Ім'я файлу: боспорское царство.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 05.05.2021
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу

Кафедра менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних єкономічних відносин

Тема : “Культура Боспорського царства”

Реферат з дисципліни : Культура і Історія України

Виконувала :

Студентка 1 курсу

Групи Бем-820ж

Бутенко Аліна

Перевірила :

Надія Валентинівна Вандишева-Ребро

Харків

Зміст

  1. Вступ

  2. Становлення Боспорського царства

  3. Соціально-економічні відносини у Боспорському царстві

  4. Соціально-правові відносини у Боспорському царстві

  5. Культура Боспорського царства

  6. Висновок

  7. Список літератури

Вступ

У V ст. до н.е. склався союз ряду грецьких держав-полісів, котрі були розташовані по обох берегах Керченської протоки виникло Боспорське царство, яке відіграло важливу роль в історичній долі народів Східної Європи. У середині IV ст. до н.е. після об’єднання ще кількох грецьких міст Боспор перетворився у значну за своїми розмірами державу, що займала весь Керченський півострів, Таманський півострів з береговою смугою до Новоросійська, а також прилеглу до Тамані територію низу Кубані і східний берег Азовського Игоря. До її складу увійшли великі міста-держави Північного Причорномор’я (Фанагорія, Гермонасса, Феодосія), невеличкі міські центри (Мірмекій, Німфей, Кіммерік та ін.), а, крім того, — землі, заселені численними племенами синдів, торетів, дандарієв і псесів, які не мали ще своєї державності.

Становлення Боспорського царства

Процес становлення держави у скіфських племен — основної частини населення Керченського півострова, тільки починався. Центром цієї території було місто Пантікапій (сучасна Керч), яке займало дуже вигідне місце в економічному і воєнному відношеннях. Воно й стало столицею Боспорського царства . Свого розквіту Боспорське царство досягає у IV—III ст. до н.е. Саме до цього часу відноситься спроба Боспору поширити свою владу і вплив на все узбережжя Чорного моря. Але вже з ІІІ ст. до н.е. Боспор вступає в смугу поступового занепаду: спостерігається економічне ослаблення царства, країна зазнає важку фінансову кризу, загострюються класові суперечності, спалахують повстання рабів. Хоча фінансові труднощі й були подолані, а повстання рабів і підкорених скіфських племен, що спалахнуло у Пантікапеї у 107 р. до н.е., жорстоко придушено, колишнього процвітання Боспору повернути не вдалося. На початку І ст. до н.е. понтійський цар Мітрідат VI Євпатор об’єднав під своєю владою більшість держав Північного Причорномор’я у тому числі і Боспорське царство. Щоправда, Боспор знаходився у складі Понтійської держави недовго. Після поразки і загибелі Мітрідата VI у боротьбі з Римом у середині І ст. до н.е. він опинився під владою римлян. Поступово залежність від Риму стала слабшати. Боспорське царство накопичувало сили. Однак у середині III ст. н.е. на нього нападають готські племена. Наслідком цього стала загибель значної кількості дрібних боспорських поселень, розорення і занепад великих міст. Останній удар по царству був завданий гуннами. Кочові орди гуннів і підвладних їм племен вторглися сюди в останній чверті IV ст. і учинили жахливий погром. Боспорське царство було зруйновано. З VI ст. Боспор увійшов як безпосереднє володіння до складу Візантії. На ньому його існування припинилося.

Соціально-економічні відносини у Боспорському царстві

Соціально-економічні відносини у Боспорському царстві були такими ж, як і в окремих грецьких містах-колоніях і місцевих племінних союзах, котрі входили до його складу. Економічну основу Боспору становило розвинуте землеробство, яке не тільки давало продукти харчування для власного населення, а й забезпечувало значний експорт хліба та інших сільськогосподарських продуктів . Густа мережа сільських поселень покривала його територію. Родючий грунт сприяв веденню зернового господарства, садів і городів. Жителі Боспору до III ст. до н.е. перетворили виноградарство в одну з основних галузей господарства, а виноробство — у добре розвинуте товарне виробництво. Розвивалося також тваринництво, однією з важливих галузей боспорського господарства було рибальство. У містах процвітало ремісниче виробництво, що досягало у багатьох галузях високого рівня. Одним з первічних ремесел стало керамічне. Серед боспорських майстрів були металурги, які обробляли залізо і бронзу, каменярі, теслі, ткачі та представники багатьох інших професій. Надзвичайно розвинутим було ювелірне виробництво. Ніде в античному світі нема такої кількості чудових виробів ювелірного мистецтва, як у Північному Причорномор’ї. Різноманітними були торгові зв’язки Боспору. Основу боспор-ської торгівлі становив експорт зерна, передусім в Афіни та інші міста материкової й острівної Греції. Крім хліба, Боспор вивозив солону і в’ялену рибу, худобу, шкіру, рабів. В обмін на ці товари держави Греції відправляли до Боспору вино, оливкову олію, металеві вироби, дорогі тканини, дорогоцінні метали та ін. З IV ст. до н.е. Боспор стає основним постачальником античних товарів у північночорноморські степи. Широка зовнішня й внутрішня торгівля, яку вів Боспор, вимагала створення власної монетної системи. Пантікапей почав карбувати срібну монету вже в VI ст. до н.е., інші боспорські міста — у V ст. до н.е. Надалі право власного карбування було закріплено тільки за Пантікапеєм, срібна та золота монети якого стали загальнодержавними .

Соціально-правові відносини у Боспорському царстві

Боспорське царство було рабовласницькою монархією. Як вже згадувалось, влада боспорських царів була схвалена римськими імператорами, та це не обмежувало її. Цар вважався одноосібним володарем землі. Він міг надавати землю у користування своїм підданим за сплату щорічного податку. Крім держави землею могла володіти і церква.

Цар визначав органи виконавчої владі і призначав своїх представників. Так, при дворі працювали різні чиновники: міністр двору, особистий секретар, охоронець царських скарбів, керуючий справами релігійного культу, управляючий селами тощо. Крім них існувала придворна група перекладачів, що допомагала цареві у міжнародній політиці – переговорах та укладенню договорів з сусідніми державами і племенами.

Довгий час міста, що входили до складу Боспорського царства були автономними. Вони мали власні органи управління – місцеві ради, народні збори, виборні посади – могли карбувати власні монети та реалізувати окрему торгівельну політику. Зазвичай до влади в окремих полісах приходили представники поважних та можновладних родів. За римського протекторату держава стала ділитися на округи, кожен з яких підпорядковувався намісникові, призначеному царем.

Боспорське царство відрізнялось чітким класовим поділом. На його територіях існували такі верстви населення:

  • панівна верхівка з царя та його оточення, багатих купців і володарів великих земельних наділів, судовласників, військової знаті, жерці;

  • вільні громадянисереднього класу, що не мали рабів – іноземці, а також вільні селяни-общинники (пелати);

  • раби, якими ставали полонені, захоплені під час сутичок з місцевими племенами; рабів купували й у вождів племен.

У суспільстві панувало рабовласництво. Рабська праця широко використовувалася в ремісничому виробництві й сільському господарстві. Право Боспорського царства було зосереджене на 3 предметах

  • захисті рабовласницького ладу;

  • захисті права власності;

  • захисті влади царя.

Право власності, право володіння, зобов'язальне право регламентувалися найчіткіше. Правовому регулюванню підлягала й регламентація повинностей вільних селян-общинників за користування землею, що була в державній власності або належала на правах приватної власності місцевим аристократам чи храмам.

Найтяжчим злочином боспорці вважали зраду монарха, змову проти нього, повстання проти царської влади, близькі стосунки з політичними емігрантами. Подібний злочин карався смертю і конфіскацією всього майна. Вирок приводили у виконання спеціальні службовці – судові виконавці.

Отож, Боспорське царство мало характерний для того часу устрій рабовласницької монархії. Державне право використовувалося для того щоб всіляко підтримувати та зберегти цей лад.

Культура Боспорського царства

Природно, що культура жителів Босфорського царства була багато в чому запозичена від греків. Проте невірним буде відкидати культурний вплив коріннх жителів колонізованих еллінами місцевостей. Про культуру Боспорського царства сучасні історики можуть дізнатись з археологічних знахідок:

  • Залишків будинків;

  • Речових знахідок – кераміки, статуй, ювелірних прикрас, монет та іншого;

  • Боспорійських склепів – у похованнях також можна віднайти давні речі, статуї, а ще настінні малюнки.

Багатство боспорських поховань у XIX столітті викликало своєрідну золоту лихорадку, тому багато склепів було розграбовано чорними археологами. Знайдень на сьогодні поховання дають розуміння величі боспорської культури та дозволяють прослідкувати шлях занепаду царства.

Цікавою рисою культури боспорців є те, що вони мали власне літочислення. На монетах, що карбувались у Боспорському царстві видно, що числа під час позначення років позначалися як грецькі букви, наприклад: ΓΙΥ (413), ΓΛΥ (433), ΖΗΙ (678).

Релігійні вірування, як і інші галузі культури були симбіозом грецької та варварської культур. На Боспорі вірили не лише в богів грецьких богів – Артеміди, Аполлона, Афродіти та інших, а й запозичували вірування з інших релігій. Наприклад, популярним був культ мало-азійської богині-матері Кібели.

Найбільшим досягненням архітектури Боспорського царства був акрополь, що розташовувався в Пантикапеї, на горі Мітрідат. У акрополі не лише розташовувались суспільно важливі, культурні будівлі, а й були водогін та каналізація – що наводить на думку про прогресивне будівництво.

Серед писемних пам’яток, які збереглися до нашого часу – багато списків імен, написаних на стінах будівель та у склепах. З цих списків, до яких входить значна кількість варварських імен випливає підтвердження симбіозу грецької та варварської культур на берегах Боспорського заливу.

Боспорське царство було унікальним державним утворенням, що успішно поєднувало різні культури, набуло значного прогресу в землеробстві та торгівлі і за рахунок цього мало значний вплив навіть на більш могутніх сусідів. Поступовий розпад рабовласницького ладу, що панував і на Боспорі, навали кочових племен та зазіхання могутніх країн призвели до зникнення даної держави, яка все ж залишила помітний слід в історії та культурі.

Висновок

Помітні зміни відбулися у всіх сферах життя боспорського суспільства в другій половині III-IV ст. Натуралізація господарства і збіднення міст, занепад міського будівництва, сильні руйнування і завмирання життя в ряді міських і сільських поселень, занепад добробуту населення і скорочення його культурних потреб, заритий скарб, ремонт і будівництво оборонних, стін, валів і фортець, занепад деяких галузей; спрощення і огрубіння окремих видів ремісничих виробі і предметів мистецтва, скорочення внутрішньої і зовнішньої торгівлі у зв'язку з розвитком натуралізації господарства (особливо в IV ст.) та загальної політичної обстановкою, криза монетної справи (деградація монет, перебої в карбуванні, нарешті, повне, її зникнення ); внутрішні смути - боротьба за престол, поява на ньому, узурпаторів, протиріччя всередині панівного клану і невдоволення рядового населення, подальша варваризація культури - ось далеко не повний перелік процесів, що відбувалися в боспорському суспільстві в цей час. В кінці IV ст. Боспор потрапляє під гунська протекторат. Сліди найсильніших руйнувань і пожеж на городищах і поселеннях, що процвітали ще в першій половині III ст., Зазвичай пов'язують з приходом гунів у 70-х рр.. IV ст., Але є й інша думка, засноване на перегляді пізньоантичних верств боспорських у городищ і селищ. По ньому руйнування та пожежі слід датувати другий, чвертю VI ст. Ці події завершилися приєднанням Боспору до Візантійської імперії

Список літератури

  1. Всесвітня історія. Посібник / За ред. М’якушева В.І. – К., 2000.

  2. Історія держави і права України. Частина 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / За ред. акад. Академії правовик наук України А.Й.Рогожина. — К.; Ін Юре. – 1996.

  3. Сайт : https://histua.com/istoriya-ukraini/pervisna-doba/bosporske-carstvo

скачати

© Усі права захищені
написати до нас