Ім'я файлу: Козацтво.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 17.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2022-Пушкар О І (1).pdf

Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренка»

Доповідь

на тему:

Козацтво: образ українського лицаря

студентки IV курсу 141 групи

спеціальності 013

«Початкова освіта»

Міщенко Анастасії Миколаївни 


Лебедин 2021

Мета: ознайомити учнів із періодом козаччини, образом українського козака, їхнім побутом та традиціями; виховувати шанобливе ставлення до запорозьких козаків і спонукати до наслідування їх кращих рис (добродушності, відваги, героїзму та патріотизму до рідного краю).

Вікова категорія: учні середньої школи (7-9 клас)

План доповіді:

  1. Вступ.

  2. Значення слів «козак», «козацтво», «гетьман».

  3. Зовнішні та внутрішні риси козака.

  4. Повсякденне життя, звичаї та традиції.

  5. Висновок.

1.Вступ

14 жовтня є особливим днем для українців. Він поєднав у собі три значущі підстави вважати його святковим.. Так, 14 жовтня – День покрови Пресвятої Богородиці, яка з давніх-давен є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. У цей день відзначається День Українського козацтва,  а ще – це День захисника України.

В історії та культурі кожного народу важливе місце займає військова культура. Військові традиції, звичаї передаються з покоління у покоління, на них виховуються діти, їм належить важливе місце у вихованні майбутніх громадян – патріотів своєї держави.

Вивчаючи факти з історії бойових мистецтв, ми буваємо вражені спадковістю, тяглістю військових традицій. Збройні сили українського народу мають давню історію. Одна із найяскравіших її сторінок припадає на XV ст. Саме тоді сформувалось українське козацтво, про яке я і пропоную поговорити детальніше.
2.Значення слів «козак», «козацтво», «гетьман».

Слово "козак" має тюркське походження – від давньотюркського "кьоз", що означає ходити, бродити, мандрувати. Вперше зафіксоване у словнику половецької мови зі значенням "вартовий", "бадьорий".

Слово "козак" також вживається для означення вільної людини, шукача пригод, вправного вершника, найманого воїна тощо.

Козацтво – збірна назва козаків в Україні і в порубіжних державах. Українське козацтво – видатне явище в європейській історії. Його унікальність полягає у тому, що воно стало окремим суспільним станом із визначеними правами й мало свою територію, незалежну від державної адміністрації. Поява цієї нової соціальної сили була обумовлена передусім посиленням соціального, економічного та релігійного гноблення широких верств населення. Перша письмова згадка про українських козаків датується 1489-1492 роками, коли вони розбили татарський корабель під Тягинею (Бендерами).

Козацькі керівники мали титул "гетьман". Так у Польщі та у Великому князівстві Литовському називали командувача збройними силами. Повноваження гетьмана реєстрового козацтва були суттєво обмежені польсько-литовським урядом. На чолі козацького війська стояв виборний кошовий отаман.
3.Зовнішні та внутрішні риси козака

Як за зовнішнім виглядом, так і за внутрішніми якостями запорізькі козаки загалом були характерними типами свого народу і свого часу. За описами сучасників, вони переважно були середнього зросту, плечисті, ставні, міцні, сильні, на обличчі повні, округлі, а від літньої спеки й степового повітря смагляві. З довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем на тім’ї, у гостроверхій шапці, вічно з люлькою в зубах, справжній запорожець завжди дивився якось похмуро, спідлоба, сторонніх зустрічав спочатку непривітно, вельми неохоче відповідав на питання, але згодом помаленьку лагіднішав, обличчя його під час розмови поступово веселішало, живі проникливі очі засвічувалися вогнем, і вся його постать дихала мужністю, молодецтвом, заразливою веселістю й неповторним гумором. 

У внутрішніх якостях козаків помітна суміш чеснот і вад, зрештою, властива людям, що вважають війну своїм головним заняттям і головним ремеслом свого життя: жорстокі, дикі, підступні, нещадні щодо своїх ворогів, запорізькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами один одному, надійними соратниками своїх сусідів - українських і донських козаків.

Світлий бік характеру запорізьких козаків становили їх добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби, яка так високо цінувалася у Запоріжжі, що за козацьким правилом гріхом вважалося обдурити навіть чорта, якщо він потрапляв січовикам у товариші; окрім того, світлими рисами характеру запорізьких козаків були - висока любов до особистої свободи, через що вони воліли люту смерть, ніж ганебне рабство; глибока повага до старих і заслужених воїнів і взагалі до всіх «військових ступенів»; простота, поміркованість і  винахідливість у домашньому побуті.
4.Повсякденне життя, звичаї та традиції.

У самій Січі жили винятково неодружені козаки, що називали себе, на відміну від одружених, лицарями й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза нею, по власних будинках; згідно із цим, частина харчувалася військовим столом, частина власним , але в загальному життя тих й інших було однакове.

Повсякденне життя запорізьких козаків на Січі складалось в такий спосіб. Козаки піднімалися на ноги зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви, через деякий час,сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, а хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав розповіді інших і викладав плани нових походів. Рівно о 12 годині курінний кухар ударяв у казан, і тоді, по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду. Обід приготовлявся в кожному курені особливим кухарем, або поваром , і його помічниками, невеликими хлопцями, на обов'язку яких лежало  приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд.

Їжа готувалася в великих мідних або чавунних казанах, що навішувались за допомогою залізних гачків в сінях кожного куреня, і варилася
три рази в день на все наявне число козаків куреня, за що платилося кухарю по два рубля й п'ять копійок з кожного козака в рік.
Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечеряли
гарячою вечерею; після вечері молилися богові й потім лягали спати, узимку в куренях,улітку й у куренях, і на відкритому повітрі; інші збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках,  лірах, цимбалах, свистіли на сопілках, свистунах,- одним словом, на чому  потрапило, на тім і грали, і відразу танцювали. З всіх музичних інструментів найбільш улюбленим і тому найпоширенішим інструментом у запорізьких козаків, була, без сумніву, кобза.

У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

5.Висновок

Отже, образ сильного, незламного, мужнього чоловіка – це і є образом українського козака. А нашим завданням є не забувати наше історичне минуле, пишатися мужністю та відвагою українських воїнів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас