1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Ім'я файлу: Вікова психология Консп лекц (Ушакова) (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1197кб.
Дата: 18.10.2021
скачати

0
Кафедра психології діяльності в особливих умовах
Національного університету цивільного захисту України
І.М. Ушакова
ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ
Курс лекцій
Харків 2015

1
Кафедра психології діяльності в особливих умовах
Національного університету цивільного захисту України
І.М. Ушакова
ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ
Курс лекцій
Харків 2015

2
Рекомендовано до друку кафедрою психології діяльності в особливих умовах НУЦЗ України
Протокол від 15.12.15 №5
Рецензенти: доктор психологічних наук, професор, М.А. Кузнєцов,професор кафедри практичної психології Харківського національного пе- дагогічного університету ім. Г.С. Сковороди;
кандидат психологічних наукА.Ю. Побідаш, начальник відді- лення впровадження психотренінгових технологій науково- дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології нау- ково-дослідного центру НУЦЗУ
Ушакова І.М.
Вікова психологія: курс лекцій / І.М. Ушакова. – Х.: НУЦЗУ, 2016. –
123 с.
Дане видання містить аналіз психологічних проблем онтогенезу лю- дини. У ньому розглянуто, спираючись на теоретичні концепції прові- дних вітчизняних та зарубіжних вчених, загальні положення вікової психології, основні проблеми дитячої, підліткової та юнацької психо- логії, а також питання, які стосуються розвитку дорослої та старіючої людини.
Курс лекцій дасть змогу зорієнтуватись в широкому колі психологі- чної літератури, розширить інформаційне поле читача, допоможе гли- бше зрозуміти закономірності та динаміку психічного розвитку в он- тогенезі, її потенціальні можливості від пренатального періоду до гли- бокої старості.
Для курсантів, студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться пробле- мами вікового розвитку.

3
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
5
Лекція 1. Предмет, проблеми та методи вікової психології 5 1.1 Предмет вікової психології як науки 5 1.2 Загальна характеристика віку 6 1.3 Методи психології розвитку
7
Лекція 2. Історичний нарис розвитку вікової психології
10 2.1 Початкові етапи психології розвитку як науки
10 2.2 Проблеми вікового розвитку в зарубіжній психології
10 2.3 Вітчизняна психологія про розвиток психіки в онтогенезі.
14
Лекція 3. Закономірності та динаміка психічного розвитку в онтогенезі
15 3.1 Розвиток і формування 15 3.2 Особливості психічного розвитку
16 3.3 Рушійні сили розвитку психіки 18 3.4 Навчання, виховання і розвиток психіки
21
Лекція 4. Проблема періодизації психічного розвитку
25 4.1 Поняття про періодизацію психічного розвитку 25 4.2 Періодизації за зовнішніми ознаками розвитку
26 4.3 Періодизації за однією ознакою розвитку 26 4.4 Періодизації на основі суттєвих ознак психічного розвитку
27
РОЗДІЛ 2. ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ
28
Лекція 5. Перинатальний розвиток 28 5.1 Характеристика періодів пренатального розвитку 28 5.2 Психологічні особливості розвитку плоду 30 5.3 Народження та його вплив на подальший розвиток
31 5.4 Фактори психічного ризику для майбутньої дитини
32
Лекція 6. Психічний розвиток немовляти 34 6.1 Криза новонародженості та комплекс пожвавлення
34 6.2 Розвиток рухів та дій. Пізнавальний розвиток немовляти 36 6.3 Формування передумов розвитку мовлення 36 6.4 Спілкування з дорослими як провідна діяльність. Основні новоутворення віку
37
Лекція 7. Психологічні особливості раннього дитинства 38 7.1 Загальна характеристика розвитку дитини 1-3 років
38 7.2 Маніпулятивна та предметна діяльність як провідний вид діяльності. Інші види діяльності 39 7.3 Розвиток мовлення
39 7.4 Характеристика пізнавальної сфери дитини раннього віку
40 7.5 Емоційно-вольова сфера та її розвиток
41 7.6 Криза трирічного віку
42
Лекція 8. Психічний розвиток дитини дошкільного віку
43 8.1 Загальна характеристика розвитку дитини-дошкільника 43 8.2 Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят 44

4 8.3 Трудова та учбова діяльність дошкільнят
46 8.4 Сенсорний розвиток
46 8.5 Пізнавальний розвиток 48 8.6 Розвиток особистості та емоційно-вольової сфери дошкільників
49
Лекція 9. Психологічна готовність дітей до школи 51 9.1 Поняття психологічної готовності до шкільного навчання
51 9.2 Мотиваційна готовність до навчання у школі
52 9.3 Розумова та емоційно-вольова готовність
52 9.4 Проблеми навчання шестирічних дітей
53
Лекція 10. Психологічні особливості молодшого школяра 55 10.1 Загальна психологічна характеристика ситуації розвитку молодшого школяра 55 10.2 Учбова діяльність молодших школярів
57 10.3 Розвиток пізнавальних психічних процесів 60 10.4 Формування особистості дитини в молодшому шкільному віці
64
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ
66
Лекція 11. Психологічні особливості підліткового віку
66 11.1 Загальна характеристика ситуації та особливостей розвитку підлітків
67 11.2 Стосунки з однолітками та дорослими
69 11.3 Розвиток пізнавальних процесів
71 11.4 Формування особистості підлітка 74
Лекція 12. Психологічні особливості юнацтва 79 12.1 Загальна характеристика ранньої юності 79 12.2 Взаємостосунки з дорослими та однолітками
81 12.3 Пізнавальні процеси і розумовий розвиток 82 12.4 Формування особистості в період ранньої юності 85
РОЗДІЛ 4. ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ
90
Лекція 13. Психологічні особливості дорослої людини
90 13.1 Дорослість як психологічний період 90 13.2 Проблема періодизації дорослості 91 13.3 Характеристика соціальної ситуації розвитку у період дорослості 92 13.4 Психофізіологічний та пізнавальний розвиток дорослої людини
93 13.5 Нормативні кризи дорослості та розвиток особистості 94
Лекція 14. Психологія старіння та старості
96 14.1 Старість як психологічне явище
96 14.2 Теорії старіння та старості
97 14.3 Вікові завдання старості
98 14.4 Особистісні особливості людини у старості
100
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ 102

5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ЛЕКЦІЯ 1.
ПРЕДМЕТ, ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
План лекції:
1.1 Вікова психологія як наука.
1.2 Загальна характеристика віку.
1.3 Методи вікової психології.
Література:
Заброцький М.М. Вікова психологія. / М.М. Заброцький - К.: МАУП,
1998. - Розділ 1.
Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000. - Глава 1.
Павелків Р.В. Вікова психологія / Р.В. Павелків. – К.: Кондор, 2015. –
469 с. – Розділ1.
Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.:
Академвидав, 2005. – 202 с. – р. 1.1.
Сергеєнкова О.П.
Вікова психологія
/
О.П. Сергеєнкова,
О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка – К.: «Центр учбової літерату- ри», 2012 – 376 с. – р. 1.1, 1.2.
Основні поняття: вікова психологія (ВП), об’єкт та предмет вікової психології, вік, методи ВП, організаційні та емпіричні методи, основні та до- поміжні методи.
1.1 Предмет вікової психології як науки
Окремою галуззю психологічної науки є вікова психологія (психологія розвитку) зі своїм специфічним предметом досліджень (нагадаємо, що під предметом науки розуміють той бік дійсності, який вивчається цією наукою).
Предмет вікової психології – вікова динаміка психіки людини.
Вікова психологія, таким чином, досліджує закономірності розвитку людини на різних етапах її індивідуального життя. Конкретизуючи цю тезу, зазначимо, що вікова психологія вивчає виникнення і розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і властивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих, зумовлені віком, зміни співвідношень між ними, становлення різних видів діяльності (гри, на- вчання, праці, спілкування тощо), формування психічних якостей підростаю- чої особистості, вікові можливості засвоєння знань, головні фактори розвитку та формування особистості тощо.
Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, які вини- кають з віком у психічній діяльності людини і свідчать про переходи від ниж- чих до вищих ступенів розвитку.

6
Психологія розвитку розкриває умови, що визначають процес розвитку, співвідношення у цьому процесі природних (спадковості, дозрівання організ- му та інш.) і суспільних факторів, з допомогою яких (і через які) реалізуються можливості психічного розвитку людського індивіда. Вона з'ясовує роль істо- рично вироблених суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у формуванні людського індиві- да як особистості.
До предмету психології розвитку (вікової психології) входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих етапів до вищих, з'ясування індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді та дорослих, встановлення факторів, що їх детермі- нують тощо.
У загальній структурі вікової психології виділяють дитячу психологію, психологію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію ранньої юності, психологію дорослої людини та геронтопсихологію.
Давши загальну характеристику предмету вікової психології як науки, зробимо деякі зауваження щодо викладу матеріалу в даній праці. Відомо, що загальні вікові властивості завжди по-різному проявляються в конкретних со- ціальних та історичних умовах. Проте, брак експериментальних досліджень особливостей вираження цих властивостей в сучасних умовах з урахуванням статі, місця проживання, соціального походження тощо робить висвітлення відповідної проблематики дещо фрагментарним, а в деяких випадках воно ба- зується на дослідженнях, проведених раніше.
А тому, характеризуючи психологічні особливості тієї чи іншої вікової групи, ми будемо говорити передусім про найзагальніші, найтиповіші серед них. Однак актуальну нині проблему статевих та індивідуальних особливос- тей, на жаль, в рамках цієї праці розглянути немає можливості. Зазначимо тільки, що вікові закономірності, про які йтиметься далі, завжди проявляють- ся через індивідуальні варіації, які залежать не лише від середовища та умов виховання людини, а й від особливостей її організму та особистості.
1.2 Загальна характеристика віку
Відповідно до розуміння сутності психічного розвитку людини, по- різному можна відповісти на запитання, що таке вік чи вікова стадія розвитку.
Скажімо, вікові стадії можна розглядати як незмінні, абсолютні конста- нти, що ґрунтуються на уявленні про психічний розвиток як про природний біологічний процес. Можна власне ігнорувати саму наявність вікових стадій, розуміючи під розвитком просте накопичення знань та навичок тощо.
У вітчизняній психології послідовно розвиваються сформульовані свого часу П.П. Блонським та Л.С. Виготським уявлення про історично зумовлений характер вікових періодів розвитку людини. Внаслідок історичного розвитку,

7
змінюються загальні соціальні умови розвитку особистості, зміст та методи навчання, що, у свою чергу, впливає на зміни вікових етапів розвитку.
Сказане дає підстави розглядати вік як якісно своєрідний етап психіч- ного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких ви- значає неповторність структури особистості людини на певному етапі її роз- витку.
Наприклад, Л.С. Виготський розумів під віком цілу епоху, відносно ві- докремлений період, значення якого зумовлюється місцем у загальному циклі розвитку, де загальні закони розвитку щоразу набувають якісно своєрідного вираження. Перехід від однієї вікової стадії до іншої супроводжується поя- вою раніше неіснуючих психічних утворень, зміною самого ходу розвитку особистості.
Г.С. Костюк трактував вік у психології як конкретний відносно обме- жений в часі ступінь психічного розвитку, що характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не пов'язаних з індивідуа- льними особливостями, однаковими для всіх людей.
Наголосимо, що специфіка віку визначається сукупністю багатьох умов, до яких можна віднести особливості фізичного розвитку (наприклад, форму- вання тих чи інших морфологічних утворень у ранньому віці, перебудова ор- ганізму в підлітків тощо), систему вимог до людини на певному етапі розвит- ку і її взаємостосунки з іншими людьми, тип діяльності, до якої вона включе- на, характер знань, якими вона оволодіває, і специфіку способів опанування цих знань тощо.
Вплив зовнішніх умов на вікові особливості особистості залежить та- кож від того, якими вже сформованими психологічними властивостями (вну- трішніми умовами) він опосередкований, тобто специфіку віку детермінує су- купність зовнішніх і внутрішніх умов, а зміна співвідношень між ними зумо- влює необхідність та особливості переходу до наступного вікового етапу роз- витку.
Іншими словами, вікові (типологічні) психологічні особливості зумов- лені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, до певної міри характером виховання, особливостями спілкування і діяльності людини, при- чому ці останні впливають передусім на терміни переходу від однієї вікової стадії до іншої.
1.3 Методи психології розвитку
Вікова психологія використовує два основних методи отримання пси- хологічних фактів, які надалі виступають об'єктом наукового аналізу, – це
спостереження та експеримент. Наголосимо, що специфіка предмету вікової психології визначає й особливості використання названих методів.
Спостереження – метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об'єктом спостереження

8
звичайно стають окремі сторони психічної діяльності дитини, скажімо, особ- ливості мовлення, мислення, емоцій, вольової регуляції поведінки, взаємини в групах дітей, ігри тощо.
Спостереження має відповідати ряду вимог, основними з яких є цілесп- рямованість, планомірність, систематичність, об'єктивність, фіксування отри- маних даних з наступним їх аналізом тощо.
Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго- та
короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні і приховані.
У віковій психології спостереження часто набуває характеру послідов- ного фіксування фактів психічного розвитку людини у вигляді щоденника.
Широко використовуються також дані самоспостереження дітей та молодих людей, їхні усні розповіді про свої уявлення, почуття, прагнення, спогади про різні події у своєму житті тощо.
Застосовується також і психологічний експеримент, специфіка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки дитини, у повторенні їх для перевірки істинності своїх висновків, у зміні цих умов, з метою виявлення їх впливу на перебіг до- сліджуваних процесів.
Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лабораторний експеримент проводиться у спеціально створюваних умовах, які ретельно враховуються. Прикладами такого експерименту можуть бути вивчення умо- вних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу залежно від емоцій, швидкості протікання різноманітних реакцій, розв'язання експериментальних задач то- що. Незважаючи на те, що лабораторний експеримент створює найкращі мо- жливості для врахування умов, ведення контролю за ходом та етапами, кіль- кісного оцінювання результатів тощо, застосування його у віковій психології обмежене.
Природний експеримент характеризується тим, що здійснюється в при- родних для дитини умовах ігрової, учбової, трудової та інших видів діяльнос- ті. Його широко застосовують для дослідження вікових, індивідуальних особ- ливостей розвитку сприймання, пам'яті, мислення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших властивостей. З цією метою дітям пропо- нують виконати різні види завдань (перцептивні, мнемонічні, мислительні, конструкторські тощо), а за процесом та результатами розв'язання роблять висновки про їхні психічні властивості.
Особливим видом природного є формуючий (навчаючий) експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини простежується як результат акти- вного впливу експериментатора. Формуючий експеримент одночасно виконує дві функції: дослідження психологічних особливостей і механізмів, досягнен- ня певних виховних та освітніх цілей.
Окремим шляхом отримання психологічних фактів у віковій психології
є так званий близнюковий метод. Суть його полягає у зіставленні даних про психічний розвиток однояйцевих близнюків, отриманих за допомогою спо- стереження та експерименту.

9
Вікова психологія також широко використовує величезну кількість кон- кретних дослідницьких методик (аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, соціометрія, психодіагностичні тести тощо), які детально аналізуються в літе- ратурі.
Так, у віковій психології часто вдаються до отримання психологічної
інформації, розмовляючи з дітьми на різні теми. Бесіди бувають програмо- ваними та вільними, можуть включати прямі та непрямі запитання тощо. Ін- коли вони набувають характеру інтерв'ю, яке полягає в отриманні відповідей на заздалегідь заготовлені запитання. Практикуються і письмові опитування
(анкетування).
Джерелом психологічних фактів можуть бути результати образотворчої, літературно-художньої та інших видів діяльності людини.
Широко використовують у віковій психології і різноманітні психодіаг- ностичні тести, тобто системи завдань, які дають можливість вимірювати рі- вень розвитку певної якості (властивості) особистості.
Серед тестів вирізняють:

тести-опитувальники, які дають можливість отримувати інформа- цію на основі відповідей досліджуваних на програмовані питання;

тести-завдання, в яких інтерпретується швидкість та якість вико- нання людиною певних завдань;

тести проективні, де дані отримуються з аналізу психологічної ін- терпретації, тобто усвідомленого чи неусвідомленого перенесення суб'єктом власних властивостей і станів на зовнішні об'єкти під впливом домінуючих потреб, цінностей та смислів.
Ефективність використання тих чи інших методів залежить від того, на- скільки він валідний (відповідає тому, для одержання чи оцінки чого він за- стосовується) і надійний (дозволяє отримувати одні й ті самі результати при багаторазовому використанні).

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати

© Усі права захищені
написати до нас