МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Полтавський національно-технічний університету
Кібернетичний факультет
Кафедра Економіка
З дисципліни: «Економічна Кібернетика та аналітична економіка”
КУРСОВА РОБОТА
На тему: „Кредитний ринок та його властивості
Щербініна С. А.
зміст
Введення
1. Поняття кредиту та кредитного ринку
2. Кредитна система, її структура і особливості в Україну
3. Розвиток кредитного ринку України
4. Удосконалення системи державного регулювання кредитного ринку
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Виходячи із того що у нашій країні активно розвиваються ринкові
відносини появляються підприємства із різною формою власності особливе
значення набуває проблема правового регулювання фiнансово-кредитних
вiдносин між суб'єктами підприємницької діяльності. У пiдприємств
незалежно від форми власностi все частiше виникає необхідність залучення
додатковх коштiв для більш ефективного здiйснення своєї дiяльностi i як
наслідок отримання прибутку. Без розвитку кредитних відносин неможливо
було б забезпечити швидке і якісне становлення фермерських господарств,
підприємств малого та середнього бізнесу, запровадження інших видів
господарської діяльності як на внутрішньодержавному так і на зовнішньому
економічному просторі. Ось чому я обрав дану актуальну тему для своєї
курсової роботи.
При пiдготовцi до даної курсової роботи я використав роботи вiдомих
юристiв в сферi господарського права: , Суханова Є.А., Бєлова В.А. Ларичева
В.Д., Захарова Н.Н. та iн., Коментарi до Господарського Кодексу України ,
Законiв України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть","Про Нацiональний банк
України", нормативнi документи Комерцiйних банків України тематичні
періодичні видання та ін.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку із
укладанням кредитного договору.
Предметом дослідження є договір банківського кредиту як інститут
господарського права.
Метою дослідження є розкриття поняття кредитний договір як соціальне
явище; охарактеризувати сторони, зміст, істотні умови договору,
відповідальність за невиконання його умов, а також особливості правового
регулювання відносин, що виникають на підставі даного юридичного факту;
виявлення наявних прогалин у законодавстві та формулювання пропозицій
щодо вдосконалення виконання зобов'язань за кредитним договором[2].
Для досягнення поставленої мети слід вирішити ряд наступних завдань:
5
1) провести правий аналiз кредитних вiдносин, методики кредитування,
предмету кредитного договору;
2) вивчити структуру та зміст кредитного договору;
3) проаналізувати методи забезпечення виконання зобов'язань за кредитним
договором;
4) дати оцінку правам та обов'язкам сторiн по кредитному договору;
5) визначити відповідальність за невиконання зобов'язань за кредитним
договором.
З розвитком в 90-х роках в нашій країні ринкових відносин і переходом до ринкової економіки (яку до цього часу умовно визнала велика частина країн світу), з'явилися підприємства різної форми власності (як приватної, так і державної) у зв'язку з цим особливого значення набула проблема освіти чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відносин суб'єктів підприємницької діяльності.
У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку. Найбільш поширеною формою залучення коштів є отримання банківської позики, але кредитним договором.
У нинішній час залучення кредиту для підприємств, що розвиваються стало, чи не єдиним способом встояти на ринку та втримати свої позиції під натиском імпорту, який стрімко захоплює український ранок у світлі вступу країни до СОТ. Легка й важка промисловість перебуває в занепаді і для її підйому потрібні кошти, а точніше цільові кредити на розвиток окремих підприємств і галузей в цілому.
Ступінь зрілості ринкових відносин часто оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким дозволяється цілий ряд як суто економічних, так і соціальних проблем. У сучасних умовах кредит в найбільш широкому розумінні означає взяття грошей, товарів чи послуг у борг, з наступним поверненням позики та сплати певного відсотка за його використання.
Джерелом кредитних відносин є грошовий капітал, який звільняється в процесі кругообігу промислового і торгового капіталу. Ще одним важливим джерелом є також і рух бюджетних коштів, цільових фондів і резервів. І, нарешті, - грошові доходи і заощадження приватних осіб.
Кредитна система як сукупність кредитно-фінансових інститутів акумулює вільні грошові капітали, доходи і заощадження різних верств населення і надає їх в позику фірмам, уряду і приватним особам.
Наявність товарного виробництва і грошей обумовлює існування і функціонування кредитного ринку. З розвитком товарного виробництва кредитний ринок стає обов'язковим атрибутом економічної системи. Кредит сприяє закріпленню господарсько-фінансової діяльності підприємства, так як він є необхідною умовою виробничих фондів і фондів обігу в умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обертання і як наслідок впливає виробництва і реалізації продукції. Тому актуальність питань, пов'язаних із функціонуванням кредитного ринку не зменшується з часом.
Таким чином, метою даної курсової роботи є розгляд кредитного ринку України. Для цього необхідно виконати такі завдання:
· Визначити поняття кредиту, кредитних відносин та кредитного ринку;
· Розглянути кредитну систему, її структуру та її особливості в Україні;
· Визначити тенденції розвитку кредитних відносин в Україні;
· Розглянути напрямки державного регулювання кредитного ринку України.
1. поняття кредиту і кредитного ринку
Для існування кредиту як економічної категорії з одного боку повинні мати місце часу вільні грошові кошти, а з іншого - потреба в їх тимчасове використання. Об'єктивною основою кредиту є тимчасове вивільнення коштів в кругообігу фондів підприємств; в русі ресурсів фінансової системи; при утворенні накопичень населення. За допомогою кредиту все тимчасово вільні грошові кошти підприємств і населення акумулюються в позичковому фонді країни і використовуються через кредитну систему в формі видачі позик.
Необхідність кредиту пов'язана з особливостями кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу. У підприємств виникають постійні припливи і відливи грошових коштів внаслідок сезонності виробництва, періодичності випуску продукції. Протиріччя між необхідністю постійного використання в інтересах суспільства всіх наявних грошових коштів та неможливістю або економічною недоцільністю застосування протягом певного періоду частини відповідних ресурсів їх власниками дозволяється за допомогою кредиту.
Слід розрізняти поняття кредит і позичка. Позика є формою прояву, матеріальною основою кредитних відносин. Кредит - це економічні відносини з приводу надання позики. У кредитні відносини вступає кредитор і позичальник. Кредит передбачає тимчасову передачу грошових коштів з обов'язковим їх поверненням через певний термін.
Метою кредиту є отримання доходу власником кредитних ресурсів. При здійсненні кредитної угоди право власності на передані в борг фінансові кошти зберігаються за їх власником.
Сутність кредиту як економічної категорії проявляється в його функціях: перераспределительной; заміщення готівкових грошей безготівковими розрахунками; контрольної.
Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що грошові кошти юридичних та фізичних осіб, а також цільових державних фондів частково мобілізуються як тимчасово вільні кошти і залучаються в господарський оборот на кредитній основі. Ця функція кредиту, як правило, реалізується в грошовій формі і має велике значення для забезпечення ритмічної роботи народного господарства.
Функція заміщення готівкових грошей безготівковими розрахунками полягає в тому, що на основі кредиту створюються кредитні знаряддя обігу. Кредит дозволяє суспільству планомірно регулювати обсяг грошового обороту, тому що він є єдиним джерелом збільшення грошей в цьому обороті і важелем для скорочення його. Це регулювання здійснюється на базі кредитного та касового планування.
Контрольна функція кредиту полягає у контролі з боку кредитора за дотриманням позичальником усіх умов отримання позики.
Принципи кредитування є основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Відповідно до Положення НБУ № 246 «Про кредитування» від 28.09.1995г. банківське кредитування здійснюється відповідно до таких принципів [11]:
· Зворотність;
· Терміновість;
· Цільова спрямованість;
· Забезпеченість;
· Платність.
Принцип поворотності закладений у самому визначенні кредиту, у якому обмовляється необхідність обов'язкового повернення позики. Повернення позики, як правило, повинен здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вона була видана.
Терміновість кредиту конкретизує його повернення в часі. Терміни кредитування визначаються виходячи з об'єктів кредитування, тривалості господарських процесів, опосредуемих кредитом, і обумовлюються у кредитному договорі.
Цільова спрямованість кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, зазначені в кредитному договорі. На практиці цей принцип реалізується шляхом видачі позик під конкретні об'єкти кредитування, якими можуть виступати: товарно-матеріальні цінності; витрати виробництва, кошти в розрахунках і т.д.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку (кредитора) права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Згідно з цим принципом позиками слід обслуговувати тільки рух реально існуючої вартості чи створення нової.
Принцип платності полягає в тому, що за використання позиковими коштами позичальник, як правило, сплачує кредитору позичковий відсоток. Відсоток є об'єктивним супутником кредиту, складовою ланкою позичкової операції, оскільки позичкова операція - це акт комерційного продажу на певний термін грошових коштів.
Слід пам'ятати, що кредитуванню притаманна диференційованість, яка полягає в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, направленість кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин.
Кредитна операція або угода являє собою договір про надання позики, який супроводжується записами на банківських рахунках і відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.
Форми кредиту являють собою конкретні прояви руху позичкового фонду. Кредит може виступати в грошовій або товарній формі. Форми кредиту різняться в залежності від складу учасників, об'єктів кредитування, розміру позичкового відсотка і сфери застосування.
В даний час виділяють наступні форми кредиту [9]:
· Юридичні особи можуть використовувати: комерційний, банківський, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний кредит;
· Фізичні особи - споживчий кредит;
· Держава - державний і міжнародний.
Під кредитною системою розуміють сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування і кредитні установи держави, тобто - кредитний ринок держави. За допомогою кредитної системи (на кредитному ринку) відбувається перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів між учасниками кредитних відносин.
Розрізняють два поняття кредитної системи:
1) сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма);
2) сукупність кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх позику (інституційна форма).
У першому аспекті кредитна система представлена банківським, споживчим, комерційним, державним, іпотечним, міжнародним кредитом. Усім цим видам кредиту властиві специфічні форми відносин і методи кредитувань. Реалізують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему у другому (інституційному) розумінні. Провідною ланкою інституційної структури кредитної системи є банки.
Кредитний ринок - це загальне позначення тих ринків, де існують пропозиція і попит на різні платіжні засоби. Кредитні угоди опосередковуються, як правило, кредитними інститутами (банками та ін), які беруть у борг і позичають гроші, або рухом різних боргових зобов'язань, які продаються і купуються на ринку цінних паперів [8].
Отже, кредитний ринок надає кошти для інвестицій у розпорядження підприємств і саме на цьому ринку відбувається переміщення грошей з тих секторів економіки, де є надлишок, у ті сектори, які відчувають в них недолік.
На кредитному ринку підприємства беруть гроші в борг для фінансування своїх інвестицій; іноді підприємства дають гроші в борг, але, як правило, виробничий сектор більше бере, ніж дає. Тому можна сказати, що одна з основних задач кредитного ринку - направляти заощадження населення і вільні кошти посередницьким особам на інвестиції.
Кредитна система - більш широке поняття, ніж банківська система, що включає лише сукупність банків, що діють в країні. Банківська система - ключова ланка кредитної системи. воно концентрує безліч кредитних і фінансових операцій. У кредитній системі існують і небанківські кредитно-фінансові інститути, які посіли чільне місце в накопиченні та мобілізації грошового капіталу. В останні роки вони конкурують з банківською системою за залучення та розміщення грошових накопичень фізичних і юридичних осіб.
Переважала до недавнього часу державна форма власності передбачала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.
З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної) особливе значення набуває проблема чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відношенні суб'єктів підприємницької діяльності.
Банк - комерційна установа, яка залучає грошові кошти юридичних та фізичних осіб і від свого імені розміщує їх на умовах повернення, платності, строковості, а також здійснює розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.
Одним з найважливіших умов ефективності ринкових перетворень в економіці України, є формування цілого ряду базових почав нормальної роботи господарюючих суб'єктів, а саме - належного рівня взаємодії банківського і промислового капіталів. Безпосередній процес їхньої інтеграції можна розглядати як закономірний результат розвитку суспільного виробництва в умовах ринку. Причинами цього процесу, власне, і є тенденції капіталу до постійного розширення, пошуку нових сфер ефективного застосування з метою підвищення норми прибутку. При цьому банківський капітал слід трактувати не в вузькому сенсі - як власні кошти банків, а в широкому - як сукупності власних і залучених ресурсів, використовуваних банком для кредитно - інвестиційних операцій з метою отримання прибутку. У даному випадку його можна розглядати крізь призму грошового капіталу, як відокремленої форми виробничого капіталу, а його рух у межах всього суспільного відтворення, звичайно, повинно відповідати основним стадіям руху виробничого капіталу (Г-Т ... С ...-Т `-Д`). тільки в таких умовах можна забезпечити послідовну зміну капіталу своїх функціональних форм - виробничої, товарної і грошової, що в масштабах всієї економіки буде визначати можливості безперервного виробничого зростання [6].
У цілому, належний рівень організації кредитних відносин між комерційними банками і промисловими підприємствами є одним з ключових чинників прискорення індивідуального кругообігу капіталів, оскільки у них досить часто виникає потреба у придбанні сировини і матеріалів, необхідних для безперервної виробничої діяльності, ще до отримання коштів за реалізовану готову продукцію. Тільки таким чином можна створити належні умови не тільки для економії ресурсів, але й для проведення технічних удосконалень виробництва і підвищення якості продукції. Отже, одним з основних завдань оптимальної інтеграції в інтересах всієї економіці банківського і промислового капіталів є створення для підприємств реальних можливостей залучення в господарський оборот додаткових грошових коштів у періоди збільшення потреби в них, що забезпечить безперервність суспільного відтворення в цілому.
Однак, аналізуючи особливості взаємодії банківських установ і підприємств в ринкових умовах, слід розуміти, що в перехідний період індивідуальне відтворення у господарюючих суб'єктів стикається з цілим рядом об'єктивних труднощів, пов'язаних з інституційними перетвореннями умов виробничої діяльності. Ці труднощі обумовлені, зокрема, відсутністю розвиненої інфраструктури матеріально-технічного постачання, зростанням трансакційних витрат при просуванні продукції до кінцевого споживача, знеціненням основного і оборотного капіталів внаслідок інфляційних процесів, зниженням платоспроможного попиту, несприятливим інвестиційним кліматом, перманентним зростанням цін на фактори виробництва і т . д. Як наслідок-уповільнення і затримки кругообігу промислового капіталу підприємств на кожній стадії перетворення відповідних функціональних форм, що перешкоджає відшкодуванню авансованої у виробничому процесі вартості. Наприклад, на стадії реалізації (Т `-Д`) об'єктивні труднощі зі збутом готової продукції (через зниження платоспроможного попиту і відсутності ефективної інфраструктури для просування власних товарів на ринок) призводять до суттєвого уповільнення трансформації авансованої вартості із товарної форми в грошову, що викликає порушення в індивідуальному кругообігу капіталу і на інших стадіях [6].
1 2 3 4 5 6