1   2   3   4   5   6   7   8   9
Ім'я файлу: курсова_Корекційно-логопедична робота з розвиту фонетико-фонемат
Розширення: docx
Розмір: 284кб.
Дата: 25.09.2020

1.3. Особливості формування фонетико-фонематичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку зі стертою формою дизартрії


В основі деяких порушень можуть лежати відхилення фонематичного слуху. Дані порушення у дітей зі стертою дизартрією можуть носити вторинний характер. Такого роду порушення спостерігаються при патології мовленнєвих кінестезій, що мають місце при рухових ураженнях органів мовлення. Порушення фонематичного слуху вторинного характеру проявляється у дітей зі стертою формою дизартрії в залежності від самої дизартрії [4, 21].
Наявність м’язової і іннерваційної недостатності в органах артикуляції, комбінаційність порушень з боку черепно-мозкових нервів перешкоджають розвитку правильної вимови, звукоутворення, визначають особливості і різноманітність фонетичних порушень у дітей зі стертою дизартрією. Особливості мовленнєвих розладів дітей з мінімальними дизартричними відхиленнями знаходяться в тісній залежності від стану нервово-м’язового апарату органів артикуляції [8].

У дітей зі стертою дизартрією через наявність патологічної симптоматики в артикуляційному апараті порушується моторика органів артикуляції, погіршується якість артикуляторних рухів. Дана кінестетична недостатність чинить негативний вплив на формування фонематичного сприйняття, що в свою чергу перешкоджає повноцінному засвоєнню в процесі навчання молодших школярів зі стертою формою дизартрії розумових операцій, які становлять фонематичний слух. У зв’язку з цим не формуються фонематичні уявлення, уміння і навички здійснювати фонематичний аналіз в розумовому плані. Таким чином, порушення взаємодії між слуховим і мовноруховим апаратом веде до недостатнього оволодіння звуковим складом слова у дітей з даною патологією [3].
У дітей зі стертою дизартрією існування нечітких артикуляторних образів призводить до стирання граней між слуховими диференціальними ознаками звуків. Таким чином, створюється перешкода для їх розрізнення. Мовноруховий аналізатор в даному випадку грає гальмуючу роль в процесі сприйняття усного мовлення, створюючи вторинні відхилення в слуховій диференціації звуків. У свою чергу, відсутність чіткого слухового сприйняття і контролю сприяє стійкому збереженню мовленнєвих порушень (особливо спотворень звуків) [21]. Однією із необхідних умов оволодіння правильною звуковимовою є здатність розрізняти звуки за їх акустичними ознаками. Таке розрізнення виявляється складним для дітей зі стертою формою дизартрії. Недиференційованість фонематичного сприйняття у них яскраво проявляється в процесі розрізнення акустично близьких звуків. У випадках замін акустичне протиставлення звуків є тим стимулом, який спонукає дитину до вдосконалення вимови, до знаходження потрібного артикуляторного укладу, який найбільше відповідає слуховим зразкам сприйманого звуку мовлення. При спотворенні замінюючий звук виявляється акустично близьким до слухового образу нормативного звуку. В результаті цього у дітей зі стертою формою дизартрії можуть бути істотні труднощі розрізнення на слух правильного і спотвореного звуку [21]. Порушення чіткості артикулювання під час вимови, невиразне в цілому мовлення дітей зі стертою формою дизартрії не дозволяє формуватися чіткому слуховому сприйняттю. Часто діти не контролюють своє звуковимову, що є причиною стійких порушень просодичної і фонетичної сторони мовлення [3].
Також можуть спостерігатися часткові порушення, пов’язані з недостатнім розрізненням однієї якої-небудь групи звуків або навіть пари звуків, при порівняно хорошому розрізненні інших звуків. Однак і ці невеликі відхилення можуть ускладнювати оволодіння звуковим аналізом слова. Найменші труднощі, які дитина відчуває в процесі розрізнення звуків і складів, можуть зумовити відставання в оволодінні процесом читання і письма [24].

Дослідження О.Ф. Архіпової виявили, що у дітей зі стертою формою дизартрії більшості дітей відзначаються труднощі при диференціації складів і фонем. Також труднощі виникають при розрізненні більш контрастних звуків [3].

Тільки після декількох спроб (2-4) дітям вдається диференціювати голосний з ряду інших голосних звуків. При диференціації складів з опозиційними приголосними: дзвінкі – глухі, тверді – м’які – всі діти виявляються неспроможними. При дослідженні диференціації складів і фонем у однієї третини дітей спостерігається порушення слухомовленнєвої пам’яті [3].

У деяких дітей зі стертою дизартрією основні труднощі виявляються тільки при відтворенні ланцюжка складів (на базі збережених звуків). Типові порушення виражаються в уподібненні другого складу першого, в перестановках складів в ланцюжку складів [4].

Таким чином, порушення фонематичного слуху у дітей зі стертою формою дизартрії носить вторинний характер, а також є причиною стійких порушень звуковимови і просодичної сторони мовлення. Кінестетичні відхилення в області органів артикуляції негативно впливає на формування фонематичного слуху. Необхідною умовою оволодіння правильною звуковимовою є здатність розрізняти звуки за їх акустичними ознаками. Таке розрізнення виявляється складним для дітей зі стертою формою дизартрії. Недиференційованість фонематичного сприйняття у них яскраво проявляється в процесі розрізнення акустично близьких звуків. Для успішного подолання фонетичних, лексико-граматичних порушень, для профілактики дисграфії і дислексії слід проводити випереджальне формування фонематичного слуху.


1   2   3   4   5   6   7   8   9

скачати

© Усі права захищені
написати до нас