Критичне мислення поширилось у школах і університетах Північної Америки невдовзі після Другої світової війни. З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив диференціацію пізнавальних здібностей, „критичне мислення” означає мислення вищого рівня.
У Радянському Союзі воно було практично невідомим. Зацікавленість ним в Україні й інших нових незалежних державах з’явилась усередині 90-х років минулого століття. У Харкові одним з перших популяризаторів кричного мислення став канадський українець проф. Тарас Закидальський: восени 1995 року він представив його як академічну дисципліну на семінарі „Трансформація гуманітарної освіти в Україні”, організованому Харківським міським центром освітніх ініціатив за підтримки Міжнародного фонду „Відродження”. Приблизно через 10 років спроби включення до навчального процесу широкого спектру ідей, об’єднуваних загальним брендом критичного мислення, значно посилились на рівні як вищої, так і середньої школи. Вже тривалий час діє Науково-методичний центр розвитку критичного та образного мислення „Інтелект” (Київ). Восени 2007 року був створений Український віртуальний центр критичного мислення. Поняття „критичне мислення” настільки різнобічне, що спеціалісти різних галузей освіти сприймають його по-різному. З точки зору філософів, критичне мислення – це вміння логічно мислити та аргументувати. Вітчизняний вчений О.В.Тягло назвав його „просунутою сучасною логікою”. З точки зору теоретиків літератури (Ч.Темпл), критичне мислення – це підхід, за яким тексти розкладаються на складові частини і який розглядає, як вони досягають впливу на читачів, які мотиви тих, хто їх написав. Воно дозволяє міркувати про свої власні думки і причини, які стоять за нашими точками зору. Ми міркуємо про те, яким чином ми прийшли до розв’язання проблем. Ці роздуми базуються на логіці та надійній достовірній інформації, яку ми збираємо з багатьох джерел.
Важливим є також питання про те, що ми маємо на увазі, коли говоримо „критичне мислення” і, що не менш важливо, коли ми до нього звертаємося за необхідності.
Як правило, критичним називають таке мислення, що допомагає нам відрізнити те, що здається, від істини, факти від суджень. Канадський професор Ральф Х.Джонсон визначає критичне мислення як „особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки”. До критичного мислення ми звертаємося для виконання завдань, фолрмулювання висновків, оцінки інформації й для прийняття якогось життєво важливого для нас рішення. Роберт Енніс визначає критичне мислення як „прийняття обміркованих рішень у тому, як варто діяти й у що вірити”.
Слово „критичне” припускає насамперед оцінювальний компонент: чи вдало вибрані джерела, чи добре ми проаналізували інформацію, чи правильні висновки зробили з неї, чи правильне рішення ми прийняли.
Критичне мислення часто називають „спрямованим мисленням”, тому що воно спрямоване на одержання бажаного результату. Професор Девід Клустер дає найбільш зрозуміле і корисне для вчителів визначення критичного мислення. Він називає п’ять складових критичного мислення:
1. Критичне мислення – мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас. Ми формулюємо свої ідеї, оцінки й переконання винятково самі й для самих себе. Для того, щоб сформувати власну думку про літератора, недостатньо знати біографію цієї особистості, недостатньо розуміти значення її діяльності, висловлене тим або іншим митцем. Необхідно мати навички критичного мислення. І критично мисляча людина не зобов’язана бути зовсім оригінальною. Вона може поділяти чиюсь точку зору, ідею або переконання. Але головне, щоб кожний сам вирішував, що йому думати, і міг сформулювати свої думки. Мислити критично можна в будь-якому віці, навіть малята здатні думати критично і цілком самостійно. Самостійність – перша і найважливіша ознака критичного мислення.
2. Інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Знання створює базу, без якої людина не може мислити критично. Щоб висловити складну думку, потрібно переробити гору фактів, ідей, теорій, концепцій. На уроках учні самі починають розуміти: для того щоб навчитися мислити на більш високому рівні, потрібно мати знання. Завдяки критичному мисленню процес пізнання стає осмисленим, безперервним і продуктивним.
3. Критичне мислення починається з постановки питань і з’ясування проблем, які потрібно розв’язати. Люди допитливі у своїй природі. Ми помічаємо щось нове і хочемо довідатися, що це таке. „Жити – означає мати проблеми, а розв’язувати їх – означає зростати інтелектуально” (Дж. Гілфорд).
Американський філософ і педагог Джон Дьюї вважав, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою: „Тільки борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі сформованої ситуації, учень дійсно думає”. Основне завдання вчителя, який навчає учнів мислити критично, - це навчити їх стиавити запитання та формулювати проблеми, тому що вміння розв’язувати проблеми – шлях до досягнення мети, шлях до успіху.
4. Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Критично мисляча людина може знайти власне розв’язання проблеми й обгрунтувати його розумними доказами. Вона усвідомлює, що можливі й інші розв’язання тієї ж проблеми, але може довести, що її розв’язання є оптимальним.
Будь-яка аргументація містить у собі чотири основні елементи:
· твердження (теза, основна ідея);
· доведення;
· докази (цифри, уривки з тексту, особистий досвід);
· підстава (точка відліку, що дає обгрунтування всієї аргументації).
5. Критичне мислення – це мислення соціальне. Особлива думка перевіряється й удосконалюється, коли нею діляться з іншими. Коли ми дискутуємо, сперечаємося, обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо й поглиблюємо свою власну позицію. Тому для формування в учнів навичок критичного мислення необхідно використовувати інтерактивні методи: парну й групову роботу, дискусії й дебати, проекти й письмові роботи.
Найкращим видом навчальної діяльності, в якій формуються навички критичного мислення, є письмова робота. У написанні процес мислення стає видимим. Той, хто пише, завжди активний. Він завжди висловлює на папері свої думки і вишикує аргументацію для їх підкріплення. Письмова робота містить у собі пошук розв’язання якоїсь проблеми й пропонує його читачам. Крім того, письмова робота носить соціальний характер, оскільки той, хто пише, завжди орієнтується на читатча. Для дітей письмо – найважча робота, як і для дорослих.
Всі п’ять складових педагогічного визначення критичного мислення можуть утілюватися в різних видах навчальної діяльності.
Інколи ми з жахом розуміємо, що в наше інформаційне століття діти не тільки не вміють міркувати, але вони вже не вміють читати, ставити запитання, відповідати на конкретно поставлені запитання.
В епоху нової технологічної революції з’являється складне суспільство, яке базується на найсучасніших технолгогіях, так зване інформаційне суспільство. Провідну роль у такому суспільстві грає освіта. Знання стає найдемократичнішим джерелом влади. Інформація стає засобом інформаційного тиску. Новітні політичні технології можуть впевнено формувати суспільну думку, маніпулювати суспільною свідомістю. Господарювання інформаційних технологій здатне змінити все суспільне життя.
Отже, існує принаймні три причини, чому саме тепер необхідно розвивати критичне мислення.
1. Ми користуємося мовою, яка часто є маніпулятивною і шкідливою Ми мислимо стереотипами, говоримо стереотипами, інколи не замислюємося над значенням слів, які використовуємо.
2. Всі ЗМІ контролюються або великими корпораціями або політиками, які маніпулюють нашими поглядами.
3. Інтернет усе частіше стає для нас основним джерелом інформації.
Характеристики критичного мислення
Критичне мислення - це цілеспрямоване, здатне до саморегуляції міркування, результатом якого постають інтерпретація, аналіз, оцінка, висновок, а також пояснення фактичних, концептуальних, критеріальних та контекстуальних міркувань, на яких грунтується цей висновок.
Критичне мислення можна визначити як використання таких когнітивних навичок і стратегій, які збільшують ймовірність отримання бажаного результату. Воно передбачає виваженість, логічність і цілеспрямованість [Д. Халперн].
Критичне мислення – це кваліфіковане, відповідальне мислення, здатне продукувати правильні судження; це мислення, що засноване на критеріях, здатне до самовдосконалення та враховує контекст [М. Ліпман].
Мета розвитку критичного мислення – формування особистості, здатної поєднувати успішне застосування різних умінь та методів з переконанням, мотивацією і раціональним розрахунком для вирішення наявних задач, прийняття рішень, постановки проблем і корекції власної поведінки.
Функції критичного мислення
- КМ постає найпотужнішим ресурсом особистого і суспільного життя індивіда;
- КМ є суттєвою складовою будь-якої методології досліджень;
- КМ є основою саморозвитку і самореалізації особистості.
Методи розвитку КМ
- вчитися міркувати логічно і об’єктивно
- опановувати спеціалізовані процедури і критерії з різних областей знання
- збільшувати свій багаж знань і життєвого досвіду
Три кити критичного мислення: Акуратність. Уважність. Послідовність.
4. Вміння, в яких проявляється критичне мислення
Вміння Прояви вміння
1 Інтерпретація Чутливість до контексту
Категорізація
Декодування
Встановлення значення
Прояснення смислу
2 Аналіз Перевірка ідей
Пошук аргументів
Аналіз аргументів
3 Оцінка Оцінка тверджень
Оцінка аргументів
4 Міркування Перевірка і уточнення фактичних даних
Висунення альтернатив
Побудова висновків
5 Пояснення Формулювання і викладення результатів
Обгрунтування методології, методів, методик
Пред’явлення аргументів
6 Саморегулювання Самоперевірка
Самокорекція
Критичне мислення зокрема передбачає такі вміння:
• Відрізняти важливе від неважливого, інформацію від дезінформації, визначати
релевантну інформацію
• Виявляти ключові характеристики, порівнювати, встановлювати схожі та відмінні
риси.
• Довіряти правильному міркуванню і вміти розпізнати неправильне міркування
• Мати широкі і відкриті погляди на світ, суспільство і самого себе
• Розсудливість у формулюванні суджень і прийнятті рішень
• Гнучкість і неупередженість в оцінках
• Готовність переглянути власну точку зору
• Організованість і наполегливість у пошуці релевантної інформації
• Раціональність у виборі критеріїв
• Вміння визначати необхідний рівень точності результатів, обгрунтованості позиції,
прояснення.
Критичне мислення — це складний ментальний процес, який починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення. Світ дуже швидко змінюється, тому треба:
1. Вміти орієнтуватися у великому потоці інформації та знаходити необхідне;
2. Вміти осмислити, впорядкувати та використати (застосувати) отриману інформацію.
Критичне мислення – це:
1. Уміння урівноважувати у своїй свідомості різні точки зору;
2. Уміння піддавати ідею м'якому скепсису;
3. Об'єднання активного й інтерактивного процесу;
4. Перевірка окремих ідей на можливість їх використання;
5. Моделювання систем доказів, на основі яких базуються різні точки зору ;
6. Переоцінка та переосмислення понять та інформації;
7. Здатність знайти необхідну інформацію та використовувати її самостійно під час прийняття рішення;
8. Проявляти допитливість;
9. Використовувати дослідницькі методи;
10. Ставити перед собою питання;
11. Здійснювати планомірний пошук відповідей;
12. Розкривати причини і наслідки фактів;
13. Сумніватися в загальноприйнятих істинах;
14. Формулювати власну точку зору і відстоювати її логічними доказами;
15. Дослухатися до аргументів опонента та логічно їх осмислювати.
Механізм технології розвитку критичного мислення поділяється на три фази:
1. Евокація або виклик (фаза актуалізації).
2. Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу).
3. Рефлексія.
Евокація включає в себе:
1. Мозковий штурм;
2. Асоціювання;
3. Знаю. Хочу дізнатися. Дізнався;
4. Запитання- відповідь;
5. Займи позицію;
6. Ріка очікувань.
Мета фази евокації: викладач спрямовує студентів (учнів) на вивчення нової теми, постановку запитань, визначення проблеми. Пробудження інтересу студентів, заохочення їх до формування цілей навчання
Осмислення включає в себе:
1. Знаю. Хочу дізнатися. Дізнався;
2. Прес;
3. Дискусія;
4. Читання з позначками;
5. Т-таблиця;
6. Таблиця передбачень;
7. Таблиця Елвермана.
МЕТА: викладачь підводить студентів до пошуку, опрацювання, осмислення матеріалу, відповідей на запитання. Дослідження проблеми, набуття нових знань для побудови міркування
Рефлексія визначення змісту ідей, поширення знань у новому контексті. Поділяється на:
1. Знаю. Хочу дізнатися. Дізнався;
2. Рюкзак;
3. Проект;
4. Есе;
5. Незакінчене речення;
6. Сенкан;
7. Взаємне опитування.
МЕТА: спонукання студентів (учнів) відтворити вивчений метеріал, визначити власне ставлення, знайти вирішення проблеми.