Ім'я файлу: Краса зазвичай описується як особливість предметів.odt
Розширення: odt
Розмір: 10кб.
Дата: 15.11.2022
скачати
Розширення: odt
Розмір: 10кб.
Дата: 15.11.2022
скачати
Краса зазвичай описується як особливість предметів, що робить ці об'єкти приємними для сприйняття. До таких об’єктів належать пейзажі, заходи сонця, люди та твори мистецтва. Краса разом з мистецтвом та смаком є головним предметом естетики , однією з головних галузей філософії. Як позитивна естетична цінність , вона протиставляється потворності як її негативний аналог. Його часто називають однією з трьох фундаментальних концепцій людського розуміння, окрім правди і добра .
Однією з труднощів для розуміння краси є те, що вона має як об’єктивні, так і суб’єктивні аспекти: вона розглядається як властивість речей, але також як залежна від емоційної реакції спостерігачів. Через свою суб’єктивну сторону краса називається «в очах того, хто дивиться». [2]
Стверджується, що здатність суб’єкта, необхідного для сприйняття та судження краси, яку іноді називають «почуттям смаку», можна тренувати і що вироки експертів збігаються у довгостроковій перспективі. Це свідчить про те, що стандарти дійсності суджень про красу є міжсуб’єктивними, тобто залежать від групи суддів, а не повністю суб’єктивними чи повністю об’єктивними .
Поняття краси мають на меті захопити те, що є суттєвим для всього прекрасного. Класичні уявлення визначають красу з точки зору співвідношення між прекрасним об’єктом в цілому та його частинами: частини повинні стояти в правильній пропорції одна до одної і таким чином складати цілісне гармонійне ціле. Гедоністські уявлення вбачають необхідний зв'язок між задоволенням і красою, наприклад, що для того, щоб предмет був красивим, він викликає незацікавлене задоволення. Інші концепції включають визначення красивих предметів з точки зору їх вартості, любовного ставлення до них або їх функцій.
Краса разом з мистецтвом та смаком є головним предметом естетики, однією з головних галузей філософії. [3] [4] Красу зазвичай класифікують як естетичну властивість, крім інших властивостей, таких як грація, елегантність чи піднесене . [5] [6] [7] Як позитивна естетична цінність , краса протиставляється потворності як її негативний аналог. Красу часто називають однією з трьох фундаментальних концепцій людського розуміння, окрім правди і добра . [5] [8] [6]
Багато людей є носіями найрізноманітніших комплексів щодо зовнішнього вигляду: не такий ніс, вуха, мізинець на нозі, пупок і тд. В цьому контексті комплекси, що стосуються прийняття власного тіла – справжня епідемія серед жінок (за даними досліджень чоловіки рідше незадоволені своїм тілом).
Стандарти краси – ще один атрибут патріархального порядку і «зброя масового ураження», основними компонентами якої є вік та фігура (більше компонентів – більше приводів комплексувати). Постійне порівнювання себе з еталоном викликає злість, розчарування, гнів на себе чи оточуючих, замкнутість чи відчуття сорому. Ці симптоми невиправдано обмежують життєвий вибір кожного дня, а реальну їх шкоду оцінити неможливо. Краса – це не фізичний закон, не об’єктивна істина.
Стандарти краси вигадані людиною під економічним/політичним/культурним впливами, вони є просто ще одним шкідливим стереотипом, які можуть формувати у жінок низьку самооцінку і невпевненість у собі. У психології таке неприйняття себе, болісні переживання й страх себе побачити у дзеркалі називають дисморфофобією. Вважається, що такий стан притаманний найбільше жінкам та підліткам. Адже ще з тодішніх часів жінкам нав’язують думку суспільство, що її зовнішність ключ до усіх дверей. Звідси ми бачимо безкінечні дієти, пластичні операції та відвідування косметологів та інші послуги омолодження.
На думку психологів, неприйняття свого зовнішнього вигляду пов’язано з тим, що більшість людей не можуть знайти справжню причину своїх негараздів в особистому житті й починають звинувачувати свій зовнішній вигляд. Але насправді комплекси лише в голові й душевних негараздів.
Також ще однією причиною неприйняття себе є мода на зовнішність укупі з рекламою на усіх платформах. Тож не дивно, що більшість людей, які думають, що їхні пропорції зовнішнього вигляду не відповідають стандартам краси, які вигадало суспільство починають відчувати дискомфорт, а в гіршому випадку не сприймати своє тіло в дзеркалі взагалі.
Сьогодні стандарти того, як ми повинні виглядати, називаються особистим вибором/смаком/вподобанням, але в глобальному сенсі це не так. При чому через призму міфу ми оцінюємо не лише один одного, а й самих себе (самооб’єктивація – розгляд себе з точки зору інших).
Здавалось би, є течія, покликана вирішити цю проблему сьогодні. Бодіпозитив – це про позитивне ставлення до свого тіла і його вдосконалення для себе, а не для суспільства. Завдяки цьому напряму останнім часом в моду почала входити природна краса. Фото з ідеальними фігурами й фотошопом вже не викликають захоплення. Навпаки, більше захвату від людей, які наважилися показати свої недосконалості, не приховувати їх. Зараз фотомоделі плюс-сайз не соромляться показати своє тіло з усіма його недоліками, але водночас вони показують, що справді працюють над собою, правильно харчуються, займаються спортом.
Фешн – це інфлюенсер найвищого рівня. Йому віддають серця мільйони. Ми дивимось у соціальних мережах тренди, купуємо велосипедки, навіть якщо вони нам не потрібні, а також хочемо бути схожими на когось «ідеального» за допомогою виснажливої дієти, тонни косметики або операції. Змінювати та вдосконалювати себе – це круто, але ґвалтувати себе – це жорстоко.