Ім'я файлу: Корисні рослини родини Бобових.docx
Розширення: docx
Розмір: 350кб.
Дата: 26.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
ТО, реферат.docx
ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ.docx
TDS_LEKTsII_1_ChAST.doc
Розширення: docx
Розмір: 350кб.
Дата: 26.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
ТО, реферат.docx
ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ.docx
TDS_LEKTsII_1_ChAST.doc
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. МЕЧНИКОВА
Біологічний факультет
Контрольна робота з курсу “Рослинні ресурси”
за темою:
«Корисні рослини родини Бобових»
Викладач – канд. біол. наук, доц. Попова О. М.
Виконана: студентом 6-го курсу заочного відділення
Воротніковою Анастасією Леонідівною
Напрям підготовки - Біологія..6.040102
Спеціальність 7.04010201 - Біологія
Кафедра спеціалізації: гідробіологія
Адреса: вул. Середньфонтанська, 30/1, тел.: +380981066729
Одеса 2021
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПІДРОДИН ТА ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ ПРИРОДНОЇ ФЛОРИ УКРАЇНИ……………………………5
1.1 Підродина Цезальпінієві (Caesalpinioideae)……………………………..5
1.2 Підродина Мімозові (Mimosoideae)……………………………………...6
1.3 Підродина Бобові (Faboideae)……………………………………………7
РОЗДІЛ 2. ЛІКАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВИХ……………………………………………………………………………8
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВИХ У ОЗЕЛЕНЕННІ ТЕРИТОРІЙ………………………………………………………..14
3.1 Гледичія звичайна………………………………………………………..14
3.2 Трав`янисті квітучі рослини……………………………………………..17
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….20
ВСТУП
Бобові — дуже велика родина, що об'єднує 650 родів і до 18 000 видів, широко розповсюджених по всій суші земної кулі. Представники двох інших підродин мімозових і цезальпінієвих - значно поступаються підродині бобових за широтою свого розповсюдження. Це переважно тропічні та, частково, субтропічні рослини. Найбільший серед бобових плід, як і взагалі найбільший плід у світі належить ентаді лазячій (Entadascandens) з мімозових, біб якої досягає у довжину 1.5 м. Найбільші в світі розміри насіння має деревна рослина море олійна (Moraoleifera). яка також належить до підродини мімозових.
Поряд із злаками насіння багатьох бобових — це найдревніша складова частина раціону людства усіх часів і майже всіх народів світу. Насіння бобових виключно багате протеїном і при цьому містить достатню кількість крохмалю. Деякі культивовані види накопичують в насінні багато жирних олій (соя. арахіс). В Україні росте 59 родів і 259 видів бобових, що становить лише 1,44 % від усіх бобових світу.
При дослідженні даної теми ми мали за мету проаналізувати еколого-ценотичні особливості та представленість родини Бобові у флорі України.
Основними завданнями, які постали перед нами були:
1) охарактеризувати основні підродини та їх представників у природній флорі України;
2) розглянути представників родини Бобові за морфологічною будовою листка;
3) проаналізувати використання представників родини з лікувальною метою;
4) дати характеристику використання бобових у фітодизайні та озелененні територій.
РОЗДІЛ 1 . ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПІДРОДИН ТА ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ ПРИРОДНОЇ ФЛОРИ УКРАЇНИ
1.1 Підродина Цезальпінієві ( Caesalpinioideae)
Дерева, кущі або ліани. Листки звичайно перисті або двічі перисті, з прилистками. Квітки зигоморфні або майже актиноморфні, п'ятичленні. Тичинок звичайно десять, анони вільні. Маточка утворена одним плодолистиком, зав'язь верхня, часом на ніжці; плід біб, розкривний або нерозкривний.
Цезальпінієві — в основному рослини тропіків і субтропіків; підродина налічує близько 150 родів і до 2800 видів деревних рослин. В Україні природно зростає лише чотири роди і п’ять видів. Серед цезальпінієвих світу є багато цінних великих дерев, що дають коштовну деревину. Наприклад, фіалкове дерево (Haematoxyloncampeschianum) родом з Центральної і Південної Америки: його деревина має приємний запах фіалки і фіолетово-пурпуровий колір з прожилками; з неї виготовляють коштовні меблі, паркет тощо.
Ще цінніше бразильське червоне, або фернамбукове, дерево (Ciiesulpiniuechinata), червона деревина якого найкоштовніша.
Важливе світове народногосподарське значення як лікарські рослини мають представники роду Кассія (Cassia), зокрема к. вузьколиста (С. angustifolia).
У Південній Європі і на Близькому Сході росте дико і часто культивується там і в Криму та на Кавказі так зване ріжкове дерево (Ceratoniasiliqua) м'ясисті, солодкі і смачні стулки його плодів (бобів) надходять у продаж під назвою «цареградських ріжків». У країнах Середземномор'я дико поширений церцис європейський, або ц. стручковий (Ccrcissiliquastrum) з яскраво-червоними квітками. Це дерево часто розводять в Криму і на Кавказі як декоративне.
У містах і селах України, а часом і в лісосмугах, особливо на півдні, часто культивують гледичію колючу (Gleditschiatnacanthos), що походить з Північної Америки; добре витримує посуху в умовах степу (рис. 366). В аналогічних умовах розвівається в нас і бундук дводомний (Gymnocladusdioica) красиве дерево з могутньою розлогою кроною і великими (до 1 м) двічі перистіши листками. Бундук цінний для залісення банок і круг осмілів, оскільки щороку дає рясну кореневу порость.
1.2 Підродина Мімозові (Mimosoideae)
Дерева, кущі, рідше ліани або трави, з перистими або двічі перисто-зложеними листками з прилистками, часом перетвореними на колючки: характерними також утворення філодіїв. Квітки правильні (актиноморфні), дрібні, зібрані в кулясті або видовжені суцвіття; оцвітина подвійна, рідше проста, три-п'яти-шестичленна: тичинок багато або чотири-п'ять (десять), нитки їх довгі, найчастіше вільні. яскраво забарвлені, біля основи мають нектарники: зав'язь звичайно верхня, одногнізда; плід — біб, розкривний або такий, що розпадається на окремі членики.
Мімозові об'єднують 56 родів і близько 2800 видів у тропіках і субтропіках обох півкуль. Найважливіші роди: мімоза (Mimosa) — близько 500 видів, переважно в тропічній Америці: акація (Acacia) — близько 800 видів, з них понад 300 в Австралії, решта — в Африці. де вони є характерними елементами паркового ландшафту саван: інга (Inga) до 250 видів у Південній Америці: єнтада (Entada) — ліани тропіків тощо.
З роду мімоза найбільше у нас відома так звана м. соромлива (М. pudiai) — трав'яниста рослина, родом з Бразилії, яку часто вирощують в оранжереях. її перисті листочки дуже чутливі до різних подразнень: наприклад, під час дотику вони негайно складаються і опускаються.
Справжні акації (Acacia) на батьківщині — важливі рослини, що дають цінну деревину, дубильні речовини, папір, натуральний клей гуміарабік тощо. Майже всі акації також красиві, швидкорослі декоративні рослини. На Чорноморському узбережжі Кавказу (від Сочі до Батумі) досить поширена в культурі в парках а. срібляста (A. dealbata), яка цвіте тут рясно в кінці січня на початку лютого. її гілочки з головками жовтих квіток доставляють до Москви. Санкт-Петербурга, Києва в квіткові магазини під неправильною назвою - "мімоза".
В Україні на півдні культивується лише єдиний представник цієї підродини — альбіція ленкоранська.
1.3 Підродина Бобові (Faboideae)
Трави, кущі, рідше дерева, з перистими, трійчастими, пальчастими, рідше простими листками. Квітки зигоморфні, п'яти-членні; чашолистки зрослі, неоднакові; віночок метеликоподібний, в якого верхня (найбільша) пелюстка називається парусом, або вітрилом, дві бічні — весла, або крила, дві нижні, що зрослися, — човник; тичинок десять, які частіше зрослися нитками в трубочку (однобратні), або дев'ять зрослися, а одна вільна (двобратні); біля основи їх є нектарники. Маточка одна, з одного плодолистика, з верхньою зав'яззю; плід — біб, що розкривається звичайно двома стулками, рідше розпадається на окремі однонасінні членики.
Бобові — велика, в основному позатропічна підродина, що охоплює близько 450 родів та понад 12 000 видів. Серед них є багато цінних зернобобових (горох, квасоля, сочевиця, нут, соя, арахіс та ін.), кормових (конюшина, кормові боби, люцерна, вика, еспарцет, середела, безалкалоїдні люпині, чина тощо), лікарських, технічних, пряних (солодка, термопсис, трагакантові астрагали, індиго, тригонела, венесуельське дерево та ін.); є також отруйні рослини (зіновать). багато декоративних (робінія, або "біла акація", карагана, або "жовта акація", гліцинія, аморфа. золотий дощ, пухирник тощо). Характерною особливістю Бобових с утворення на їх коренях бульбочкових бактерій, які здатні засвоювати атмосферний азот і збагачують грунт азотними сполуками, що помітно збільшує вміст білка в їх насінні і зеленій масі.
Підродину іноді поділяють на тридцять триб залежно від типу будови маточки, характеру андроцей, форми і будови бобів, листків тощо. Гриби з вільними тичинками морфологічно і географічно наближаються до Цезальпінієвих.
За типом листків підродину Бобові для зручності можна умовно поділити на чотири групи: з пальчасто-складними, трійчастими, перисто-складними та простими листками.
РОЗДІЛ 2. ЛІКАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВИХ
Астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllus L.)
Багаторічна трав'яна рослина, заввишки до 30-80 см. Стебло розгалужене. Листки складні, з 9-12 еліптичними листочками і прилистками. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в короткі густі китиці. Цвіте в червні - серпні. Плоди - боби лінійні, зігнуті дугою. Росте в лісах, на узліссях, серед чагарників у рівнинному і передгірному поясах. В народній медицині використовується трава, корінь і насіння. В листках і стеблах містяться алкалоїди, а також аскорбінова кислота. Відвар з трави вживається як відхаркувальне, сечогінне і проносне при захворюваннях нирок та сечових шляхів, при каменях у нирках, золотусі і нашкірних висипах, сифілісі, ревматизмі й суглобних болях, поносі, катарах верхніх дихальних шляхів. Крім того, астрагали використовуються в акушерстві для прискорення родів.
Буркун лікарський (Melilotus officinalis (L.) Desr.)
Висока розгалужена рослина з черговими трійчастими листками. З пазух листків виходять гілки з довгими витонченими китицями з дрібних жовти квіток; біля основи листка є два шиловидних прилистки. Цвіте з червня т вересня. Росте на перелогах, схилах, уздовж доріг, на пустищах, засмічене місцях, толоках, у ярах, на межах, у канавах, на парових полях по всій Україні. Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає "мед", а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з латинської - "аптечна", "лікарська" (дана рослині за цілющі властивості). Листки буркуну присмерком або перед дощем піднімаються догори і складаються. Це сприяє зменшенню випромінювання внутрішнього тепла рослини і, очевидно, є захистом від небажаного підвищення вологості повітря біля продихів. Квітки запилюються джмелями.
Буркун - медоносна, ефіроолійна і .лікарська рослина.
В'язіль барвистий (Coronilla varia L.)
Багаторічна трав'яниста рослина з родини бобових, заввишки 30-10 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майже прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешків з 5-12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершки загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібрані в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3-15 см, що перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трьох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослись нитками в трубочку. Плоди - лінійні боби, 4-5 см завдовжки. Цвіте в травні серпні; насіння достигає з липня. Росте на луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у великій кількості.
В медицині використовується насіння в'язеля, з якого виділені маловивчені серцеві глюкозиди: коронизид, корониллін. Крім того, насіння містить вуглевод стахіозу, жирне масло, насичені жирні кислоти, сечову кислот каротин, вітамін С (0,27%). Коронизид має вибіркову дію на серце, за характером і силою подібну до строфантину. В народній медицині застосовується від водянки. Настій з насіння в'язеля діє подібно до настою наперстянки.
Дрік красильний (жовтило) (Genista tinctoria L. subsp.)
Багаторічна напівкущова рослина 100-150 см заввишки. Стебла її без колючок, гостроребристі, вкриті низьким пухом, з гілками, спрямованими догори. Листки чергові, суцільні, ланцетні або еліптичні, переважно по краях і вздовж жилок з пушком, мають маленькі прилистки. Квітки метеликові, золотаво-жовті, в довгастих гронах на кінцях гілок і стебел; приквітки довші за двогубу чашечку. Плоди - голі лінійні, трохи зігнуті боби. Цвіте у травні -червні, частково в серпні. Росте майже по всій території Україні, рідше на півдні - по сухих лісах, на узліссях, на схилах пагорбів, серед чагарників, при лісових дорогах, на пісках.
Збирають під час цвітіння зрізаючи серпом гілки з цвітом та листками. Застосовують як сечогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоочисний засіб, при водянці живота, всіх видах жовтяниці, серцевій слабості зі зниженим тиском крові, при хворобах щитовидної залози (зоб, гіпотиреоз, мікседема), а також при маткових кровотечах і шкірних хворобах, завдяки вмісту леткої олії, алкалоїдів цитизину і спартеїну, глікозиду лютеоліну та інших. Чай із зелених частин (гіллячок) дроку за дією нагадує тиреоїдин - гормональний препарат щитовидної залози. Причому лікувальна дія дроку триваліша, він не виявляє шкідливих побічних явищ, якщо не перевищувати дозу (дія флавонового глікозиду лютеоліну). Як сечогінний засіб при нефритах і набряках серцевого походження, дрік сприяє посиленому виділенню хлоридів.
Козлятник лікарський (Galega officinalis L.)
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 40-90 см, рідше до 1,5 м. Корінь стрижневий, з коротким багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, гіллясті, густо вкриті листям, голі або вкриті розсіяними волосками. Листки з прилистками, непарноперисті, черешкові, 5-20 см завдовжки, з 5-10 парами лінійно-ланцетних листочків. Квітки численні, зібрані в густі, що перевищують довжину листків, пазушні китиці, досягають 8-27 см у довжину. Віночок метеликовий, близько 1 см завдовжки, ясно-блакитний, зрідка білий. Плоди - багатонасінні, голі, 2-4 см завдовжки. Цвіте в червні - серпні. Росте на вологих суглинистих ґрунтах, особливо добре почуває себе на деградованих ґрунтах. Всі органи рослини містять в собі алкалоїди. Для лікування застосовується трава (Herba galegae). З насіння виділено алкалоїд галагін, лютеолін та його глюкозид галутеолін. В траві міститься алкалоїд пеганін і сапоніни. Застосовується як сечогінне і потогінне, а також для посилення секреції молока і для лікування діабету. Траву збирають в червні - серпні під час цвітіння; насіння - після, достигання в серпні - вересні.
Конюшина лучна (Trifolium campestre Schreb.)
Багаторічна рослина висотою 40-70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття - головки. Плід - яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня. Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках в лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму. Міжнародна видова назва в перекладі з латинської мови означає “лучна”. Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.
Конюшина лучна - одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5% протеїну, 3,5% жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняку. На Україні росте близько 10 видів конюшини.
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ БОБОВИХ У ОЗЕЛЕНЕННІ ТЕРИТОРІЙ
3.1 Гледичія звичайна
Гледичія звичайна (Gleditsiatriacanthos L.) належить до родини бобових і є складовою частиною аборигенних лісів центральної частини Північної Америки. Росте від західного Нью Йорка та Пенсильванії до південної Мінесоти та східного Канзасу, на південь північно-східного Техасу та північної Джорджії. Тут дерева сягають висоти 40, а деякі — 45 м з діаметром стовбура близько 1 м. Цю величезну живу споруду у вертикальному положенні утримує міцна коренева система, яка, в основному, розміщується у верхніх шарах ґрунту, займає величезну площу, що далеко виходить за проекцію крони. Крона рослини прозора, ажурна, тому не дає густої тіні, а лише розсіває сонячні промені. Довге (до 20 см), просто (чи складно-) парно-перисто-складне листя складається з невеликих, завдовжки 0,8 — 3,5 см, видовжено-ланцетних листочків, які попарно сидять на осях від 8 до 15 пар. Така будова листя надає дереву привабливості, ніжності, елегантності.
Непередбачене починається в момент, коли підійдеш до дерева впритул. Перший крок під крону — і відчуття того, що тебе хтось іззаду піймав за плечі. Це перше попередження. Необхідно зупинитися — ви потрапили в пастку і не смикайтеся, як муха, що заплуталася в павутині. Обережно звільніть свій одяг від колючки, довжина якої сягає 10 см. Уважно подивіться на стовбур дерева. На ньому знизу вгору, багаторазово переплітаючись і виростаючи одна з іншої, щільними пучками розмістилися величезні колючки. Це справжній засіб вбивства. Середня довжина колючок 30—40 см, а на дорослих деревах вони сягають 70 см. Для того, щоб ця зброя легко проникала в живу тканину, кінці кожної колючки дуже загострені та до блиску відполіровані. Спостерігаючи це незвичайне видовище, відчуваєш себе живою істотою, життя якої висить на волосині. Подивіться під ноги. На землі лежать сухі колючки, які легко можуть проткнути будь-яку підошву та поранити ступню.
Коли К. Лінней давав назву цьому виду "триколючкова" (дослівний переклад з латині), мабуть, він не бачив дорослого екземпляра, а описував рослину, дивлячись на невеличку гілочку.
Квітує гледичія звичайна наприкінці травня, у червні, прикрашаючи своє зелене вбрання невеликими, завдовжки 5—7 см китицями суцвіть яскраво забарвлених у яскраво-жовтий колір квіток, які приємно пахнуть, чим принаджують безліч бджіл. Пізніше на цьому місці виростуть плоскі боби з коричневим блискучим насінням всередині, ніби спеціально викладеним невідомим пакувальником паралельно одне до одного. Розміри плодів залежать від віку дерева. У молодих — завдовжки до 10 см і завширшки 3 см, з віком вони стають довшими, сягаючи інколи 50 см.
В процесі дозрівання поверхня робиться шкірястою, боби закручуються по спіралі і до початку осені набувають коричневого кольору та ідеального блиску.
Гледичія — знахідка як для тварин, так і для людини. її листя вміщує від 100 до 400 мг%, а м'ясисті стінки бобів — 278 мг% вітаміну С. Для порівняння можна нагадати, що загальноприйнятий еталон цього вітаміну — лимон вміщує всього 30— 40 мг%, тобто в 10 разів менше. Тепер зрозуміло, чому рослина використала такий серйозний спосіб свого захисту. Інакше, її просто б з`їли. Гледичія виділяє також велику кількість фітонцидів завдяки чому не хворіє сама та помітно оздоровляє навколишнє середовище. Сік і пароподібні фракції плодів містять антибіотичні речовини з бактерицидними властивостями. Завдяки солодкому присмаку плоди використовують для приготування напоїв, а боби — як сурогат кави. Деревина належить до групи важких, міцних, твердих, які слабо піддаються гниттю. Її вишукана дзеркально-штрихова на радіальних та лускато-штрихова на тангетальних розпилах текстура червоно-коричнева, має бронзовий відтінок, чудово шліфується та піддається лакуванню.
Повітряна граційність літньої крони надає садовим композиціямзачарованого вигляду та вишуканості, а восени спалахує соковитістю яскраво-жовтого листя, серед якого звисають та розгойдуються на вітрі бордово-коричневі завитки бобів. Рослина ідеальна і - поодиноких насаджень. Легко витримує обрізування і її можна використовувати для живої огорожі. Невибаглива до умов вирощування, збагачує грунт азотом, швидко росте — лише за 2 — 3 роки сіянець сягає росту дорослої людини. Посухостійка й відносно зимостійка. Інколи може підмерзнути до рівня ґрунтового покриву, але тут же відновлюється молодими паростками.
Саджанці гледичії не дуже колючі, але висаджувати їх треба в рукавицях. Дуже важливо ретельно, раз і назавжди визначити місце висаджування, тому що пізніше пересадити дерево практично неможливо. Періодично під деревом слід збирати колючки — їх не так багато.
Засаджувати можна безколючкову форму звичайної величини або, також неколючу, кущоподібну. Є форми звисаюча і компактна приземиста.
Насіння висівають навесні або восени. Інколи боби залишаються на дереві на зиму і стратифікацію проходять самостійно. Перед висіванням боби треба залити крутим окропом і залишити у воді до повного охолодження. Така процедура сприяє тому, що оболонка бобів стає м'якою і завдяки цьому схожість насіння підвищується. Боби можна зберігати 2—3 роки. Розмножувати різні форми можна шляхом щеплення на гледичію звичайну.
3.2 Трав`янисті квітучі рослини
Доліхос (Dolichos lablab L.)
Витким рослинам завжди знайдеться місце: будь-то альтанка, огорожа чи не зовсім приваблива стіна господарської споруди, яку треба задекорувати. Серед відносно невеликого асортименту відомих витких рослин доліхос, враховуючи його красу й простоту вирощування, звичайно займає почесне місце. Доліхос — однорічна рослина з родини бобових. Насіння порівняно велике квасолеподібне, тому сіяти можна прямо в грунт, особливо в південних районах, в інших зонах бажано вирощувати горщечковою розсадою, яку в травні обережно, не порушуючи грудки землі, висадити на постійне місце з відстанню 30 — 40 см між рослинами. Яскраво-лілові прямостоячі китиці прикрашають рослину в другій половині літа, не менш їх красиві й блискучі фіолетові боби, що потім утворюються. Доліхос можна поєднувати з іншими виткими рослинами. Справді вишуканий вигляд має доліхос з клематисом.
Горошок запашний (Lathyrus odoratus L.)
Однорічна витка трав'яниста рослина. Має високідекоративні якості: їй притаманна широка кольорова гама квіток, інтенсивне і тривале цвітіння, чудовий аромат. За кордоном горошок запашний користується великою популярністю. Однак в озелененні, садівництві, зеленому будівництві України використовується недостатньо. Проте можливості використання чини запашної досить широкі: її можна вирощувати на зріз як у відкритому ґрунті протягом всього року, так і з оранжереях в зимово-весняний період; широко використовувати у вертикальному озелененні для створення пірамідальних композицій, пергол, низьких трельяжів, квітучих колон, оформлення стін, балконів, вікон, терас, у бордюрах, міксбортерах, рабатках, клумбах, газонах, або ж висаджувати як горщикову і контейнерну культуру для оформлення приміщень та зимових садів.
Інтенсифікація використання горошку запашного зумовлена широкою кольоровою гамою квіток, інтенсивним і тривалим цвітінням, а також чудовим ароматом. Квітникарі, які прагнуть різноманіття, можуть змінювати не тільки асортимент однорічників на своїх ділянках, але й підбирати сорти горошку запашного з контрастним кольором квіток.
ВИСНОВКИ
1. Родина Бобові досить широко представлена у сучасній флорі України. Поділяється на три генетично близькі між собою підродини: Цезальпінієві, Мімозові і Бобові, або Метеликові. Серед квіткових рослин лише дві родини — Орхідні і Складноцвіті — переважають Бобові за кількістю видів. На коренях більшості бобових (близько 70%). частини мімозових (10-15%) та деяких цезальпінієвих є бульбочки. Вони виникають як розростання паренхімної тканини кореня внаслідок проникнення в корінь і екзогенного розселення бактерій з роду рпобіум (Rhisobium). Зрідка в бульбочках поселяються ціанобаістерії. В результаті симбіозу з бактеріями бобові повертають грунт не менше 100-140 кг/га азоту. Найбільш архаїчними представниками цієї родини вважають позатропічні роди підродини Цезальпінієвих.
2. Бобові розповсюджені дуже широко — від Арктики до Антарктичних островів. За широтою розповсюдження представники підродини бобових поступаються лише злакам.
3. Серед представників даної родини виділяють як деревні так і трав`янисті рослини. Представники родини Бобових займають важливе місце серед лікувальних рослин. Значна кількість представників родини використовуються для озеленення територій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны - К.: Наук. Думка, 1983. - 216 с.
2. Вехов В.Н. Культурные растения СССР. - М.: Мысль, 1978. - 336 с.
3. Глухов М.М. Медоносные растения. - М.: Колос, 1974. - 303 с.
4. Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. шк.,1987. - 160 с.
5. Грисюк Н.М. Дикорастущие пищевые, технические медоносные растения Украины. - К.: Урожай, 1989. - 196 с.
6. Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. – М.: Мысль, 1976. – 360 с.
7. Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В. Горленко. – М.: «Просвещение», 1976. – 475 с.
8. Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини. - К.: Урожай, 1971 - 93 с.
9. Заверуха Б.В. Охраняемые растения Украины. – К., 1983.
10.Заверуха Б.В. У світі рослин. - К.: Урожай, 1980 - 167 с.
11.Закревська Г.І. Геологічний та геоморфічний нарис Чернігівського Полісся. – К., 1936.
12.Івченко І.С., Козянов О.С. Перше багатолітнє видання з ботанічного ресурсознавства. Укр. бот. журнал., 1986, 43, № 6, с 95 - 96.
13.Лукаш О., Чорний Я. Дендрарій Чернігівского Педуніверситету: заснування та перспективи. // Укр. бот. .журнал. – 1999. № 3. – С. 45 – 46.
14.Маринич О.М. Українське Полісся. - К. Рад. школа, 1962. - 163 с.
15.Матвеева Г.В., Тарабрин А.Д. Ботаника – 3-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1989. 286 с.
16.Мир растений. В 7 томах / под ред. М.В. Горленко. – М.: «Просвещение», 1991. – 475 с.
17.Мороз І.В., Гришко-Богмако Б.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 259 с.
18.Определитель высших растений Украины. - К.: Наук. думка, 1987. - 545 с.
19.Родионова А.С., Барчукова М.В. Ботаника. – Л.: Агропромиздат, 1990 – 302 с.
20.Смих Г.К. Зелений дивосвіт. - К.: Урожай, 1973. - 247 с.
21.Стеблянко М.І. та ін. Ботаніка: Анатомія та морфологія рослин. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.
22.Терлецький В.К. Саду мого дивосвіт. – львів, 1990.
23.Флора УРСР. - К.: Наук. Думка, 1965. - т. 12. - 590 с.
24.Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника 2-е издание доп. и перераб. – М.: Агропромиздат – 1988. – 382 с.
25.Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Курс общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 472 с.
26.Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 422 с.
27.Чопик В.М. Дикорастущие полезные растения Украины. - К.: Наук, думка, 1983.-399 с.
28.Чопик В.М. Редкие и исчезающие растения Украины. Справочник. - К.: Наук, думка, 1978. - 212 с.
29.Яковлєв Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника – М.: Высш. шк.. – 1990. – 366 с.