МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут психології та права
Кафедра кримінального права та процесу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
«Криміналогія»
Варіант № 4
Виконала:
Студентка групи ПВ-42з
Ванієва Ісляміє
Перевірив:
к.юр.н., доцент
Якимова С.В.
Львів - 2019
Функції та завдання кримінології.
Найголовніше практичне завдання кримінології — виявляти шляхи стабілізації злочинності, зменшувати її розміри й небезпеку. Окремі найнебезпечніші й особливо поширені злочини потребують найпильнішої уваги. На сучасному етапі розвитку нашої держави з'являються нові види злочинів — організована злочинність, що охоплює такі транснаціональні види злочинної діяльності, як незаконне вивезення сировини, наркобізнес, торгівля зброєю й людьми, злочинна корупція, екологічні злочини.
На подальший розвиток очікують такі нові напрями кримінології, як родинна (яку активно розроблюють на Заході в аспекті злочинів серед членів родини), екологічна, а також традиційні напрями кримінологічної характеристики злочинності молоді й неповнолітніх, насильницької злочинності. Останніми роками кримінологи багато уваги приділяють проблемі серійних сексуально-насильницьких злочинів.
До основних завдань кримінології належать такі:
- отримання достовірних даних про елементи, що є предметом кримінології;
- систематичне виявлення й аналіз явищ, процесів, факторів, ситуацій, обставин, що детермінують злочинність;
- виявлення і вивчення суперечностей і конфліктів, що призводять до виникнення та реалізації злочинних намірів, а також формування особи злочинця;
- розробка наукових рекомендацій щодо усунення або нейтралізації явищ, що спричинюють антисуспільну злочинну поведінку;
- наукова розробка заходів, пов’язаних з виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів впливу на них.
З перелічених завдань кримінології випливають основні функції кримінології.
1. Описова. Кримінологія виявляє й фіксує факти соціальної дійсності, що пов’язані із злочинністю, відображує їх властивості й відносини, здійснює їх науковий опис.
2. Пояснювальна. Розкриваючи на основі отриманих емпіричних даних і теоретичних положень сутність досліджуваних об’єктів, зокрема виявляючи закономірності злочинності, дії її причин, формування особи злочинця, кримінологія пояснює їх з наукових позицій.
3. Прогностична. Вивчаючи тенденції, перспективи зміни кримінологічно значущих процесів та явищ і аналізуючи їх, кримінологія прогнозує їх майбутній стан і розвиток.
4. Регулятивна. Кримінологічний опис, пояснення і прогнозування підпорядковуються інтересам науково обґрунтованого керування соціальними процесами, пов’язаними з попередженням злочинності.
Отже, доходимо висновку: кримінологія вивчає злочинність і злочин, намагається пояснити причини їх виникнення, розроблює методику прогнозування злочинності та індивідуальної поведінки. Регулятивна функція кримінології полягає в розробленні наукових засад попереджувальної діяльності суб’єктів профілактики.
Основні напрямки спеціально-кримінологічного запобігання вчиненню насильницьких злочинів.
Коріння злочинності завжди криються в негативних суспільних явищах, соціальних, політичних, економічних і духовних проблемах, притаманних конкретному суспільству. Тому найефективнішими в плані зменшення числа скоєних злочинів у довгостроковій перспективі є заходи, спрямовані на зміцнення економіки, забезпечення населення робочими місцями, соціальні програми підвищення життєвого рівня, формування в суспільстві позитивного морального клімату, придушення таких пов'язаних зі злочинністю явищ, як пияцтво, наркоманія, бродяжництво, бідність, нелегальна міграція, міжнаціональні та інші конфлікти.
Звичайно, щодо багатьох перерахованих явищ (наприклад, безробіття і зловживання спиртним) не може йти мови про їх повної ліквідації. Проте цілеспрямовані заходи, вжиті державою і суспільством можуть значно скоротити їх негативний вплив: так, хороша організація та фінансування служб зайнятості дозволяє не тільки зменшити безробіття, але і поліпшити життєвий рівень вимушено безробітних, утримати їх від моральної деградації й звернення до незаконних засобів отримання доходу; грамотна організація антиалкогольної пропаганди та забезпечення доступу молоді до не повязаних з випивкою формам дозвілля (спорт, творчість, політична діяльність) може призвести до значного зменшення споживання алкоголю найбільш схильною його негативних ефектів групою - молоддю і неповнолітніми.
Залежно від сфери охоплення заходів попередження кримінологами виділяється загальне, спеціальне і індивідуальне попередження злочинності .
До заходів загальної профілактики відноситься і створення прозорої для громадського контролю системи державного управління, що перешкоджає виникненню та дії корупційних схем.
У цілому загальна профілактика злочинності спрямована на забезпечення гідного існування людини в суспільстві, створення умов для досягнення нормальних потреб (в житло, матеріальному достатку, роботу, дозвілля і відпочинку) законними засобами.
Розробку та реалізацію заходів загального попередження ведуть всі органи держави із залученням фахівців різних областей: економістів, соціологів, політиків, управлінців, психологів тощо. Кримінологи також беруть участь в цьому процесі, надаючи аналітичні огляди статистичних даних, прогнозуючи результативність запропонованих заходів з точки зору їх впливу на злочинність і здійснюючи кримінологічну експертизу нормативних актів і соціально-економічних програм.
Спеціальне попередження здійснюється шляхом впливу на соціальні групи, окремих осіб і організації або сфери діяльності, щодо яких є підстави вважати, що вони мають підвищену криміногенністю.
Адресатом індивідуального попередження, що може розглядатися як один з видів спеціального попередження, є конкретна людина, особисті характеристики якого обєктивно говорять про можливість здійснення їм у майбутньому злочинного діяння.
Об'єктом індивідуального попередження може ставати як безпосередньо людина, її негативні соціальні якості, так і соціальна мікросередовище, його навколишнє (сім'я, побут, трудовий колектив).
3. Обчислити коефіцієнт злочинності в Донецькій області та Автономній Республіці Крим. Узагальніть висновок, де вищий рівень злочинності - в Автономній Республіці Крим чи у Донецькій області?
У Донецькій області, де проживає – 4,7 млн. населення було зареєстровано 58575 злочинів; в Автономній Республіці Крим (АРК), де проживає – 2,0 млн. населення було зареєстровано - 25976 злочинів.
В процесі кримінологічного аналізу злочинності використовуються загальні, тобто розраховані на основі абсолютних показників, що характеризують стан злочинності, та спеціальні або деталізовані коефіцієнти злочинності (злочинної активності тощо), які становлять кількість злочинів певного виду (складу) або групи (загальнокримінальні, злочини економічної спрямованості тощо), осіб, що вчинили такі злочини, які припадають на все населення або населення, що належить до певних статевих, вікових та інших соціальних груп.
Коефіцієнти злочинності розраховується за формулою:
,
де
– абсолютний показник стану злочинності (кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які їх вчинили тощо), 
– кількість населення, що проживає на певній території у певний період часу, 
– певна стандартна кількість населення. При обчисленні коефіцієнту злочинності, спочатку з’ясовується, скільки злочинів (злочинців тощо) припадає на одного жителя даної територіальної одиниці, а потім ця величина помножується на встановлену стандартну кількість населення.Стандартна кількість населення може становити – 100 тис., 10 тис. та 1 тис. Вибір величини стандартної кількості населення залежить від чисельності жителів даної територіальної одиниці, наочності представлення даного показника та зручності його порівняння з аналогічним показником щодо інших територіальних одиниць. Для великих територіальних одиниць (країна, область, велике місто) коефіцієнти розраховуються на 100 тис. населення, для середніх (район, місто) – на 10 тис., для мікрорайонів, підприємств тощо – 1 тис.
Значення коефіцієнту легко змінюється в залежності від того, яка стандартна кількість населення використовується, шляхом перенесення коми на один знак. Так, коефіцієнт інтенсивності злочинності в Україні у 2004 р. у розрахунку на 100 тис. всього населення дорівнює 1100, на 10 тис. – 110,0, на 1 тис. – 11,00.
При визначенні кількості населення, відносно якого слід розраховувати коефіцієнти, рекомендується обирати для розрахунків показник наявного населення, тобто кількість осіб, які постійно проживають на даній території (постійне населення), та тимчасово перебувають на ній. Тимчасово перебуваючи на певній території, особи впливають на стан злочинності і мають враховуватися при обрахуванні коефіцієнтів.
Кількість населення фіксується органами статистики на певну дату поточного року. Якщо період, за який здійснюється аналіз, складає рік або більше, для розрахунку коефіцієнту може бути взята кількість населення на початок року, на кінець року або середньорічна кількість населення (сума кількості населення на початок та кінець року, поділена на два).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гумін О.М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи: монографія / О.М. Гумін. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 360 c.
2. Гордуз М. Актуальні питання попередження насильницьких злочинів. // Вісник ЛІВС. – 2003. – №2(1). – С.44-46
3. Зазимко О. Кримінологічна характеристика суб’єкта подружнього вбивства. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні – 2004. – С.423-425
4. Приколотина Ю.Л. Вопросы гармонизации законодательства в сфере предупреждения насильства в семье. // Вісник ЛАВС ім. 10-річниці незалежності України – 2004. – Ч.4. – С.244-245.
5. Тучак М.О. До питання про вдосконалення правового регулювання попередження насильства в сім’ї. // Вісник Одеського інституту ВС. – 2003. – №4. – С.66-69.
6. Ходимчук О.О. Прогалини у слідчо-судовій практиці та деякі причини вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями // Вісник ЛІВС при НАВС України. – 2003. – №2(1). – С.284-286.