Ім'я файлу: Документ (1) (12).docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 08.06.2021
скачати

  1. Криміна́льне покара́ння — захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яка вчинила злочин, і полягає в передбаченому кримінальним законом в обмеженні прав і свобод засудженого

Мету покарання можна розглядати в чотирьох площинах, в яких вона проявляється:

  • кара засудженого;

  • виправдання засудженого;

  • спеціальне попередження;

  • загальне попередженя.

бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі

2) Громадські роботи — вид кримінального покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. 

Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького склад

Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.

Штраф або запобіжний засіб - це грошове стягнення, яке суд або інший орган вирішить, що воно повинно бути сплачене як покарання за злочин.

Конфіскація (майна або окремих предметів) — додаткове кримінальне покарання (у деяких країнах — «інший захід кримінально-правового характеру»[1]), яке полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке належить засудженому на праві власності.

Арешт — це кримінальне покарання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців (від пів місяця до півтора місяця для неповнолітніх). Не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років. Арешт є лише основним покаранням.

Обмеження волі — це відносно новий вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до її постійного місця проживання без ізоляції від суспільства в умовах здійснення над нею нагляду 

Позба́влення во́лі — кримінальне покарання в Україні, яке полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи

Довічне позбавлення волі — це один із видів кримінального покарання, найвища міра покарання в Україні, що прийшла на заміну смертній карі. Призначається лише у виняткових випадках.

3) При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:

  1. з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

  2. добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

  3. надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;

  4. вчинення злочину неповнолітнім;

  5. вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

  6. вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

  7. вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

  8. вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;

  9. вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

4) Множинність злочинів — вчинення особою (або особами-співучасниками) двох або більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину[1].

Ознаки множинності злочинів:

  1. Однією особою або співучасниками вчиняються два або більше суспільно небезпечних діяння;

  2. Кожне з цих діянь характеризується ознаками самостійного складу злочину;

  3. Множинність злочинів містить у собі завжди декілька одиничних злочинів, які можуть бути простими одиничними злочинами та складними (триваючими, продовжуваними, складеними та злочинами, які кваліфікуються за наслідками).

Види: Повторність злочинів, Рецидив злочинів є видом повторності злочинів, яка пов'язана із засудженням за попередній злочин, тому рецидиву притаманні ознаки повторності злочинів.

Помилування — звільнення від відбування кримінального покарання індивідуальним рішенням, як правило, глави держави

Клопотання про помилування подається засудженим до адміністрації установи відбування покарання, яка його реєструє та протягом п'ятнадцяти діб надсилає до Адміністрації Президента разом із копіями

Амні́стія (грец. αμνηστια — прощення) — повне або часткове (заміна м'якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду

5) Суди́мість — це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила злочин, в спеціальний лікувальний заклад з метою обов'язкового її лікування та запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Якщо особа вчинила злочин у стані осудності, захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання та після припинення застосування примусових заходів медичного характеру видужала, вона починає/продовжує відбувати покарання на загальних засадах

До юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:

1) штраф;

2) конфіскація майна;

3) ліквідація.

До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов’язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

6) В Україні загальний вік кримінальної відповідальності настає з 16 років. За окремі види злочинів відповідальність настає для осіб, яким до вчинення злочину виповнилось 14 років. Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

види покарань:

♦ основні:

  1. штраф – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Т.

арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, 

позбавлення волі на певний строк особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років.

7. Злочини проти основ національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, 


мотиви та мета підірвати або - послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці.

потенційними загрозами національній безпеці України є, зокрема:

  • - у сфері державної безпеки: розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб; загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність,

У науково-технологічній сфері: незахищеність внутрішнього ринку високотехнологічної продукції від іноземної технічної і технологічної експансії;

інформаційній сфері: розголошення інформації, яка становить державну й іншу передбачену законом таємницю

Злочини проти життя та здоров'я особи – це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на життя й здоров'я особи, руйнують і спотворюють найцінніші блага, а також наражають на небезпеку заподіяння їм шкоди

такі злочини проти життя: умисне вбивство умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони

Для однозначної кваліфікація незаконного позбавлення волі або викрадення людини потребує чіткого визначення об'єктивна сторона цього діяння, яка має дві форми: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.

  1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізич­ної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років

Тримання заручника - це, як правило, логічний наслідок його захоплення, хоча тримання може здійснюватися і особою, яка не брала участі у захопленні. 

Суб’єктивна сторона. Вина - прямий умисел. Обов’язковою ознакою цього злочину є також мета

Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 14-річного віку. 

Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди Карається строк до 8 років

До злочинів проти власності відносяться:

  • крадіжка – таємне викрадення майна;

  • грабіж - відкрите викрадення чужого майна і з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

  • розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я

злочинів проти громадського порядку та моральності – це протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, що заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральним основам життя суспільства

1) Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

  1. верховенство права;

  2. законність;

  3. рівність перед законом і судом;

  4. повага до людської гідності;

  5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

  6. недоторканність житла чи іншого володіння особи;

  7. таємниця спілкування;

  8. невтручання у приватне життя;

  9. недоторканність права власності;

  10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

  11. публічність;

  12. диспозитивність;

  13. гласність і відкритість 

сторони кримінального провадження:

  • з боку обвинувачення:

    • слідчий,

    • керівник органу досудового розслідування,

    • прокурора також

    • потерпілий, його представник

боку захисту:

  • підозрюваний,

  • обвинувачений (підсудний),

  • засуджений,

  • виправданий,

  • особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів 

  • заявник,

  • свідок та його адвокат,

  • Понятий,заставодавець,перекладач,експерт,спеціаліст,секретар судового засідання,

  1. Захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру адвокатів України

  2. Заявник, Цивільний позивач,Стаття 62. Цивільний відповідач

Стаття 63. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача

Стаття 64. Законний представник цивільного позивача

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди

Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями підозрюваного.

Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може бути:

особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;

керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за

довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.

Законний представник цивільного позивача

1. Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку

недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

  1. Досудове розслідування — діяльність компетентних правоохоронних органів, що полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використанні доказів з метою попередження, запобігання та розкриття злочинів,

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав

Запобіжними заходами у кримінальному процесі є:

  1. Особисте зобов'язання , Особиста порука, Застава,Домашній арешт,Тримання під вартою

Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається органом досудового слідства

6) процес — це об'єднання сторін для обговорення, диспутів та представлення інформації у трибуналі, офіційній установі з особами, що мають повноваження для юридичного розгляду претензій або спорів.

Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов’язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру,

Стадія судового розгляду характеризується такими ознаками:

  • 1) судовий розгляд справи і вирішення її по суті є єдиним способом правосуддя у кримінальних справах;

  • 2) вона є основною і визначальною стадією кримінального процесу;

  • 3) в цій стадії дістають вияв всі засади кримінального процесу;

7) Кримінальне провадження судом присяжних здійснюється відповідно до загальних правил цього Кодексу з особливостями, встановленими цим параграфом.

2. Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання.

На підставі письмового виклику роботодавець зобов’язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя

Присяжний зобов’язаний:

    1. правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод

  • додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;

  • 3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;

  • 4) не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду,

Відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас