Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний Технічний Університет «Харківський Політехнічний Інститут»
Кафедра Соціології та політології
Контрольна робота з
Політології
Варіант №9
Виконав студент 3 курсу
Групи НЗ-12
Цибульняк Є. А.
Перевірив:
Харків 2015.
Завдання 1
Підкресліть у наведеному реченні фактографічну інформацію (тобто інформацію про факти, явища, процеси, події).
Відповідно до теорії Максвела, магнітне та електричне поля – це дві сторони (дві складові) єдиного цілого – електромагнітного поля.
Завдання 2
Прочитайте мікротекст. Знайдіть у ньому дублю вальну інформацію. Скоротіть мікротекст, обравши один із варіантів дублювальної інформації.
Домішки можуть підвищувати концентрацію електронів провідності й створювати у напівпровіднику електронну домішкову провідність n–типу ( від nagative – від'ємний). Такі домішки називають донорами.
Домішки можуть створювати у напівпровіднику електронну домішкову провідність n–типу ( від nagative – від'ємний). Такі домішки називають донорами.
Завдання 3
Прочитайте мікротекст. Визначте, чи має значення логіко–теоретична інформація для правильного розуміння фактографічної інформації.
Генератори постійного струму застосовують тоді, коли потрібно мати самостійне джерело струму, наприклад, для живлення деяких видів електромагнітів, електромагнітних муфт, електродвигунів, електролізних ванн тощо.
В даному випадку логіко–теоретична інформація не має значення: уточнення не завжди потрібне.
Генератори постійного струму застосовують тоді, коли потрібно мати самостійне джерело струму.
Завдання 4
Назвіть і лаконічно охарактеризуйте етапи самостійної роботи над науковим текстом.
Етапи роботи над науковим текстом:
Деякі дослідники виступають прихильниками щоденного створення наукового тексту, роботи не за принципом "ні дня без рядка", а за принципом "ні однієї дослідницької дії без рядка".
Однак перш ніж писати роботу, потрібно чітко відповісти собі на кілька запитань: "для чого хочеш писати?", "стосовно чого хочеш писати?", "що хочеш писати?", "для кого хочеш писати?", "як хочеш писати?".
Запитання "для чого хочеш писати?" передбачає з'ясування мети написання тексту, деякого надзавдання його створення, усвідомлення якого сприяє виникненню позитивноїмотивації. Питання "стосовно чого хочеш писати?" змушує визначитися зі змістом наукового матеріалу: або це буде опис проведеного експерименту, або результатів усього дослідження, або це буде постановка проблеми з оглядом літератури, або її вирішення і т.ін. Запитання "що хочеш писати?" вимагає з'ясування жанру тексту, оскільки кожен жанр ставить свої вимоги не тільки до форми, а і змісту тексту: мова йде про наукову статтю, тези, дисертацію тощо. Запитання "для кого хочеш писати?" вимагає визначитися з адресатом тексту, щоможе бути призначений для науковогожурналу або збірника статей, або, як дисертація, - для ВАК тощо.
Нарешті, запитання "як хочеш писати?" змушує замислитися з приводу часу, що буде витрачений на написання, техніки підготовки й обробки тексту і т.ін. Відповіді на ці запитання органічно пов'язані між собою і можуть допомогти сформувати задум роботи, визначити зміст і форму викладу.
Створення наукового тексту передбачає кілька етапів роботи.
Починається робота над текстом з виділення отриманого автором знання, що ще не введено в науку, не інституціоналізовано в ній. Автор проводить самостійно експертизу новизни цього знання і доходить висновку про необхідність публікації отриманих результатів.
Далі порядок роботи задається структурою наукового тексту. При цьому спочатку створюється постановочна частина тексту, яка дає опис основних параметрів дослідження і визначає місце отриманого знання в науковому співтоваристві. Потім дається опис власне дослідження і його результатів. Основна увага приділяється обґрунтуванню результатів і їх новизни. Завершують текст висновками і практичними рекомендаціями, що формулюються відповідно до отриманих результатів.
Важливим засобом організації інтелектуальної праці зі створення тексту є план - короткий запис, що:
1) відображає послідовність викладу думки і її узагальнення;
2) розкриває зміст тексту;
3) відновлює в пам'яті зміст джерела;
4) заміняє конспект і тези;
5) допомагає складанню записів різного роду (доповідь, повідомлення, звіт);
6) поліпшує зроблений запис;
7) прискорює пророблення джерела інформації;
8) організовує самоконтроль;
9) зосереджує увагу і стимулює заняття;
10) використовується, щоб відновити в пам'яті добре знайомий текст.
У процесі підготовки великих текстів доцільно використовувати план-проспект, у якому дається розшифровка змісту кожного пункту плану тексту.
При написанні тексту широко використовується робота з джерелами, інформаційними базами, бібліотеками, Інтернет-ресурсами. При цьому важливо визначитися з рівнем досягнень інших дослідників у вирішенні тієї проблеми, що розглядає автор створюваного тексту. Це визначає напрями і характер посилань на тих або інших авторів. Посилання можуть бути:
1) констатуючими той чи інший рівень розуміння даної
проблеми іншими дослідниками;
2) такими, що підтверджують точку зору автора тексту;
3) критичними, що виступають найважливішою умовою предметності наукової критики.
Найбільш складне в роботі над текстом - це доведення його до остаточного варіанта. Причому сам автор найчастіше не знає, скільки ж часу займе "чищення" тексту, його літературна обробка, додавання таких якостей, що інтуїтивно можна назвати "живість" і "свіжість" викладу. У багатьох авторів на цю роботу просто не вистачає ні навичок, ні терпіння. У результаті текст виявляється неохайним, неточним, казенним тощо. За це його автор може поплатитися мікростресами при прочитанні свого твору в журналі або почути суто філологічні зауваження від опонента статті або дисертації.
Завдання 5
Опрацюйте подану наукову статтю. «Згорніть» інформацію, подану в статті, до рівня:
А) питального речення;
Б) називного речення;
В) тезового речення;
Г) стислого конспекту;
Д) інформативного реферату.
Текст.
Космічні промені – потік частинок, що йдуть на Землю із Всесвіту. До них належать також частинки, походження яких є наслідком взаємодії частинок космосу з атомами Землі (атмосфери, гідросфери, літосфери). У зв’язку з цим космічні промені поділяються на первинні (протони, нейтрони, α-частинки, ядра легких атомів) і вторинні (виникають на Землі).
Дослідження космічних променів має велике значення для вивчення елементарних частинок і перетворення їх при високих енергіях.
А)
Що називають космічними променями, їх види та дослідження?
Б)
Космічні промені, їх види та дослідження.
В)
Космічні промені – потік частинок, поділяються на первинні
і вторинні, вивчення елементарних частинок.
Г)
10.11.2013
Контрольні завдання до курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів технічних спеціальностей заочної форми навчання. Варіант №9. – с. 15
Космічні промені – потік частинок із Всесвіту. Поділяються на:
первинні
вторинні (виникають на Землі)
- протони, нейтрони, α–частинки, ядра легких атомів;
- взаємодія частинок космосу з атомами Землі (атмосфери, гідросфери, літосфери).
Дослідження космічних променів має велике значення для вивчення елементарних частинок і перетворення їх при високих енергіях.
Д)
У запропонованій статті (Космічні промені, Контрольні завдання до курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів технічних спеціальностей заочної форми навчання. – 2013. – №9. – с. 15) розглядають походження космічних променів, їх види, взаємодія з атомами Землі.
У підсумку зазначимо, що дослідження космічних променів має велике значення для вивчення елементарних частинок і перетворення їх при високих енергіях.
Завдання 6
Дайте визначення:
А) фактографічна інформація;
Б) логіко-теоретична інформація;
В) оцінювальна інформація.
А) Фактографічна інформація – інформація про факти, явища, процеси, події.
Б) Логіко-теоретична інформація – інформація про джерело отримання фактографічної інформації, результат який отримано від цього факту або додаткова інформація (висновки).
В)Оцінювальна інформація – думка автора, оцінка, що до фактографічної інформації.
Завдання 7
Самостійно оберіть текст за фахом. Цей текст, обсягом 300 слів, має бути завершеним за змістом. Складіть за цим текстом 3 види плану (питальний, тезовий, називний), анатоцію та інформативний реферат. Додайте до контрольної оригінал тексту.
Виробництво сульфатної кислоти
Сульфатна кислота за різноманітністю й обсягом застосування належить до найважливіших продуктів хімічного виробництва. Багато галузей промисловості потребують сульфатної кислоти.
Сировина. Для виробництва сульфатної кислоти використовують різні сульфуровмісні речовини. Це можуть бути як природні матеріали, так і відходи інших виробництв, а також газуваті продукти випалювання сульфідів кольорових металів.
Нині найчастіше використовують залізний колчедан — поширену природну мінеральну сировину. Крім того, він містить від 40 до 50 % Сульфуру, решта — домішки сполук Кобальту, Ніколу, Арсену, Селену, Купруму, Цинку тощо. Це означає, що руду потрібно переробляти комплексно,без відходів, а отже, значно зменшити вартість сульфатної кислоти.
Запаси самородної сірки у природі невеликі. Однак з погляду сучасних вимог щодо підвищення ефективності виробництва сульфатної кислоти й охорони довкілля самородна сірка — один із найкращих видів природної сировини. Внаслідок її спалювання добувають газ з великим вмістом сульфур(ІV) оксиду SО2, який практично не потребує спеціального очищення. Це має велике значення для контактного способу добування сульфатної кислоти, тому використання саме цієї сировини збільшується.
Проте найдешевшу сульфатну кислоту виробляють на заводах, що використовують відходи інших виробництв як сировину, — коксохімічних, нафтопереробних, кольорової металургії. Ефективність такої сировини очевидна ще й тому, що її використання дає змогу зменшувати викиди в атмосферу речовин, які згубно впливають на рослини, тварин і людей.
Отже, як сировину в основному використовують пірит FeS2. З нього добувають сульфур діоксид SО2, далі — сульфур триоксид SО3 і, нарешті, сульфатну кислоту. Ці перетворення й відображають три стадії виробництва сульфатної кислоти.
Перша стадія — добування сульфур діоксиду випалюванням піриту FeS2. Процес починається за температури 400 °С, а далі — за рахунок виділеної під час реакції теплоти:
4FeS2 + 11О2 = 2Fe2О3 + 8SО2↑, ∆Н = –3420 кДж
Реакція випалювання залізного колчедану є необоротною, екзотермічною, гетерогенною, некаталітичною.
У піч для випалювання надходить пірит FeS2. Але він може утворити спечений щільний шар, і реакція загальмується. Тому в піч знизу вдувається повітря. Шар піриту розпушується (його називають «киплячим шаром»), швидкість реакції зростає, оскільки всередині відбувається інтенсивне перемішування твердого реагенту з киснем.
Температура в печі сягає 800 °С. Надлишок теплоти реакції відводиться (за принципом теплообміну).
Друга стадія — окиснення сульфур діоксиду:
2SО2 + О2 = 2SО3, ∆Н = –198 кДж
Реакція окиснення сульфур діоксиду є оборотною, екзотермічною,
гетерогенно-каталітичною.
Відхідний газ, отриманий на першій стадії, потрапляє з печі у циклон, потім — в електрофільтр, де очищується від пилу. Далі його промивають водою і концентрованою сульфатною кислотою, щоб очистити від каталітичної отрути. Промивання ведуть протитечією, при цьому газ охолоджується. Тому перед окисненням газ SО2 нагрівають у теплообмінниках. Очищений і підігрітий газ потрапляє в контактний апарат. Тут він контактує з каталізатором, розміщеним шарами на спеціальних решітках.
У процесі окиснення виділяється велика кількість теплоти, яка відводиться на теплообмінники, де підігрівається газ, що надходить. Це дає змогу заощаджувати паливо й водночас підтримувати оптимальну температуру процесу окиснення.
Третя стадія — утворення сульфатної кислоти:
SО3 + Н2О = Н2SО4, ∆Н = –132 кДж
Реакція утворення сульфатної кислоти є необоротною, екзотермічною, гетерогенною.
Поглинання сульфур триоксиду здійснюється не чистою водою, а концентрованим розчином сульфатної кислоти з масовою часткою води 0,02 — 2,0 %. У цьому випадку теплота, що виділяється, йде на нагрівання кислоти. Її температура лише трохи підвищується, тому кислота не випаровується і туману не утворює.
Цей процес відбувається у поглинальній башті — абсорбері — за принципом протитечії. Для збільшення площі поверхні зіткнення газу й рідини башту наповнюють насадкою з порцелянових кілець, які зрошуються сульфатною кислотою. Саме на поверхні кілець відбувається абсорбція сульфур(VІ) оксиду плівкою концентрованого розчину кислоти.
Під час тривалого насичення газуватим SО3 сульфатної кислоти утворюється олеум, що містить 100 %-ву сульфатну кислоту, в якій розчинений надлишковий SО3.
Олеум — димляча оліїста рідина, що є розчином SО3 у безводній сульфатній кислоті. При розбавлянні водою одержують чисту сульфатну кислоту або її концентрований розчин — кінцеві продукти виробництва.
В основу технологічної схеми виробництва покладено наукові принципи хімічної технології: вибір сировини та її повне і комплексне використання; створення оптимальних умов для проведення хімічних реакцій, протитечія і теплообмін; збільшення площі поверхні зіткнення реагентів; безперервність процесу; захист довкілля і здоров’я людини.
Планування джерела.
| Питальний план | Тезовий план | Називний план |
| Яка кислота за різноманітністю й обсягом застосування належить до найважливіших продуктів хімічного виробництва? | Сульфатна кислота за різноманітністю й обсягом застосування належить до найважливіших продуктів хімічного виробництва. | Сульфатна кислота. |
| Які види сировини використовують для виробництва сульфатної кислоти? | Для виробництва сульфатної кислоти використовують різні сульфуровмісні речовини. | Сировина. |
| Скільки основних стадій виробництва сульфатної кислоти, та в чому їх сутність? | Перша стадія — добування сульфур діоксиду випалюванням піриту FeS2. Друга стадія — окиснення сульфур діоксиду: 2SО2 + О2 = 2SО3 Третя стадія — утворення сульфатної кислоти: SО3 + Н2О = Н2SО4 | Перша стадія. Друга стадія . Третя стадія . |
| Які принципи хімічної технології покладено В основу технологічної схеми виробництва? | В основу технологічної схеми виробництва покладено наукові принципи хімічної технології: вибір сировини та її повне і комплексне використання; створення оптимальних умов для проведення хімічних реакцій, протитечія і теплообмін; збільшення площі поверхні зіткнення реагентів; безперервність процесу; захист довкілля і здоров’я людини. | Принципи технології виробництва сульфатної кислоти. |
Анотація до обраного тексту.
Хімія: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільн. рівень) / Авт. Буринська Н. М., Депутат В. М., Сударева Г. Ф., Чайченко Н. Н.; Кер. авт. кол. Буринська Н. М., доктор пед. наук, проф., гол. наук. співроб. лаб. хім. і біолог. освіти Ін-ту педагогіки НАПН України. – К.: Педагогічна думка, 2010. – 352 с., іл., табл. – с.321 – 325.
У тексті розглядається технологія виробництва сульфатної кислоти, стадії виробництва та наукові принципи хімічної технології.
Текст призначений для школярів десятих класів загальноосвітнього рівня навчання.
Інформативний реферат.
У запропонованому тексті (Хімія: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільн. рівень) / Авт. Буринська Н. М., Депутат В. М., Сударева Г. Ф., Чайченко Н. Н.; Кер. авт. кол. Буринська Н. М., доктор пед. наук, проф., гол. наук. співроб. лаб. хім. і біолог. освіти Ін-ту педагогіки НАПН України. – К.: Педагогічна думка, 2010. – 352 с., іл., табл. – с.321 – 325.) розглядається виробництво сульфатної кислоти, види сировини, по-стадійний опис технології з хімічними формулами та які наукові принципи покладено в основу виробництва.
Автор ознайомлює читача з технологічною схемою виробництва сульфатної кислоти та основними поняттями хімічної галузі.
Підсумовуючи сказане, автор робить висновок, що до технології виробництва сульфатної кислоти покладено наукові принципи.
Використана література.
1. Онуфріенко Г.С. Науковий стиль української мови. – Київ, 2006.
2. Конспект лекцій.
3. Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. Фахова українська мова – Київ, 2008.
4. Хімія: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільн. рівень) / Авт. Буринська Н. М., Депутат В. М., Сударева Г. Ф., Чайченко Н. Н.; Кер. авт. кол. Буринська Н. М., доктор пед. наук, проф., гол. наук. співроб. лаб. хім. і біолог. освіти Ін-ту педагогіки НАПН України. – К.: Педагогічна думка, 2010. – 352 с., іл., табл.