Крикун В.І., П-32
ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ Актуальність теми полягає в тому, що на сьогодні в Україні відсутній комплексний аналіз феномена жінки як суб’єкта управлінської діяльності в системі державної служби на сучасному етапі державотворення, недостатньо розроблені категорії і поняття гендерної проблематики. Метою даної роботи є у визначення поняття і з’ясуванні сутності гендерної політики в системі державної служби Україні.
Сьогодні в Україні очевидними є фактори забезпечення переваг, які мають чоловіки під час входження у владні структури, а саме: традиційно усталене чоловіче домінування в керівних владних структурах; економічні підвалини – власність і управління економікою перебувають у чоловічих руках; обмеженість гендерного світогляду в чоловічого населення країни; обмеженість політичних і гендерних поглядів керівного складу значної частини жіночих організацій; традиційність поглядів значної частини людського потенціалу України на приватну жінку і 2 громадського чоловіка [1, с. 174,181]. І не можна не погодитися з думкою Н.Грицяк, що “державна гендерна політика як один з основних регулятивних механізмів суспільного життя покликана підтримувати цінності справедливості, поваги до особистості незалежно від її статевої належності”[3, с. 115]. Стратегія гендерної рівності в системі державного управління України ще не набула завершеного вигляду, а тільки окреслюється вітчизнями науковцями. В Україні залишається поширеним таке явище, як гендерна сліпота і велике значення мають гендерні стереотипи, що є перешкодами на шляху побудови гендерно збалансованого суспільства. На часі формування гендерно збалансованої системи кадрів, особливо керівного складу, в усіх органах державної влади, що спонукає до формування та реалізації дієвої гендерної політики. А поки що, як справедливо зазначає О.Кулачек, у нашій державі “ян” української влади залишився без “інь” у розумінні продуктивного начала, а не вторинного додатку. Таким чином, виникає необхідність формування та реалізації дієвої гендерної політики в системі державної служби України з огляду на значущість цієї політики як фактора демократизації системи державної служби Отож, що до висновків: Гендерна політика в системі державної служби України має спрямовуватися на забезпечення збалансованої участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень, що сприятиме формуванню нового світогляду щодо ролі жінки у сфері управління, а відтак, утвердженню гендерної рівності. А як зазначено в Стратегії державної кадрової політики на 2012–2020 роки, забезпечення гендерної рівності є одним із першочергових завдань реалізації державної кадрової політики. Список використаних джерел:
1. Возний К. Гендерні аспекти зайнятості: українські реалії та світовий досвід. /К. Возний // Вісник Тернопільського національного економічного університету – 2009. - №1. – С. 69-80.
2. Левченко К. Б. Державне управління процесами формування гендерної політики в Україні: теоретичні проблеми // Український соціум. - 2004. - № 3 (5). - C.56-60
3. Левченко К.Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: Монографія. - X.: Вид-во НУВС, 2001. - 348 с
4. Левченко К.Б. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти): Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07. - X., 2003. - 35 с