Курс ІV факультет Лікувальна справа справа Тема 3

Методична розробка
для організації самостійної роботи студентів
Предмет Дерматологія та венерологія
курс ІV
Факультет Лікувальна справа справа
Тема 3: Принципи загального та місцевого лікування в разі шкірних хвороб.
Кількість годин – 1 год.
Актуальність теми:
У випадках інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, хламідіоз, трихомоніаз, мікоплазмоз тощо), розголошення відомостей щодо характеру захворювання, сексуальних контактів пацієнта є абсолютно недопустимим.
Під час роботи в осередку інфекції виникає необхідність залучення до обстеження, виклику до спеціалізованого закладу осіб, з якими хворий мав статевий контакт, як ймовірне джерело його інфікування.
Після закінчення лікування проводять клініко-серологічний контроль його виліковності. При лікуванні хвороб шкіри слід враховувати не тільки діагноз, а й етіологію та патогенез захворювання.
Лікування шкірних хвороб має бути комбінованим (загальним та місцевим) і комплексним із застосуванням усіх способів та методів, що можуть бути корисними для хворого (психотерапія, медикаментозне лікування, фізіотерапія, курортне лікування).
Залежно від клінічної картини, етіології та патогенезу хвороби може переважати місцеве або загальне лікування, але вони повинні взаємно доповнювати одне одного.
Мета:
знати:
1) основи санітарно-гігієнічного режиму шкірно-венерологічного диспансеру та організацію його роботи;
2) Основні принципи лікування, правила догляду за хворими на шкірні хвороби та хвороби, що передаються статевим шляхом, ведення вагітних з метою запобігання природженому сифілісу;
3) культуру зовнішнього вигляду, поведінки медичного персоналу, утримання перев’язочної та процедурного кабінету.
Вміти:
1) збирати анамнез, визначити скарги та проблеми пацієнта, обстежувати шкіру, брати матеріали для лабораторного дослідження на гострозаразні інфекції;
2) проводити загальну та місцеву терапію: робити ін’єкції, застосовувати зовнішні лікарські форми препаратів для лікування дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом;
3) проводити санітарно-освітню роботи серед населення.
Матеріали до аудиторної роботи
Дисципліна
Знати
Вміти
Анатомія
Будову та функції шкіри
Застосовувати анатомічні знання на практиці

Фармакологія
Основні групи препаратів для лікування шкірних захворювань
Призначати лікарські препарати
(лікарські форми)
Зміст теми: Принципи загального та місцевого лікування в разі шкірних хвороб При лікуванні хвороб шкіри слід враховувати не тільки діагноз, а й етіологію та патогенез захворювання.
Лікування шкірних хвороб має бути комбінованим (загальним та місцевим) і комплексним із застосуванням усіх способів та методів, що можуть бути корисними для хворого (психотерапія, медикаментозне лікування, фізіотерапія, курортне лікування).
Залежно від клінічної картини, етіології та патогенезу хвороби може переважати місцеве або загальне лікування, але вони повинні взаємно доповнювати одне одного.
Вибираючи схему лікування, обов’язково враховують стать, вік, соціально- побутові умови праці, спадковість. Лікарські засоби застосовують комбіновано.
Лікування при захворюваннях шкіри має бути таким:
1.
Мотивованим:
- етіотропне лікування призначають у разі інфекційних, паразитарних та професійних хвороб шкіри;
- патогенетичне лікування проводять за наявності екземи, псоріазу, нейродерміту та інших хвороб;
- симптоматичне лікування зменшує вираженість різних симптомів при шкірних хворобах, а саме – свербіжу, запалення, мокнуття тощо.
2.
Комбінованим:
- загальне лікування передбачає вплив на шкіру через організм взагалі (через нервові рецептори, кровоносну та лімфатичну системи тощо);
- місцеве лікування полягає в безпосередньому впливі на патологічне вогнище.
3.
Комплексним – із застосуванням різних способів і методів, а саме:
- медикаментозної терапії;
- фітотерапії;
- фізіотерапії;
- дієтотерапії;
- психотерапії;
- санаторно-курортного лікування.
4.
Індивідуальним – з вибором найефективніших методів лікування для кожного конкретного хворого.
5.
Всебічним, що передбачає проведення лікування не тільки основного захворювання, а й супутньої патології.
ПРИСИПКИ (пудри) складаються із порошкоподібних речовин, котрі наносять на вогнище ураження тонким шаром. Висушуючи і охолоджуючи шкіру, вони зменшують запальні явища і послаблюють суб’єктивні відчуття. Пудру призначають ще й для захисту від зовнішніх впливів (сонячне проміння, пил) і запобігання мацерації при надмірному потовиділенні. За наявності мокнуття присипки не застосовують, оскільки разом з ексудатом порошкоподібні речовини утворюють кірки, які ще більше сприяють запаленню. Присипки бувають рослинні та мінеральні. Залежно від складу присипок їх поділяють на індиферентні, дезінфікуючі та припікальні. Застосування індиферентних присипок обмежується випадками гіперемії шкіри або посиленої секреції сальних та потових залоз. До них відносять тальк, оксид цинку, біла глина.
Дія: адсорбуюча, висушуючи, обезжирююча, протизапальна, захисна.
ПРИМОЧКИ – це водні (рідше спиртові) розчини, які призначають на мокнучі поверхні в разі гострого запального процесу. Цим лікарським формам властива

протизапальна і в’яжуча дія, вони зменшують ексудацію і послаблюють вираженість суб’єктивних відчуттів (свербіж, печіння), сприяють епітелізації.
Для примочок широко застосовують такі засоби: свинцеву воду, розчин алюмінію ацетату, рідину Алібура, розчини антисептичних засобів: борної кислоти (2%), риванолу (1:1000), резорцину (1-2%).
ЗБОВТУВАЛЬНІ СУМІШІ – це суспензії порошкоподібних речовин у рідині.
Застосовують у разі гострих та підгострих запальних процесів на шкірі (крім волосистої частини шкіри) без явищ мокнуття. Випаровування рідких частин суспензії призводить до охолодження запальних ділянок шкіри, а гліцерин у ній сприяє рівномірному розподілу порошкоподібних речовин на шкірі і тривалішому їх зберіганню. Перед використанням суспензії потрібно збовтувати.
Суспензії бувають водними, водно-спиртовими, масляними. Як порошкоподібні речовини використовують оксид цинку, тальк, крохмаль, білу глину (вони становлять 30% суспензії). До складу збовтувальної суспензії входить гліцерин, до водно-спиртової – етиловий спирт, до масляної – соняшникова, персикова та інші олії. До складу суспензії також можна додавати активно діючі лікарські речовини – сірку, дьоготь, ментол, іхтіол.
ВОДНІ І СПИРТОВІ РОЗЧИНИ використовують для змащування ділянок свербежу, прилеглих ділянок шкіри і ділянок, уражених піодермією (3-5% спиртовий розчин йоду, 1% водні розчини брильянтового зеленого, метиленового синього, фукорцину).
ПАСТИ – це суміш порошкоподібних речовин і жирової основи в рівних частинах. Для пасти характерна протизапальна і висушувальна дія, так само як і для присипок, жир у ній зберігає ще й гнучкість і еластичність шкіри. Дія пасти поверхнева. Їх використовують у разі підгострих запальних уражень шкіри. Не застосовують на волосистих ділянках шкіри і за наявності мокнуття. Тістоподібна консистенція паст дає змогу накладати її без пов’язки. Найпростішою пастою є цинкова, до якої, залежно від призначення, додають активні лікарські речовини: ментол, саліцилову кислоту, сірку,
іхтіол, дьоготь. Змивають пасту обережно олією.
МАЗІ – це маса м’якої консистенції, в якій до жирової основи (вазелін, ланолін, свиняче сало, інші синтетичні інгредієнти) додано різну кількість порошкоподібних речовин (не більше 1/3). Залежно від призначення до мазі додають різну кількість активної лікарської речовини. Мазі затримують перспірацію і секрецію шкіри, спричиняють мацерацію рогового шару і посилюють гіперемію, що сприяє проникненню лікарських речовин вглиб шкіри. Жирова основа мазей пом’якшує шкіру і очищає її від вторинних нашарувань. Їх не накладають на вологі ерозійні поверхні.
Завдяки глибокій дії мазей їх рекомендують застосовувати у разі підгострих і хронічних запальних уражень. Мазі застосовують у вигляді накладання пов’язок, змащування або втирання в уражені ділянки. Існують офіцинальні мазі на синтетичній основі: тримістин, флуцинар, герпевір. Змивають мазі зі шкіри рослинною олією.
Побічні дії: атрофія шкіри, телеангіектазії, активація вірусної та антибактеріальної інфекції.
КРЕМИ – це маса м’якої консистенції, до складу якої входять жирова основа і вода. Застосовують їх у разі сухості шкіри, зменшення її пружності і незначних запальних явищ. Вода, що входить до складу крему, охолоджує шкіру, виконуючи тим самим протизапальну дію, жир робить шкіру м’якою і еластичною.
ПЛАСТИРІ виготовляють із суміші жиру, воску, каніфолі та діючої речовини
(ртуті, саліцилової кислоти, сечовини). Пластирі забезпечують найглибшу дію засобів для зовнішнього застосування ( до підшкірної основи), створюють кератолітичний ефект.
Перед використанням пластир розігрівають, після чого він прилипає до шкіри і щільно на ній утримується.
Дія: аналогічна мазі, але триваліша і на обмеженій площі.
ЛАКИ – це нерозчинні у воді основи, що швидко висихають з утворенням тонкої плівки на поверхні шкіри. Складаються із колонію або травмацитину та різних лікарських речовин. Лаки застосовують для досягнення глибокої дії на обмеженій ділянці шкіри.
КЛЕЙ – рідина, що застигає під час висихання. Використовують у випадках, коли потрібно ізолювати ділянку шкіри від впливу зовнішніх подразнень. Спричиняє активну гіперемію, зменшує свербіж, сприяє загоєнню виразок на тлі варикозного розширення вен. До складу клею входить желатин.

Рекомендована література:
Основна:
1)
Шкірні та венеричні хвороби: Підручник/Л.С. Новосад та ін.-К.: Медицина, 2007.-
280с.
2)
Коляденко В.Г. та ін. Шкірні та венеричні хвороби.-Вінниця: Нова Книга, 2006.-
424с.
Додаткова:
1) Савчак В.І., Галкіна С.О. Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом. Підручник.-Тернопіль: Учмедкнига, 2001.
2) Аязатулоф Р.Ф. Вирусные заболевания кожи и слизистих оболочек.-К., 2005.
Матеріали для самоконтролю
Питання для самоконтролю:
1. Загальне й місцеве лікування.
2. Індивідуальне й комплексне лікування.
3. Лікування етіотропне та патогенетичне.
4. Лікарські форми, які застосовуються в дерматології.
Тести для самоконтролю:
1. Яку з форм медичних препаратів використовують для лікування патологічного стану шкіри, який супроводжується мокнуттям ? а) паста б) мазь
в) примочка г) крем
2. Яка з перерахованих мазей має кератопластичні властивості ? а) еритроміцинова
б) саліцилова в) мікозолон г).сірчана
3. Для лікування демодекозу використовують наступну мазь: а) гідрокортизонову б) сінафлан в) целастодерм
г) 1% тріхополову
Задачі для самоконтролю
1. До фельдшера здоровпункту спиртокомбінату звернулась працівниця цеху медичних препаратів зі скаргами на набряк обличчя, піднебіння, глотки, утруднене дихання. Свій стан пов’язує з вживанням апельсинів під час обіду. Яку невідкладну долікарську допомогу повинен надати фельдшер при такому критичному стані як набряк Квінке?