Ім'я файлу: Індивідуальне завдання №2 Корніченко О.О..docx
Розширення: docx
Розмір: 46кб.
Дата: 01.07.2022
скачати



Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Економічний факультет


ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №2

з дисципліни «Інтелектуальна власність»

за темою: «Управління об'єктами права інтелектуальної власності з урахуванням їх життєвого циклу»

Предмет дослідження: «Корисна модель»


Виконав:

студент гр. 5-КІБ-31 Корніченко О.О.

підпис
Перевірив:

стар. викладач каф. ХТКС та БМ Фоменко Г.В.
підпис


м. Дніпро, 2022

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….………..…3

1. Загальні положення ………………………………………………….….……...4

2.Умови правової охорони.………………………………….………………….6

3. Умови припинення правової охорони...……………………………..………...8

4. Комерціалізація корисної моделі……………………………………………....9

ВИСНОВОК……………………………………………………………..…………15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….………….......18

ВСТУП
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі — Закон України).
Винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології;

Секретний винахід (секретна корисна модель) - винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці, права на який засвідчуються патентом на секретний винахід (секретну корисну модель);

Набуття права інтелектуальної власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом.
Патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки.

Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки.

Патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки.

Строк дії патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки.
Володілець патенту на винахід, об'єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні дозволяється відповідним компетентним органом, має право на подовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід. Таке продовження (додаткова охорона) засвідчується сертифікатом додаткової охорони, строк дії якої не може бути більшим ніж 5 років.
1. Загальні положення
Корисна модель (малий винахід) — це нові й промислово придатні рішення, що стосуються конструктивного використання пристрою, конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина) або процес у будь-якій сфері технології. Корисна модель має два критерії охороноздатності: новизна і промислове використання. Об'єктом корисної моделі, придатним для набуття прав на нього, не можуть бути: • лікарські засоби, засоби захисту тварин та харчових продуктів; • способи одержання лікарських засобів, засобів захисту тварин та харчових продуктів; • способи терапевтичного, хірургічного лікування людини та тварини.

В Україні відносини щодо службового винаходу врегульовано ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Ст.1 цього закону містить визначення службового винаходу: службовий винахід (корисна модель) — винахід (корисна модель), створений працівником: 1) у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; 2) з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця. Службові обов’язки — це зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі). Доручення роботодавця — це видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі). Таким чином, лише факт перебування винахідника в трудових відносинах з роботодавцем не дає підстав для висновку, що створений винахідником винахід чи корисна модель є службовими. Крім того, у випадку, коли винахідник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, і його посадові обов’язки передбачають виконання відповідних робіт, але він створює винахід (корисну модель) без використання досвіду роботодавця, його виробничих знань та секретів виробництва, а також обладнання роботодавця, такий винахід не є службовим. Згідно із ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» роботодавець винахідника має право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель). При цьому роботодавець повинен протягом 4 місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Укрпатенту заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. 52 У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) або іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії. Винагорода сплачується автору винаходу чи промислового зразка відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року, в якому використовувався винахід чи промисловий зразок, і не пізніше 3 місяців після надходження виручки від продажу ліцензії протягом строку дії патенту. Умови та порядок сплати винахідникові винагороди регулюються п.51 Тимчасового положення «Про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», затвердженого Указом Президента України №479/92 від 18 вересня 1992 р.

2Умови правової охорони


Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Об’єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб).

Об’єктом корисної моделі, правова охорона якій надається згідно з цим Законом, може бути пристрій або процес (спосіб).

Правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на такі об’єкти:

  1. сорти рослин і породи тварин;

  2. біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин і тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, а також продукти таких процесів;

  3. компонування напівпровідникових виробів;

  4. результати художнього конструювання;

  5. хірургічні чи терапевтичні способи лікування людини або тварини, способи діагностики організму людини або тварини. Дія цього положення не поширюється на продукти (речовини або композиції), що застосовуються в діагностиці або лікуванні (див. пояснення);

  6. процеси клонування людини;

  7. процеси змінювання через зародкову лінію генетичної ідентичності людей;

  8. використання людських ембріонів для промислових або комерційних цілей;

  9. процеси змінювання генетичної ідентичності тварин, які можуть спричинити їх страждання без будь-якої істотної медичної користі для людей або тварин, а також тварин, виведених внаслідок такого процесу;

  10. людський організм на різних стадіях його формування та розвитку, а також просте виявлення одного з його елементів, зокрема послідовності або частини послідовності гена. Дія цього положення не впливає на надання правової охорони винаходу, об’єктом якого є елементи людського організму поза організмом або одержані в інший спосіб, із застосуванням технічного процесу, включаючи послідовність чи часткову послідовність гена, якщо навіть структура цього елемента ідентична структурі природного елемента;

  11. продукт або процес, який стосується рослини чи тварини, використання якого обмежується певним сортом рослин чи певною породою тварин;

  12. продукт або процес, який стосується природного біологічного матеріалу, не відокремленого від свого природного середовища, або що не є продуктом технічного процесу.

Заборона на законодавчому рівні комерційного використання певного об’єкта з інших підстав не впливає на надання йому правової охорони.

Не відповідає поняттю "винахід (корисна модель)", визначеному статтею 1 цього Закону, та не визнається винаходом (корисною моделлю) згідно з цим Законом, якщо виступає як самостійний об’єкт:

  1. відкриття, наукова теорія, математичний метод;

  2. схема, правила і метод проведення ігор, конкурсів, аукціонів, фізичних вправ, інтелектуальної або організаційної, зокрема господарської, діяльності (планування, фінансування, постачання, облік, кредитування, прогнозування, нормування тощо);

  3. комп’ютерна програма;

  4. форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиць, діаграм, графіків, за допомогою акустичних сигналів, вимовляння слів, візуальних демонстрацій, зокрема на екрані комп’ютерного пристрою, аудіо- та відеодисків, умовних позначень, зокрема дорожніх знаків, схем маршрутів, кодів, шрифтів тощо, розкладів, інструкцій, проектів або схем планування споруд, будинків, територій);

  5. зовнішній вигляд продуктів (зокрема виробів, споруд, територій), спрямований на задоволення виключно естетичних потреб.


3. Умови припинення правової охорони: анулювання та визнання

охоронних документів такими, що втратили чинність, захист порушених прав.
Досліджено загальні й спеціальні способи захисту патентних прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Встановлено, що власник патенту на винахід (корисну модель), свідоцтва (патенту) на промисловий зразок може здійснювати право на захист в позасудовому або судовому порядку. Позасудовий порядок містить можливість звернутися в правоохоронні органи із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 177 Кримінального кодексу України, можливість звернення в органи Антимонопольного комітету України (в разі, якщо порушення патентних прав спричиняє порушення у сфері недобросовісної конкуренції), можливість звернення до Національного органу інтелектуальної власності із заявою про визнання недійсними прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (процедура “post grant opposition”). Доведено, що підхід вітчизняного законодавця щодо можливості визнання недійсними прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, а не охоронного документа, який ці права засвідчує, суперечливий. Установлено, що закон обмежує певним строком можливість подання заяви про визнання прав на винахід недійсними, натомість для подання заяви про визнання прав на корисну модель недійсними спеціального строку не встановлено. Обґрунтовано, що для належного захисту прав власника патенту на винахід (корисну модель) доцільно внести зміни до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», передбачивши можливість стягнення компенсації за порушення патентних прав, яка могла б стягуватися незалежно від наявності збитків. Установлено, що найпоширенішим способом захисту патентних прав в Україні є припинення порушення права, оскільки правовласники здебільшого бажають першочергово припинити порушення свого патентного права, що своєю чергою мало б зумовити зупинення виробництва контрафактної продукції, яка виготовляється з порушенням патентних прав.
4. Комерціалізація корисної моделі.
Комерціалізація інтелектуальної власності – це процес використання інтелектуальної власності з метою отримання прибутку або іншої вигоди.

Використання інтелектуальної власності у власному виробництві передбачає наявність значної кількості вільних грошових коштів, які підприємець здатен витратити на інновації. За умов відсутності належного фінансування інноваційного розвитку є інший шлях отримання прибутку від використання інтелектуальної власності – продаж чи передача прав на використання об’єктів інтелектуальної власності іншим юридичним чи фізичним особам, що може відбуватись за наступними варіантами:

- за ліцензійним договором;

- за договором лізингу;

- за договором комерційної франшизи.

Тому, підсумовуючи, зазначимо, що процес комерціалізації результату інтелектуальної діяльності може відбуватися наступними шляхами:

1. За умов використання інтелектуальної власності у власному виробництві.

2. За умов передачі інтелектуальної власності за ліцензійним договором.

3. За умов внесення прав на обєкти інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності з економіко-фінансових позицій є її комерціалізація, яка виникає на умовах договірних відносин. Саме комерціалізація інтелектуальної власності в умовах ринкових відносин вимагає розглядати її як товар і як капітал. Як товар, інтелектуальна власність розглядається як нематеріальний актив, що використовується в будь-яких господарських операціях. Як капітал інтелектуальна власність розглядається з погляду витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів з метою його приросту. Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбачають внесення нематеріального активу до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. В основу методології формування інтелектуального капіталу покладено його участь в господарській діяльності, тобто він створюється і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємствам (суб'єктам господарювання). Одночасно означена методологія розкриває механізм інноваційного оновлення підприємств, його економічну природу.

Продаж ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності вважається найпоширенішим способом комерціалізації. Процес ліцензування добре розвинутий і загальнодоступний в нашій країні. Лізинг інтелектуальної власності – досить новий фінансовий інструмент, який вдало використовується в закордонній практиці і дозволяє правовласнику одержувати прибуток у вигляді платежів за користування переданим ним правом іншій особі. Компенсуючи таким чином понесені свого часу витрати на створення таких об’єктів, водночас підприємець отримує вже готові розробки, технологію, торгову марку, комерційне найменування тощо, маючи економію на початкових витратах розгортання бізнесу. Тому ефективна організація такого формату ведення бізнесу є привабливою для обох сторін угоди. Передача прав за договором комерційної франшизи надає можливість підприємцю-початківцю отримати вже розроблену систему ведення певної діяльності. В обмін на отримання прав користування такою системою одержувач франшизи виплачує роялті та одноразову виплату, і при цьому зобов’язується вести бізнес таким чином, щоб підтримати репутацію власника торгівельної марки.

Успіх розвитку країни за таких умов залежить від багатьох чинників, зокрема від можливості успішної комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ). Становлення інституту оцінки і ринку комерційного використання інтелектуальної власності залежить насамперед від трьох чинників :

- діяльності механізму реалізації нормативно-правової бази, що регулює процес оцінки і комерційного використання інтелектуальної власності;

- економічного потенціалу країни, що визначає фінансовий стан господарюючих суб’єктів і рівню розвитку інноваційних процесів;

- системи стимулювання інноваційної діяльності, державної та спонсорської підтримки процесу створення технологій, комерційного використання результатів інтелектуальної праці.

Важливу роль у формуванні загального ефекту від комерціалізації інноваційних розробок у вигляді інтелектуальної власності має стабільне функціонування ринку інтелектуальної власності, який, в свою чергу, достатньо чутливий до змін законодавчої бази та державного регулювання та стимулювання інноваційної діяльності субєктів господарювання.
При цьому, ефект від комерціалізації взагалом може бути визначений як величина додаткового доходу, отриманого від виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) із використанням технології, техніки, розробки втіленіх в об’єкт інтелектуальної власності. Під додатковим доходом слід розуміти різницю між валовим доходом, отриманим після реалізації впровадження проекту інновації і до реалізації проекту.

В процесі комерціалізації інтелектуальна власність виступає у вигляді товару з певними властивостями, які характерні лише продукту розумової діяльності. По-перше, інтелектуальна власність являє собою уречевлений результат інтелектуальної діяльності, з цього випливають дві характерні їй властивості – матеріальна форма і нематеріальної сутність. Зокрема, за цими властивостями інтелектуальну власність відносять до нематеріальних активів, до яких, зокрема, відносять ще права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо), права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо), інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо); незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи.

По-друге, інтелектуальна власність має властивіть мультиплікативного поширення, що пояснюється безперервним прогресивним розвитком наукової думки.

По-третє, права на результати інтелектуальної діяльності, оформлені у вигляді інтелектуальної власності, мають обмежений термін дії, що обумовлено доволі швидким моральним зносом. Майже повна відсутність фізичного зносу та, натомість, швидкий та повний моральний знос можна врахувати наступною властивістю інтелектуальної власності.
Перелічені властивості інтелектуальної власності спричиняють великий вплив на процеси створення, комерціалізації та впровадження цих обєктів в господарський оборот субєктів господарювання.

Одним з процесів використання інтелектуального капіталу в господарській діяльності є комерціалізація ОІВ, результатом якої є створення інноваційної продукції . В сучасних ринкових умовах комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності є однією із важливих задач розвитку економіки. На сучасних промислових підприємствах у наукових установах та провідних університетах України накопичено великий обсяг результатів виробничої і наукової діяльності, які ідентифікуються як об’єкти інтелектуальної власності і являють собою комерційну цінність не лише для споживачів інтелектуального продукту України, а і широкого кола закордонних фахівців .

Зазначені об’єкти власності, включаючи об’єкти промислової власності, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності та об’єкти авторського права та суміжних прав, за умови повної їх відповідності критеріям охороноспроможності, дозволяють одержати конкурентні переваги та виробляти продукцію, що більшою мірою відповідає потребам споживача і має певні виключні характеристики. Впровадження і використання об’єктів інтелектуальної власності становить собою комерційний інтерес і дозволяє одержувати певні прибутки як власникові прав, так і одержувачу прав використання. Маркетингові зусилля, спрямовані на просування на ринку інноваційної продукції, виробленої із використанням об’єктів інтелектуальної власності, безпосередньо пов’язані із процесами комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності. Оскільки сучасний ринок щільно наповнений конкурентами, а ефективне впровадження об’єктів інтелектуальної власності є доцільним і обґрунтованим, то актуальним є дослідження і аналіз основних підходів до їх комерціалізації

Комерціалізація інтелектуальних активів можлива тільки в тому випадку, якщо вони набувають економічної цінності або виступають як засіб створення нової вартості (інтелектуальний капітал), або джерело споживчого блага (споживчий продукт). Вибір форми комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності залежить від висновків маркетингових досліджень. Для цього проводять ретельне вивчення ринку інтелектуальної власності, визначають попит і індивідуальні потреби споживачів, досліджують пропозиції аналогічних об'єктів, що існують на ринку. Ключовим елементом комерціалізації інтелектуальних активів є їх оцінка. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності дозволяє не тільки визначити цінність (вартість) цього ресурсу для власника, але й виявити його ринкову цінність, рівень попиту на об'єкти інтелектуальної власності на ринку, а, отже, і подальшу стратегію діяльності власника щодо реалізації та впровадження об'єктів інтелектуальної власності

Оскільки визначення основних важелів механізму управління комерціалізацією обєктів інтелектуальної власності здійснюється централізовано, важливий вплив має стимулювання державою інноваційного курсу розвитку пріорітетних галузей економіки.

ВИСНОВКИ
Все, що зроблено руками людини, колись було придумано винахідником і завдяки роботі реалізаторів винахідницьких новацій – інженерів, технологів, робітників та вливанню необхідних грошових ресурсів стало товаром.

Винахідники у світі, завдячуючи патентній системі, вже майже чотири сторіччя одержують можливість вигідно продавати свої права на використання винаходів, отримуючи нові стимули до подальшої творчої діяльності.

В Україні на сьогодні запатентовано 144 тис. технічних рішень (в т.ч. В‑90, КМ‑36, ПЗ‑18) і за поточний рік кожний місяць видається близько 600 патентів на винаходи, 1500 – на корисні моделі і 400 – на промислові зразки. Але лише 6‑ть із тисячі винаходів використовуються у виробництві. А за даними Державного комітету статистики України за 2007 рік підприємства й організації уклали ледь більше 500 ліцензійних договорів, це на зареєстрованих в країні близько 9‑ти тисяч великих і середніх, а також понад 35‑ти тисяч малих підприємств (Паладій М.).

У сучасному світі Україна, на жаль, відноситься до технологічних аутсайдерів. Відсутність єдиної державної стратегії побудови конкурентоспроможної економіки, заснованої на інноваціях, спричиняє відсутність зацікавленості вітчизняних промисловців до впровадження світових новацій. Нині частка нашої країни у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить якихось 0,1 відсотка.

Вітчизняна продукція оновляється в середньому лише раз на п’ять років, а на цілком нову, вперше освоєну в Україні, припадає лише 4,1% серед усіх інновацій. А це свідчить, що технічний рівень нашої продукції здебільшого не відповідає вимогам сучасного ринку. Певною мірою це відіграло роль і в тому, що Україна посідає лише 95‑те місце за індексом залучення прямих іноземних інвестицій. Сьогодні в Україні біля 40 тис. винахідників і раціоналізаторів, у 80‑х роках – мільйон (Андрущук Г.).
Спад творчої активності українських генераторів ідей – сумний факт по відношенню до конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Зрозуміло, що без справжнього новаторства технології не вдосконалюються, отже, товари є неконкурентоспроможними.

Винахід, у зв'язку з тим, що він повинен відповідати трьом критеріям, проходить достатньо серйозну патентну експертизу. Тому, коли заявник вже отримав патент, оскаржити його вже досить складно.

До корисної моделі пред'являються лише два критерії: новизна і промислова придатність. Іншими словами: корисна модель – цей малий винахід. При оформленні патенту на корисну модель експертиза більш лояльна, в результаті – одержати патент стає простіше.

Термін дії патенту на винахід – двадцять років, термін дії патенту на корисну модель – десять років. Є ще поняття «сильний» і «слабкий» патент. Патент на винахід, на відміну від патенту на корисну модель, прийнято відносити до «сильних» патентів, і коштує він, відповідно, дорожче.

Термін «корисна модель» можна розглядати як загальний по відношенню до термінів «малий винахід» (Австралія), «корисне нововведення» (Малайзія), «свідоцтво про корисність» (Франція) чи «короткостроковий патент» (Бельгія, Нідерланди), що використовуються в національних законодавствах країн світу для визначення менш значних винаходів, зокрема в галузі механіки (пристроїв, інструментів, побутових виробів тощо). Механізм здійснення правової охорони корисної моделі подібний до механізму правової охорони винаходу і так само полягає у видачі патентів (у деяких країнах, зокрема, Іспанії та Японії заявка на видачу патенту на винахід може бути перетворена на заявку на видачу охоронного документа на корисну модель і навпаки), але він більш простий, дешевий і швидкий. Завдяки цьому правова охорона корисних моделей відіграє значну роль для малого бізнесу, якому належить стратегічна роль в розробках та комерціалізації новацій відповідно до вимог ринку.
Оскільки патент надає його власнику обмежену монополію на використання об'єкту промислової власності, відносно якого його видано, суспільство зацікавлене у тому, щоб таку монополію отримували лише ті об'єкти, які є дійсно корисними та лише те заявники, які насправді створили ці об'єкти. Цим цілям слугує державна експертиза, в процесі якої встановлюється відповідність заявленого об'єкту умовам надання правової охорони. У патентному праві ці умови отримали назву «критерії патентоздатності». Якщо у результаті експертизи встановлюється відповідність заявленого об'єкта критеріям патентоздатності, такий об'єкт вноситься до державного реєстру і на нього видається правопідтверджуючий документ, яким є патент.

В основі патентного права лежить принцип територіальності згідно якого правова охорона винаходу надається лише у межах території країни, компетентним відомством якої було здійснено експертизу патентоздатності. Територіальний характер дії патенту переборюється завдяки укладанню міжнародних угод, наприклад, Конвенція про єдине патентне право країн ЄС.

Патент отримується шляхом подання заявки на патент до відповідного патентного відомства. Заявка не патент має містити опис винаходу та, у окремих юрисдикціях, докази його корисності.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конспект лекцій з курсу «Інтелектуальна власність» / Укл. С.О. Кіжаєв.

– Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2009. – 46 с.

2. Основи інтелектуальної власності : Навчальний посібник

/ І. О. Мікульонок. – К. : Політехніка НТУУ "КПІ", Ліра-К, 2005. – 232с. 

3. Інтелектуальна власність : Підручник / В. Д. Базилевич. – К. : Знання,

2006. – 431 с. 

4. Право інтелектуальної власності : Академічний курс: Підручник для

студ. вищих навчальних закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Свя-

тоцького. – 2-ге вид., перероб. та допов. – К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2004. 

5. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/chiv_pravo/

6. Ярослав Ващук «Винахідник та інноваційна діяльність – шлях від ідеї до товару»

7. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №40, №41, №42, №43, №44, ст. 356.

8. Міністерство освіти і науки України №22 від 22 січня 2001 р «Про затвердження складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель»


скачати

© Усі права захищені
написати до нас