МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Кафедра цивільного права
Курсова робота
на тему:
«Кредитний договір»
Виконав: студент 3 курсу 1 групи
Господарсько-правового факультету
(02-17-01)
Онищук Орест
Перевірила: кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права №1 Ус Марина Володимирівна
м. Харків – 2020 рік
П л а н
1. Вступ……………………………………………………………..3ст.
2. Поняття та загальна характеристика кредитного договору…..3ст.
2.1. Поняття кредитнго договору…………………………………………...3ст.
2.2 Види кредитних договорів……………………………………………...4ст.
2.3. Загальна характеристика кредитних договорів……………………....6 ст.
3. Істотні умови та форма договору……………………………..8 ст.
3.1. Істотні умови договору………………………………………………..8 ст.
3.2. Зміст кредитного договору……………………………………………12 ст.
3.3. Принципи укладення кредитних договорів………………………….13 ст.
4. Права та обов’язки сторін. …………………………………....15 ст.
5. Припинення договору. ………………………………………..15 ст.
5.1. Способи розірвання кредитного договору…………………………..18 ст.
5.2.Судова практика у щодо розірвання кредитного договору…………21 ст.
6. Висновок……………………………………………………….22 ст.
7. Використана література……………………………………….24 ст.
Вступ.
Кредит насправді є прекрасним винаходом людства. За рахунок додаткового залучення ресурсів особа, яка ним користується, має можливість їх примножити, розширити господарство, має можливість прискорити досягнення виробничих цілей. Кредит багато в чому є умовою і передумовою розвитку сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного зростання. В умовах ринкової економіки кредитні відносини займають велике місце у господарських відносинах, так як видається можливість громадянам поповнити грошові кошти за відсутності власних коштів. Вони змушені звертатися до осіб, які володіють необхідними фінансовими ресурсами, в тому числі до банків.
Необхідність і можливість кредиту обумовлена закономірностями кругообігу і обороту капіталу в процесі виробництва: на одних ділянках вивільняються тимчасово вільні кошти, які виступають як джерело кредиту, а в інших виникає потреба в них
При цьому слід мати на увазі, що громадяни зазвичай задовольняють свої потреби у придбанні різноманітного майна за рахунок грошових коштів, що становлять оплату їх праці, тобто за рахунок зарплати. Деяка частина громадян має в якості джерела оплати своїх витрат доходи від підприємницької діяльності. Організації - юридичні особи покривають свої витрати за рахунок доходів від їх комерційної діяльності. І лише у соціально-культурних установ головним джерелом оплати витрат служать бюджетні асигнування. Бюджетне асигнування, згідно з Бюджетним кодексом України, — це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Суб'єкти грошових зобов'язань при нестачі грошових коштів можуть вдатися до фінансової допомоги третіх осіб на основі кредитного договору. Однак традиційний кредитний договір виявився недостатньо пристосованим для регулювання складних і різноманітних кредитних відносин в умовах ринкового господарювання.
На всіх етапах розвитку економіки країни кредит мав велике значення. Але тільки в нових умовах господарювання, в процесі виникнення та впровадження ринкових відносин кредит і кредитні відносини отримали найширше застосування і нове правове закріплення.
2. Поняття та загальна характеристика кредитного договору.
2.1. Поняття кредитнго договору.
Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ "Про кредитування". На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.
Згідно із Цивільним кодексом України основною відмінністю між кредитним договором і договором позики є безвідплатний характер останнього. Позичальник за договором позики не сплачує позикодавцеві відсотків за позику, що обов'язковою й істотною умовою кредитного договору.
Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Стороною за кредитним договором є банк, а не кредитне управління (відділ) банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, вважається недійсним.
2.2 Види кредитних договорів.
Комерційний кредит – це договір, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг, якщо інше не встановлено законом (ст. 1057 Цивільного кодексу України).
Сторонами комерційного кредиту є кредитор та позичальник.
В якості кредитора виступає підприємство-продавець, в якості позичальника - підприємство-покупець.
Виділяють наступні види комерційного кредиту:
1)фірмовий кредит;
2)вексельний (обліковий кредит);
3)відкритий рахунок;
4)факторинг.
Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування, при якій постачальник (продавець) надає кредит покупцеві у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця, який виплачується постачальнику після підписання договору.
Вексельний (обліковий) кредит - це кредит продавця векселетримачу шляхом покупки (обліку) векселя до настання терміну платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів.
Відкритий рахунок - це договір, прийнятий обома сторонами, у відповідності з яким покупець може робити періодичні закупівлі без звернення за кредитом в кожному окремому випадку. Порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього здійснюється у визначені терміни після одержання рахунку.
Факторинг (від англ. factor - посередник) - це різновид торгово-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням нестачу оборотних коштів. Факторинг являє собою інкасування дебіторської заборгованості покупця і є специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької діяльності.
Іпотечний кредит (residential mortgage loan) – довгостроковий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом або
придбанням квартири чи житлового будинку (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) під заставу.
Як застава в іпотечному кредиті використовується нерухоме майно: житлові будинку та квартири, виробничі корпуси, магазини, склади, земельні ділянки тощо.
Для оформлення іпотечного кредиту використовуються закладні, векселі, цінні папери, що можуть йти на вторинний ринок цінних паперів. Закладна являє собою документ, що передає кредитору законне право власності на заставу за позичкою. Закладна під нерухомість є основним забезпеченням іпотечного кредиту. Якщо погашення боргу відбувається у визначений строк, то передача права власності на нерухоме майно, яке було використано як застава, втрачає силу. Вексель - боргове зобов'язання позичальника на погашення позички у визначений термін.
Далі надамо визначення іншим видам кредитів, які передбачені законодавством:
Податковий кредит— це кредит, що надається фінансовим органам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податковою адміністрацією, за місцем реєстрації підприємства, для сплати податків на дохід (прибуток).
Споживчий кредит— це кредит, що надається населенню у вигляді відстрочення платежу за товари довготермінового користування, на закупівлю худоби, будівництво житла, садових будиночків та інші види послуг.
Державний кредит — це сукупність кредитних відносин між позичальником, в особі держави, та підприємцями і населенням як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання, облігації, займи та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мобілізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повернення і оплачування та використовує їх на покриття державних витрат.
Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це позики, що одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам.
У свою чергу, серед вищеназваних видів розрізняють окремі види кредитів залежно від їхнього характеру, цільового спрямування, об’єкта кредитування та інших ознак і критеріїв.
2.3. Загальна характеристика кредитних договорів.
Зміни в договір вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають. Спірні питання щодо виконання договору у разі недосягнення згоди між сторонами розглядаються арбітражем або судом.
У західних країнах до тексту кредитного договору часто включають так звані зобов'язальні умови, заборонні умови, а також обмежувальні умови. До зобов'язувальних умов відносяться умови, що покладають певні зобов'язання на керівництво підприємства-позичальника. Це, приміром, надання банкові через певні проміжки часу фінансових звітів підприємства, а також іншої необхідної фінансово-облікової інформації; підтримання позичальником фіксованої величини оборотного капіталу вище певного мінімального рівня; забезпечення стабільності керівного складу підприємства на час дії договору тощо. Заборонні умови — це дії, які позичальник зобов'язується не здійснювати під час кредитної операції без попереднього погодження із банком. Йдеться, наприклад, про заборону підприємству-позичальнику проводити реорганізацію і зміну юридичного статусу в період дії кредитного договору; заборону позичальнику на продаж або надання в оренду активної частини його основного капіталу; заборону виступати гарантом для іншого позичальника тощо. Обмежувальні умови кредитного договору дозволяють підприємству-позичальнику певні дії, але лише в заздалегідь встановлених межах. Це, приміром, обмеження величини дивідендів, які акціонерне товариство-позичальник має право виплачувати власним акціонерам під час реалізації кредитного до- говору; обмеження величини премій, доплат до заробітної плати, матеріальних допомог, що виплачуються працівникам підприємства-позичальника, тощо.
Кредитний договір може бути укладений як складанням одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Факт укладання кредитного договору підкреслює добровільність участі сторін у даній кредитній операції.
За невиконання або неналежне виконання договірних кредитних зобов'язань винна сторона несе цивільно-правову відповідальність. Арбітражний суд розглядає спори щодо виконання кредитного договору в строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви. Рішення, постанова, ухвала арбітражного суду підлягають обов'язковому виконанню.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, за цільовим використанням позики, своєчасним і повним її погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.
Чітке визначення умов кредитного договору дозволяє забезпечити ефективну взаємовигідну для банку і позичальника реалізацію кредитної операції на всіх її стадіях. Правильно складений кредитний договір служить для захисту інтересів як банку, так і клієнта-позичальника. Для цього необхідно, щоби кожний пункт кредитного договору був конкретним, чітко сформульованим і не допускав різного його тлумачення. Як вже зазначалося вище, в банківській практиці можуть використовуватися різні види кредитних договорів залежно від виду банківської позики. В кредитному договорі на видачу довгострокової позики, як правило, передбачається поетапне надання кредиту в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів на оплату рахунків постачальників чи підрядчиків.
НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальникові пені за кожний день прострочення; відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу у відсотках від розміру використаного не за призначенням кредиту.
3. Істотні умови та форма договору.
3.1. Істотні умови договору.
У другому реченні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Така норма викликала на практиці двозначне тлумачення. Іноді вважають, що в даному випадку йдеться про істотні умови кредитного договору. Інші вважають, що в даному випадку не йдеться про істотні умови кредитного договору.
Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.
У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.
Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, ч. 3 ст. 272, ч. 1 ст. 284, ч. 2, 3 ст. 297, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у ст. ст. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України.
Також слід мати на увазі, що законодавець іноді спеціально вказує на істотні умови того чи іншого договору наступними застереженнями у текстах норм: "істотними умовами договору є", "у договорі повинні передбачатися", "договір повинен передбачати".
Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди."
На практиці мета використання кредитних коштів завжди прописується в кредитному договорі, причому прописується досить чітко. Наприклад, кілька років назад допускалося під метою отримання кредитних коштів вказати "на поповнення обігових коштів підприємства"; а вже як далі використовувалися кошти, це була справа самого підприємства-позичальника. На сьогоднішній день такі випадки є дуже поодинокими, а в кредитних договорах завжди чітко прописується, на який проект будуть використані отримані у кредит кошти. Тому можна сказати, що істотною умовою договору, яка завжди застосовується у кредитних договорах, є мета використання кредитних коштів. Це також підтверджується положенням ч. 3 ст. 1056 Цивільного кодексу України.
Кредитний договір є двостороннім, так як права та обов'язки в договорі мають обидві сторони договору.
Кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами:
- Комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту. Щодо цієї форми оплати, то можна сказати, що вона не передбачена Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства, але застосовується, так як немає прямої заборони на застосування такого способу отримання винагороди.
- Проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.
Кредитодавцем у кредитному договорі виступає тільки спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа. Однак не всі фінансові установи можуть надавати кредити, оскільки законодавство України встановлює для
фінансових установ спеціальну правосуб'єктність і можливість здійснення лише декількох видів діяльності, які є виключними для фінансових установ. Відповідно до діючого законодавства України кредити в Україні на підставі виданих ліцензій можуть надавати тільки дві фінансові установи - банки та кредитні спілки.
У статті 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" до кредитних операцій віднесені наступні операції:
1) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
2) організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
3) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
4) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
5) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
6) лізинг.
При цьому слід зазначити, що положення параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України стосуються тільки операцій по наданню грошових коштів кредитодавцем позичальнику. Всі інші операції віднесені Законом України "Про банки та банківську діяльність" виключно для дотримання певних адміністративних вимог, які висуваються Законом України "Про банки та банківську діяльність" та окремими нормативними актами Національного банку України. Так, ст. 49 Закону України "Про банки та банківську
діяльність" встановлює обов'язок банків при наданні кредитів та здійсненні інших операцій, які віднесені до кредитних, перевіряти кредитоспроможність позичальників. В залежності від кредитоспроможності позичальника встановлюється, яку суму коштів зобов'язаний зарезервувати банк для покриття можливих збитків від неповернення коштів позичальником.
Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Не можна погодитися з тим, що предметом комерційного кредиту є
товар, роботи, послуги, а не грошові кошти. Сутність комерційного кредиту полягає в тому, що покупець товару не сплачує продавцю суму за товар в момент відвантаження товару, а сплачує ці кошти згодом. При цьому покупець товару продовжує користуватися коштами, які він повинен сплатити продавцю. Отже, предметом комерційного кредиту виступають також грошові кошти.
Спеціальне законодавство, зокрема, закон України "Про банки та банківську діяльність" встановлюють ряд спеціальних вимог щодо банківського кредитування. Відповідно до ст. 49 вказаного Закону банк не може надавати кредит під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можливий лише у випадку, коли при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Також, банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе лише з дозволу Національного банку України. Банк має право видавати бланкові кредити (кредити, не покриті будь-яким забезпеченням) за умови додержання власних економічних нормативів. Надання безпроцентних кредитів допускається, як виняток, у випадках, прямо передбачених законом.
Стаття 1055 ЦКУ передбачає обов'язковість укладення кредитного договору в письмовій формі. Статтею прямо передбачено недійсність кредитного договору в разі недотримання письмової форми. При цьому для визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) у зв'язку із недотриманням письмової форми не вимагається винесення рішення суду; такий правочин є недійсним автоматично відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
При недотриманні письмової форми кредитного договору наступають наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.
Крім цього, додам наступне.
Відповідно до статті, що коментується, кредитний договір обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі. Це положення відповідає загальним правилам, встановленим статтю 208 ЦК, — правочини, що вчиняються між юридичними особами або фізичною та юридичною особою повинні бути укладені в письмовій формі. На відміну від загального правила, згідно з яким недодержання встановленої законом письмової форми правочину не має наслідком його недійсність, недодержання письмової
форми кредитного договору має наслідком його нікчемність (див. ст. 215 ЦК та коментар до неї).
Кредитний договір повинен бути підписаний уповноваженими особами сторін, що його укладають. Слід враховувати, що статутні документи фінансових установ можуть встановлювати обмеження повноважень керівників на укладення кредитних договорів певною сумою.
1 2