Ім'я файлу: Контрольная работа.docx
Розширення: docx
Розмір: 1023кб.
Дата: 25.04.2020
скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Економіко-гуманітарний факультет

Кафедра менеджменту

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «САМОМЕНЕДЖМЕНТ»

тема роботи: «Критерії ефективного самоменеджменту»

Виконала Бугаєва А.О.

П.І.Б., підпис
Студентка групи ЗПЦБ-50м

назва групи
Перевірив: ст.викл. Єщенко М.Г.

посада і П.І.Б. викладача



Краматорськ, 2020 р

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Економіко-гуманітарний факультет

Кафедра менеджменту

ЗАВДАННЯ

на виконання контрольної роботи

з дисципліни «САМОМЕНЕДЖМЕНТ»

cтудентки групи ЗПЦБ-50м курсуV

Бугаєвої Анастасії Олександрівни

  1. _ Критерії ефективного самоменеджменту_____________________________

Завдання виконувати відповідно до методичних вказівок з дисципліни:

«Самоменеджмент»

Термін виконання контрольної роботи _________________________________

Завдання видав: Завдання прийняв:

викладач ________ст.викл. Єщенко М.Г._ студент ________Бугаєва А.О.

Підпис, посада, П.І.Б. Підпис, П.І.Б.

ЗМІСТ




КОНТРОЛЬНА РОБОТА 1

з дисципліни «САМОМЕНЕДЖМЕНТ» 1

тема роботи: «Критерії ефективного самоменеджменту» 1

Перевірив: ст.викл. Єщенко М.Г. 1

посада і П.І.Б. викладача 1

1

Краматорськ, 2020 р 1

ЗАВДАННЯ 2

на виконання контрольної роботи 2

з дисципліни «САМОМЕНЕДЖМЕНТ» 2

Завдання виконувати відповідно до методичних вказівок з дисципліни: 2

«Самоменеджмент» 2

Термін виконання контрольної роботи _________________________________ 2

Завдання видав: Завдання прийняв: 2

викладач ________ст.викл. Єщенко М.Г._ студент ________Бугаєва А.О. 2

Підпис, посада, П.І.Б. Підпис, П.І.Б. 2

1.Критерії ефективного самоменеджменту 3


  1. Критерії ефективного самоменеджменту


Розуміння змісту складових самоменеджменту дозволяє сформулювати

перелік критеріїв, згідно з якими можна оцінити ефективність персональної політики самоуправління. Розглянемо їх зміст.


Критерії ефективного самоменеджменту:

  • уміння керувати собою;

  • наявність чітких особистих цінностей;

  • здатність встановлювати чіткі особисті цілі;

  • навички вирішувати проблеми;

  • творчість та здатність до інновацій;

  • здатність впливати на оточуючих;

  • розуміння особливостей управлінської праці;

  • здатність керувати;

  • уміння навчати;

  • здатність формувати коллектив.











    1. Уміння керувати собою

Уміння керувати собою — це турбота про себе і підтримка власної працездатності. Важливими аспектами самокерування є:

  1. підтримка фізичного здоров´я;

  2. раціональний розподіл сил;

  3. подолання труднощів;

  4. раціональний розподіл часу.

Підтримка фізичного здоров´япередбачає контроль власної ваги шляхом здорового харчування, виконання фізичних вправ, вибору способу спортивного тренування, балансування своїм навантаженням, уникання шкідливих звичок (паління, алкоголь).

Раціональний розподіл силвпливає на збереження енергійності та активності менеджера протягом тривалого періоду життя. Енергійність людини зменшується або збільшується від емоційних причин (гнів, страх, ревнощі, надмірна вразливість). Сприяють підтримці енергійності людини позитивні емоції: хвилювання (стимулює активність); співпереживання (управління стає гуманним); зацікавленість (допомагає розвиватися); допитливість (допомагає освоювати нові сфери); впевненість (додає авторитету зусиль).

Подолання труднощівце уникнення стресового стану в кризовій ситуації. Якщо менеджер говорить, що він має труднощі, то це означає, що він почуває себе нездатним виконати персональні зобов´язання відповідно до вимог ситуації.



Рис . 1.1 - Уміння керувати собою

Стрес — це відчуття внутрішнього тиску з такими психічними проявами, як важке дихання, збільшення нервового напруження. Організм реагує на перевантаження зміною характеру, розумовою активністю. Під впливом стресу людина стає більш уразливою, а якість її роботи часто знижується.

Існує думка, що стрес є корисним для людини, так як він стимулює активність, а недостатня напруженість призводить до погіршення морального стану, низької ефективності роботи, зниження самоповаги.

Люди, які краще інших керують стресом, володіють рисами:

    • здатні відкласти рішення проблем до того часу, коли будуть здатними їх вирішувати; спеціально розслабляються, щоб дати відпочинок тілу і мозку від фізичних і психічних навантажень;

    • здатні розглядати події життя в цілому, без втрати широкої перспективи і без заглиблення у життєві дрібниці;

    • можуть управляти розвитком стресових ситуацій, передбачаючи можливий розвиток подій; не губляться при виникненні проблем, ідуть їм назустріч. готові мати справу із ускладненнями та неприємними подіями;

    • знають свої можливості і не дозволяють собі перенапружуватись; встановлюють причину проблеми, щоб потім її вирішити; здатні йти на непопулярні рішення; не примушують себе виконувати жорсткі плани, які неможливо виконати у встановлений термін; дієво обмежують ступінь персонального занурення в складну роботу

Раціональний розподіл часу для виконання роботи вимагає від менеджера:

  • бережливого використання часу, розуміючи що цей безцінний ресурс потребує ефективного використання;

  • удосконалення вміння делегувати свої повноваження;

  • планування затрат часу, шляхом складання графіку черговості виконання оперативних і перспективних завдань.

    1. Наявність чітких особистих цінностей


Для підтримки стану творчої дієвості і працездатності людина потребує певної системи цінностей, - своєрідного навігаційного інструменту у сфері моралі.

Поняття цінність використовують у двох розуміннях:

• те, що людина особливо цінує в житті, глибинний вияв її потреби;

• те, що виступає як еталон належного (високі цінності,

«загальнолюдські цінності») і тому коригує поведінку людини. Менеджер, який чітко усвідомлює особисті цінності, схильний до прояву в персональній поведінці рис, що наведено на рис. 2.2.

Людина завжди прагне перебувати у комфортному середовищі позитивного ставлення до самої себе і водночас бажає, щоб це середовище змінювалося, розвивалося в бажаному напрямку. Але людина прагне, щоб зміни відбувалися у відповідності із усвідомлюваними персональними цінностями та принципами. Тобто, цінності відіграють роль стабілізатора та вказівника на шляху пошуку людиною нових парадигм розвитку життя. Їх втрата і духовне забуття часто має місце у період економічних і політичних криз, що породжує трансформацію існуючих систем цінностей.



Рис . 1.2. - Наявність чітких особистих цінностей

Цінності поділяють на два класи: термінальні та інструментальні.

Термінальні цінності пов’язані із переконанням людини в тому, що кінцева мета діяльності варта того, щоб її прагнути. До таких цінностей відносять наявність добрих і вірних друзів, впевненість у собі (внутрішню гармонію, вивільнення від внутрішніх конфліктів і сумнівів), свободу (незалежність і самостійність у судженнях і вчинках), щастя інших (добробут і вдосконалення інших людей), матеріально забезпечене життя, продуктивне життя (максимальне використання власних сил і можливостей), кохання, щасливе сімейне життя, саморозвиток, змістовне дозвілля, тощо.

В інструментальних цінностях відображені переконання людини у тому, що у будь-якій ситуації перевагу слід надавати певному способу дій або властивостям особистості.

Особисті цінності — це вибір того, що, на думку людини, є важ- ливим і необхідним. Деякі цінності підтримуються усіма членами суспільства або нації, - підтримуються законами, звичаями і загальним сприйняттям соціуму.

Менеджер у своїй роботі завжди змушений визначати, що є важливим, а що ні. У переліку його цінностей можуть бути:

• компетентність та її розвиток;

• економічна доцільність;

• індивідуальна відповідальність;

• рівність статі, раси та віку людини;

• усвідомлення ризиків у роботі;

• допомога іншим;

• об’єктивність у застосуванні заохочень і покарань;

• дотримання у рішеннях відповідності закону;

• залучення працівників до управління;

• цінування власного здоров´я, здоров´я сім´ї та друзів;

• повага до підлеглих та вищого керівництва;

• ступінь відкритості та ін.

Цінності формуються протягом тривалого періоду і визначають основні життєві позиції і суттєво впливають на зміст життя.

Чіткі особисті цінності є важливими і необхідними у прийнятті

стратегічних рішень, врегулюванні принципових завдань, наданні консультацій із виконання рішень вищого керівництва.


    1. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі


Сучасне життя вимагає від менеджера ясних і обґрунтованих цілей, що обумовлено впливом наступних факторів:

• швидкий розвиток технологій;

• фінансова та екологічна кризи;

• зростання вартості енергоресурсів;

• зростання безробіття;

• почуття відчуженості від управління і нездатність впливати на події;

• зростання порушень законодавства.

Незважаючи на зазначені негаразди, менеджери повинні прагнути контролювати зовнішні події, навчатися бачити і використовувати можливості, які надає життя. Тому ясність особистих цілей є основним засобом реалізації можливостей.

Крок 1

Визначити власні

потреби

Провести аналіз поточної ситуації і дати

відповідь на запитання: «Чого я хочу досягти?»

Крок 2

Визначити можливості

Обрати можливості, які не суперечать

персональним цінностям і не потребують особливих напружень для їх використання

Крок 3

Прийняти рішення про те, що є необхідним і важливим персонально для Вас

Дайте відповідь на запитання:

а) що є для мене важливим? б)на який ризик я можу йти?

в)як моє рішення вплине на оточуючих? Ймовірність ризику визначіть за формулою: сума Д/сума В*У/НУ, де Д- можливі вигоди при успіху

В – можливі втрати при невдачі

У-вірогідність удачі

НУ-вірогідність невдачі

Крок 4

Здійснити вибір цілі

  1. Сформулювати ціль (В-О-Д-К-А)

  2. Визначити напрямок зусиль для досягнення обраної цілі.

  3. Передбачати боротьбу і наполегливість для подолання перешкод на шляху досягнення цілей.

  4. Обрати оптимальний варіант дій.

Крок 5

Уточнення цілі

Проаналізувати зв’язки між цілями і робочими

завданнями та знайти можливості для зменшення зусиль.

Крок 6

Встановлення часових термінів досягнення цілей

  1. Розподілити час на виконання завдань.

  2. Здійснювати управління своїм часом і мінімізувати його витрати. Час це ціновий ресурс, як і гроші у банку. Час надає можливості, а управління часом ці можливості розширює.

  3. Встановіть швидкість наближення до цілі. Якщо ціль не має часових обмежень, то Ви втрачаєте можливість контролювати своє просування до бажаного стану.

Крок 7

Контроль досягнення цілей

  1. Моніторинг результатів.

  2. Оцінка ступеню досягнення цілей за окремими результатами.

Рис. 1.3.1- Алгоритм встановлення особистих цілей

Зміст встановлення цілей полягає у зосередженні і сконцентрованості уваги людини, групи людей на бажаних результатах, використовуючи різні терміни і завдання.

Звичайно, що ціль легше встановити, ніж її досягти. Це вимагає всебічного вивчення можливих обставин і реальності виконання цілі до того, як ставити її перед собою. Для того щоб сформулювати власні цілі, необхідно здійснити 7 кроків (рис. 1.3.).

Постановка цілей допомагає менеджеру вирішити, що є найбільш необхідним і корисним. Але наявність особистих цілей не забезпечує механічного рішення всіх проблем. Тому при встановленні цілей прагнуть передбачити можливе майбутнє, а якщо обставини змінюються, то цілі, поставлені у минулому, стають ближчими або недосяжними.

Якщо виявилося, що ціль не досягнута, необхідно відповісти на запитання:

• Чи дійсно дана ціль є важливою для мене?

• Яка реальність встановленої цілі?

• Чи доклав я достатньо зусиль та уваги для досягнення цілі?

• Чи залишається моя ціль актуальною?

• Чи достатньо я залучив до справи оточуючих?

• Чи не передчасно я визнав себе неспроможним?

На реалістичність і досяжність цілі впливає конкретність її формулювання, чітка визначеність часових та інших параметрів вимірювання результатів; рівень ефективності цілі; рівень спільної зацікавленості у її досягненні; безконфліктність цілі із іншими, раніше сформульованими цілями; достатність поінформованості та системність аналізу ситуації; усвідомлення і переконаність, що ціль

  • це кермо індивідуального та колективного розвитку.

Без чіткого формулювання цілі здібності спрямовуються неправильно і зусилля витрачаються марно.

Характеристику менеджера здатного встановлювати чіткі особисті цілі, показано на рис. 1.3.2.



Рис. 1.3.2 - Характеристика менеджера, здатного встановлювати чіткі особисті цілі



    1. Проблема це неспроможність визначити послідовність і зміст завдань (кроків), здійснення яких дозволить просунутися до бажаної цілі.
      Навички вирішувати проблеми


Одним із завдань менеджера є вирішення проблем, виникнення яких є закономірним явищем із-за невизначеності і мінливості зовнішнього середовища.

Вирішення проблеми ніколи не буває простою справою і вимагає від людини наявності відповідних навичок.

Для вирішення проблеми людина може використати такі методи:

    • інструктивний;

    • ініціативний;

    • адаптивний;

    • інноваційний.

Інструктивний метод передбачає вирішення проблеми у відповідності з інструктивними вказівками вищого керівництва. Він бере на себе відповідальність за своєчасне усунення проблем або труднощів, які виникли, робить правильні висновки і досягає того, що від нього вимагають. Тут не вимагається творчого підходу, оскільки всі процедури попередньо прописані.

Ініціативний метод вимагає часткової ініціативи і свободи дій, але у визначених межах. Менеджер оцінює переваги ряду можливих рішень і вибирає із декількох добре сформульованих альтернативних дій ті, які найкраще підходять для вирішення існуючої проблеми.

Результативність залежить від здатності менеджера обирати найефективніший напрямок дій.

Адаптивний метод заснований на розробці творчого рішення, яке лишень частково може бути абсолютно новим. Тут є набір перевірених можливостей і деякі нові ідеї. Менеджер демонструє особисту ініціативу і здібності, пропонуючи щось нове, пристосовуючи його до діючої системи або технології.

Інноваційний метод є найскладнішим і вимагає нового підходу, нової уяви. Менеджеру необхідно знайти способи розуміння вирішення ситуативних і непередбачених проблем, що вимагають нового мислення та нового підходу. Часто вирішення проблеми потребує створення нових технологій, винахідництва.

Ще одним шляхом вирішення проблеми є різноманітність форм використання наявних ресурсів. Для уточнення проблем і пошуку їх рішень, менеджери використовують наради, на яких заохочують різні точки зору і пропозиції. Для вирішення складних проблем створюють робочі групи, завданням яких є обстеження, аналіз стану і розробка пропозицій з покращення або удосконалення роботи підрозділу чи організації в цілому.

Характеристику менеджера, здатного вирішувати проблеми, показано на рис. 1.4.



Рис. 1.4. - Навички вирішувати проблеми

Кожен менеджер повинен розвивати навички вирішення проблем різного рівня шляхом адаптації до змінюючих обставин, застосування інноваційного методу та адекватного стилю мислення.

    1. Творчість і здатність менеджера до інновацій

Творчість — це діяльність, спрямована на створення нових культурних і матеріальних цінностей.

Творча людина — це людина, яка створює щось нове, оригінальне. Посада менеджера вимагає особливо творчого підходу, коли для досягнення результатів необхідно знайти цілком нові рішення та ідеї. Це особливо необхідно там, де дії обмежуються існуючими системами та процесами. Окрім того, є фактори, які обмежують або зводять нанівець творчі здібності менеджера. Наприклад лінь, консерватизм навичок, манер і мислення, надлишкова напруженість із-за невпевненості, послаблена цілеспрямованість, недостатні наявні можливості та інше.

Характеристику менеджера із творчим підходом до ведення справ наведено на рис. 1.5.


Рис. 1.5. – Риси менеджера із творчим підходом до справи

Творчий підхід до прийняття рішення описує алгоритм:

Таблиця 1.5.1

1.Вивчіть проблему

  1. Проведітьдослідження.

  2. Оцініть завдання з інтелектуальної та емоційної точкизору.

  3. Встановіть цілі та критерії їхдосягнення.

2. Сформулюйте ідею (новаторську)

  1. Коротко сформулюйтепроблему.

  2. Обговоріть проблему методом "розумовоїатаки".

  3. Приведіть наявні ідеї у логічнийпорядок.

3.Проведіть відбір ідей, що використовуються

  1. Відхиліть неприйнятні ідеї на підставі логічних суджень, а неемоцій.

  2. Оцініть реальність ідеї (пропозиції) серед інших наявнихальтернатив.

4.Проведіть планування нововведень

  1. Визначіть персональну роль виконавців у загальнійсистемі.

  2. Конкретизуйте впровадження інновацій.

5. Здійснюйте зворотній зв´язок і аналіз

1. Проводьте регулярний аналіз досягнутих результатів.




    1. Здатність впливати на оточуючих


Менеджери повинні вміти впливати на оточуючих шляхом створення хорошого першого враження, розвитку взаєморозуміння, досягнення довіри і прояву турботи про оточуючих. Це особливо необхідно менеджерам з персоналу, в комерційній роботі під час закупок і продажу товарів та ведення переговорів. Факторами впливу на оточуючих є:

  1. Одяг і зовнішній вигляд.

  2. Твердість і впевненість поведінки.

  3. Особисте спілкування.

  4. Мотивованість.

Уміння одягатися полягає у відповідності одягу конкретній ситуації. Основним показником відповідності є його практичність. Одяг практичний, якщо він не заважає рухатись і відповідає вимогам ситуації. Важливо почувати себе у своєму одязі "по-домашньому комфортно".

Ефективним впливом на інших є Ваша охайність. Люди, які не доглядають за власною зовнішністю, не можуть бути впливовими. Одяг демонструє ступінь готовності людини йти на ризик, її впевненість у собі. Одяг є індикатором рівня персонального добробуту.

Чіткість і впевненість поведінки є ще одним інструментом впливу на інших. Поведінка демонструє вашу здатність управляти своїми почуттями, врівноваженість і внутрішню силу. Люди, що демонструють впевненість у поведінці, рідко втрачають контроль над своєю поведінкою, і для створення хорошого враження їм не потрібно затрачати надмірних зусиль. Вони вивільняють або стримують енергію інших, заохочують хоробрість і збільшують шанси на успіх або невдачу.

Комунікації і поведінка менеджера відіграють ключову роль у впливі на оточуючих. Менеджерів, які говорять невиразно, непереконливо сприймають як людей, що невпевнені у власних можливостях.

Впевненість у собі — це якість людини, що без агресивності демонструє оточуючим чіткість і конкретність власної позиції. Хоча, агресивна людина також може бути зосередженою і наполегливою. Агресивність проявляється у залякуванні інших, порушенні їх прав. Впевнений у собі менеджер реалізує право вільно викладати власну точку зору, і при цьому поважає права інших людей. Упевнений у собі менеджер має переваги:

    • почуває себе сильнішим;

    • частіше досягає того, до чого прагне;

    • покращує стосунки із оточуючими;

    • прискорює процес прийняття рішень;

    • знаходить можливість спільно вирішувати проблеми.

Для розвитку впевненості в собі необхідно розвивати навички:

  1. уникати зайвих емоцій, які не сприяють рішенню завдань;

  2. бути зрозумілим у стосунках з іншими;

  3. домагатися свого рішення шляхом пояснення своїх намірів до того часу, коли з´явиться можливість вирішити проблему;

  4. ясно і чітко викладати свою позицію;

  5. перешкоджати спробам ухилитися від наміченого шляху вирішення проблеми, вивчати інші точки зору, але настоювати на своєму;

  6. свої помилки треба визнавати, але не допускати виникнення почуття невідповідності займаній посаді;

  7. прагнути перемоги при оптимальних витратах ресурсів.

Великий вплив на інших людей має стиль спілкування менеджера. Встановлення добрих стосунків з іншими людьми є характерною рисою дійсної впливовості. Створення взаєморозуміння - це здійснення контакту з іншою людиною, не зменшуючи при цьому почуття власної цілісності.

Мотивація— це внутрішнє прагнення потреби успіху, завершення розпочатої справи, відчуття потреби морального задоволення від успішно виконаної справи. Менеджер, який прагне досягти високої впливовості, повинен уникати несхвалення дій підлеглих, а частіше використовувати позитивне підкріплення їх поведінки.

У практичній діяльності менеджери використовують різні методи управлінського впливу на підлеглих. Основними із них є ясні і чіткі накази і розпорядження, які сприймаються іншою стороною як;

  • переконання — звернення до логіки, почуттів особистої зацікавленості або лояльності іншої людини.

• погрози, які використовують відповідно до припущень, що страх іноді є гідним мотивом і на короткий час може давати позитивний результат, але почуття образи може посилюватись і негативно впливати як на підлеглого, так і на менеджера. Погрози викликають боротьбу вольових якостей з обох сторін, які обов´язково призведуть до поразки (зараз або пізніше).

• прохання — це спроба викликати кращі почуття у іншої людини і забезпечити співчуття собі. Прохання може мати позитивний результат тільки тоді, коли між менеджером і підлеглим є добрі стосунки.

• підкуп — це надання одній із сторін деяких переваг згідно з домовленістю, що вона певним чином змінить власну поведінку. Іноді підкуп спрацьовує, але при цьому порушується чесність.

• вимоги — це використання правил субординації для зобов’язання працівника виконувати конкретне завдання і при цьому продемонструвати повагу до керівника.



Рис. 1.6. - Вміння впливати на інших людей

Таким чином, впливовість — це риса людей що заслуговують довіри, а ключовим фактором є збалансованість зовнішнього вигляду, впевненості поведінки, манер міжособистісного спілкування та мотивованості.

Впливовість менеджера також залежить від його вміння слухати і почути інших людей. Навчитись цьому можуть допомогти такі навички:

  1. зосереджувати власну увагу на думках, що висловлює співрозмовник, а не на тім, що Ви вважаєте правильним;

  2. слідкувати під час дискусії, обговоренні спірних питань за виразом обличчя і рухами співрозмовника з метою кращого розуміння його;

  3. не давати остаточних оцінок до того часу, поки повністю не стануть зрозумілими погляди іншої людини;

  4. під час розмови не перебивати іншого, а зауваження робити тільки після закінчення промови людини;

  5. для забезпечення повного розуміння промовця перевіряти свої думки шляхом уточнення;

  6. розуміти логіку думки, що викладена іншою людиною;

  7. надавати свою підтримку, заохочувати вільне викладання думок іншим, навіть якщо вони здаються не логічними;

  8. аналізувати сказане співрозмовником, а не шукати помилок.




    1. Розуміння особливостей управлінської праці


Кожна працююча людина здатна направляти власну енергію на задоволення персональних потреб, демонструвати відповідальність за свою справу. Якщо людину примушувати до роботи всупереч її бажанням, то вона втрачає здатність демонструвати приховану в ній енергію. Тому однією із цілей менеджера є вивільнення енергії підлеглих і спрямуванні її на досягнення цілей організації.

З управлінської точки зору, енергія людини — це найважливіший ресурс, який є у розпорядженні управлінця. Менеджери прагнуть від працівників прояву позитивної енергії і внесення максимального вкладу у досягнення цілей організації. І якщо керівники зможуть створити доброзичливе ставлення працівників до організації, то вони можуть очікувати великих успіхів. Але позитивна енергія може зменшуватися або збільшуватися під впливом регуляторів мотивації. Ними можуть бути:

- комфортність робочого середовища;

- відчуття корисності роботи і винагороди;

- безпека праці;

- особистий розвиток і зростання;

- прояв влади над іншими;

- автономність у виконанні завдань;

- визнання персонального успіху іншими.

Менеджер, який розуміє особливості управлінської праці, ефективно використовує названі регулятори.

Різниця між ефективною і неефективною управлінською працею полягає в унікальній персональній якості, котру називають лідерством.

Лідерство - це здатність використовувати людські та інші ресурси для одержання результату. Джерелом лідерства є особистий вплив і влада. Ефективний менеджер навчається формулювати підлеглим управлінські вимоги у складних ситуаціях і кваліфіковано використовує власний стиль керівництва.

Менеджер повинен уміти керувати людьми, які мають різні здібності, різний моральний стан. Риси менеджера, що розуміє особливості управлінської праці, показані на рис. 1.7.



Рис. 1.7.- Розуміння особливостей управлінської праці


    1. Здатність керувати


Слово керувати означає спрямовувати чиюсь діяльність, бути на чолі чогось. Керівник — це особа, яка керує ким-небудь або чим небудь. Для організації — це людина, яка відповідає за підрозділ у цілому і спрямовує його працівників на виконання поставлених завдань. Ця людина повинна мати більш широкий кругозір і здібності виконувати керівні дії у робочій групі. Кожен керівник входить у робочу групу вищого керівника і стоїть на чолі своєї робочої групи нижчого рівня, керує нею і одночасно входить у робочу групу вищого керівника як підлеглий.

З кожним роком на керівників впливають усе складніші фактори тиску як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, що вимагають удосконалення навичок керувати.

Фактори впливу на менеджера зображено на рис. 1.8.1.



Рис. 1.8.1. - Фактори впливу на менеджера-керівника

Здатність керувати — це здатність реагувати в процесі своєї діяльності на вимоги факторів зовнішнього і внутрішнього впливу.

Високий рівень здібностей керування необхідний менеджеру, який безпосередньо відповідальний за групу працівників. Характеристику менеджера із високими навичками керівництва показано на рис. 1.8.2.



Рис. 1.8.2. - Навички керівництва
1.9. Уміння навчати
Менеджер повинен проявляти турботу про підвищення компетентності підлеглих та їх службове просування. Більш компетентно розвинута людина має вищі результати роботи, має більшу життєву енергію і створює сприятливий клімат у колективі. З цієї точки зору менеджер є викладачем, який постійно розвиває і виховує підлеглих. Вихідним матеріалом для навчання стають реальні поточні виробничі питання, які відображають стан щоденного виконання завдань. Ефективними методами навчання підлеглих є:

- проведення співбесід;

- консультації;

- удосконалення майстерності;

- обговорення конкретних проблем;

- обговорення і планування кар´єри.

Риси менеджера, що здатний навчати інших, можна описати так:

• розуміє роль навчання у розвитку роботи групи;

• створює у колективі позитивне ставлення до навчання;

• допомагає іншим виявляти потребу у навчанні;

• видає все складніші доручення і за необхідності надає допомогу;

• систематично оцінює роботу підлеглих, знає їх сильні і слабкі сторони;

• визначає потенціал працівників;

• допомагає підлеглим у плануванні кар’єри;

• уміло висловлює власну оцінку праці підлеглих;

• знаходить можливості для підвищення ефективності роботи;

• здатність формувати колектив.


    1. Уміння формувати колектив


Більшу частину робочого часу (60%) менеджери витрачають на спілкування із працівниками свого колективу, а іншу частину (40%):

— на спілкування із вищим керівництвом, колегами з інших підрозділів своєї та інших організацій. Тому навички формування своєї робочої групи є особливо важливими, щоб об´єднати людей і навчити їх ефективно працювати для досягнення загальної цілі у середовищі творчої співпраці. До їх переліку також належить проведення засідань, нарад, виконання представницьких функцій, розвиток добрих стосунків із іншими підрозділами організації.

Менеджер повинен використовувати колегіальний підхід, залучаючи підлеглих до рішення проблем, підтримувати позитивний мікроклімат, уточнювати цілі, систематично аналізувати і оцінювати хід виконання роботи. Ці навички найчастіше використовуються тоді, коли співробітники тісно взаємодіють між собою для досягнення високого результату.

Тому організація роботи колективу є функцією менеджера, що спрямована на створення енергійної, ефективної і відповідальної групи людей із великим потенціалом.

Характеристику менеджера, який здатний формувати колектив, показано на рис. 1.10.



Рис. 1.10. - Характеристика менеджера здатного формувати колектив


ВИСНОВКИ

Сукупність зазначених у даному розділі критеріїв, які дозволяють розпізнати та оцінити у людині уміння управляти собою, її усвідомленість у застосуванні особистих цінностей, здатність чітко встановлювати особисті цілі, уміння вирішувати проблеми, здатність до творчості та інновацій, здатність впливати на оточуючих, розуміння особливостей управлінської праці, здатність керувати, уміння навчати і формувати колектив не може бути остаточною. Але наведена сукупність критеріїв дозволяє оцінити рівень самокерованості індивідуальної та соціальної системи, оцінити потенціал її розвитку. Вміння сформулювати критерії оцінки саморозвитку та конкретно застосовувати їх у реальній життєдіяльності є можливим лише при умові розуміння змісту та особливостей їх прояву.

Зазначений перелік критеріїв ефективного самоменеджменту також дозволяє виділити три соціально-психологічні ролі, які виконує менеджер у взаємодії із оточенням у процесі побудови самокерованих соціальних систем:

• дизайнер – здатність бачити та формулювати чітку уяву для себе і оточення про ближнє і далеке спільне майбутнє;

• слуга - спроможність формулювати об’єднуючі цілі, спонукати себе та інших із вірою, переконанням служити і розвивати їх;

• вчитель – демонстрація та приживлення компетентності щодо пізнання життєвої істини, породження прихильників і послідовників.

Таблиця 1.10.1

Соціально-психологічні ролі менеджера

Дизайнер

Слуга

Вчитель

  • здатність чітко

  • здатність

  • уміння навчати і

встановлювати

впливати на

формувати колектив;

особисті цілі;

оточуючих;

  • усвідомлене засто-

  • здатність до твор-

  • здатність

сування особистих

чості та інновацій;

керувати іншими;

цінностей;

  • розуміння особли-

  • уміння

  • уміння керувати

востей управлінської

вирішувати

собою.

праці.

проблеми.






СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


скачати

© Усі права захищені
написати до нас