оперативний менеджмент – це процес реалізації функцій менеджменту
(планування, організації взаємодії, мотивації та контролю роботи колективу працівників) в межах одного року;
- стратегічний менеджмент – це планування, організація взаємодії, мотивація та контроль роботи колективу працівників на довготривалу перспективу.
2. Менеджери та підприємці
Однією з центральних фігур сучасного менеджменту є менеджер, який здійснює різноманітні види управлінської діяльності з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей організації.
Менеджер – управлінець, який працює в керуючій системі підприємства та здійснює управління колективом підлеглих працівників через планування, організацію, мотивацію та контроль їхньої роботи.
Менеджер – керівник, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.
Управлінських ролі (види управлінської діяльності), які виконує менеджер на підприємстві:
1. Міжособистісні ролі: менеджер – керівник, який здійснює комунікації між підприємством та зовнішнім середовищем
(постачальниками, споживачами, державою, ін.).
2. Інформаційні ролі: менеджер – приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої), розповсюджувач інформації, представник (при зовнішніх контактах організації).
3. Ролі, пов’язані з прийняттям управлінських рішень: менеджер – керівник, який приймає управлінські рішення та несе відповідальність за їх виконання.
Кожен менеджер виконує всі ролі, однак їх значущість визначається конкретними посадами. Сучасний менеджер повинен володіти такими
якостями, які можна звести до чотирьох основних груп:
1. Професійно-ділові: високий професіоналізм, здатність генерувати ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них,

7 прагнення до професійного зростання, здатність до інновацій та розумного ризику, уміння здійснювати антикризове управління та ін.
2. Адміністративно-організаційні: оперативність, уміння здійснювати контроль, залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності, уміння розробляти довгострокові програми та організовувати їхню реалізацію, уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих, здатність делегувати повноваження, уміння організовувати та планувати робочий час та
ін.
3. Соціально-психологічні: культура ділового спілкування, прагнення до лідерства і влади, уміння керувати своєю поведінкою, толерантність, здатність керувати конфліктами, здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі.
4. Моральні: почуття обов’язку, готовність допомогти, чесність, доброзичливість, повага до підлеглих працівників та ін.
Основні функції та задачі менеджера в організації:
1) планування та визначення цілей, завдань та шляхів їх реалізації;
2) організація діяльності, мотивація та контроль роботи підлеглих працівників;
3) розпорядництво та регулювання роботи підлеглих працівників;
4) управління матеріально-технічними, фінансовими, трудовими ресурсами;
5) управління маркетинговою діяльність та нововведеннями;
6) управління зовнішньоекономічними зв’язками.
Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна фігура – підприємець.
Підприємець – людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації, несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень, розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів і залучення матеріальних цінностей.
Основна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), реалізує її за власні та позичені кошти та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером та підприємцем наведені в таблиці 1.

8
Таблиця 1 – Відмінності між менеджером та підприємцем
Ознаки
Характерні особливості
Менеджер
Підприємець
1.Формальний статус
Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності
Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника,
інвестора, засновника, який використовує власні, позичені або інші ресурси
2. Виробничо- господарська діяльність
Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів
Зорієнтований на пошук нових видів діяльності та можливостей розвитку підприємства
3. Залучення ресурсів
Використовує наявні ресурси (які є в його розпорядженні) з метою забезпечення роботи підрозділів
Залучає ресурси для досягнення визначеної мети та виконання завдань, використовує оренду, кредит, лізинг
4. Матеріальні
інтереси
Отримує за свою роботу заробітну плату
Є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди
Певною мірою ролі менеджера та підприємця можуть збігатися. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу і стати підприємцем. Але такий збіг ролей менеджера і підприємця можливий тільки тимчасово, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються і вони займуть відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей підприємець-менеджер можливе тільки на невеликих підприємствах.
3. Рівні управління в організації
Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють такі види поділу:
- горизонтальний передбачає створення підрозділів, відділів, служб в організації;
- вертикальний передбачає створення рівнів управління в організації.
Виділяють
три
рівні
управління: технічний, управлінський,
інституційний.
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників): керівники

9 низової ланки, керівники середньої ланки, керівники вищої ланки.
Рис 1. – Графічне зображення рівнів управління
Таблиця 2 – Характеристика рівнів управління
Рівні управління
Представники рівнів управління
Функції представників рівнів управління
Інституційний рівень
Директор, заступники директора, президент компанії, віце- президент, ректор, проректори
Забезпечує інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації
Управлінський рівень
Начальник відділу
(кадрів, фінансів, економіки, маркетингу), підрозділу, служби, декан
Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання
Технічний рівень
Старший майстер чи бригадир, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, старший продавець, завідувач лабораторії
Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання
Менеджери нижчого рівня координують та наглядають за діяльністю безпосередніх виконавців.
Менеджери середнього рівня приймають участь у складанні планів і визначенні цілей для власних підрозділів.
Менеджери вищого рівня управління несуть відповідальність за певні широкомасштабні цілі, розробляють загальну стратегію і політику організації.
Вони управляють роботою менеджерів середнього рівня і становлять порівняно малу групу керівників.
Інституційний рівень
Управлінський рівень
Технічний рівень
Керівники вищої ланки управління
Керівники середньої ланки управління
Керівники низової ланки управління

10
Прикладні характеристики рівнів управління показано для
ТзОВ “Елітавто” в таблиці 3.
Таблиця 3 – Характеристика рівнів управління ТзОВ “Елітавто”
Рівні управління
Представники рівнів управління
Функції
(види діяльності)
1. Інституційний рівень
Директор
Визначає стратегію, політику, тактику організації, скеровує діяльність працівників, координує результати діяльності товариства, приймає рішення щодо розширення та реорганізації підприємства, приймає на роботу та звільняє працівників згідно штатного розпису та відповідно з чинним законодавством, приймає рішення та видає накази щодо діяльності товариства
Заступник директора із загальних питань
Управляє процесами оформлення необхідної документації для здійснення пасажирських перевезень
2. Управлінський рівень
Головний бухгалтер
Здійснює облік, економічний аналіз стану підприємства, формує податкову та статистичну звітність, керує процесами економічної та фінанси- кредитної діяльності, мотивації та стимулювання праці
Начальник відділу перевезень
Здійснює дослідження ринків палива, мастильних матеріалів, мастильних речовин; розробляє рекламну кампанію, вивчає потреби пасажирів
Начальник відділу кадрів
Очолює роботу із забезпечення підприємства працівниками потрібних професій, спеціальностей і кваліфікації згідно з рівнем та профілем отриманої ними підготовки та ділових якостей
3. Технічний рівень
Старший майстер
Організовує роботу автомеханіків та автослюсарів відповідно до потреб для здійснення пасажирських перевезень
Старший консультант із перевезень
Надає консультації клієнтам, організовує роботу консультантів із надання різних видів перевезень
В таблиці 4 проаналізовано структуру рівнів управління на ТзОВ

11
“Елітавто”. Представниками інституційного рівня є директор, заступник директора із загальних питань, заступник директора з експлуатації.
Управлінська ланка підприємства – головний бухгалтер, начальники відділів кадрів, перевезень, матеріально-технічного постачання, диспетчерського та господарського відділів. Представниками технічного рівня є старший майстер та старший консультант із перевезень.
Таблиця 4 – Структура рівнів управління ТзОВ “Елітавто”
Рівні управління
Чисельність представників рівнів управління
Структура, %
1. Інституційний рівень (директор, заступник директора із загальних питань, заступник директора з експлуатації)
3
(3/11)*100=27,3
2. Управлінський рівень (головний бухгалтер, начальники відділів кадрів, перевезень, матеріально- технічного постачання, диспетчерського та господарського відділів)
6
(6/11)*100=54,5
3. Технічний рівень (старший майстер, старший консультант із перевезень)
2
(2/11)*100=18,2
ВСЬОГО
11
100
В структурі управління ТзОВ “Елітавто” найбільшу питому вагу займають представники управлінської ланки (54,5%). Частка представників
інституційного рівня складає 27,3%. Частка представників технічного рівня в структурі управління ТзОВ “Елітавто” становить 18,2%.
4. Закони та принципи менеджменту
У процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління організаціями – закони, закономірності, принципи. В управлінській діяльності використовують сталі норми управління організацією, тобто закони
менеджменту.
1. Закон спеціалізації управління – передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність.
2. Закон інтеграції управління – спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків,

12 стилів керівництва.
3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації
управління покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
4. Закон демократизації управління акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих.
5. Закон економії часу в управлінні спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
6. Закон
пропорційного розвитку систем управління передбачає послідовний та постійний розвиток всіх управлінських систем організації
(виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної).
Принципи менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями:
1. Цілеспрямованість – відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо- господарських цілей та виконання поставлених завдань.
2. Урахування потреб та інтересів – покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
3. Ієрархічність – передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого до найвищого рівня управління.
4. Взаємозалежність – кожна організація складається із взаємозалежних змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси), при цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію та викликають відповідну реакцію з її боку.
5. Динамічна рівновага передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі розвитку.
6. Економічність формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
7. Активізація спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій.
8. Системність – організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.
9. Єдиновладдя передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.

13
5. Розвиток управлінської науки
Як наука, управління в своєму розвитку пройшло такі етапи:
І етап охоплює виникнення та розвиток підходів на засадах виділення
різноманітних шкіл.
Школа наукового управління (1885-1920 рр.) виконувала дослідження на рівні організації виробництва – виробничого менеджменту, займалася спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці.
Класична (адміністративна) школа управління (Анрі Файоль, 1920-1950
рр.) розвинула принципи управління (поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, винагорода персоналу, ієрархія управління, ін.), описала функції управління (планування, організація, розпорядництво, координування та контроль), систематизувала підхід до управління всією організацією.
Школа людських стосунків (1930-1950 рр.) вперше визначила людину як пріоритетний фактор виробничо-господарської діяльності. Основна увага приділялася формам стимулювання працівників до праці, застосуванню стилів управління, залученню працівників до прийняття управлінських рішень та надання можливостей кар’єри та просування службовою ієрархією.
Школа поведінських наук (з 1950 р.) рекомендувала використовувати в організаціях методи вирішення конфліктів та налагодження міжособистих стосунків, підвищення ефективності людських стосунків, формування колективів за психологічною сумісністю.
Школа науки управління (кількісного підходу) (з 1950 р.) розглядала управлінський процес як поєднання математичного апарату та суб’єктивних суджень менеджера. З’явилися такі елементи внутріфірмового планування, як
імітаційні моделі для прийняття рішень, методи аналізу в умовах невизначеності, математичне забезпечення оцінки управлінських рішень.
ІІ етап охоплює виникнення, розвиток та використання процесійного
підходу в менеджменті.
Прецесійний підхідрозглядає управління як процес, тобто сукупність безперервних взаємопов’язаних видів управлінської діяльності. Ці дії, кожна з яких є окремим управлінським процесом, називають функціями менеджменту.
Сучасний підхід виділяє чотири функції менеджменту – планування, організація взаємодії, мотивація та контроль. Процес управління за своєю сутністю є загальним підсумком всіх функцій управління.
ІІІ етап охоплює виникнення, розвиток та використання системного
підходу в менеджменті.
Системний підхід базується на використанні теорії систем у менеджменті.

14
Система – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, які формують внутрішнє середовище організації (структура, завдання, технологія, працівники та цілі). Великі частини системи (організації чи підприємства) утворювати інші, які називають підсистемами (наприклад, цехи, відділи, служби, підрозділи, філії) і, які взаємодіють із основною системою.
ІV етап охоплює виникнення, розвиток та використання ситуаційного
підходу в менеджменті.
Ситуаційний підхід базується на виникненні управлінських ситуацій, які розглядаються як конкретний набір обставин, що діють у внутрішньому середовищі організації або впливають на неї ззовні протягом певного часу.
Даний підхід спрямований на підбір способів та прийомів для розв’язання конкретних управлінських ситуацій з метою найефективнішого досягнення цілей організації.

  1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас