МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
Черкаська обласна державна адміністрація
Управління освіти і науки
Комунальний вищий навчальний заклад
«Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка»
Відділення соціальної та спеціальної освіти
Циклова комісія спеціальної педагогіки і психології
КУРСОВА РОБОТА
зі спецметодики фізичного виховання
освітній ступінь бакалавр
НА ТЕМУ:
«КОРЕКЦІЯ СКОЛІОЗУ У ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ»
| | Виконавець: студентка IІI курсу, групи 604-З напрям підготовки (спеціальності) 016 Спеціальна освіта Бицюк Софії Віталіївни |
| | Науковий керівник: Ачкевич С. А. |
Умань -2021
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ВПЛИВУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ПРОБЛЕМУ СКОЛІОЗУ У ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕНЯМИ МОВЛЕННЯ
1.1 Сколіоз. Етіологія сколіозу, його клінічні симптоми ……...………...….…6
1.2. Основні завдання фізичного виховання при корекції сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення…………………………………………...…..9
.
Висновок до розділу I ………………………………………………………….13
РОЗДІЛ II. ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ СКОЛІОЗУ У ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
2.1. Діагностика сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення……….14
2.2 Корекція сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення.……………………………………………………………………….…17
2.3.Безпосередня взаємодія коригуючих вправ постави з корекцією мовлення………………………..…………………….…………………….……. 23
Висновок до розділу II……………………………………………………………26
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….…27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………….…..….28
ДОДАТКИ ……………………………..……………………………………….... 30
ВСТУП
Актуальність дослідження: Фізичне виховання - органічна частина загального виховання і тому характеризується всіма загальними ознаками, що притаманні педагогічному процесу, який спрямований на вирішення певних конкретних завдань. Головним напрямком фізичного виховання є формування здорової, розумово підготовленої, соціально-активної, морально стійкої, фізично вдосконаленої і підготовленої до майбутньої професії людини.
У дітей з порушенням мовлення спостерігається порушення загальної і дрібної моторики, недостатність рухової сфери різного ступеня, дихання поверхневе, а також - порушення рівноваги і тонусу м'язів, уповільнення рухів. Більшість дошкільників з порушенням мовлення мають супутні порушення рухового апарату, а саме порушення постави та формування зводу стопи
У сучасних умовах важливим завданням родини і навчального закладу в роботі зміцнення здоров’я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в повсякденні. У зв’язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в навчальному закладі, а також самостійні заняття фізичними вправами вдома з метою підвищення рухової активності, зміцнення здоров’я, поліпшення фізичної підготовленості дітей.
У процесі фізичного виховання вирішуються різноманітні питання: виховуються морально – вольові якості особистості; виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами; формуються життєвоважливі рухові дії та вміння виконувати їх в різноманітних умовах; розвиваються рухові якості. Але через недостачу часу, який по плану відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллями навчального закладу неможливо. Тому використання різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити недостачу рухової активності дитини.
Об’єкт дослідження: Діти з проблемами сколіозу та тяжкими порушеннями мовлення.
Предмет дослідження: Сколіотична постава яка поширена у дітей з тяжкими порушеннями мовлення
Мета дослідження: Виявити та обґрунтувати вплив фізичного виховання на проблему сколіозу що поширена у дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Перевірити ефективність коригуючих, оздоровчих фізичних вправ на сколіотичну поставу дітей з тяжкими порушеннями мовлення. З’ясувати значення фізичної культури на формування гармонійного розвитку особистості.
Гіпотеза дослідження. Результативність впливу фізичного виховання на дітей з сколіотичною поставою можливе при умові систематичних самостійних занять фізкультурою: виконання ранкової гімнастики, заняття бігом, плаванням. Формування гармонійної особистості дошкільнят можливе за умови активного способу життя, що пропонує сучасна система фізичної освіти.
Завдання дослідження:
1. Теоретично розглянути проблему сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення.
2. Діагностування сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення.
3.Виділити ефективні шляхи корекції сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення.
Методи дослідження. При написанні курсової роботи були використані наступні методи - теоретичний аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, спостереження.
Апробація та впровадженя результатів дослідження. З метою вивчення умов фізичного виховання як необхідну умову для всебічного розвитку особистості були опрацьовані наукові матеріали, які знайшли своє відображення у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту, на основі якої здійснена нова редакція Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Дані матеріали визначають організаційну побудову та функціонування сфери фізичної культури і спорту в Україні, а їх основною метою є орієнтація українського суспільства на поетапне формування у державі ефективної системи фізичної культури і спорту
Структура дослідження: обумовлена логікою дослідження, його завданнями і складається зі вступу, 2 розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ВПЛИВУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ПРОБЛЕМУ СКОЛІОЗУ У ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕНЯМИ МОВЛЕННЯ
Сколіоз. Етіологія сколіозу, його клінічні симптоми
Сколіоз - це бічне викривлення хребта у фронтальній площині, захворювання, в основі якого лежать вроджені порушення сполучної тканини. Хворі сколіотичної хворобою страждають дисплазією (дисплазія - неправильний розвиток органів, тканин або частин тіла) тазостегнових суглобів, плоскостопістю, аномаліями попереково-крижового відділу хребта, жовчовивідних і сечовивідних шляхів.
У поступовому розвитку сколіотичної деформації розрізняють такі основні етапи:
1) торсия;
2) бічне викривлення;
3) наявність елементів кіфозу;
4) деформація грудної клітки;
5) посилення поперекового лордозу в поперековому відділі хребта;
6) остеохондроз в старшому віці у підлітків;
7) вторинні зміни таза;
8) одностороння контрактура м'язів;
9) зміщення серця і судин;
10) здавлення легені на стороні западання грудної клітки;
11) зміна положення спинного мозку і корінців.
Назва сколіоз отримує за рівнем вигину: шийний, грудний або поперековий і відповідно опуклої сторони викривлення.
Етіологія сколіозу
Етіологічно розрізняють сколіози вроджені і набуті. Придбані сколіози розвиваються з різних причин:
ревматичні сколіози виникають при ревматизмі, під впливом м'язової контрактури і міозиту на здоровій стороні;
рахітіческіе сколіози розвиваються в ранньому дитинстві у дітей, яких батьки носять на одній руці і підлягає залишають сидіти в неправильній позі, також передумовою цього виду сколіозу є м'якість кісток і слабкість м'язів, тривале сидіння, особливо в школі;
паралітичні сколіози виникають після поліомієліту, коли уражаються м'язи одного боку, а також при інших нервових захворюваннях;
звичні сколіози розвиваються на грунті поганої постави (часто їх називають "шкільними") зазвичай в шкільному віці у дітей, які змушені сидіти за партами, що не відповідають їх зростанню.
В основі вроджених лежать різні деформації хребців:
1) недорозвинення;
2) клиноподібна їх форма;
3) додаткові хребці і.т.д.
Клінічні симптоми сколіозу.
Положення голови. Нахилені в одну зі сторін.
Положення плечових ліній. Асиметричні (частіше права нижче).
Положення лопаток. Асиметричні (лопатка і плече нижче на увігнутій стороні).
Положення остистих відростків хребців. Відкланявся в одну зі сторін рівномірно.
Форма грудної клітини. Асиметрія в положенні реберних дуг.
Форма живота. Найчастіше випнутий вперед.
Положення таза. Корпус зміщений у бік по відношенню до тазу.
Трикутник талії (контури). Асиметричним.
Терміном "сколіотична хвороба" об'єднують природжений, диспластичний і ідіопатичний сколіоз (тобто сколіоз неясного генезу). Природжений сколіоз обумовлений грубими пороками розвитку скелета, такими, як додаткові бічні клінопозвонкі хребці. При природженому сколіозі форма викривлення знаходиться в прямій залежності від локалізації і характеру аномалій.
Причина розвитку диспластичного сколіозу - дисплазія міжхребцевого диска, що виражається в ексцентричному розташуванні пульпозного ядра. При диспластическом сколіозі часто виявляються такі кісткові аномалії, як незарощення дужок хребців, порушення тропізму суглобових відростків, люмбализация S - I, сакралізація L - V, що свідчать про наявність "диспластичного синдрому".
При так званому ідіопатичному сколіозі сучасними засобами обстеження не вдається виявити безпосередньої причини розвитку викривлення хребта.
Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою викривлення, і складним - за наявності декількох дуг викривлення в різні боки і, нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим в горизонтальному положенні, наприклад при вкороченні однієї кінцівки. Одночасно зі сколіозом зазвичай спостерігається і торс його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються зверненими в опуклу сторону, а осістие відростки в увігнуту. Торсия сприяє деформації грудної клітини і її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.
. Основні завдання фізичного виховання при корекції сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення
При корекції постави дитини з тяжкими мовленнєвими порушеннями обов’язково повинні об’єднуватись завдання корекції мовлення та корекції постави – це забезпечуєш гармонійне виховання та всебічний розвиток дитини, що в свою чергу включає безліч завдань та цілей.
Спеціальні корекційні завдання:
- коригування моторної сфери, відповідно до порушень;
- вироблення чітких координованих рухів під словесний супровід;
- розвиток фонематичного слуху;
- розвиток дрібної моторики, ручної вправності;
- навчання правильному диханню;
- розвиток здатності орієнтуватися в просторі;
- розвиток міміки, жестикуляції;
- розвиток мовлення за допомогою рухів;
- формування в процесі фізичного виховання просторових і часових уявлень;
- вивчення в процесі предметної діяльності на заняттях з фізкультури різноманітних властивостей матеріалів (важкий, гладкий);
- формування в процесі рухової діяльності операцій мислення;
- виховання швидкості реакції.
Відповідно до Закону України про освіту головною метою є реалізація прав
дітей з тяжкими порушеннями мовлення на:
– здобуття базової середньої та дошкільної освіти в обсязі державних
стандартів загальної середньої, початкової та дошкільної освіти;
– здійснення комплексної педагогічної, психологічної та медичної
реабілітації дітей з психофізичними вадами;
– формування особистості вихованців, їх соціальну та трудову адаптацію
Тому метою програми з лікувальної фізкультури є: компенсація порушень мовленнєвого розвитку та створення умов для формування навичок вільної комунікації, що сприятиме включенню дитини з тяжким порушенням мови до суспільного життя та її гармонійний розвиток.
Головними завданнями занять з лікувальної фізкультури є:
– зміцнення опорно-рухової та м’язової систем;
– вдосконалення діяльності серцево-судинної і дихальної систем;
– збільшення життєвої ємності легенів;
– формування рухових навичок і вмінь;
– розвиток фізичних якостей;
– корекція мовленнєвих порушень;
– розвиток природних позитивних нахилів і здібностей особистості, потреби і вміння вдосконалюватися;
– розвиток особистості учня;
– розвиток життєвої компетентності вихованців, формування
соціально адаптованої особистості;
– набуття основ гігієни та здорового способу життя;
– сприяння психічному і фізичному розвитку дітей.
Залежно від локалізації функції та ступеня її ураження, від виразності вторинних відхилень, що виникають під дією провідної вади порушення мовлення мають різнобічний характер.
Виділяють такі форми мовленнєвої патології: порушення усного мовлення (заїкання, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія ), порушення писемного мовлення ( дисграфія, дислексія ).
Для учнів з вадами мовлення характерні такі фізичні порушення: не сформованість складних координаторних схем, недорозвинення основних рухів та фізичних якостей, відставання у розвитку просторової організації рухів, труднощі під час виконання рухів за словесною інструкцією, порушення послідовності елементів дій, недорозвинення дрібної моторики та координації пальців і кистей рук.
Формування рухової функції – одна з найважливіших складових. Рух розглядається як важливий фактор у загальному розвитку дитини. Рівень розвитку мовлення перебуває у певній залежності від ступеня сформованості тонких рухів рук. Рухові порушення у дітей із тяжкими вадами мовлення є складовою частиною основного дефекту.
Лікувальна фізкультура базується на спеціальних фізичних вправах, спрямованих на розвиток основних сенсорно-моторних координацій організму дитини (зорової, слухомоторної, вестибулярно – слухомоторно – ритмічної) і на їх основі первинних рухів, формування рухового стереотипу статики і динаміки основних видів рухів, формування правильної постави, розвитку правильного мовленнєвого дихання. Методи, що застосовуються на заняттях лікувальної фізкультури тісно пов’язані і переплітаються з методами фізичної культури.
У корекційно-педагогічній роботі з учнями, які мають вади мовлення актуальні такі напрямки роботи:
1. Удосконалення рухів і сенсорно-моторного розвитку:
- розвиток м’язової системи, що відповідає за мовлення і продукування
мовлення;
- розвиток дрібної моторики кистей і пальців рук;
- розвиток артикуляційної моторики.
2. Корекція окремих сторін психічної діяльності:
- розвиток просторових уявлень і орієнтації;
- розвиток слухової уваги і пам’яті.
3. Розвиток різних видів мислення (наочно-образного, словесно-логічного).
4. Корекція порушень у розвитку емоційно-особистісної сфери.
5. Розвиток мовлення:
- розвиток координації слова і ритмізованого руху.
6. Формування мовленнєвого дихання.
7. Виховання морально-вольових якостей та інтересу до систематичних занять фізичними вправами.
Для того щоб результат корекції був швидшим передбачені такі напрямки діяльності: практичне оволодіння провідними системами фізичного оздоровлення, нормалізація м’язового тонусу організму дитини через інтеграцію мовленнєвої, пізнавальної, рухової діяльності; корекція просторових уявлень, зокрема, сприйняття частин тіла та понять: зліва, справа, вгорі, внизу, засвоєння яких здійснюється шляхом різноманітних вправ з використанням словесних інструкцій, команд; формування крупних-дрібних рухів; узгодженість дихання, мовлення та рухів.
У розвитку пізнавальної діяльності учнів відіграє важливе значення формування сприйняття предметів на дотик. Так на заняттях ЛФК доцільно використовувати різноманітні предмети, які мають різноманітну будову, форму (набивні м’ячі, м’ячі різноманітних величин, тощо).
Для розслаблення, підняття настрою учнів доцільно використовувати різноманітні рухливі ігри, народні ігри , ігри з м’ячем, ігри – мурашники. Паралельно необхідно проводити роботу з розвитку правильного мовленнєвого дихання: формувати комбіноване діафрагмально - реберне дихання, відпрацьовувати плавний довгий видих (подути в музичну трубку, свисток). Вчити дітей поєднувати початок видиху з початком мовлення. Особливу увагу тут слід приділяти застосуванню вправ за методикою О.М.Стрельнікової.
Слід звернути увагу на те що тільки за умови комплексного застосування всіх методів, спільної взаємодії вчителя, вихователя, логопеда та психолога буде досягнуто бажаного результату.
Висновок до розділу I:
Сколіоз - розповсюджене захворювання опорно-рухової системи на яке страждає кожен третій. Тому основною метою педагогів та батьків є вчасно виявити недуг та не дати йому прогресувати. Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями щодня виконують безліч вправ, завдань то ж при фізичній реабілітації слід звертати увагу на емоційний стан дитини, запобігати перевтомі та робити так щоб на занятті з фізичної культури дитина могла перезавантажитись та відчувати себе піднесено. Також при коригуючих заняттях спини можна підключати не складні вправи з мовлення, ритміки. Саме в таких умовах дитина зможе швидше досягнути результату, а заняття стануть улюбленими.
РОЗДІЛ II. ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ СКОЛІОЗУ У ДІТЕЙ З ТЯЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
2.1. Діагностика сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення.
Сьогодні проблема сколіозу у дітей зустрічається набагато частіше, ніж раніше. Обумовлено це погіршенням якості води та продуктів харчування, незбалансованістю харчування, відсутністю або обмеженим характером фізичних занять з різних причин, значним навчальним та позашкільним завантаженням дитини, що призводить до підвищеного навантаження на її хребет. Крім того, сколіоз може мати вроджений характер.
Сколіотична хвороба, сколіоз (грец. від skolios - кривий) - це захворювання, яке проявляється викривленням хребта у фронтальній площині, з подальшою торсією (скручуванням) хребців.
Причини розвитку сколіозу:
перевищення маси тіла і навантаження на опорно-руховий апарат;
перенесені захворювання (рахіт, поліомієліт, туберкульоз, плеврит та ін.);
травми (у т.ч. переломи хребта), рубці після опіків, захворювання хребта;
неправильне положення тіла внаслідок фізіологічних особливостей людини (плоскостопість; різна довжина ніг; косоокість або короткозорість, через які людина вимушена приймати неправильну позу при роботі);
неправильна постава;
недостатність і слабкість м'язового апарату хребта;
зміни в центральній нервовій системі.
Порушення постави та сколіоз призводять до тяжких наслідків:
деформація грудної клітини та ребер;
зміни м'язів хребта, міжреберних м'язів і м'язів тулуба;
утруднення дихання та роботи серця;
головного болю, недокрів'я, зниження апетиту, погіршення зору;
порушень травлення і місцевого кровообігу, опущення внутрішніх органів черевної порожнини;
застою крові в області черепа, черевної порожнини і таза;
перекосу таза;
порушення ходи;
порушення функцій легенів.
Ранні клінічні ознаки сколіозу:
асиметрія надпліч;
відхилення лінії остистих відростків від середньої лінії;
асиметрія висоти стояння лопаток і асиметрія відстаней між кутом лопаток й лінією остистих відростків;
асиметрія "поперекових" трикутників;
м'язовий "валик";
асиметрія розташування крил клубових кісток.
Найчастіше сколіотична деформація виявляється у дітей шкільного віку. Частіше хворіють дівчатка особливо після 10 річного віку. Інтенсивний ріст, статеве дозрівання та навантаження на хребет з малою фізичною активність призводить до швидкого прогресування деформації.
Важливо розпочати лікування якнайшвидше, тому що коли закриваються зони росту хребців сколіоз вже не виправити.
Своєчасне лікування, яке полягає в зміні режиму сну та відпочинку дитини, регулярних заняттях лікувальною фізкультурою, повноцінному харчуванні, систематичних масажах, призводить до помітних результатів та запобігає носінню незручних корсетів та важкому оперативному втручанню.
Якщо виникає підозра на сколіоз у дитини, слід записатися до лікаря для огляду.
Під час візиту до лікаря потрібно відповісти на питання, які стосуються історії виникнення і розвитку сколіозу в сім’ї, типу болю, яка супроводжує сколіоз, інших медичних проблемах, які могли стати однією з причин виникнення сколіозу. Фізичне обстеження включає в себе вивчення викривлень хребта з боків, спереду і зі спини.
Якщо нахилитися вперед, намагаючись дотягтися пальцями до підлоги (при цьому коліна залишаються рівними) – викривлення стають більш очевидними. Лікар також відзначає симетрію тіла, при якій стегна і плечі повинні бути на одній висоті.
Будь-які шкірні зміни також будуть встановлені, що допоможе діагностувати сколіоз як вроджений дефект. Лікар може перевірити також діапазон рухів, м’язову силу і рефлекси.
2.2. Корекція сколіозу у дітей з тяжкими порушеннями мовлення
При лікуванні сколіозу слід ширше використовувати елементи спорту (під наглядом лікаря) і фізичну культуру (ходьба на лижах, катання на ковзанах, плаваннястощо).
Якщо консервативні методи лікування недостатньо ефективні і сколіоз прогресує, показана кістковопластичними фіксація хребта.
Рання операція може попередити розвиток III ступеня сколіозу, пізня - зняти болі.
Рекомендується масаж м'язів спини, живота і тазового поясу: при сколіозі I ступеня - загальнозміцнюючий, а при сколіозі II - III ступеня диференційований.
Курс масажу передбачає 15-20 процедур.
У зв'язку з тим, що пацієнти, які страждають сколіотичної хворобою, пред'являють скарги на болі в ногах, підвищену стомлюваність при фізичному навантаженні в м'язах ніг, в заняття необхідно включати спеціальні вправи, спрямовані на зміцнення зв'язкового-м'язового апарату стоп, відновлення опороспособности кінцівок.
Лікування сколіозу зводиться до трьох основних методів: мобілізація хребта, корекція деформації і утримання корекції.
Все це досягається за допомогою засобів або шляхом застосування спеціальних корсетів, гіпсових ліжечок. Основним методом лікування сколіозу в даний час прийнятовважати комбінований.
У комплексній; терапії сколіотичної хвороби використовують в основному коригуючі, асиметричні і симетричні вправи. Коригуючі вправи передбачають максимальну мобілізацію хребта, на тлі якої проводиться корекція дуги викривлення за допомогою спеціальних протівоіскрівляющіх (коригуючих) вправ.
Асиметричні вправи також базуються на принципі корекції хребта, проте відрізняються оптимальним впливом на його кривизну, помірним розтягуванням м'язів і зв'язок на увігнутій дузі викривлення і диференційованим зміцненням ослаблених м'язів на опуклій стороні.
В основі симетричних вправ лежить принцип мінімального біомеханічного впливу спеціальних вправ на кривизну хребта.
Ці вправи не вимагають врахування складних біомеханічних умов роботи деформованої опорно-рухової системи, що знижує до мінімуму ризику їх помилкового застосування.
Симетричні вправи роблять неоднаковий вплив на симетрично розташовані м'язи тулуба, які в результаті деформації хребта знаходяться у фізіологічно незбалансованому стані.
Слабким м'язам тулуба при кожному симетричному русі пред'являються підвищені функціональні вимоги, внаслідок чого вони тренуються інтенсивніше, ніж більш сильні м'язи. Це явище - суть корекції нервово-м'язового апарату і створення врівноваженого «м'язового» корсета.
При розвитку деформації з подальшою торсією істотно порушуються дихальна функція і серцева діяльність, аж до розвитку легеневого серця.
Дихальні вправи при сколіозі підвищують функціональні можливості дихальної та серцево-судинної систем, сприяють активній корекції хребта і грудної клітки.
Розвантаження хребта при лікуванні, сколіозу є необхідною умовою для спеціального і локального впливу на нього.
Положення розвантаження не тільки дозволяє більш ефективно впливати на зону кісткової деформацій, але і поліпшити крово-і лімфообіг в оточуючих м'язах і зв'язках.
Часто розвантаження комбінують з витягуванням на похилій площині. До пасивного витягнення відноситься тривале лежання на функціональної ліжка з піднятим головним кінцем (використовують поздовжнє і поперечне витягування).
При лікуванні сколіозів застосовують корекцію дуги викривлення хребта і вплив на окремі змінені м'язові групи. Активна корекція складається з активних коригуючих рухів з елементом вольового впливу.
Пасивна корекція полягає в застосуванні масажу, витягнення, ортопедичних корсетів, валиків та ін.
Основні завдання : оздоровлення організму хворого; створення врівноваженого «м'язового» корсета тулуба; поліпшення функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем.
При сколіозі I ступеня можуть бути використані багато видів фізичної культури, що ведуть до більш гармонійного розвитку (лижі, ковзани, плавання, волейбол, баскетбол, теніс та ін.)
Велику увагу слід приділяти загартовуванню організму. Проводиться симетрична тренування всіх груп м'язів, використовуються динамічні і статичні вправи, вправи з опором і обтяженням.
Для тренування дихання показані динамічні і статичні дихальні вправи. Всі вправи слід виконувати з вихідних положень лежачи на спині і на животі.
При сколіозі II ступеня на тлі загальнозміцнюючих вправ застосовують самокоррекцию, асиметричну корекцію, деторсіонная вправи (за показаннями). Обов'язкові дихальні вправи.
( розглянути наглядно різницю між ступенями та діагностику можна в додатку 2,4,5)
Масаж при сколіотичній поставі. Масаж спини умовно складається з основної і спеціальної частин.
Завданням основної частини є: покращити трофічний метаболізм тканин м'язово-зв'язкового апарату усього тулуба і сприяти їхньому укріпленню. Завданням спеціальної частини процедури ставиться: надати коригуючої дії на стан м'язово-зв'язкового апарату в ділянці викривлення хребта, зменшивши м'язове напруження у зоні увігнутості і надання стимулюючої дії на м'язові тканини у зоні опуклості.
Фізіотерапевтичні процедури необхідно застосовувати в дозуваннях, що адекватні віку пацієнта, активності патологічного процесу, стану адаптаційно- компенсаторних механізмів, загальної і місцевої реактивності.
Принципом фізіотерапії є своєчасне використання фізичних факторів, правильне сполучення їх, зручність в лікуванні.
Апаратна фізіотерапія. Із методів апаратної фізіотерапії застосовують індуктотермію у сполученні з електрофорезом кальцію і фосфору, електростимуляцію м'язів, ультрависокочастотну терапію, магнітотерапію, ультрафіолетове опромінення.
Гідрокінезотерапія. Ванни, басейн (аквааеробіка), струменевий душ, підводний масаж. До цієї групи можна віднести елементи кліматотерапії у вигляді морських купаній.
Пелоїдотерапія. В дітей з порушенням постави використовуються торф'яні, сульфідні, ілові, органічні ілові, прісноводні і сопочні грязі.
В основі фізичної теорії покладений тепловій ефект дії грязі (розширення кров'яних судин, підсилення притоку артеріальної крові, активізація окисно-відновлюючих процесів і обмінних процесів).
В результаті цього спостерігається десенсибілізуюча розсмоктуюча дія, що підсилюює репаративні та імунозахисні процеси. Окрім теплового ефекту, відомо утворення слабого електричного поля між гряззю та кожним покровом, а також механічний тиск на тканини по типу масажу.
Хімічна теорія дії пелоїдотерапії пояснює механізм дії грязі за рахунок проникнення в тканини біологічно активних компонентів, що входять в склад грязі. Виявлення порушення постави, а також оцінка ефективності у процесі виправлення постави, потребує ретельного систематичного обстеження хворого.
При оцінці ефективності при усіх видах дефектів хребта необхідно орієнтуватися на поставлені лікувальні задачі. Перш за все, оцінюється позитивна клінічна динаміка, тобто зменшення або ліквідація патологічних ознак.
При цьому відбувається зменшення асиметрії тіла, нормалізація фізіологічної кривизни, кута Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології нахилу тазу, вирівнювання м'язової сили і тонусу м'язів, відновлення нормальної рухливості хребта.
Покращення фізичного розвитку і усунення наявних деформацій встановлюється при поетапній оцінці зросту стоячи і сидячи, маси тіла, окружності грудної клітини і т. ін. (антропометричні показники, гоніометрія), шляхом порівняння їх з вихідними даними, а по можливості - з даними відповідних величин.
Функціональний стан м'язів - розгиначів тулуба і м'язів черевного преса, які безпосередньо беруть участь у створенні м'язового корсету і підтримці правильної постави, визначається за допомогою спеціальних рухових тестів на визначення їх силової витривалості.
Електроміографія- метод реєстрації біоелектричної активності м'язів може бути застосована для характеристики м'язової активності та ранньої діагностики уражень нервової та м'язової систем, у хворих з різними руховими порушеннями для визначення місця, ступеня і поширеності ураження, коли клінічні симптоми не виражені.
Раніше було проведене дослідження для того щоб підтвердити чи спростувати ефективність даних коригуючих вправ для дітей дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення.
Серед дошкільних груп було обстежено загальною кількість 34 дитини серед яких виявлено у 6- сколіозну поставу, а у 4- сколіоз першого ступеню.
На протязі 3 місяці було проведено комплекс оздоровчих вправ та занять близько трьох разів на тиждень, що в свою чергу дало нам спостерігати позитивні зрушення 7 з 10 дітей позбулися недугу, решта продовжили працювати ще на протязі 3-х місяців і в кінцевому результаті також одужали.
Опираючись на ці свідчення ми можемо стверджувати, що комплекси корекційних вправ дійсно працюють, але обов’язково потрібно враховувати вік дітей, ступіть захворювання, фізичну готовність та відслідковувати безперервність виконання вправ.
Деякі батьки займались з своїми дітьми додатково, відвідували масажний кабінет та басейн, що пришвидшило одужання та адаптацію до занять.
Все це рекомендується не лише для дітей, що страждають на сколіоз чи сколіозну поставу ай для здорових дітей для зміцнення організму, загартування та профілактики сколіозу.
( різновиди вправ можна побачити в додатку 3, комплекси вправ додаток 5.)
2.3. Безпосередня взаємодія коригуючих вправ постави з корекцією мовлення
Коригувальні вправи сприяють гармонізації розвитку дітей та зміцненню основних груп м'язів, закріпленню фізіологічно правильної постави. До них належать вправи на: формування на корекцію постави; формування зводу стопи; зміцнення м'язів черевного пресу.
Логоритмічними називають фізичні вправи з промовлянням віршованих текстів. Їх використовують для автоматизації рухів і стимулювання активного мовлення. Окрім цього, такі вправи активізують артикуляцію й силу голосу, що є одним з важливих завдань під час роботи з дітьми із порушеннями мовлення. Дихальні вправи в роботі з дітьми з порушеннями мовлення викорис- товують для поліпшення легеневої вентиляції, зміцнення дихальних м'язів та корекції мовного дихання, тобто для відпрацювання короткого вдиху й тривалого мовного видиху.
Дихальні вправи рекомендовано виконувати в повільному темпі, без напруження, з паузами для відпочинку. Короткий мовний вдих найліпше виконувати під час вправ із випрямленням тулуба, розведенням рук у сторони, тривалий видих - під час вправ із нахилами тулуба вперед, підніманням та опусканням рук, присідання.
Вправи на розслаблення та напруження м'язів сприяють корекції (регуляції) тонусу м'язів. Особливо корисно виконувати їх із різною ампулі- тудою та швидкістю. Оскільки в дітей з порушеннями мовлення тонус м'язів змінений, то вправи на розслаблення та напруження м'язів є незамінною складовою роботи з фізичного виховання.
Одним з найефективніших засобів впливу на рухову сферу дітей із порушеннями мовлення є ритмічна гімнастика. Основною структурною одиницею ритмічної гімнастики є композиція, тобто злита за технікою виконання й безперервна за змістом рухлива вправа.
У роботі з дітьми з порушеннями мовлення використовують такі рухливі ігри оздоровчого спрямування, як от:
- на розвиток фонематичного слуху;
- зі звуконаслідуванням;
- на розвиток артикуляційної моторики;
- із переключенням уваги з одного руху на інший;
- логоритмічні;
- на розвиток уваги, пам'яті в поєднанні з розвитком мовлення.
З метою розвитку дрібної моторики рук доцільно використовувати такі вправи: рухи прямих пальців рук з промовлянням речитативів, віршів, казок - руки пальцями двох рук водночас, окремо пальцями правої та лівої рук чи почергово; згинання та розгинання пальців рук - на двох руках водночас, окремо пальців правої та лівої рук чи почергово; виконання обертальних рухів кистями рук та кожним пальцем; постукування пальцями рук по різних поверхнях.
Ефективним для розвитку мовлення дітей та поліпшення координації рухів є стимулювання мовленнєвих та рухових центрів на стопах і долонях за допомогою механічного масажу різними предметами, як-от: кульки, масажні м'ячики, горіхи, еластичне кільце.
Ефективними є масажні вправи на:
- поліпшення психоемоційного стану
- під відповідний музичний супровід;
- формування почуття ритму - під ритмічну музику;
- тактильну стимуляцію та розвиток дрібної моторики пальців рук
- почергове надягання масажних кілець на кожен палець з промовлянням віршованих текстів.
Стопа й долоня є «дзеркальним відображеннями» організму людини, тому стимулювання певних точок на них є своєрідним дистанційним керуванням органами й системами. Для відновлення після занять і зняття напруження з м'язів та інших органів можна використовувати такі вправи: релаксаційне масажування шкіри на ділянках мовленнєвого апарату та дихальних шляхів; масаж кистей рук і пальців - прийом поглажування та легкого розминання.
Під час занять з фізкультури та індивідуальної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення, інструктор з фізкультури контролює, аби діти правильно називали інвентар та матеріали, які використовують на занятті, а також дії, які вони виконують.
Також він спонукає дітей:
- використовувати в мовленні словосполучення, які складаються з прикметників та іменників, мовленнєві конструкції різного типу;
- супроводжувати виконувані дії словами;
- правильно використовувати лексику, граматичні конструкції, пов'язані з лексичною темою, яку вивчають у групі;
- правильно використовувати навички й уміння, отримані під час вивчення фонетичного, лексико-граматичного матеріалу на заняттях.
Під час рухливих ігор, фізкультурних свят і розваг інструктор з фізкультури має звернути увагу на правильне узгодження рухів та мовлення під час виконання окремих рухових дій, оволодіння навичками правильного дихання, зокрема подовжений видих ротом, діафрагмальний вдих носом.
Висновок до розділу II:
Таким чином говорячи про створення комплексу коригуючих вправ слід звертати увагу на ступить захворювання, вік дитини, її фізичну підготовленість, мовленнєве порушення.
Також не потрібно нехтувати: масажем, корсетами, заняттями з інших видів спорту ( плавання, танці, гімнастика, скелелазіння, йога) кінезотерапією, фізіотерапію, здорове повноцінне харчування збагачене вітамінами та кальцієм і звичайно відпочинком.
Протягом дня батьки повинні слідкувати за поставою дитини та власним прикладом надихати на корекцію. Отож спільними зусиллями все обов’язково вдасться.
ВИСНОВОК
Підсумовуючи вище сказане слід додати, що сколіоз поряд із іншими захворюваннями є ще одним свідченням того, що потрібно вести здоровий спосіб життя.
Саме здоровий раціонально виважений спосіб життя може гарантувати якість життя. Адже кількість захворювань зростає щороку, тому потрібно боротися із цими недугами починаючи з дитячого віку. Тому при гармонійній взаємодії вчителів, лікарів, реабілітологів і батьки цього вийде досягнути врази швидше. Адже більшу частину свого дитинства дитина проводить в сім’ї, а іншу в навчальному закладі.
Отже, поширеність сколіозу дуже актуальна тема для роботи всіх ланок держави. Тому що влада держави повинна дбати про дітей, які є підростаючим поколінням, які досить скоро очолять країну. Саме на сучасному етапі розвитку і становлення нашої незалежної держави, здоров’я майбутньої нації має найважливіше значення. І саме тому керівництво держави повинно проводити певні реформи для того, щоб покращити умови життя в Україні, а найголовніше лікування і навчання, що є провідним в роботі нормального суспільства. Потрібно постійно стежити за тим, як розвивається та чи інша захворюваність серед дітей та впроваджувати системи оздоровлення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Кашуба В.А. Біомеханіка осанки. – К.: Олімпійська література, 2003. – 279 с.
2. Консервативне лікування сколіоза / В.Я. Фищенко, В.А. Уляшенко, Н.Н. Вовк та ін. — К.: УНІТІ – Атлант, 1994. – 187 с.
3. Корнилов Н.В., Грязнухин Е.Г., Осташко В.И. Ортопедія. – СПб.: Гиппократ, 2001. – 296 с.
4. Медична реабілітація / За ред. В.А. Епифанова. – М.: МЕДпресс-інформ, 2005. – С. 161-236.
5. Медична реабілітація в педіатрії / За ред. М.В. Лободи, А.В. Зубаренко, К.Д. Бабова. – К.: «Купріянова О.О.», 2004. – 381 с.
6. Довідник з дитячої лікувальної фізкультури / За ред. М.И. Фонарьова. – Л.: Медицина, 1983. – 360 с.
7. Стерхов Р.В., Стерхова Г.В., Бурая Т.А. Патогенетичний підхід до корекції порушення статики хребта у дітей в кінезотерапії // ЛФК и масаж. – 2005. – № 1. – С. 45-48.
8. http://leleka.rv.ua/fizychne-vyhovannya-ditey-z-porushennyam-movlennya.html
9.https://mon.gov.ua/storage/app/media/inkluzyvnenavchannya/korekciini_programy/2-logo-lfk.pdf
10. Алексеенко И.Г. Комплексная реабилитация при идиопатическом сколиозе /
И.Г. Алексеенко, A.A. Скоблин, В.Ф. Моржов // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. - 2003. - № 2. - 226 с.
11. Бобков Г. А. Термопроцедуры и кинезитерапия: Материалы научнопрактической конференции. — Профилактика и лечение заболеваний костномышечной системы человека по методу Бубновского С.М. / Бобков Г.А.—М.: Астрея-центр, 2008.
12. Бубновская. Адаптивная физкультура с основами кинезитерапии /
Бубновская, Лукъянычев. – Москва: Астрея-центр, 2008. – 96 с.
13. Бубновский С. М. Руководство по кинезитерапии. Лечение боли в спине и
грыж позвоночника / Бубновский С.М. – Изд. 2-е, дополн.: М., 2004. – 112 с.
14. Бюске Л. Мышечные цепи т. 2. Лордозы, кифозы, сколиозы и деформация
грудной клетки / Л. Бюске. – Москва - Иваново: Меридиан-С, 2011. – 195 с.
15. Гальперина Г. А. Массаж при заболеваниях позвоночника / Г. А. Гальперина.– Москва: ЛитРес, 2018. – 1410 с
ДОДАТКИ:
Комплекси вправ для корекції сколіозу:
Комплекс 1. Вправи для формування та закріплення навички правильної постави.
1. Вихідна позиція (далі і. П.) - стоячи. Прийняття правильної постави за рахунок торкання стіни або гімнастичної стінки сідничної областю, литкових м'язах і п'ятами. Відійти від стіни на 1-2 кроки, зберігаючи правильну поставу. Зберігати положення протягом 30 секунд.
2. І. п. - стоячи. Встати спиною до стіни на відстані 40-50 сантиметрів і, відхилившись, спертися на неї спиною. Напружити м'язи спини і плечового пояса так, щоб хорощо випросталася спина, торкаючись стіни потилицею, лопатками і попереком, стояти на 4 рахунки. Потім випрямитися і розслабитися (на 4 рахунки). (Ці та наступні вправи виконувати 3 - 4 рази).
3. І. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Голова, тулуб, ноги становлять пряму лінію. Підняти голову і плечі, повернутися у вихідну позицію.
4. І. п. - лежачи на спині, зігнутими ногами спертися на підлогу, руки вгору. Напружуючи м'язи спини, максимально випрямити спину (на 4 рахунки). Потім розслабитися і лежати ненапружено (на 4 рахунки).
5. І. п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. У правильному положенні притиснути поперекову область до підлоги. Встати, прийняти правильну поставу.
6. І. п. - упор стоячи на колінах. Прогнутися, підняти голову і нахилити її назад (на 4 рахунки).
7. Сісти на стілець, руки на пояс (на 4 рахунки). Відвести плечі назад, звести лопатки, підняти голову і максимально випрямити ноги і спину (на 4 рахунки).
8. І. п. - стоячи. Руки на поясі. Напружуючи м'язи спини, відвести плечі назад, звести лопатки, підняти голову.
Комплекс 2. Вправи для зміцнення «м'язового корсету».
Для м'язів спини:
І. п. - лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кистей, покладених одна на іншу.
1. Провести руки на пояс, піднімаючи голову і плечі, лопатки з'єднати, живіт не піднімати, утримувати прийняте положення,
2. Піднімаючи голову і плечі, повільно перевести руки вгору, в сторони, до плечей.
3. Підняти голову і плечі; руки, в сторони; стискати і розтискати кисті рук.
4. Почергове піднімання прямих ніг, не відриваючи таза від статі. Темп повільний.
5. Приподнимание обох прямих ніг з утриманням 10 - 15 с.
Для м'язів черевного пресу:
І. п. - лежачи на спині, поперекова область притиснута до опори.
1. Згинати і розгинати ноги в колінних і кульшових суглобах по черзі.
2. Зігнути обидві ноги, розігнути вперед, повільно опустити.
3. Почергове згинання та розгинання ніг у положенні - «велосипед».
4. Руки за головою. Почергове піднімання прямих ніг вперед. Те ж вправу в поєднанні з різними рухами рук.
5. І. п. - сидячи на підлозі; руки ззаду. По черзі піднімати і опускати випрямлені ноги. Намагайтеся не сутулитися, дихання довільне. Повторити 8 - 15 разів.
6. І.П. - Те ж. Кругові рухи ногами, як при їзді на велосипеді. Повторити 10 - 30 разів.
7. І.П. - Те ж. Відриваючи від підлоги, розводити в сторони, а потім зводити випрямлені ноги. Дихання довільне. Повторити 8 - 20 разів.
8. І.П. - Лежачи на спині; руки вздовж тулуба. Кругові рухи обома ногами (вліво, вгору, вправо, вниз). Ноги не згинати, амплітуда рухів максимальна. Повторити 4 - 10 разів.
9. І.П. - Те ж. Перехід з положення лежачи в положення сидячи, і навпаки. Дихання довільне. Повторити 5 - 20 разів.
Комплекс 3. Симетричні і асиметричні коригуючі вправи.
Симетричні коригуючі вправи:
І. п. - лежачи на животі, підборіддя на тильній поверхні кистей, покладених одна на іншу, лікті розведені в сторони, положення тулуба і ніг - пряме.
1. Підняти руки вгору, тягнутися в напрямку рук головою, не піднімаючи підборіддя, плечей і тулуба; і повернутися у вихідну позицію.
2. Зберігаючи серединне положення хребта, відвести назад прямі руки; ноги, розігнуті в колінних суглобах, підняти - «рибка».
3. Підняти голову і груди, підняти вгору прямі руки, при піднятті - прямі ноги, зберігаючи правильне положення тіла, кілька разів качнути - «човник».
Асиметричні коригуючі вправи:
1. Вихідна позиція, стоячи перед дзеркалом, зберігаючи правильну поставу, підняти плече з поворотом його всередину на стороні угнутості грудного сколіозу.
2. І. п., лежачи на животі, руки вгору, тримаючись за рейку гімнастичної стінки. Підвести напружені ноги і відвести їх убік опуклості поперекового сколіозу.
3. Ходьба на гімнастичній лавці з мішечком на голові і відведенням ноги убік опуклості поперекового сколіозу.
Вправи для зміцнення м'язів спини:
1. І. п. - стоячи, руки за головою. З силою відведіть руки в сторони і, піднявши руки вгору, прогніться. Замріть на 2-4 секунди і поверніться в і.п. Повторіть 6-10 разів. Дихання довільне.
2. І. п. - стоячи і тримаючи за спиною гімнастичну палицю (верхній кінець притиснутий до голови, нижній - до таза). Присядьте, поверніться у вихідну позицію. Нахиліться вперед, поверніться у вихідну позицію. І нахиліться вправо, потім вліво. Кожен рух виконати 8-12 разів.
3. І. п. - лежачи на животі. Спираючись на руки і, не відриваючи стегон від статі, прогніться. Замріть в цьому положенні на 3-5 секунд, потім поверніться у вихідну позицію.
4. І. п. - стоячи на крок від стіни. Торкнувшись руками стіни, прогніться тому, піднявши руки вгору, і поверніться у вихідну позицію. Повторити 5-8 разів. Стоячи біля стіни притисніть до неї потилицею, лопатками, сідницями і п'ятами.