Ім'я файлу: Робота № 3 від 10.04.2020.docx
Розширення: docx
Розмір: 56кб.
Дата: 11.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Робота № 1 від 07.04.2020.docx
Розширення: docx
Розмір: 56кб.
Дата: 11.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Робота № 1 від 07.04.2020.docx
Криміналістичні основи трасології
Поняття трасології та її значення. Поняття сліду в трасології.
Вчинення будь-якого злочину призводить до слідоутворення у реальному середовищі, а останнім часом дедалі частіше й у віртуальному – кіберпросторі (відбитки взуття злочинця утворюються на земній поверхні, а цифрові сліди наявного при ньому радіоелектронного засобу (мобільного телефона, планшета, смартфона, смартпеда тощо) – в транспортній телекомунікаційній мережі). Сліди, що утворюються внаслідок вчинення злочину, у криміналістиці вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини у кримінальному провадженні. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) належить до предмета трасології – криміналістичного вчення про сліди.
Трасологія – це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення та дослідження.
Трасологія базується на таких наукових положеннях:
1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний об'єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;
2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив;
3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають доволі стійкі зовнішні ознаки;
4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.
Криміналістичне значення слідів визначається існуванням їх причинного зв'язку з подією злочину. В трасології за слідами можна встановити:
1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворено слід (ідентифікувати об'єкт);
2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різновид, марку, модель, модифікацію тощо);
3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);
4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у приміщення, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок і спосіб пересування, використання транспортних засобів чи певних знарядь злочину, орієнтовний час вчинення злочину тощо).
Таким чином, трасологічні дослідження дають змогу вирішувати широке коло ідентифікаційних і діагностичних завдань.
Класифікація слідів та види об'єктів, які пов'язані з механізмом слідоутворення.
Учинення багатьох злочинів супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято називати слідами злочину. Слід є відображенням злочинних дій, окремих елементів злочинного акту. У криміналістичному розумінні цінність слідів зумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами). Використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії).
У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається у широкому та вузькому розумінні. У широкому слід – це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного об'єкта на інший; поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення початкового розташування, місцезнаходження, стану різних об'єктів (наприклад, загублені злочинцем на місці події особисті речі, скалки розбитого віконного скла). Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, притаманних певним подіям (сліди дорожньо-транспортної пригоди, пожежі тощо); зміни обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміна вигляду або стану предмета (зламаний замок). На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються: звукові, запахові, електронні (цифрові) сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди генетичного коду людини.
Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме – матеріально-фіксовані відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (сліди-відображення). Сліди-відображення виникають унаслідок взаємодії двох об'єктів і є досить поширеними: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є основним предметом вивчення у трасології.
Механізм слідоутворення – це система компонентів процесу утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають унаслідок механічної контактної взаємодії двох об'єктів: один об'єкт утворює слід (той, який залишив слід) – слі- доутворюючий об'єкт, другий – сприймає контактну взаємодію та піддається зміні (той, на якому утворився слід) – слідосприй- маючий. Ділянки поверхні об'єктів, якими вони торкаються під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями, а факт взаємодії – слідовим контактом. Сліди завжди залишаються на слідосприймаючих об'єктах.
Утворення слідів при взаємодії слідоутворюючого й слідосприймаючого об'єктів залежить від низки чинників: твердості об'єктів, напрямку взаємодії, розташування об'єктів, сили і характеру взаємодії. Тривимірний слід виникає за умови, що слідоутворюючий об'єкт є твердішим, ніж слідосприймаючий, або діє на нього з такою силою, яка зможе викликати його об'ємне відображення. Наприклад, при застосуванні до жертви злочину холодної зброї – предметів, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інших предметів, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначених для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії механічного пристрою.
Під час огляду місця події з метою виявлення слідів необхідно користуватися формулою: де, на чому, внаслідок яких дій і використання яких знарядь, які сліди могли утворитися та як найдоцільніше здійснити їх виявлення.
У трасології сліди класифікують за різними підставами. Залежно від роду слідоутворюючих об'єктів виділяють сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Що стосується конкретних слідоутворюючих об'єктів, то найчастіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь зламу та інструментів. Залежно від механізму утворення слідів розрізняють сліди: об'ємні та поверхневі, статичні та динамічні, локальні та периферичні.
Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто в усіх трьох його вимірах – за довжиною, шириною та глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у піддатливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується. Часто об'ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні тощо). Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверхні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення.
Поверхневі (площинні) сліди виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами – довжиною і шириною). Обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть належати, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.
Поверхневі сліди зазвичай поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові відбитки пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття тощо). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).
Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди – це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі – відшукання і сприйняття яких вимагає застосування спеціальних засобів або приладів.
Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.
Статичні сліди виникають у момент спокою (статики), який настає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. В більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками. Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка, який утворюється при написанні електронного листа на сенсорній панелі (Touch Screen) смартфона чи планшета чи увімкненні/вимкненні пристрою. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по слідосприймаючому (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений при поступально-обертальному русі по якій-небудь поверхні).
Динамічні сліди виникають у результаті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних слідів знарядь зламу можуть належати сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо. Динамічним є відбиток пальця руки, який утворюється на сенсорній панелі смартфона чи планшета при розблокуванні пристрою.
Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта, вирізняють локальні та периферичні сліди.
Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого об'єкта залишається незмінною.
Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилом) верху взуття, утворений "на периферії", навколо взуття, за межами підошви).
Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найбільш поширені об'єкти трасологічного дослідження.
Трасологічні експертні дослідження.
Судово-трасологічна експертиза – це дослідження слідів, слідоутворюючих, слідосприймаючих об'єктів (носіїв) та інших матеріалів кримінального провадження, що здійснюється особами, які володіють спеціальними знаннями в галузі трасології, для встановлення фактичних даних, які використовуються в якості доказів. Джерелом інформації, необхідної для вирішення експертних завдань трасологічної експертизи, є сліди людини, знарядь, механізмів, транспортних засобів, тварин, речова обстановка місця події в натурі або зафіксована на фотознімках і в протоколах огляду. Багатогранність досліджень пояснюється численними та різноманітними об'єктами, окреслити коло яких практично неможливо. Невипадково вони класифікуються за об'єктом на чотири великі групи (види), а кожна з них – на підгрупи (підвиди). До першої групи відносяться сліди людини; вони включають сліди рук, ніг, зубів, губ, інших ділянок голови (шкіряного покриву). Як супутні слідам людини до цієї групи входять сліди взуття (шкарпеток), сліди одягу та пошкоджень на ньому, сліди нігтів тощо. До другої групи відносяться сліди знарядь, інструментів, механізмів та їх частин. Проводяться експертні дослідження знарядь та їх слідів, вузлів, замків, пломб, виробів масового виробництва, встановлення цілого за його частинами тощо. До третьої групи відносяться сліди транспортних засобів та їх деталей. Досліджують ходові і такі, що виступають, частини окремих деталей та їх фрагменти. Четверта група – це сліди тварин. Досліджують сліди ніг, лап, зубів, кігтів, підкови та клейма.
Предметом судово-трасологічної експертизи є фактичні дані, що встановлюють на підставі спеціальних знань, закономірностей відображення доказової інформації в слідах, і розробка методів і засобів виявлення, фіксації, дослідження слідів та їх використання у процесі досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень. Предметом будь-якого трасологічного дослідження є зовнішня будова слідоутворюючого об'єкта, умови та механізм слідоутворення та їх зв'язок з обставинами події, яка розслідується.
У межах трасологічної експертизи вирішуються ідентифікаційні, діагностичні, ситуалогічні та класифікаційні завдання. Ідентифікаційні завдання, залежно від виду трасологічних експертиз, поділяють на встановлення тотожності та групової належності людей, знарядь, механізмів і тварин, що залишили сліди, а також встановлення тотожності цілого за частинами.
Вирішення діагностичних завдань спрямоване на виявлення, фіксацію слідів; визначення їх придатності для ідентифікації; встановлення часу та механізму впливу, котрий зумовив появу слідів (напрям зламу, взаємне розташування та місце зіткнення транспортних засобів тощо). Встановлюють послідовність виникнення слідів, властивості досліджуваних об'єктів, наприклад справність замка. Останніми роками у межах трасологічної діагностики з'явилася можливість вирішення таких завдань, як встановлення факту контактної взаємодії, реконструктивних і ситуалогічних. Встановлення факту контактної взаємодії являє собою інтегративне завдання. Вирішуючи його, експерт встановлює, що слід залишено певним об'єктом, а також момент, коли утворюючий та сприймаючий об'єкти стикалися між собою, тобто контактували. Значущою є ситуація, коли речовина сліду попадає на об'єкт-слідоносій не лише за безпосереднього стикання, а й через інші об'єкти, наприклад, у випадках нашарування волокон одягу, крові та паливно-мастильної речовини. Визначення контактної взаємодії здійснюється, як правило, комплексною експертизою. Вирішуючи реконструктивне завдання, експерт відновлює (реставрує) властивості об'єкта, котрі останній втратив у зв'язку з певною подією, наприклад властивості спаленого виробу за збереженими частками або мікрочастками, що знайдені на місці події. У вирішенні таких завдань велике значення мають дані щодо виробів масового виробництва (гудзики, пряжки та інша фурнітура).
Ситуалогічні (ситуаційні) завдання експерти вирішують у результаті комплексного дослідження речової обстановки місця події. У дослідженні ситуації, поряд зі слідами та іншими об'єктами, які складають речову обстановку місця події, експерти враховують і використовують результати аналізу всіх факторів, що впливають на механізм події (метеорологічні умови, освітлення, час доби, фізичний стан учасників події тощо). У результаті комплексного вивчення речової обстановки місця події виявлені на ньому сліди групуються за видами, механізмом утворення, місцем виявлення, визначається зв'язок між ними, встановлюється причинний зв'язок з особливостями обстановки події кримінального правопорушення.
У ряді випадків класифікаційні завдання розглядають як особливий різновид завдань, проміжних між ідентифікаційними та діагностичними, або ж як ідентифікаційні (різновид так званої групофікації), або ж їх відносять лише до діагностичних. У дійсності класифікаційні завдання належать і до діагностичних, і до ідентифікаційних завдань. Виокремлення класифікаційних завдань здебільшого має умовний характер. В ідентифікації як процесі дослідження вирішення класифікаційного завдання в одному випадку є етапом дослідження, коли об'єкт, що перевіряється, відносять до певного, заздалегідь встановленого, класу об'єктів, наприклад встановлюють, що слід ноги залишено взуттям, що відноситься до класу спортивного взуття. В іншому випадку, за відсутності об'єкта, що перевіряється, можна судити про апріорно визначену класифікаційну групу, наприклад встановлення статі, приблизного росту людини. При діагностичному дослідженні вирішенням класифікаційного завдання буде встановлення тієї або іншої обставини у випадку, коли наукою заздалегідь визначені класи і стан усередині цих класів певних об'єктів і стан досліджуваного об'єкта відповідає одному з цих класів.
4. Види слідів рук: об'ємі, поверхневі; видимі, маловидимі та невидимі; безбарвні та забарвлені.
Сліди папілярних узорів можуть бути слідами-речовинами і слідами-відображеннями.
Сліди-речовини утворюються при дотичному русі в результаті нашарування потожирового речовини у вигляді мазка, в якому малюнок візерунка не відображається. Механізм утворення таких слідів, встановлюваний за допомогою трасології, має обмежене доказове значення. Велику цінність має встановлення їх складу, групової та індивідуальної приналежності, що проводиться за допомогою медико-біологічних досліджень.
Сліди-відображення папілярних узорів є статичними слідами. У дактилоскопії вони поділяються на видимі, слабовідімие і невидимі.
До видимим відносяться дві групи слідів:
1) об'ємні сліди деформації, що залишаються на пластичних матеріалах (масло, маргарин, шоколад, незасохшая замазка тощо) і мають відображення папілярних ліній;
2) поверхневі сліди-нашарування, утворені пальцями, пофарбованими кров'ю, чорнилом, сажею та ін.
Групу слабовідімих слідів складають переважно поверхневі сліди-нашарування, утворені потожіровим речовиною на гладких блискучих поверхнях (склі, фарфор, фаянс, полірованому дереві, металах і ін.). Іншу, меншу частину цієї групи складають сліди-відшарування, що з'являються в результаті виносу на папілярних лініях пилу з запиленій гладкої блискучої поверхні.
Невидимі сліди - це потожіровиесліди-нашарування на гладких матових поверхнях (папері, картоні, фанері, текстильних тканинах, шкірі трупа).
Для виявлення та фіксації слідів папілярних узорів застосовуються фізичні і хімічні засоби і методи.
К. фізичним методам можна віднести:
• використання відмінностей в ламанні світла, що відбивається від ділянок, вкритих потожіровим речовиною і вільних від нього, при огляді прозорих об'єктів на просвіт і непрозорих - в направленому косо падаючому світлі;
• запилення предмета-следоносителя дактилоскопічними порошками.
До таких порошкам відносяться: окис міді, окис свинцю (сурик), окис цинку, перекис (двоокис) марганцю, вуглекислий свинець, ар- генторат (порошок алюмінію), крейда, тальк, гіпс, графіт, сажа. На практиці для посилення ліпучесті порошку, збільшення його питомої ваги, посилення кольору і в інших цілях все частіше застосовуються суміші різних порошків.
Зазначені порошки наносяться на предмет-следоноситель і видаляються з нього білячій або колонкової пензлем (флейцем) або за допомогою спеціальних розпилювачів. Запилення предмета- следоносителя магнітним дактилоскопическим порошком проводиться за допомогою магнітної кисті.
В даний час для виявлення слідів на великих горизонтальних поверхнях застосовуються порошки в аерозольній упаковці, так звані дактозолі.
На виборчій здатності впроваджуватися в потожирова речовина сліду засноване обкурювання невидимих слідів парами йоду (виявлення йодом сліди необхідно закріпити розчином крохмалю або порошком заліза, відновленого воднем).
Серед фізичних методів можна назвати також окапчіваніе сліду кіптявою палаючої камфори, нафталіну, пінопласту, соснової скіпки та ін.
До числа комбінованих фізичних методів відносяться:
• запилення слідів порошками-люминофорами і фотографування в темряві люмінесценції, збудженої ультрафіолетовими променями;
• запилення слідів солями важких металів (суриком - окисом свинцю) і фотографування на просвіт за допомогою "м'яких" рентгенівських променів.
По суті комбінованими є і новітні фізичні методи: авторадіографія, лазерна флюорографія, термічне вакуумне напилення.
Хімічні методи виявлення слабовідімих і невидимих слідів засновані в основному на здатності речовини сліду змінювати свій колір під впливом різних реактивів. Так, при реакції потожирового речовини з розчином нингидрина слід набуває рожево-фіолетовий колір, з розчином аллоксана - оранжевато- червоний і т.д.
Крім того, ряд хімічних реактивів діє на поверхню предмета-следоносителя, змінюючи її рельєф (наприклад, плавикова кислота - на поверхню скла, глазурованого фарфору та фаянсу) або колір (мідний купорос - на залізо, оцтовий свинець - на цинк і т.д. ) і виділяючи таким чином слід.
У тих випадках, коли слабо видимий слід папілярного узору виявляється на транспортабельної об'єкті (наприклад, пляшці, склянці, осколках стекла, ножі та ін.) Або є підстави припускати наявність на об'єкті сліду, необхідно вилучити цей предмет без будь-якої обробки порошками або реактивами , належним чином упакувати його і долучити до матеріалів кримінальної справи.