Ім'я файлу: Купрійчук Г.М.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 75кб.
Дата: 25.04.2020

Джерела аграрного права України: сьогодення та майбутнє.

Купрійчук Г.М.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН (м.Київ)
Після проведення аграрної і земельної реформи в Україні та враховуючи активні євроінтеграційні процеси, що відбуваються в нашій державі, виникає необхідність аналізу сучасної системи, структури і змісту аграрного законодавства та інших джерел правового регулювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції за умови їх узгодження з Конституцією України, систематизації та гармонізації з правом Європейського Союзу [1, с. 85].

Джерела аграрного права – це зовнішня форма існування аграрно-правових норм, їм притаманні загальні риси, які характеризують джерела будь-якої галузі права, а саме:

а) вони мають офіційний, публічний характер, який надається двома шляхами: шляхом правотворчості, тобто походять від держави, та шляхом санкціонування, коли державні органи надають їм юридичної сили;

б) приймаються державою або санкціонуються нею у чітко визначеному порядку;

в) мають письмовий, документальний характер та певну зовнішню форму, яка містить назву та вид джерела;

г) розраховані на неодноразове застосування та поширюються на невизначене коло осіб, тобто мають нормативний характер.

ґ) дотримання їх вимог забезпечується примусовою силою держави.

Водночас джерелам аграрного права притаманні, крім загальних, особливі, відмінні від джерел інших галузей права юридичні ознаки, а саме:

а) наявність уніфікованих актів аграрного законодавства, які є ядром аграрного законодавства;

б) відсутність єдиного кодифікованого акта;

в) велика вага та значимість актів локальної правотворчості;

г) збереження рекомендаційної правотворчості;

ґ) використання правових норм інших галузей права, які водночас належать і до норм аграрного, і до норм інших галузей права;

д) зростання ролі міжнародних норм права, уніфікація національного аграрного законодавства відповідно до вимог міжнародного права, умов участі в СОТ та його адаптація до законодавства ЄС.

Юридична природа нормативних джерел у сфері регулювання аграрних відносин активно досліджувалась у радянський час і не втрачає своєї актуальності в науці аграрного права України. Джерела колгоспного права були предметом наукових досліджень З. С. Бєляєвої, М. І. Козиря, В. З. Янчука та інших вітчизняних науковців. Джерела радянського сільськогосподарського права комплексно досліджував Г. Ю. Бистров. У науці аграрного права України до проблем зовнішнього закріплення аграрно-правових норм звертались Н. О. Багай, А. Л. Бейкун , Ц. В. Бичкова, Я. З. Гаєцька-Колотило, А. М. Земко, В. М. Єрмоленко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, В. І. Семчик, А. М. Статівка, О. О. Погрібний, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, В. В. Янчук, В. З. Янчук, Т. О. Коваленко та ін. У своїх працях вони аналізують напрями систематизації аграрного законодавства, юридичне значення Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів у регулюванні аграрних відносин, місце судової практики серед джерел аграрного права, перспективи адаптації аграрного законодавства до вимог СОТ та ЄС тощо [2, c. 62–63].

У 2000-х р.р. більшість Колективних сільськогосподарських підприємств (далі - КСП) була реструктуризована відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р., проте Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» не скасований. Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачено, що суди при розгляді справ застосовують зазначену Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. При визначенні шляхів систематизації аграрного законодавства варто враховувати сучасний стан та перспективи розвитку аграрного права України. Важливим напрямом систематизації є виявлення та відміна актів, що суперечать Конституції та конституційним законам.

Світова практика свідчить, що впродовж тривалого часу можуть існувати не обов’язково кодифіковані, а і в інший спосіб систематизовані правові акти. І лише з часом виникає потреба у проведенні кодифікації. З урахуванням зазначеного, в нашій державі було б доцільно провести систематизацію аграрного законодавства в декілька етапів:

1) інкорпорація аграрного законодавства за окремими інститутами;

2) кодифікація аграрного законодавства за окремими інститутами;

3) кодифікація аграрного законодавства шляхом прийняття окремого закону, який би визначив загальні засади регулювання аграрних відносин;

4) кодифікація аграрного законодавства у формі Аграрного кодексу України.

Таким чином, в умовах реформування законодавства України необхідне його чітке упорядкування, приведення до системи та узгодження нормативного масиву. Реалізація цих завдань буде сприяти підвищенню ефективності законодавства та всебічному регулюванню сучасних суспільних процесів.

Список використаної літератури

  1. Сіденко В. В. Джерела аграрного права: сучасний стан та перспективи розвитку. Грані права: ХХІ століття: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 19 травня 2018 р.). Одеса, 2018. 568 с.

  2. Коваленко Т. О. Джерела аграрного права України: сучасний стан та перспективи. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. № 7. С. 61–69.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас