1   2   3   4   5   6   7   8   9
Ім'я файлу: курсова_Корекційно-логопедична робота з розвиту фонетико-фонемат
Розширення: docx
Розмір: 284кб.
Дата: 25.09.2020

Розділ 1

Теоретичне дослідження особливостей формування фонетико-фонематичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку зі стертою формою дизартрії




    1. Клініко-педагогічна характеристика дітей старшого дошкільного віку зі стертою формою дизартрії в спеціальній літературі



Дизартрія – це порушення звуковимови, голосоутворення і просодики, обумовлене недостатністю іннервації м’язів мовленнєвого апарату: дихального, голосового, артикуляційного [32]. При дизартрії порушується руховий механізм мовлення за рахунок органічного ураження центральної нервової системи. Структуру дефекту при дизартрії становить порушення всієї вимовної сторони мовлення і не мовленнєвих процесів: загальної та дрібної моторики, просторових уявлень тощо [3].

О.В. Правдіна і Л.В. Мелєхова відзначають, що при органічних церебральних порушеннях звуковимови (стертої дизартрії) спостерігається недостатня рухливість окремих м’язових груп мовленнєвого апарату (губ, м’якого піднебіння, язика), загальна слабкість всього периферичного мовленнєвого апарату внаслідок ураження тих чи інших відділів нервової системи [23].

Дослідження неврологічного статусу дітей зі стертою дизартрією виявляє певні відхилення в нервовій системі, які проявляються у формі не яскраво вираженого переважно одностороннього, гемісиндрома. Паретичні симптоми спостерігаються в артикуляційній і загальній мускулатурі, що пов’язано з порушенням іннервації лицьового, язикоглоткового або під’язикового нервів ( Г. В. Гуровец, С. І. Маєвська) [3].

У випадках порушення функцій під’язикового нерва відзначається відхилення кінчика язика в сторону парезу, обмежується рухливість в середній частині язика. У частини дітей переважають порушення функції язикоглоткового нерва. У цих випадках провідними в симптоматиці порушень є розлади фонації, поява назалізації, спотворення або відсутність задньоязикових звуків. Часто виявляється порушення м’язового тонусу. Значно при дизартрії страждає голос. Він стає хриплим, напруженим або ж, навпаки, дуже тихим, слабким. При дизартрії характерна невиразність мовлення, монотонність інтонації, назальний відтінок вимови. Разом з тим стерта дизартрія може ускладнюватися фонетико-фонематичним недорозвиненням, загальним недорозвиненням мовлення, заїканням та іншими мовленнєвими розладами [23].

Дослідження Л.В. Лопатіної виявили у дітей зі стертою дизартрією порушення іннервації мімічної мускулатури: наявність згладженості носогубних складок, асиметричність губ, труднощі підйому брів, заплющення очей. Поряд з цим характерними симптомами для дітей зі стертою дизартрією є: труднощі перемикання з одного на інший рух, знижений об’єм рухів губ і язика; рухи губ виконуються не в повному обсязі, носять приблизний характер, спостерігаються труднощі в розтягуванні губ. При виконанні вправ для язика відзначається виборча слабкість деяких м’язів язика, неточність рухів, труднощі розпластування язика, піднесення і утримання язика доверху, тремор кінчика язика; у частини дітей – уповільнення темпу рухів при повторному виконанні завдання [22].

У багатьох дітей відзначається: швидке стомлення, підвищення салівації, наявність гіперкінезів м’язів обличчя і мовної мускулатури. У деяких випадках виявляється відхилення язика (девіація) [14].

Фонетичні та просодичні порушення при стертій дизартрії обумовлені паретичністю або спастичністю окремих груп м’язів артикуляційного, голосового та дихального відділу мовленнєвого апарату [22].

У дітей відзначається негруба неврологічна симптоматика у вигляді стертих парезів, гіперкінезів, порушень м’язового тонусу артикуляційної і мімічної мускулатури [3].

У дітей зі стертою дизартрією крім порушення звуковимови відзначаються порушення голосу і його модуляцій, слабкість мовленнєвого дихання, виражені просодичні порушення. Разом з тим в різному ступені порушуються загальна моторика і тонкі диференційовані рухи рук.

Виявлені моторна незграбність, недостатня координованість рухів слугує причиною відставання формування навичок самообслуговування, а не сформованість тонких диференційованих рухів пальців рук є причиною труднощів при формуванні графомоторних навичок [3].

Є. Ф. Соботович та О. Ф. Чернопольська виділяють чотири групи дітей зі стертою дизартрією:

1 група – це діти з недостатністю деяких моторних функцій артикуляторного апарату: виборчою слабкістю, паретичністю деяких м’язів язика. Асиметрична іннервація передніх країв язика викликає бокове вимовляння всієї групи свистячих, шиплячих, звуків [р], [д], [т], [н]; в інших випадках це призводить до міжзубної і бічної вимови цих же звуків. У невеликої частини дітей цієї групи спостерігається фонематичне недорозвинення, пов’язане зі спотвореною вимовою звуків, зокрема недорозвиненням навичок фонематичного аналізу і фонематичних уявлень. У більшості випадків у дітей відзначається відповідний віку рівень розвитку лексико-граматичної будови мовлення [27].

2 група – у дітей цієї групи не виявлено патологічних особливостей загальних і артикуляційних рухів. Під час вимови відзначається млявість артикуляції, нечіткість дикції, загальне змащене мовлення. Основну складність для цієї групи дітей представляє проголошення звуків, що вимагають м’язової напруги (сонорні, афрікати, приголосні, особливо вибухові). Так, звуки [р], [л] діти часто пропускають, замінюють щілинними, або спотворюють; одноударний ротацизм в результаті труднощів вібрації кінчика язика. Відзначається розщеплення африкат, які найчастіше замінюються щілинними звуками. Порушення артикуляторної моторики в основному відзначається в динамічних мовнорухових процесах. Загальний мовленнєвий розвиток дітей часто відповідає віку. Неврологічна симптоматика проявляється в згладжені носогубної складки, наявності патологічних рефлексів (хоботковий рефлекс), девіації язика, асиметрії рухів і підвищеному тонусі м’язів [27].

На думку Є. Ф. Соботович та О. Ф. Чернопольської, у дітей 1 і 2 груп має місце стерта псевдобульбарна дизартрія.

3 група – у дітей відзначається наявність всіх необхідних артикуляторних рухів губ і язика, однак спостерігаються труднощі в знаходженні позицій губ і особливо язика за інструкцією, по наслідуванню, на основі пасивних зміщень. Особливістю вимови у дітей цієї групи є заміна звуків не тільки за місцем, але і за способом утворення, яка носить непостійний характер. У цій групі у дітей відзначається фонематичне недорозвинення різного ступеня вираженості. Рівень розвитку лексико-граматичного ладу мовлення коливається від норми до вираженого ЗНМ. Неврологічна симптоматика проявляється в підвищенні сухожильних рефлексів з одного боку, підвищеному або зниженому тонусі з однієї або двох сторін. Характер порушень артикуляторних рухів розглядається авторами як прояви артикуляторної диспраксії. У дітей даної групи, на думку авторів, має місце стерта коркова дизартрія [27].

4 група – цю групу складають діти з вираженою загальною моторною недостатністю, прояви якої різноманітні. У дітей виявляються малорухливість, скованість, сповільненість рухів, обмежений обсяг рухів. В інших випадках мають місце прояви гіперактивності, занепокоєння, велика кількість зайвих рухів. Ці особливості проявляються і в рухах артикуляторних органів: млявість, скованість рухів, гіперкінези, велика кількість синкінезій при виконанні рухів нижньою щелепою, в лицьовій мускулатурі, неможливість утримання заданого положення. Порушення звуковимови проявляються в заміні, пропусках, спотворенні звуків. При неврологічному обстеженні у дітей даної групи виявлено симптоми органічного ураження центральної нервової системи (девіація язика, згладженість носогубних складок, зниження глоткового рефлексу і т. д.). Рівень розвитку фонематичного аналізу, фонематичних уявлень, а також лексико-граматичного ладу мовлення варіюється від норми до істотного ЗНМ. Дана форма порушень визначається як стерта змішана дизартрія [27].

У дослідженнях Л.В. Лопатіної (1986) представлені три групи дітей зі стертою дизартрією. Критеріями диференціації груп служать якості вимовної сторони мовлення: стан звуковимовної, просодичної сторони мовлення, а також рівень сформованості мовленнєвих засобів: лексики, граматичного ладу, фонематичного слуху. Оцінюються загальна і артикуляційна моторика. Загальним для всіх груп дітей є стійке порушення звуковимови: спотворення, заміна, змішання, складність автоматизації поставлених звуків. Для всіх дітей цих груп характерно порушення просодики: слабкість голосу і мовленнєвого видиху, бідність інтонацій, монотонність мовлення: деякі порушення з боку загальної і дрібної моторики.

Перша група: порушення звуковимови виражаються у множинних спотвореннях і відсутності звуків. Фонематичний слух повністю сформований: діти правильно виконують завдання на слухову і вимовну диференціацію звуків. Складова структура слів різної складності не порушується. Якість і обсяг активного і пасивного словника відповідають віковій нормі, діти успішно оволодівають навичками словозміни і словотворення. Зв’язне монологічне мовлення дітей першої групи формується відповідно до вікових нормативів. У мовленні дітей цієї групи відсутні структурні або морфемні аграматизми [22].

Якщо розглядати першу групу дітей зі стертою дизартрією в рамках психолого-педагогічної класифікації ( Р. Є. Левіної), то можна віднести їх до групи з фонетичним недорозвиненням мовлення (ФHМ) [19].

Друга група: експресивне мовлення оцінюється задовільно. Порушення звуковимови носить характер множинних замін, спотворень. Більшою чи меншою мірою порушений фонематичний слух.

У дітей недостатньо сформована слухова і вимовна диференціація звуків. При навчанні їх звукового аналізу виникають труднощі. При відтворенні складової структури складних слів виникають перестановки та інші помилки. Активний і пасивний словник відстає від вікової норми.

Особливі труднощі виникають при узгодженні іменників середнього роду з числівниками, вживанні прийменників при словотворенні. Зв’язне монологічне мовлення характеризується вживанням двослівних, непоширених речень [22].

За психолого-педагогічною класифікацією Р.Є. Левіної, ці діти зі стертою дизартрією відносяться до групи з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФНМ) [19].

Третя група: експресивне мовлення дітей цієї групи зі стертою дизартрією сформоване незадовільно. Відзначаються імпресивні аграматизми, тобто труднощі розуміння складних логіко-граматичних конструкцій речень. Порушення звуковимови носить поліморфний характер. Відзначаються множинні заміни, спотворення, відсутність звуків. Виражене порушення фонематичного слуху: недостатньо сформовані слухова і вимовна диференціація звуків, що не дозволяє опанувати звуковим аналізом. Більш виражено порушення складової структури слів. Активний і пасивний словник значно відстає від вікових нормативів, а лексико-граматичні помилки носять множинний і стійкий характер. Ця група дітей зі стертою дизартрією не опановує зв’язним мовленням [22].

За класифікацією Р. Є. Левіної, ця група дітей співвідноситься із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) [19].

Виділення трьох груп дітей зі стертою дизартрією в дослідженнях Лопатіної дозволяє співвіднести їх за рівнем сформованості мовленнєвих засобів за трьома групами, виділеними Р. Є. Левіною:

ФН – фонетичне недорозвинення;

ФФН – фонетико-фонематичне недорозвинення;

ЗНМ – загальне недорозвинення мовлення [19].

Таким чином, стерта дизартрія є складним мовленнєвим розладом, що характеризується варіативністю порушень компонентів мовленнєвої діяльності: артикуляції, дикції, голосу, дихання, міміки, мелодико-інтонаційної сторони мовлення. Для стертою дизартрії характерна наявність симптомів мікроорганічних ураження центральної нервової системи: недостатня іннервація органів мовлення – голосового, артикуляційного та дихального відділів; порушення м’язового тонусу артикуляційної і мімічної мускулатури. При стертій дизартрії, як правило, відзначаються різноманітні стійкі порушення фонетичної і просодичної сторін мовлення, які є провідними в структурі мовленнєвого дефекту, і специфічні відхилення у розвитку лексико-граматичної будови мовлення. При стертій дизартрії стан немовленнєвих функцій, психічних процесів (уваги, сприйняття, пам’яті і мислення) має ряд характерних рис. У дітей зі стертою дизартрією виявляється як порушення загальної моторики, так і недостатність тонких диференційованих рухів кистей і пальців рук. Складність структури дефекту при дизартрії визначає напрямки і зміст комплексного корекційного впливу, що включає медичний, психолого-педагогічний і логопедичний аспекти.


1   2   3   4   5   6   7   8   9

скачати

© Усі права захищені
написати до нас