МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Кафедра банківської справи
Курсова робота
з дисципліни «Операції банківських і небанківських кредитних установ»
на тему: «Кредитний моніторинг і його роль у процесі банківського кредитування»
Виконав:
студент 4 курсу,
групи КРД-401
спеціальності 6508/1
Усенко Д.С.
Перевірила:
к.е.н., доцент
Білошапка В. С.
Київ 2019
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ
1.1. Економічна сутність та характерні особливості кредитного моніторингу
1.2. Основні завдання кредитного моніторингу
Основні напрями процессу кредитного моніторингу та їх особливості
РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ
Організація кредитного моніторингу в банку.
Функції підрозділів, які беруть участь в кредитному моніторингу
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ
Сучасні тенденції розвитку банківського кредитування
Забезпечення безпеки банківського кредитування
Роль кредитного моніторингу у процесі банківського кредитування
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Проведення моніторингу кредиту починається відразу після надання позики клієнту (отримання ним позики). Основна мета, яку ставить банк при здійсненні контролю за ходом кредитних операцій, полягає у налагодженні ефективної організації кредитного процесу і пошуку досконаліших механізмів кредитування.
Банківський контроль та управління кредитним процесом — необхідна передумова оптимізації системи організації кредитування в комерційних банках.
У процесі контролю за кредитними операціями особливу увагу банк повинен приділяти таким проблемам: дотримання принципів кредитування (цільової спрямованості, забезпеченості, терміновості); виявлення проблемних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості; аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому; контроль кредитного ризику; моніторинг кредитного ринку і розробка заходів щодо розширення участі в ньому банку тощо. Вимога щодо своєчасності і повноти погашення кредиту невіддільна від питання постійного контролю за розміром і якістю отриманого забезпечення. Банк здійснює контроль за цільовим використанням позики, адже кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного господарського проекту чи комерційної операції. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з кредитним договором зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, передбачені умовами кредитного договору.
Контроль за кредитними операціями — надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність комерційних банків не є централізовано регламентованою. Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Банки відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.
З метою регулювання кредитної сфери, як в західних країнах, так і в Україні Центральний банк обмежує суму кредиту, яка може бути надана одному позичальникові. Це дозволяє уникнути надмірної концентрації кредитів і зменшити кредитний ризик.
Лише суворий контроль за кредитним процесом в цілому дозволяє забезпечити безпеку, надійність і прибутковість кредитних операцій комерційних банків. Звідси випливають два правила, які є важливими для успішної кредитної діяльності будь-якого банка: 1) кожний банк повинен мати свою систему моніторингу кредитних операцій; 2) кредитний контроль мають здійснювати найбільш кваліфіковані й досвідчені працівники банку.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ
Економічна сутність та характерні особливості кредитного моніторингу
Одним із важливих засобів підвищення ефективності управління кредитною діяльністю банку є кредитний моніторинг. Питання кредитного моніторингу в банках досліджені в працях А.С.Арсанукаєвої, Л.Г.Батраковой, О.Б.Герасимової, В.А.Гордеєва, Л.Я.Маршавиної, Ю.С.Масленченкова, О.В.Монакової, А.І.Ольшаного, В.В.Платонова, Н.М. Шулькової і інших.
Проведений аналіз існуючих у вітчизняній та зарубіжній літературі підходів щодо визначення поняття «кредитний моніторинг» засвідчив, що у фахівців не склалося єдиної думки щодо розуміння сутності цього поняття. Спільним недоліком у визначенні вищенаведених понять є те, що вони розглядають кредитний моніторинг як процес нагляду за поверненням кредиту, тобто лише як один з етапів кредитного процесу. В той же час, кредитний моніторинг, як складова банківського моніторингу, стосується усієї кредитної діяльності.
За результатами проведеного дослідження встановлено, що кредитний моніторинг – це система безперервного спостереження, оцінки і попередження негативних наслідків кредитної діяльності банків службами внутрішнього контролю банку,а також зовнішніми наглядовими органами (НБУ).
Головною метою кредитного моніторингу в банках є створення системи управління якістю кредитної діяльності, яка зменшує можливість виникнення кредитного ризику. Виходячи з цього, можна стверджувати, що система управління якістю кредитної діяльності банків, яка базується на кредитному моніторингу, має розглядатися на двох рівнях: рівень банку та рівень НБУ. При цьому, реалізація моніторингу має включати: моніторинг кредитного ризику, кредитного портфеля та кредитної політики банку [13].
Метою кредитного моніторингу, як елементу кредитної політики банку, є контроль за якістю кредитного портфеля, проведення незалежної експертизи, своєчасне виявлення відхилень від прийнятих стандартів і цілей кредитної політики банку, недозволенність підвищення кредитного ризику понад встановлену межу, а також пошук доскональних механізмів кредитування. Основними методами досягнення цих цілей є безперервне дотримання таких обов’язкових видів контролю [7;9;12]:
- попередній контроль, який передбачає встановлення нагляду за дотриманням умов організації та реалізації певних правил і процедур кредитних відносин, зокрема оцінка фінансового стану клієнта, кредитоспроможності потенційних боржників;
- поточний контроль, що реалізується безпосередньо в процесі оплати відповідних документів за рахунок кредиту, оцінці умов, передбачених кредитним договором, а також перевірці роботи підлеглих безпосереднім керівництвом, обговоренні пропозицій з удосконалення кредитного процесу;
- заключний контроль, метою якого є виявлення результатів процесу кредитування, ефективності методів його організації і реалізації.
Процес кредитного моніторингу клієнтів банку передбачає відстеження рівнів їх ризику шляхом здійснення заходів, спрямованих на вивчення особи клієнта, добору інформації про його фінансовий стан протягом усього терміну кредитування, встановлення контролю за погіршенням тих показників, які були покладені в основу первісної оцінки кредитоспроможності позичальника:
контроль за цільовим використанням кредиту, платоспроможністю позичальника;
- контроль за виконанням графіка погашення кредиту і відсотків по ньому;
- контроль за наявністю і станом предмета застави, поведінкою і станом гарантів (поручителів) і страховиків;
- контроль за діяльністю партнерів (контрагентів) позичальника, поведінкою його керівників;
- контроль за ситуацією на ринку позичальника, змінами його кон’юнктури, господарської діяльності та ділової активності позичальника, його поведінки на ринку;
- контроль зв’язків позичальника.
Відтак, можна зробити висновок, що кожний вид контролю у системі кредитного моніторингу притаманний певному етапу кредитного процесу та має власний об’єкт спостереження. Так, на етапі первинного ознайомлення з клієнтом відбувається аналіз його фінансової стійкості та кредитної історії; на етапі кредитного аналізу та видачі кредиту – оцінка кредитоспроможності позичальника та контроль за своєчасним наданням кредитних коштів; на етапі погашення боргу – контроль за цільовим використанням коштів, своєчасним погашенням тіла кредиту та відсотків, схоронністю застави.
З огляду на це, можна стверджувати, що основними завданнями кредитного моніторингу, які у свою чергу визначають основні функції та обов’язки функціональних органів банку, що здійснюють його, є такі [13;14]:
- контроль за виконанням умов кредитного договору;
- контроль дотримання принципів кредитування;
- періодична оцінка составу та структури кредитного портфелю
- аналіз кредитних заявок та періодична оцінка кредитоспроможності позичальника;
- періодична перевірка схоронності заставного майна;
- можливість оперативного перегляду кредитних договорів у випадку зміни рівня ризику по кредитних операціях;
- контроль за станом простроченої та сумнівної заборгованості за кредитами;
- контроль за дотриманням нормативів кредитної діяльності банку і кредитних обмежень;
- оцінка відповідності наданого кредиту кредитній політиці банку;
- контроль за станом кредитного ринку та оцінка перспектив кредитування окремих галузей, регіонів, проектів в умовах ризику.
Основні завдання кредитного моніторингу
Досягнення цілей кредитного моніторингу в банках передбачає вирішення низки проміжних завдань, основними з яких є:
визначення якості обраної системи оцінки кредитного ризику;
оцінка проведення моніторингу кредитного портфеля;
формування ефективної кредитної політики;
оцінка ефективності проведення кредитного моніторингу в банку [10, с. 35].
Можна визначити два основні рівні в системі управління якістю кредитної діяльності банків, заснованої на кредитному моніторингу: рівень банку та рівень НБУ.
Реалізація моніторингу проводиться за трьома напрямами:
моніторинг кредитного ризику;
кредитного портфеля;
кредитної політики банку.
Моніторинг кредитного ризику у банку є складовою банківського ризик-менеджменту та важливим протягом всього процесу кредитування, оскільки саме завдяки систематичному спостереженню за динамікою будь-яких змін у діяльності позичальника чи якісного складу кредитного портфеля є попереджувальним сигналом для втручання та ефективного управління у разі несприятливих подій для банку [4, с. 7].
Моніторинг кредитного портфеля можна визначити як проведення всебічного систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля для здійснення відповідних управлінських рішень щодо поліпшення якісного складу кредитного портфеля.
Проведення моніторингу кредитного портфеля банку можна поділити на чотири напрями: моніторинг динаміки і структури, диверсифікованості, чутливості до ризику та якості кредитного портфеля.
Основними завданнями моніторингу кредитного портфеля банку є:
забезпечення максимального рівня дохідності кредитного портфелю та акціонерного капіталу банку при мінімальному рівні ризику;
забезпечення зваженого та оптимального використання кредитних ресурсів;
досягнення оптимального балансу між ростом обсягу кредитного портфелю та темпами покращення його якості [3].
Моніторинг кредитної політики здійснюється відповідно до загальної стратегії діяльності банку.
Головною метою моніторингу кредитної політики банку є формування зваженого та якісного підходу до управління ризиком проведення кредитних операцій та забезпечення прибутковості кредитного портфеля банку.
Основними етапами проведення моніторингових досліджень кредитної політики в банку є:
контроль за реалізацією стратегічних цілей банку в кредитній сфері;
визначення зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на кредитну політику;
дотримання стандартів кредитування;
оцінка достатності та якості нормативного інструментарію з кредитної діяльності;
перегляд повноважень;
систематизація отриманих результатів та розробка рекомендацій.
Основними ознаками, які можуть вказувати на можливість виникнення проблем з поверненням кредитів, і які можуть бути виявлені у ході кредитного моніторингу, є:
- конфліктні ситуації в колективах підприємства-позичальника, його керівництві, у відносинах позичальника з його партнерами і клієнтами;
- суттєві зміни в структурі підприємства-позичальника, створення дочірніх підприємств та заснування інших підприємств з переданням у їхню власність частки активів позичальника, зміни в кадровому забезпеченні, звільнення з роботи провідних фахівців та посадових осіб керівного складу;
- втрата позичальником клієнтів і партнерів, закриття філій, розпродаж майна;
- розрив на невизначений час договорів оренди;
- виїзд керівників підприємства-позичальника і членів їхніх сімей за кордон, розпродаж ними особистого майна;
- призупинення робіт щодо реалізації бізнес-проекту;
- наявність ознак порушення законодавства позичальником, його зв’язків з кримінальним світом;
- здійснення проплат з нових рахунків, повна відсутність коштів на рахунках протягом певного часу, погіршення фінансових показників позичальника (зниження прибутку, зменшення обсягів реалізації товару, посилення залежності від позичкових коштів, зменшення обігових коштів);
- затримки в наданні в банк фінансових звітів, прострочення основних платежів банку, погіршення взаємовідносин з банком (відмова від зустрічей, немає відповіді на телефонні дзвінки, уникнення відвідування банку);
- запити від інших банків, пов’язаних з намірами позичальника, отримати в них нові кредити;
- сімейні проблеми посадових осіб керівництва підприємства-позичальника (розлучення, виконання судових рішень, серйозні хвороби близьких та інші ситуації, пов’язані з необхідністю додаткових витрат).
Подібні ознаки виявляються у ході роботи всіх підрозділів банку, залучених до моніторингу кредитної операції.
Основні напрями процессу кредитного моніторингу та їх особливості
В умовах об’єктивного існування ризиків і пов’язаних із ними втратами виникає необхідність у наявності певного механізму, який би дозволив найкращим із можливих способів щодо поставлених цілей ураховувати ризик у процесі прийняття і реалізації управлінських рішень. Ефективний моніторинг кредитного ризику як на рівні сукупного кредитного портфеля, так і в розрізі окремих боржників, кредитних продуктів і операцій є одним із пріоритетних завдань системи ризик-менеджменту в банківських установах.
Слід відмітити, що значну роль у моніторингу кредитного ризику відіграє організаційне, нформаційне забезпечення та кредитне ціноутворення. Роль організаційної функції у процесі моніторингу кредитного ризику винятково важлива, оскільки сааме ефективна організація забезпечує належну узгодженість управлінських рішень у межах єдиної технології процесу управління.
На підтвердження зазначеної думки можна навести таку тезу з досліджень О. Серебрякової: «Для реалізації цілеспрямованого та ефективного управління ризиками необхідні значні організаційні зусилля» [21].
Крім формування впорядкованої організаційної структури – розподілу функцій і формування зв’язків між підрозділами банку, важливими є також управлінські рішення щодо організації і кадрового забезпечення відповідних процедур, зокрема визначення кола посадових обов’язків і технології здійснення операцій працівниками банку, а також ступінь їх відповідальності
Кожен банк розробляє власну кредитну політку і відповідно до неї здійснюється моніторинг кредитного ризику. До основних напрямів банківського моніторингу кредитного ризику
слід віднести:
– організаційне та інформаційне забезпечення кредитного процесу;
– постійний контроль за фінансовим станом боржника і перспективами розвитку його бізнесу;
– оцінку якості обслуговування боргу боржником;
– постійний контроль за станом і ліквідністю застави;
– дотримання умов кредитних договорів;
– диверсифікацію кредитного портфеля;
– кредитне ціноутворення з урахуванням якості кредиту;
– авторизацію кредиту – розподіл повноважень при прийнятті рішення про видачу кредиту;
– реструктуризацію проблемних кредитів;
– стримування кредитних операцій із невиправдано високим ризиком, які потенційно можуть загрожувати фінансовій стійкості та надійності банку.
РОЗДІЛ 2
ЕТАПИ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНОГО МОНІТОРИНГУ
Організація кредитного моніторингу в банку
Організація роботи банку в рамках служби кредитного моніторингу може виконуватись за певними напрямками з огляду на об’єкт спостереження або у розрізі груп клієнтів [18]. У першому випадку пропонується створити відділи по роботі із заставним майном, нагляду за платіжною дисципліною клієнтів та аналізу середовища діяльності клієнтів банку з метою реалізації усіх видів кредитного моніторингу. У іншому випадку вважається доцільним створити відділи моніторингу ризиків великих, середніх та малих клієнтів банку задля уніфікації принципів та стандартів спостереження за окремими групами клієнтів.
Кожен відділ виконує власні функції, які визначають його роль у загальній структурі. Координація роботи у рамках відділів відбувається першими заступниками начальника служби, які здійснюють тотальний контроль за ефективністю проведення моніторингу кредитної діяльності банку. Основні функції служби кредитного моніторингу у процесі кредитування наведені на рис. 2.1.
Створення служби кредитного моніторингу (рис. 2.1.) сприятиме перерозподілу функціональних обов’язків між окремими підрозділами банку у процесі реалізації кредитного моніторингу. Концентрація завдань з нагляду за кредитним процесом у єдиній організаційно-функціональній одиниці призведе до спрощення організаційної структури банку та можливості підвищення рівня його прибутковості за рахунок зниження адміністративних витрат. Організація роботи щодо спостереження за позичальниками у процесі кредитування повинна відбуватись таким чином: за кожним з працівників служби кредитного моніторингу закріпляються певні конкретні кредити або група кредитів для моніторингу згідно із його спеціалізацією, за які він у подальшому несе відповідальність. У свою чергу спеціалісти-експерти групи відповідають за тенденції та тренди вибраного кредитного портфелю, а також за точність та якість системи управління кредитними ризиками.
1 2 3