Ім'я файлу: Творче завдання.docx
Розширення: docx
Розмір: 610кб.
Дата: 24.09.2022
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний Авіаційний Університет

Факультет економіки та бізнес адміністрування

Кафедра маркетингу

Творче завдання

З дисципліни «Історія української державності та культури»

на тему:

«Культурна спадщина мого рідного краю»


Виконав: студентка

I курсу ФЕБА – 120 гр.

Кльоц Ангеліна

Олександрівна

Перевірив: ст. викл.

Паскал Ж. В.

Київ – 2021

План


План 2

Вступ 3

Розділ 1. 5

Історична спадщина міста 5

1.1 Археологічні дані. Найдавніші часи 5

1.2 Турецьке панування та відновлення польської влади 7

1.3 У складі Російської імперії 8

1.4 XX століття 9

Розділ 2. 11

Городоцький районний краєзнавчий музей 11

2.1 Історія створення музею 11

2.2 Сучасний музей 12

2.3 Фонди, експозиції, діяльність 12

Висновок 15

Список використаної літератури 16

Додатки 17



Вступ


Актуальність теми:

Городок – одне із найстаріших міст України. 2012 року воно відсвяткувало свій 650-річний ювілей. Перша письмова згадка про Городок датована 1392 роком. Це свідчить про багате історичне минуле міста. Важливість цієї теми полягає в тому, що місто Городок має місце не лише в історії області, а й всієї України.

Мета та завдання:

Мета роботи дослідити культурну спадщину м. Городок.

Завдання полягає в пошуку та аналізі матеріалу по даній темі. Вивчені та підбору джерел інформації, яка найбільш точно та широко розкриває тему. Важливим етапом виконання роботи є розробка плану, систематизація зібраної інформації та виклад основної частини тексту. Весь викладений матеріал має розкривати тему таким чином, щоб праця вважалася завершеною.

Розділ 1.

Історична спадщина міста

1.1 Археологічні дані. Найдавніші часи


Городок — місто в Україні, центр Городоцької міської територіальної громади і Городоцького району Хмельницької області. Розташоване на річках Смотрич і Тростянець, за 52 км на південний захід від Хмельницького.

Населення — 17 746 мешканців (за переписом 2001 року), 16,9 тис. мешканців (станом на 01.01.2009).

Історики стверджують що назву місто отримало, коли литовський князь Федір ІІ Коріятович передав кілька населених пунктів шляхтичу Бедриху (Бедришку) з роду Свірчів. Звідси нібито й назва — Бедрихів Городок. В актах XV ст. поселення зустрічається під назвами Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. З кінця XV і до середини XVI століть належав магнатам Новодворським (гілка роду Свірчів). Місто Городок під назвою Новий двір згадується у документі, що датований 1456 роком.

Історія бере свій початок з III тисячоліття до нашої ери. На територій сучасного міста були виявленні рештки поселень Трипільської культури, та кілька поховань доби бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери) свідчить про те, що люди жили населяли цю територію з давніх часів.

Археологи встановили, що на краю селища VI—VIII ст. знаходиться кам'яна вимостка (2,3 х 1,5 м), обпалена зверху, поряд яма (діаметр 1,5 м, глибина 20 см) з обпаленим дном, заповнена вугіллям, попелом, перепаленими кістками тварин, уламками посуду, що дало змогу віднести городище до сакральних.

1966–1968 археологи Іон Винокур та Олег Приходнюк розкопали 27 чотирикутних напівземлянок (площею близько 16 м² кожна), з печами-кам'янками, а також господарські споруди, ями, вогнища та культовий майданчик. Посуд представлено ліпними горщиками струнких пропорцій з відігнутими назовні вінцями та глиняними сковородами. Знайдено також залізний наральник, косу, вістря дротика, ножі, шила тощо.
Східнослов'янське святилище було розташоване на окраїні родового поселення й обслуговувало релігійні потреби однієї родової громади. Святилище складалося з кам'яної вимостки прямокутної форми (2,3 х 1,5 м), обпаленої зверху, обкладеної невеликим плоским камінням, поряд з ямою (діаметр 1,5 м, глибина 20 см) з обпаленим дном, заповненою вугіллям, попелом, перепаленими кістками тварин, уламками посуду. Це дало змогу віднести городище до сакральних[1][2].

Жертовний майданчик городища є повним аналогом жертовника, знайденого Вікентієм Хвойкою на Старокняжій горі в Києві.
Основними заняттями мешканців поселення були землеробство та скотарство.

Дослідники відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець.Але перша писемна згадка датується 1362 роком, коли Литва розгромила татар на р. Сині Води і підпорядкувала Поділля з його містами та селами своїй владі. Однак у «Литовському літописі», де описуються ці події про Городок не згадується. Дехто з істориків схильний вважати за дату заснування Городка 1392 рік.

З кінця XV і до першої чверті XVI ст. містечко належало Новодворським; з середини і до кінця XVI ст. — переважно «генералу» Миколаю Гербурту та шляхтичу Яну Свірчу; протягом двох століть (з короткими перервами) — XVII та XVIII — магнатам Замойським, першу чверть XIX ст. — барону Гейсмару.

Орди не раз руйнували місто дотла, як це було, наприклад, у 1550 році, коли на Поділля вторглись полчища татар, але жителі відроджували його знову. Занадто вигідним було географічне розташування Городка, щоб не використати цієї обставини: він лежав на важливому торговельному шляху з Брацлавщини до Коломию.

Під час Хмельниччини (1648-1654) жителі Городка не залишились осторонь важливих історичних подій. Відомо, що в 1653 році козацькі війська взяли Городоцький замок, і за свідченням мемуариста, «не пощадили ні шляхти, ні поспольства». Саме 20 червня 1653 року під Городком сталася історична подія, яка, можливо, на віки визначила долю України. Через допущені політичні помилки та прорахунки стався масовий виступ козаків проти гетьмана. Зважаючи на серйозність моменту, він і старшинська рада ухвалили рішення «повертатися назад і за ляхами не гнатися». Наступного дня (21 червня) військо знялося і подалося на схід України. Провал наступу позбавив сприятливого шансу домогтися возз'єднання українських земель в національну державу.


1.2 Турецьке панування та відновлення польської влади


Турецьке ярмо, під яким перебував Городок у 1672–1699, негативно позначилось на кількості населення міста, тому магнат Замойський змушений був заселити Городок селянами-мазурами з-за Вісли і Сяну. Варто сказати, що це був другий за рахунком наплив поляків у Городок. Перший мав місце наприкінці XV ст. після шлюбу литовського князя Ягайла та польської королеви Ядвіги, коли поляки активно почали полонізувати Поділля. Звідси, власне, і бере початок історія Городка, як переважно польського містечка, з давніми духовними традиціями, яким він у певній мірі залишається й донині і чим, безумовно, теж вирізняється на тлі інших подільських міст.

Активно проявили себе місцеві жителі і під час народного повстання 1702 року, яке розгорнулось на Правобережжі. Чимало міщан приєдналось тоді до загонів Федора Шпака, які діяли в районі Городка, Сатанова та інших міст. А дещо пізніше, у часі селянсько-гайдамацького повстання 1734 року, влились до повстанців Медведя (Медведенка), які нищили шляхту на Поділлі. Втім, у цих історичних катаклізмах містечко, відроджуючись щоразу буквально з попелу, міцніло і росло.

За королівською грамотою 1786 року Городок отримав права міста. У цей час серед його мешканців переважали католики, діяли два костели, один монастир і церква св. Георгія Мученика. Населення ж в основному займалося землеробством, хоча існували й ремісничі цехи: гончарів, чинбарів, свічкарів, кравців. Кінець XVIII ст. став переломним для Поділля загалом і Городка зокрема.


1.3 У складі Російської імперії


Після третього поділу Польщі Правобережна Україна до Збруча відійшла до Росії. І, як і в більшості прикордонних містечок, у Городку спостерігається ріст єврейського населення. На початку XX ст. воно вже переважало за кількістю і православних, і католиків. За історичними даними, у цей час у місті проживали 1842 особи православної віри, 2688 — католицької і 3325 — юдейської. Стрімко розвиваються капіталістичні відносини. Якщо у 1578 році у містечку було 28 ремісників, то у 50-х роках XIX ст. їх стало 80. У 1839 році запрацював один з перших в Україні цукрових заводів, збудований бароном Гейсмаром, згодом ливарно-механічна майстерня Мельхерта та Єфімова.
Після переходу міста під владу російського цісаря, у липні 1795 року Городок став повітовим містечком Подільського намісництва, а у 1796-му отримав уже свій герб: у центрі червоного поля — срібна стіна, а по обидва її боки височать золоті гори. В Городку не залишилося якихось значимих архітектурних пам'яток старовини. Лише окремі будівлі та деякі споруди нагадують про минувшину.

1830 Городок купив барон Гейсмар, який сприяв відновленню міста та торгівлі. Особливо знамените місто було в той час складами угорських вин. Він збудував цукровий завод. Рештки замку перебудував на житловий будинок.

Останніми власниками Городка з 1875 року була родина Виноградських з Києва.


1.4 XX століття


На початку XX ст. Городок (Додаток А) став переважно промисловим. Тут діяло 23 заводи, з яких половина випускала продукцію з глини. На все Поділля славилися городоцькі гончарі. В особливій пошані була фабрика з оздоблення порцеляни, яку для художнього розпису привозили з Карлових Вар та Праги. Одночасно з ростом промисловості наприкінці XIX і на початку XX століть у Городку спостерігається пожвавлення в галузі просвіти. На кошти казни і Місцевих жителів було збудовано школу і відкрито двокласне міністерське училище. Як центр сільської волості Городок вперше сформувався ще у першій половині XVI ст. у складі Подільського воєводства Польщі.

У липні 1919 року тут відбувалися бої Волинської групи Дійової армії УНР із більшовиками.

Радянська влада була встановлена у Городку в січні 1918 року, і невдовзі місто стало районним центром. Кінець 20-х-30-х років — колективізація, голодомор, сталінські репресії — забрали життя сотень людей. Голод 1931-1933 р.р. тут перенесли без масових жертв, хоча голодування не обминуло жодну сім'ю. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 62 жителі міста[5]. Чимало городчан дістало ярлики «ворогів народу», більшість з них безслідно пропала в сталінських гулагах. Про це нині нагадує Курган пам'яті, споруджений на західній околиці міста.
Великої біди і незліченних страждань коштувала Городку німецька окупація, яка тривала з 8 липня 1941 року до 25 березня 1944-го. У боях за звільнення міста загинуло 240 радянських воїнів, і не повернулись додому з полів битв Другої світової війни понад 300 городчан.

Після закінчення другої світової війни, у місті відбудували цехи механічного та цукрового заводів.
У в 1949 році розпочалось будівництво другого цукрового заводу, який вперше дав продукцію у 1952-му і став одним із найпотужніших підприємств цукрової галузі Хмельниччини. Згодом стали до ладу верстатобудівне виробниче об'єднання, молочноконсервний комбінат та плодоконсервний завод. Городок перетворився у промислове місто, оновився новобудовами, став затишним та впорядкованим.
Статус міста надано 1957 року (перед тим було селище міського типу).

Зараз значними проблемами міста є відтік молоді та закриття більшості промислових підприємств які діяли за часів Радянського Союзу.


Розділ 2.

Городоцький районний краєзнавчий музей

2.1 Історія створення музею


Краєзнавчий музей у Городку бере початок від 6 червня 1969 року , коли в приміщенні районного Будинку культури, у його двох кімнатах, було відкрито сім експозицій, що нараховували 768 експонатів (Додаток Б).

Від 1971 року це зібрання носило почесне звання «Народний музей».

За незалежності України, 1993 року, Городоцький народний історико-краєзнавчий музей відсвяткував уводини в приміщення, де розташований сьогодні.
3 грудня 2002 року музей отримав статус державного закладу. А вже за 10 днів — 12 грудня 2002 року заклад дістав свою сучасну назву — Городоцький районний краєзнавчий музей.
Сьогодні (2000-ні) Городоцький районний краєзнавчий музей є справжньою скарбницею історії краю. Теперішня діяльність закладу пов'язана з низкою імен місцевих краєзнавців. Серед них І. П. Лаха, В. І. Соха, Л. І. Максимов, А. Малецький, М. М. Ковальчук, Т. С. Стан, В. М. Теклюк, О. М. Кльоц, М. М. Кушнір, І. В. Олійник, художником-оформлювачем музею є Леон Радюк.
2002 року пенсіонерка Нонна Миколаївна Пащенко передала музеєві колекцію старожитностей, яку збирала майже півстоліття.

З 2016 року музей на реконструкції та реновації. Реконструкція проводиться за кошти мецената - Гуменюка Миколи Івановича.


2.2 Сучасний музей


Після тривалої реконструкції Городоцький районний краєзнавчий музей являється одним із найсучасніших малих музеїв України (Додаток В). Експозиція вражає інноваційними музейними технологіями: інтерактивні екрани та монітори, аудіо- й відеосистеми та інші технічні пристрої. Доступність - також на високому рівні: вхід обладнано пандусом, в будівлі є ліфт та інклюзивна вбиральня, зручні місця для відпочинку.

На базі музею набирають обертів три соціальні проєкти: G-club, G-school та G-hub. Вони спрямовані на розвиток творчої молоді міста Городок, яка зацікавлена в отриманні знань з природничого напряму, консолідації в одному просторі тих, хто цікавиться особистістю мікробіолога Сергія Виноградського, а також створення умов для розвитку інноваційних проєктів і стартапів студентської молоді.

Зазначається, що зали музею розміщені на чотирьох поверхах. На першому з них філія музею органів внутрішніх справ, на другому – експозиції з історією Городоччини, на третьому – велика зала для виставок сучасних митців, на четвертому – лабораторія та зала з панорамою міста.

2.3 Фонди, експозиції, діяльність


У теперішній час фонди Городоцького районного краєзнавчого музею нараховують більше 5 тисяч одиниць зберігання, що відтворюють історичне минуле краю. Серед них є унікальні предмети трипільської культури, кам'яної доби. В музейних запасниках зберігається значна кількість монет, археологічних знахідок, літератури, архівних матеріалів з історії району.

Нині в експозиції Городоцького краєзнавчого музею можна ознайомитись з предметами археологічних розкопок, знарядь праці, речей домашнього вжитку, з творами живопису та роботами народних умільців краю. Усі музейні матеріали виставлені в 11 залах музею і відображають основні процеси суспільно-історичного розвитку району — від найдавніших часів і до сьогодення.
Постійні виставки (зали) музею:

«Центр екологічної освіти населення району» — тут представлено продукцію промислових підприємств, флору та фауну району, геологію, гідрологію

«Печерне житло первісної людини» — на основі досягнень сучасної науки відтворено умови існування первісних людей;

«Археологія Городоцького краю» — тут пердставлені археологічні знахідки (Додаток Г), розкопані на теренах Городоччини, інші матеріали про них;

«Інтер'єр подільської хати» та «Селянський двір» — висвітлює етнографію та побутові умови українців Поділля XIX — початку ХХ століть;

картинна галерея — тут демонструються роботи самодіяльних професійних художників, учнів Городоцької дитячої художньої школи;

«Городоччина спортивна» — надає інформацію про спортсменів, якими пишається Городоцький район;

«Городоцькі умільці» — розкриває секрети народних умільців Городоччини, демонструє їх вироби;

«Історія України» — у цій експозиції представлено історичні матеріали доби Козаччини та Гетьманщини;

«Історія Городоччини» — ця виставка висвітлює побут, освіта, медицина, культура краю у розрізі століть;

«Історія релігії» — все про існуючі на Городоччині релігійні конфесії;

«Зал історії війни» — центральне місце цієї експозиції займає діорама визволення краю у ІІ Світову в березні 1944 року, тут же представлені матеріали про партизанський рух, в’язнів концтаборів, воїнів-інтернаціоналістів.

Цікавим експонатом Городоцького краєзнавчого музею є трактор «Універсал» 1934 року випуску — тривалий час він не працював, а стояв на постаменті як пам’ятник трудової і виробничої діяльності, допоки група конструкторів–аматорів на чолі з місцевим жителем А. Тернавським не відремонтувала його, і зараз це діюча машина.
Співробітниками Городоцького краєзнавчого музею розроблено 7 туристичних маршрутів історичними місцями: по місцях залишків теплого Сарматського моря, залишків фортифікаційного Траянового валу, оборонних споруд древнього Сатанова та періоду визвольної війни 1648-1654 рр., по місцях бойових дій періоду Другої світової війни, вигнання нацистів з Городоччини 25 березня 1944 року. Для широкого загалу відвідувачів пропонуються оглядові екскурсії по залах музею, тематичні екскурсії, лекторії, зустрічі з ветеранами, народними умільцями та майстрами, художниками, поетами та іншими цікавими людьми краю.

Висновок


Отже, підсумовуючи проведену роботу, можна сказати, що м. Городок пережило багато подій. Воно має багату історію, яка є гордістю для місцевих жителів. Значна кількість пам’яток руйнується під плином часу та природної стихії. Важливим є підтримання та захист цих пам’яток від зовнішніх факторів задля збереження історичної та культурної спадщини місцевості.

Ставлення місцевої громади до проблем збереження та розвитку культурної спадщини в місті наштовхнуло місцеву владу до реконструкції міста та культурних пам’яток, у тому числі і музею. Важливим чинником культурного розвитку є освітні програми, які включені в основу новітнього музею в якому проводяться науково-дослідні роботи, що сприяють розвитку різних сфер наукової діяльності, а також розвивають любов до історії рідного краю.

Список використаної літератури


  1. https://web.archive.org/web/20100224100156/http://goradm.inf.ua/museum.html

  2. https://www.rbc.ua/ukr/travel/muzei-barerov-kuda-otpravitsya-inklyuzivnyy-1632483317.html

  3. https://gmuseum.org.ua

  4. https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/3255757-innovacijnij-muzej-gmuseum-na-hmelniccini-bude-stvoruvati-startapi.html

  5. https://lb.ua/blog/oleksandr_rudomanov/372646_hmelnitskiy_gorodok.html


Додатки


Додаток А



Додаток Б



Додаток В



Додаток Г


скачати

© Усі права захищені
написати до нас